Постанова

від 12.10.2015 по справі 826/4436/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 жовтня 2015 року 08:08 справа №826/4436/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Торговий дім "Юдіс") звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 листопада 2013 року №81226552207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2014 року у справі №826/4436/14, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року, у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Торговий дім "Юдіс" відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2015 року №К/800/64714/14 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року скасовано, а справу №826/4436/14 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2015 року адміністративну справу №826/4436/14 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 31 серпня 2015 року замінено первинного відповідача - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів, його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС); представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів від 07 листопада 2013 року №81226552207 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Торговий дім "Юдіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 973 716,00 грн., в тому числі за основним платежем - 649 144,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 324 572,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 18 жовтня 2013 року №528/26-55-22-07/33940261 "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "ТД "Юдіс" код ЄДРПОУ 33940261 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ "Трувор" код ЄДРПОУ 37589225 за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 року" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року на суму 649 144,00 грн.

Встановлені в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ "Трувор", у зв'язку із наступним: за даними акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Трувор" встановлено відсутність реальності здійснення господарських операцій ТОВ "Трувор" з контрагентом ТОВ "Агрометал", оскільки останнє має ознаки фіктивності

З урахуванням зазначеного, на думку відповідача, ТОВ "ТД "Юдіс" не мало правових підстав для податкового обліку зазначених операцій.

Позивач вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, виходячи з наступного: господарські операції з ТОВ "Трувор" підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, ТОВ "ТД "Юдіс" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування податкового кредиту.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Вищий адміністративний суд України, направляючи справу на новий розгляд, в ухвалі від 21 липня 2015 року №К/800/64714/14 зазначив наступне: "…суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог ТОВ "Торговий дім "Юдіс", виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій з вищевказаним контрагентом, та доказів щодо використання ТОВ "Торговий дім "Юдіс" придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позову ТОВ "Торговий дім "Юдіс" суд першої інстанції зазначив про відсутність у контрагента позивача - ТОВ "Трувор" необхідних умов для здійснення господарської діяльності, відсутності основних фондів, виробничих активів, посилаючись на висновки акту перевірки про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Трувор".

В той же час, судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи не було в повному обсязі досліджено первинні документи ТОВ "Торговий дім "Юдіс", що містяться в матеріалах справи (як то: копії договорів, податкові накладні, видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, рахунки - фактури, акти здачі - приймання робіт (надання послуг), тощо) та не з'ясовано чи підтверджують вони факти здійснення господарських операцій, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, рух активів у процесі здійснення операцій.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору дослідженню судами підлягала перш за все реальність господарської операції, добросовісність дій платника податків, яка полягала у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей, а також реальність усіх даних, наведених у відповідних первинних документах…"

Як встановлює частина п'ята статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог та висновків Вищого адміністративного суду України, звертає увагу на наступне.

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "Торговий дім "Юдіс" (замовник) та ТОВ "Трувор" (виконавець) укладено договір на виконання робіт з комплексного прибирання приміщень від 01 квітня 2011 року №104111, за умовами якого виконавець зобов'язується за дорученням замовника виконувати такі види робіт на об'єктах замовника: прибирання громадських, службових та технічних приміщень готелю; прибирання прилеглої території до об'єкта території; прибирання кухні; прибирання гостьових номерів.

На виконання умов казаного договору у вересні 2011 року виконавець надав послуги з прибирання на загальну суму 148 064,60 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 30 вересня 2011 року №ОУ-3009112, та виписав податкову накладну від 30 вересня 2011 року №63 на загальну суму 148 064,60 грн., у тому числі податок на додану вартість - 24 677,40 грн.

24 травня 2011 року ТОВ "Торговий дім "Юдіс" (покупець) та ТОВ "Трувор" (постачальник) уклали договір поставки №240511, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати в погоджені строки покупцеві сухе молоко та іншу молочну продукцію, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з видатковими накладними, рахунками-фактурами, копії яких знаходяться в матеріалах справи, протягом вересня 2011 року постачальник поставив позивачу сухе молоко, серед, масло, суху сироватку та інші товари.

ТОВ "Трувор" виписало позивачу податкові накладні на суму поставки товару у розмірі 3 568 576,18 грн., у тому числі податок на додану вартість - 597 762,70 грн.

У вересні 2011 року позивач також придбав у ТОВ "Трувор" стабілізатор напруги та бетономішалку, що підтверджується відповідними видатковими накладними від 30 вересня 2011 року №РН-3009113 та від 30 вересня 2011 року №РН-3009112 та податковими накладними від 30 вересня 2011 року №№60, 61 всього на загальну суму 9 573,30 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 595,55 грн.

Між ТОВ "Торговий дім "Юдіс" (замовник) та ТОВ "Трувор" (виконавець) укладено договір на надання послуг по пошуку та підбору персоналу від 29 червня 2011 року №8, згідно з яким замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання щодо пошуку, відбору та наданню замовнику кандидатів для подальшого працевлаштування на роботу у замовника у відповідності до вимог, вказаних у заявці.

На виконання умов казаного договору у вересні 2011 року виконавець надав послуги з пошуку та підбору персоналу: розміщення відомостей про вакансії в мережі Інтернет, розклеювання об'яв по Києву та Київській області, прийом та обробка резюме кандидатів, проведення попередньої телефонної співбесіди тощо на загальну суму 6 379,56 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 30 вересня 2011 року №ОУ-3009111, та виписав податкову накладну від 30 вересня 2011 року №62 на загальну суму 6 379,56 грн., у тому числі податок на додану вартість - 1 063,26 грн.

