Рішення

від 07.10.2015 по справі 903/887/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 жовтня 2015 р. Справа № 903/887/15 за позовом приватної фірми "Техніка", м. Луцьк

до публічного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод", м. Луцьк

про стягнення 146263,95 грн.,

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі судового засідання Хомич О.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат(дов. від 30.07.2015р.),

від відповідача: ОСОБА_2 - начальник юридичного відділу (дов. №14/09 від 15.09.2015р.), ОСОБА_3 - юрисконсульт (дов. №23/04 від 23.04.2015р.)

Суть спору: позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 146263,95 грн., з них: 899,55 грн. процентів річних за період з 01.01.2015р. по 28.04.2015р., 21607,50 грн. збитків, завданих інфляцією, за період січень-квітень 2015р., 123756,90 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем рішення господарського суду Волинської області від 22.10.2013р. по справі № 903/989/13 про стягнення 500000 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу автомобіля №29/07.

25.08.2015р. відповідач через канцелярію суду подав клопотання №385 від 25.08.2015р. про перенесення судового засідання, посилаючись на неможливість представника позивача прийняти участь у судовому засіданні у зв'язку із перебуванням у відпустці.

Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи судом було відхилено, оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнавалась обов'язковою, представництво в господарському процесі не обмежено будь-яким колом осіб, а тому відповідач вправі був направити в судове засідання іншого представника.

В судовому засіданні 26.08.2015р. представник позивача звернувся до суду з заявою про часткову відмову від позову в частині стягнення процентів річних в сумі 34,28 грн., просив стягнути 21607,50 грн. збитків, завданих інфляцією, 865,27 грн. процентів річних, 123756,90 грн. збитків (упущеної вигоди) (а.с.28). На виконання вимог ухвали суду від 10.08.2015р. подав розрахунок процентів річних за період з 01.01.2015р. по 28.04.2015р. Заявив клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи: картку рахунок: 37.100 період 01.07.2013р. по 18.08.2015р., звіти помісячно по рахунку, довідки про динаміку рахунку та про залишки.

Часткова відмова позивача від позову - процесуальне право сторони у справі, передбачене ст. 22 ГПК України.

Відповідно до ст.22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Оскільки відмова позивача від позову в частині стягнення 34,28 грн. процентів річних не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів відповідача, відмову судом прийнято, правові наслідки її відповідно до ч.2 ст.80 ГПК України роз'яснено.

Представник позивача також звернувся до суду з клопотанням від 26.08.2015р. про стягнення з відповідача витрат, які понесла ПФ "Техніка" на адвокатські послуги в розмірі 1000 грн., додавши до клопотання договір №30/07-15 про надання юридичних /адвокатських/ послуг від 30.07.2015р., копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, видатковий касовий ордер №1069 від 01.08.2015р., копію посвідчення про право на заняття адвокатською діяльністю ВЛ№778, копію посвідчення адвоката України №778.

Крім цього, представник позивача подав обґрунтування неодержаного прибутку (втраченої вигоди) №1 від 25.08.2015р.

До обґрунтування №1 від 25.01.2015р. представник позивача додав калькуляцію та копію спецдозволу.

Представник відповідача в судове засідання 26.08.2015р. не з'явився, відзиву на позов не подав.

У зв'язку з необхідністю витребування додаткових пояснень і доказів розгляд справи було відкладено на 16.09.2015р.

Ухвалою суду від 16.09.2015р. розгляд справи відкладено на 30.09.2015р., зобов'язано позивача подати суду письмові пояснення з врахуванням заперечень відповідача на позов, викладених у відзиві №435 від 14.09.2015р.

З 30.09.2015р. по 07.10.2015р. в судовому засіданні було оголошено перерву для подачі відповідачем контррозрахунку інфляційних, процентів річних; пояснень по справі з врахуванням обґрунтування позивачем неодержаного прибутку від 25.08.2015р.

06.10.2015р. відповідач через канцелярію суду подав заперечення №481 від 06.10.2015р. на позовну заяву з врахуванням обґрунтування позивачем неодержаного прибутку від 25.08.2015р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

в с т а н о в и в:

29.07.2013 року між підприємством ПФ "Техніка" як покупцем та публічним акціонерним товариством "Гнідавський цукровий заводВ» як постачальником було укладено договір купівлі-продажу автомобіля №29/07, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити автомобіль «RENAULT KERAX 420», № кузова VFG33FV000102609 на загальну суму 500 000грн., а покупець зобов'язався оплатити на банківський рахунок постачальника згідно з виписаними видатковими та податковими накладними (п.2.1. договору).

Пунктами 3.1, 3.2 договору було передбачено, що покупець здійснює оплату на банківський рахунок постачальника; умови поставки - транспортом покупця, протягом 15 днів з дня надходження коштів на р/р продавця.

На виконання умов договору покупець - приватна фірма "Техніка" здійснила попередню оплату в сумі 500 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №000000003 від 01.08.2013р., податковою накладною №8 від 01.08.2013р., рахунком на оплату №751 від 01.08.2013р.

Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань публічне акціонерне товариство "Гнідавський цукровий завод" поставку товару не здійснило.

Позивачем на адресу відповідача надсилались вимога за № 10 від 29.08.2013р. про повернення коштів і відмову від договору, але відповідач залишив її без відповіді та задоволення.

Ці факти були встановлені рішенням господарського суду Волинської області від 22.10.2013р. у справі № 903/989/13 за позовом приватної фірми В«ТехнікаВ» до публічного акціонерного товариства В«Гнідавський цукровий заводВ» про стягнення 500000 грн., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р., і згідно із ст.35 ГПК України не потребують повторного доказування.

Рішенням господарського суду Волинської області від 22.10.2013р. у справі № 903/989/13 позов приватної фірми В«ТехнікаВ» було задоволено повністю: постановлено стягнути з публічного акціонерного товариства В«Гнідавський цукровий заводВ» на користь приватної фірми В«ТехнікаВ» 500 000 грн. заборгованості, 10000 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору, 25 000 грн. в повернення витрат по оплаті послуг адвоката.

На виконання рішення господарського суду Волинської області від 22.10.2013р. та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. у справі № 903/989/13 господарським судом Волинської області 09.12.2013р. було видано наказ № 903/989/13-1.

У зв'язку із невиконанням ПАТ В«Гнідавський цукровий заводВ» обов'язку щодо повернення суми коштів в розмірі 500 000 грн. за непоставлений автомобіль, стягнутої рішенням суду від 22.10.2013р. у справі № 903/989/13, приватна фірма «Техніка» в грудні 2014 року звернулась з позовом до господарського суду про стягнення з ПАТ В«Гнідавський цукровий заводВ» 89 181,04 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2013р. по грудень 2014р., 15 584,27 грн. процентів річних за період з 24.09.2013р. по 31.12.2014р., 38 584,17 грн. пені за період з липня по грудень 2014р., 123 576,90 грн. збитків у вигляді сплачених банку відсотків, нарахованих на отриманий кредит.

Рішенням господарського суду Волинської області від 04.02.2015р. у справі № 903/1288/14 позов приватної фірми "Техніка" до публічного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод" про стягнення 260 954,17 грн. було задоволено частково: постановлено стягнути з публічного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод" на користь приватної фірми "Техніка" 104 966,31 грн., з них: 89 181,04 грн. інфляційних втрат, 15 785,27 грн. процентів річних, 2 099,33 грн. витрати по сплаті судового збору, 1 000 грн. витрати на оплату послуг адвоката. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.04.2015р. рішення господарського суду від 04.02.2015р. у справі №903/1288/14 залишено без змін.

На виконання рішення господарського суду Волинської області від 04 лютого 2015р. у справі № 903/1288/14 було видано наказ № 903/1288/14 -1 від 10.03.2015р.

На виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 28 квітня 2015 р. у справі № 903/1288/14 було видано наказ № 903/1288/14 -2 від 01.07.2015р.

Посилаючись на невиконання ПАТ "Гнідавський цукровий завод" рішення господарського суду Волинської області від 22.10.2013р. у справі № 903/989/13 щодо стягнення 500000 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 29.07. 2013р., приватна фірма «Техніка» в серпні 2015 року звернулась з позовом про стягнення з ПАТ "Гнідавський цукровий завод" згідно з уточненими вимогами 21607,50 грн. збитків, завданих інфляцією, 865,27 грн. процентів річних, 123756,90 грн. збитків (упущеної вигоди), 1000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Позовна вимога приватної фірми "Техніка" підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610, ч.1 ст.612, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п. 7.1 постанови № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

У зв'язку із виконанням відповідачем зобов'язання щодо повернення позивачу суми попередньої оплати в розмірі 500 000 грн. лише 24.04.2015р., вимога позивача про стягнення з відповідача 865,27 грн. процентів річних за період з 01.01.2015р. по 24.04.2015р., 21607,50 грн. збитків, завданих інфляцією, за період січень-квітень 2015р., обґрунтована і підлягає до задоволення (розрахунки - а.с.2, 29).

Оскільки від позову про стягнення 34,28 грн. процентів річних представник позивача відмовився, провадження у справі в цій частині на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України підлягає припиненню.

Доводи відповідача про неправомірність вимоги позивача про стягнення сум інфляційних та процентів річних за той період, коли постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.04.2014р. у справі №903/989/13 було розстрочено виконання рішення господарського суду Волинської області від 22.10.2013р. у справі №903/989/13 з травня 2014 року по квітень 2015 року включно, не приймаються судом до уваги.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.7.2. постанови №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні та проценти річних після прийняття судового рішення можуть нараховуватись і у випадку здійснених господарським судом відстрочки і розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на кошти боржника (стаття 121 ГПК), оскільки під час таких відстрочки чи розстрочки або зміни інфляційні процеси тривають, грошове зобов'язання залишається повністю або частково невиконаним і негативний вплив такої ситуації на позивача потребує відповідної компенсації згідно з вимогами частини другої статті 625 ЦК України.

Разом з цим, судом взято до уваги те, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.04.2014р. у справі №903/989/13 розстрочено виконання рішення господарського суду, а не зобов'язання відповідача повернути кошти, яке відповідно до вимог ст.ст.693, 530 ЦК України мало бути виконаним у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги про повернення коштів.

Також приватна фірма «Техніка» просить стягнути з ПАТ "Гнідавський цукровий завод" 123756,90 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку (упущеної вигоди) (розрахунок - а.с.47).

На обґрунтування стягнення збитків, позивач посилається на те, що збитки відповідачем спричинено несвоєчасною поставкою автомобіля за договором купівлі-продажу №29/07 від 29.07.2013р.

Обчислюючи збитки, позивач виходить з того, що якби автомобіль працював, то за два роки сума заробітку склала б 544 320 грн., оскільки в робочий день автомобіль «RENAULT KERAX» робить три поїздки до кар'єру, відстань до якого 60 км (60 км х 3 = 360 км); вартість 1 км за умови замовлення автомобіля - 18 грн.; собівартість 1 км за умови наявності власного автомобіля у підприємства - 15 грн., сума чистого заробітку - 3 грн. за кілометр, один робочий день автомобіля може принести 1 080 грн., за робочий місяць - 22680 грн., за рік - 272 160 грн.

Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 22 ЦК України під збитками розуміються, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які могли бути реально отримані.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно могли бути ним отримані.

Також позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Застосування відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань збитків, можливе лише за наявності складу цивільного правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; вина.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Позивач у встановленому законом порядку не довів наявності збитків у вигляді упущеної вигоди, що виключає можливість застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Обґрунтовуючи вимогу в частині стягнення з відповідача неодержаного прибутку, позивач зазначає, що збитки спричинено внаслідок несвоєчасної поставки відповідачем автомобіля позивачу згідно з договором купівлі-продажу №29/07 від 29.07.2013р.

На обґрунтування розміру завданих збитків у вигляді упущеної вигоди позивачем надано спеціальний дозвіл на користування надрами та калькуляцію №3 на збут піску власною машиною за II квартал 2015 року, які не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки ґрунтуються на припущеннях про можливі доходи.

Упущена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний дохід. В той же час, спеціальний дозвіл на користування надрами лише дає право позивачу здійснювати видобування піску, а калькуляція №3 на збут піску власною машиною проведена за II квартал 2015 року, тоді як поставка автомобіля відповідачем планувалася протягом 2013 року.

Крім цього, надання позивачем послуг на збут піску іншим особам з метою одержання прибутку було можливе за умови замовлення таких послуг. Однак, незважаючи на те, що збитки позивачем обчислено із щоденних трьохразових поїздок автомобіля за два роки, та розраховуючи вартість 1 км за умови замовлення автомобіля, позивачем не надано документів на підтвердження фактичної кількості видобутого та реалізованого піску, а також доказів на підтвердження фактичної кількості прийнятих замовлень на перевезення, доказів укладення договорів, отримання сум за надані послуги, доказів на підтвердження витрат паливо-мастильних матеріалів, трудових ресурсів для надання вказаних послуг.

Окрім цього, позивач не навів доказів вжиття ним реальних заходів для одержання упущеної вигоди.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1000 грн. витрат на оплату послуг адвоката (а.с.50).

Відповідно до розділу VІ Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом і дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.6.3. постанови №7 від 21.02.2013 року В«Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 ст.49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного документа або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його права на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до п.1 статті 1, статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні, зокрема: адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

До клопотання від 26.08.2015р. (а.с.50) представником позивача додано копію видаткового касового ордера №1069 від 01.08.2015р., виписаного на ОСОБА_1 про оплату 1000 грн. за адвокатські послуги, договір про надання юридичних/адвокатських послуг №30/07-15 від 30.07.2015р., укладений між ПФ «Техніка» та адвокатом ОСОБА_1, копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ВЛ №778, довідку - акт від 30.07.2015р.

У зв'язку із частковим задоволенням позову на відповідача відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти судові витрати по справі: витрати по сплаті позивачем судового збору, витрати на оплату послуг адвоката пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 264, 526, 599, 610, 611, 612, 623, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 35, 44, 49, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод" (43022, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Ранкова, 1, код ЄДРПОУ 00372658) на користь приватної фірми "Техніка" (44660, Волинська обл., Маневицький район, село Копилля, вул. Радянська, будинок 43, код ЄДРПОУ 13366858) 865 грн. 27 коп. процентів річних, 21607 грн. 50 коп. збитків, завданих інфляцією, 449 грн. 46 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору, 153 грн. 65 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. В позові про стягнення 123756 грн. 90 коп. збитків у вигляді неодержаного прибутку відмовити.

4. Провадження у справі в частині стягнення 34 грн. 28 коп. процентів річних припинити.

Повне рішення складено: 12.10.2015р.

Суддя І. О. Якушева