Рішення

від 05.10.2015 по справі 902/1178/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 жовтня 2015 р. Справа № 902/1178/15

Суддя господарського суду Мельник П.А. , при секретарі судового засідання Віннік О.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" 04071, м.Київ, вул.Хорива, 11-А

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Вінниччина" 23056, Вінницька область, Барський район, с.Шипинки, вул.Гагаріна, 43

до: Публічного акціонерного товариства "Вінниччина", 23056, Вінницька область, Барський район, с.Шипинки, вул.Гагаріна, 43

про стягнення заборгованості за кредитним договором 10 902 661,50 грн.

За участю представників сторін:

позивача, ОСОБА_1, довіреність № 335 від 05.08.15, представник.;

відповідача 1, ОСОБА_2, довіреність б/н від 25.11.13 р., представник;

відповідача 2, ОСОБА_2, довіреність №12-05/01 від 12.05.15 р., представник.

В С Т А Н О В И В :

Заявлено позов ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Вінниччина" та Публічного акціонерного товариства "Вінниччина" про стягнення 10 902 661,50 грн. заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 27.08.15 р. порушено провадження у справі № 902/1178/15 та призначено справу до розгляду на 14.09.15 р.

Ухвалою суду від 14.09.15 р. за клопотанням відповідачів розгляд справи відкладено до 05.10.15 р.

В судовому засіданні позивач клопотав про уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить стягнути з відповідача 9441951,23 грн заборгованості, з них: 7675999,99 грн заборгованості по кредиту, 1147665,21 грн пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами та 618286,03 грн 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту.

Задовольняючи вказану заяву позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не надано права позивачу на подання заяв чи клопотань про "уточнення" позовних вимог.

Із змісту заяви про уточнення позовних вимог вбачається, що позивачем фактично зменшені позовні вимоги в частині стягнення пені за порушення строків сплати процентів, щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості та збільшені позовні вимоги в частині стягнення 30% річних за несвоєчасне повернення кредиту та сплати процентів.

Вищеописане уточнення не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, а тому приймається до розгляду та свідчить про нову ціну позову з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі.

Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги визнав та просив суд стягнути заборгованість, яка вказана в акті звірки взаєморозрахунків станом на 12.09.15 р.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

18.05.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Вінниччина" (за договором - Позичальник) був укладений кредитний договір на відкриття відновлювальної кредитної лінії № 15/2013-Ю, відповідно до положень якого (п. 1.1.) Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та зобов'язується надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі. Кредит надається в грошовій формі на наступних умовах: - ліміт кредитної лінії - 10 000 000 грн; - кінцевий термін повернення кредиту - 18 травня 2015 року; ціль використання кредиту - поповнення обігових коштів.

Згідно з п.1.1.5. кредитного договору процентна ставка за користування кредитом - 21,5 процентів річних.

В п. 4.1 Кредитного договору передбачено, що повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається позичальником у відповідності до Графіка (додаток 1). Остаточне повернення кредиту (заборгованості за всіма отриманими відповідно до договору окремими частинами кредиту), нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій позичальник зобов'язаний здійснити не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту, визначеного п. 1.1.2 договору.

У випадку порушення позичальником встановлених ним пунктом договору строків повернення кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за кредитом вважається простроченою та наступного робочого дня переноситься банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості позичальника за кредитом (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 4.4 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються банком з дня надання кредиту по дату кінцевого терміну повернення кредиту, зазначену в п. 1.1.2 договору. Проценти нараховуються на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році (метод факт/360).

Пунктом 4.6 договору встановлено, що сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 25-го числа по останній робочий день місяця, виходячи із фактичної заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 4.12 кредитного договору всі платежі позичальника, передбачені договором, вважаються здійсненими в установлений строк, якщо сума платежів в повному розмірі надійшла на рахунок банку до закінчення операційного дня Банку, що є останнім днем строку сплати платежу, передбаченого договором.

У відповідності до п. 8.1., п.8.2. кредитного договору в разі порушення позичальником строків (термінів) сплати платежів, що встановлені договором Банк має право зупинити подальше кредитування позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, винагород та штрафних санкцій, що передбачені договором , а також відшкодування збитків, завданих банку в наслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або іншими особами, що є поручителями позичальника (в т.ч. гарантами, майновими поручителями, заставодавцями та ін.), умов договору та/або договорів забезпечення, а позичальник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги, або в інший строк встановлений у відповідній вимозі банку, повернути суму заборгованості за кредитом, що залишилась, сплатити проценти, винагороди, інші платежі за договором та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані банку.

У відповідності до п. 10.1 кредитного договору він набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє по дату повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

Додатком №1 до договору сторони погодили графік зменшення ліміту кредитної лінії.

Одночасно з укладенням кредитного договору даний кредит був забезпечений порукою ПАТ "Вінниччина".

Так, відповідно до п.2.1. Договору поруки №15/2013-Ю-П, укладеного 18.05.13 р. між Банком та відповідачем 2, останній зобов''язався солідарно з Боржником відповідати перед Кредитором за виконання зобов''язань за укладеним кредитним договором.

Як вбачається із матеріалів справи взяті на себе зобов'язання відповідно до кредитного договору зі змінами внесеними договорами про внесення змін та доповнень позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами.

Позичальник належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору щодо погашення основної заборгованості, відсотків за користування кредитом та внесення щомісячної плати.

У зв'язку з цим, станом на день слухання справи в суді непогашеними залишилися сума заборгованості в розмірі 9441951,23 грн.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи із встановлених обставин спору суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Зокрема в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 названої статті встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Зокрема ч.ч. 1, 2 ст.543 ЦК України згідно яких у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Частиною 1 ст.553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. В частині 2 названої статті встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про солідарне стягнення боргу по тілу кредиту з відповідачів в розмірі 7675999,99 грн. правомірною та обґрунтованою.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 8.1 кредитного договору у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та /або винагород банку позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченою платежу за кожен день прострочення.

У випадку порушення позичальником строків (термінів) повернення кредиту або процентів, позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованими процентами та іншими платежами згідно з договором з урахуванням встановлено індексу інфляції, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми, за весь час прострочення (п. 8.2 Кредитного договору).

Пунктом 8.6. договору сторони обумовили, що позичальник зобов'язаний сплатити нараховані штрафні санкції за весь час прострочення ним виконання своїх зобов'язань за договором, починаючи з дня, наступного за днем коли зобов'язання мало бути виконане до дня його фактичного виконання.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином заявлення позивачем вимог про стягнення пені та 30 % річних є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу по тілу кредиту, процентів за користування кредитними коштами, щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості, пені, інфляційних втрат та 30 % річних за прострочення користуванням кредитом, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Оскільки відповідно до п. 22 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняється, зокрема, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку, то у відповідності до ст. 49 ГПК України та ст.4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент звернення з позовом до суду) з відповідачів підлягає також до стягнення на користь державного бюджету судовий збір в сумі 73080,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Вінниччина" (23056, Вінницька область, Барський район, с.Шипинки, вул.Гагаріна, 43, код ЄДРПОУ 37869256) та Публічного акціонерного товариства "Вінниччина" (23056, Вінницька область, Барський район, с.Шипинки, вул.Гагаріна, 43, код ЄДРПОУ 00414150) на користь ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" (04071, м.Київ, вул.Хорива, 11-А, код ЄДРПОУ 24214088) 9 441 951,23 грн. заборгованості, з них: 7 675 999,99 грн заборгованості по кредиту, 1 147 665,21 грн пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами та 618 286,03 грн 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Вінниччина" (23056, Вінницька область, Барський район, с.Шипинки, вул.Гагаріна, 43, код ЄДРПОУ 37869256) та Публічного акціонерного товариства "Вінниччина" (23056, Вінницька область, Барський район, с.Шипинки, вул.Гагаріна, 43, код ЄДРПОУ 00414150) в дохід спеціального фонду державного бюджету України 73080,00 грн. судового збору.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 12 жовтня 2015 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 04071, м.Київ, вул.Хорива, 11-А

3 - відповідачу 1 23056, Вінницька область, Барський район, с.Шипинки, вул.Гагаріна, 43

4 - відповідачу 2 23056, Вінницька область, Барський район, с.Шипинки, вул.Гагаріна, 43