15 липня 2011 року між ТОВ "Торговий дім "Юдіс" (замовник) та ТОВ "Трувор" (виконавець) укладено договір на проведення маркетингових досліджень від 15 липня 2011 року №7, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати замовнику за плату маркетингові послуги за напрямками, визначеними у договорі, а саме: дослідження рибної продукції за напрямками: можливості та перспективи ведення комерційних операцій щодо об'єкта маркетингового дослідження, попит на продукцію, відомості про потенційних споживачів, можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних кампаній, організація презентацій, допомога у пошуку клієнтів; в свою чергу замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Як свідчать наявні у справі акт здачі-прийняття робіт від 06 вересня 2011 року №06091101 та податкова накладна від 06 вересня 2011 року №16 ТОВ "Трувор" надало обумовлені договором послуги на загальну суму 258 500,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 43 083,33 грн.

При цьому суд звертає увагу, що характер здійснених господарських операцій під час перевірки відповідачем не досліджувався та в акті перевірки не фіксувався.

В оплату за поставлений товар та надані послуги позивач перерахував на рахунок постачальника грошові кошти, що підтверджують відповідних виписки банку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за перевірений період, відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Трувор", у зв'язку із придбанням товарів та послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Трувор", був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ "Торговий дім "Юдіс" здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі іншими продуктами харчування, товарами господарського призначення, неспеціалізованої торгівлі, консультування з питань комерційної діяльності ат посередництва у розміщенні реклами.

Як зазначив позивач, у спірних господарських операція ТОВ "Торговий дім "Юдіс" виступало у якості посередника, зокрема купує товари для своїх покупців у інших підприємств та замовляє послуги на виконання зобов'язань перед основними замовниками.

З наявних у справі доказів вбачається, що на момент проведення спірних господарських операцій для здійснення господарської діяльності позивач орендував складське приміщення за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 136, договором найму будівлі або іншої капітальної споруди від 01 липня 2011 року №15, укладеного з ЗАТ "Будіндустрія-Два".

Судом встановлено, що придбані у ТОВ "Трувор" товари та послуги придбавались з метою подальшого продажу та виконання зобов'язань перед третіми особами, а саме: придбане сухе молоко та інша молочна продукція реалізована позивачем на підставі відповідних договорів поставки ТОВ "Буст-Фуд", ТОВ "Клуб Сиру", ТОВ "Катеринопільський Агропродукт", ПАО "Бель Шостка Україна", ДП "Мілкіленд Україна", ТОВ "Арія-Продукт", ТОВ "Інтер Фуд"; придбані стабілізатор напруги та бетономішалка у подальшому реалізовані ТОВ "Будівельний Стандарт" та ТОВ "Майстер Груп Констракшн"; послуги з відбору та пошуку персоналу замовлялись позивачем з метою виконання зобов'язань за договором про надання послуг з пошуку та відбору персоналу від 15 березня 2011 року №15/03/11, укладеного із ТОВ "Сервіс Менеджмент Груп"; послуги з прибирання приміщень замовлялись у ТОВ "Трувор" з метою виконання позивачем зобов'язань за відповідним договором від 01 березня 2011 року №01/03/11, укладеним із ТОВ "Сервіс Менеджмент Груп"; послуги з надання маркетингових досліджень придбавались на замовлення ТОВ "Глобал Імпорт" за договором від 15 липня 2011 року №150711.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товарів і послуг для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: первинні документи (видаткові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання послуг) та податкові накладні по відносинам з ТОВ "Трувор"; первинні документи (видаткові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання послуг), податкові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей по відносинам подальшого продажу придбаних товарів та послуг; звіти виконавця про розклеєні об'яви з підбору персоналу, про розміщені вакансії в мережі Інтернет; звіти про надані послуги з прибирання на об'єктах замовника; звіт з маркетингового дослідження на тему "Риба та морепродукти", акт прийому передачі документів за договором про проведення маркетингових досліджень.

Співставлення документів по відносинам позивача із ТОВ "Трувор" з документами, які підтверджують подальший рух придбаних товарів та послуг, свідчить, що позивач придбавав товар та послуги у ТОВ "Трувор" з метою використання їх у власній господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Трувор" було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивач не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судом відхиляються посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Трувор", в якому зазначено про відсутність реальності здійснення господарських операцій ТОВ "Трувор" з контрагентом ТОВ "Агрометал" через фіктивність останнього, оскільки відповідачем не наведено, а судом не виявлено взаємозв'язку господарських операцій ТОВ "Трувор" з ТОВ "Агрометал" із господарськими операціями ТОВ "Торговий дім "Юдіс", та їхнього впливу на право позивача скористатись податковим кредитом.

Крім того, суд зауважує, що ймовірні порушення правил оподаткування постачальником чи третіми особами не є підставою для позбавлення добросовісного покупця права на податковий кредит; крім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є результатом податкового контролю та не може підтверджувати вчинення підприємством будь-яких порушень.

Враховуючи викладене, беручи до уваги придбання товарів та послуг з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення ТОВ "Торговий дім "Юдіс" норм Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту нормативно та документально не підтверджуються, а визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів від 07 листопада 2013 року №81226552207 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Торговий дім "Юдіс" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 07 листопада 2013 року №81226552207.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Юдіс" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко