Постанова

від 31.03.2021 по справі 826/14774/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 826/14774/15

адміністративне провадження № К/9901/8386/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАТАГРО на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шурка О.І., суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г. від 10 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАТАГРО до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАТАГРО (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо визначення в інтегрованій картці платника податків (далі - ІКПП) суми податкового боргу у розмірі 7087782грн.; 2) зобов`язати Інспекцію вилучити з облікової картки Товариства податковий борг у розмірі 7087782 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що Товариством у податковій декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за лютий 2015 року було задекларовано узгоджене податкове зобов`язання у сумі 0 грн, а у Додатку 2 до декларації Розрахунок суми залишку від`ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року задекларовано загальну суму залишку від`ємного значення у розмірі 10787550 грн. Разом з тим, помилкове заповнення Додатка 2 у складі уточнюючого розрахунку до декларації за лютий 2015 року по суті не змінило зобов`язань платника перед бюджетом, а графа 4 таблиці 1 Додатка 2 містила ті ж самі показники залишку від`ємного значення попередніх податкових періодів до 1 лютого 2015 року. В результаті помилкового заповнення Додатку 2 уточнюючого розрахунку до декларації за лютий 2015 року суми від`ємного значення були подвоєні в ІКПП, що мало наслідком формування технічного податкового боргу з ПДВ, який має лише інформаційний характер як для платника податку, так і для податкового органу. Вважає, що вчинення відповідачем дій по внесенню до ІКПП інформації про наявність суми податкового боргу порушує охоронюваний законом інтерес Товариства щодо достовірності податкової інформації, яка міститься в інформаційних базах контролюючого органу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції обґрунтовував своє рішення тим, що відсутність у рядку 25.1 податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року суми грошового зобов`язання, яке підлягає сплаті до бюджету за відповідний звітний період, а також невчинення контролюючим органом дій, визначених пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо збільшення грошового зобов`язання, свідчить про безпідставне визначення в ІКПП суми податкового боргу.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 10 грудня 2015 року постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційний суд, постановляючи рішення, по суті виходив з того, що підприємство самостійно подало уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ за лютий 2015 року та Додаток 2 до нього, у якому в графі 4 таблиці 1 повторно відображено суму у розмірі 7087782 грн., яка автоматично знімається з обліку в ІКПП; крім того за результатами проведеної камеральної перевірки не було встановлено порушень і, відповідно, акт не складався та податкове повідомлення - рішення не приймалось, жодних штрафних санкцій до Товариства не застосовувалось, а отже відсутні підстави для зобов`язання податкового органу вилучити з облікової картки суму податкового боргу й заявлені позовні вимоги не є такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, по суті посилається на помилковість висновку апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, адже позивач за лютий 2015 року не здійснював декларування позитивного значення податкового зобов`язання з ПДВ, несплата якого могла б призвести до утворення податкового боргу з ПДВ, який обліковується в ІКПП; сума, відображена в графі 4 таблиці 1 Додатка 2 до декларації, не є податковим зобов`язанням й не підлягає сплаті у вигляді податкового боргу, про що також зазначено і в листі Державної фіскальної служби України від 15 грудня 2015 року №45789/7/99-99-19-03-02-17 Про сторнування пені та штрафних санкцій , згідно якого податковий борг, автоматично розрахований в ІКПП платника податку внаслідок некоректного заповнення Додатка 2 до податкової декларації з ПДВ, а саме зазначення у графах 4 та 5 таблиці 1 сум податку, які перевищують суми ПДВ, що обліковувались в ІКПП, за своєю економічною та правовою сутністю не відповідає визначенню податкового боргу у розумінні ПК України. До того ж вказує на те, що контролюючим органом виставлена податкова вимога про сплату вказаної заборгованості, яка безпідставно обліковується в ІКПП.

Інспекція у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Судами встановлено, що 20 березня 2015 року Товариством подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за лютий 2015 року №9044854353 (звітна), в графі 6 таблиці 1 Додатку 2 до якої задекларовано суму залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на початок звітного (податкового періоду) у розмірі 10787550 грн., яка складається з: графи 2 (від`ємне значення, що підлягає зарахуванню до податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 20.2 декларації за січень 2015 року/IV квартал 2014 року) Додатку 2 до декларації у розмірі 33244 грн.; графи 3 (залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації за січень 2015 року/IV квартал 2014 року), Додатку 2 до декларації у розмірі 3666524 грн.; графи 4 (суми, задекларовані до бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов`язань з податку наступних звітних (податкових) періодів, які залишились непогашеними станом на 01 лютого 2015 року) Додатку 2 до декларації у розмірі 7087782 грн.

20 квітня 2015 року позивачем подано уточнюючий розрахунок за лютий 2015 року №9073960931 з Додатком 2, у графі 4 таблиці 1 (суми, задекларовані до бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов`язань з податку наступних звітних (податкових) періодів, які залишились непогашеними станом на 01 лютого 2015 року) якого вказано суму розмірі 7087782 грн.

Однак згідно облікових даних податкового органу станом на 12 травня 2015 року у Товариства наявний податковий борг з ПДВ у розмірі 7776259 грн., у тому числі 7087782 грн. - графа 4 та 688477 грн. - сума узгодженого податкового зобов`язання за березень 2015 року.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з абзацом 1 пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як установлено підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Отже на платника податків покладено обов`язок самостійно визначати грошове зобов`язання та здійснювати у встановлені строки його сплату. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу.

Разом з тим пунктом 33 підрозділу 2 розділу XX ПК України встановлено право платника у передбачений спосіб використати непогашені залишки сум ПДВ, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів, від`ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року.

Згідно з Порядком заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №13), такі непогашені залишки від`ємного значення до 01 лютого 2015 року обліковувались платниками податку у Додатку 2 Розрахунок суми залишку від`ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року (Д2) до податкової декларації з ПДВ (починаючи з лютого 2015 року) до повного їх погашення. Такі суми залишків від`ємного значення відображалися у графах 2-5 таблиці 1 Додатка 2 до декларації (в залежності від напряму декларування від`ємного значення).

Дослідивши податкову звітність Товариства за лютий 2015 року, яка була подана до контролюючого органу, зокрема податкову декларацію з ПДВ та уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, судом першої інстанції встановлено, що позивачем не було задекларовано сум податкового зобов`язання зі сплати ПДВ. Встановлено, що у позивача були наявні залишки суми від`ємного значення податку, непогашені станом на 01 лютого 2015 року, які до цього відображались в обліку в інтегрованій картці платника податку як переплата, у розмірі 10787550 грн. Вказана сума була відображена позивачем у податковій декларації з ПДВ за лютий 2015 року у рядку 26.

Починаючи з лютого 2015 року, у зв`язку із набранням чинності наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №13 Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України та запровадженням системи електронного адміністрування ПДВ було визначено окремі особливості складання податкової звітності, зокрема щодо відображення в декларації з ПДВ за лютий 2015 року сум залишків від`ємного значення податку, непогашених станом на 01 лютого 2015 року.

Здійснення подальших коригувань показника суми залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, зокрема її збільшення, зумовили відображення податковим органом такого збільшення в ІКПП в якості нарахування грошового зобов`язання, що, відповідно, отримало статус технічного податкового боргу, сформованого внаслідок некоректного заповнення платником податку Додатку 2 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року.

За обставин відсутності доказів наявності у позивача податкового боргу (узгодженої суми грошового зобов`язання, самостійно задекларованого та несплаченого платником), правильним є висновок суду першої інстанції, що невідповідність даних ІКПП показникам податкової звітності Товариства та реальному стану розрахунків з бюджетом порушує охоронюваний законом інтерес позивача на достовірність податкової інформації, яка міститься в інформаційних базах контролюючого органу, й обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Апеляційний же суд, погодившись із доводами контролюючого органу про наявність у Товариства податкового боргу, свою позицію обґрунтував виключно поданням позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ за лютий 2015 року, у якому в графі 4 таблиці 1 Додатку 2 повторно відображено суму залишків від`ємного значення, які заявлені до бюджетного відшкодування і виникли (були задекларовані) в звітних (податкових) періодах до 01 лютого 2015 року, однак не навів мотивів, за яких сума, відображена в графі 4 таблиці 1 Додатка 2 до декларації, відповідає визначенню податкового боргу у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, який підлягає сплаті до бюджету.

Наведене в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі свідчить про неправильне застосування апеляційним судом згаданих норм матеріального права та помилкове скасування законного рішення суду першої інстанції.

Оскільки висновок суду апеляційної інстанції не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відсутність підстав для направлення справи на новий судовий розгляд, постанова апеляційного суду згідно із положеннями статті 352 КАС України підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАТАГРО задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2015 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко