Рішення

від 12.10.2015 по справі 904/6634/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.10.15р. Справа № 904/6634/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "ОСОБА_1", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донпостач-запчастина", м. Новомосковськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2, м. Новомосковськ

про стягнення заборгованості

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_3, дов. від 25.05.2015 року, представник;

третя особа: ОСОБА_3, дов. від 20.05.2015 року, представник;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "ОСОБА_1", м. Харків звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донпостач-запчастина", м. Новомосковськ про стягнення заборгованості за кредитним ОСОБА_4 № 004/09 від 12.03.2009р. у сумі 587 495, 92 грн., з них: сума простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 410 000, 00 грн., сума простроченої заборгованості за відсотками 101 475, 56 грн., пеня за простроченою заборгованістю за кредитом 67 329, 61 грн. та пеня за простроченою заборгованістю за відсотками 8 690,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 004/09 від 12.03.09р., в частині повного та своєчасного повернення кредиту та відсотків.

У судовому засіданні 08.09.2015 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на думку відповідача позов є передчасним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки не отримавши повної інформації щодо розміру заборгованості по кредитному договору Відповідач не мав можливості виконати вимоги Позивача щодо дострокового погашення кредиту і сплати відсотків (а.с. 33-34).

Позивач у судове засідання 08.09.15р. не з'явився, до суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі його представника. Додатково повідомив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити на підставі наявних в справі доказів (а.с.41).

Ухвалою господарського суду від 08.09.2015 року до залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2.

21.09.2015 року представник відповідача подав клопотання про продовження строку вирішення спору та витребування доказів на підставі ст. 38 ГПК України (а.с. 61-63).

Ухвалою господарського суду від 21.09.2015р. задоволено подані клопотання відповідача, продовжено строк вирішення спору до 09.10.2015року та витребувано додаткові документи.

Представник позивача у судове засідання 06.10.15р. не з'явився, витребувані документи не подав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.10.2015року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд, -

встановив:

12.03.2009 року між Акціонерним комерційним банком "ОСОБА_1 ворота", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_5 ВОРОТА" (далі - Позивач/Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донпостач-запчастина" (далі - Відповідач/Позичальник) укладено Договір №004/09 на кредитну ліню (відновлювальну) (далі - Договір, а.с. 8-10), відповідно до умов договору з урахуванням всіх змін до нього, Банк у період з 12.03.2009р. по 09.09.2010р. за наявності вільних кредитних ресурсів, зобов'язується надати Позичальникові кредит у рамках відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості у розмірі 410 000, 00 грн. (ліміт) у будь - який день зазначеного періоду, Позичальник зобов'язується повернути кредит у строк 29.09.2014 року та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 23,8 % річних.

Відповідно до п.2.1. ОСОБА_4, ОСОБА_5 надає кредит на поповнення оборотних коштів шляхом перерахування з позичкового рахунку №20638010000218 на поточний рахунок Позичальника №26005301218 в філії АКБ "ОСОБА_5 ворота" у м. Дніпропетровську, код банку 307145.

Згідно з пунктом 3.1. договору проценти є платою за користування кредитом і сплачуються за весь час користування кредитом до дня його фактичного повернення, у тому числі і після закінчення строку, на який було надано кредит.

Відповідно до п. 5.2.1 ОСОБА_4, Позичальник зобов'язаний здійснити погашення кредиту та сплату процентів в повному обсязі в порядку та на умовах, передбачених ОСОБА_4.

Згідно п. 5.2.5 ОСОБА_4, Позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит, сплатити нараховані проценти та неустойку, незалежно від настання строку виконання зобов'язання, зокрема, у випадку невиконання своїх зобов'язань з повернення кредиту або сплатити процентів.

Відповідно до п. 5.3.1 ОСОБА_4, ОСОБА_5 має право вимагати дострокового повернення кредиту і сплати процентів, сплати неустойки та відшкодування інших збитків, заподіяних неналежним виконанням зобов'язань, а також відмовитись від подальшого кредитування Позичальника за ОСОБА_4 у випадках, передбачених п. 5.2.2 ОСОБА_4.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 Цивільного кодексу України).

Позивачем (ОСОБА_5) належним чином виконано умови кредитного ОСОБА_4 та надано Відповідачу грошові кошти у розмірах передбачених договором, що не заперечується Відповідачем.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а у відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчить з матеріалів справи, Відповідач в порушення умов ОСОБА_4 свої зобов’язання по поверненню кредиту, сплаті нарахованих процентів в повному обсязі не виконав, у зв’язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 410 000,00 грн., простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 101 475,56 грн. грн., що підтверджено обґрунтованими розрахунками Позивача та не спростовано контррозрахунком відповідача (розрахунки - а.с. 16-22).

Строк повернення кредиту визначено - до 29.09.2014 року. На час розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідачем до суду не надано.

За встановлених обставин, господарський суд прийшов до висновку, що Відповідач неналежним чином виконав свої, встановлені ОСОБА_4, зобов’язання щодо своєчасного повернення суми кредиту та сплати відсотків, чим порушив умови укладеного із позивачем ОСОБА_4 та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 410 000,00 грн. та простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 101 475,56 грн. - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Пунктом 6.1.1 ОСОБА_4 передбачено, що у випадку порушення строку повернення кредиту, передбаченого п.1.1 ОСОБА_4, та/або строків сплати процентів, комісій, Позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочки.

Відповідно до п. 6.1.1 ОСОБА_4 Позивачем нарахована пеня за простроченою заборгованістю за кредитом у розмірі 67 329, 61 грн. та пеня за простроченою заборгованістю за відсотками у розмірі 8 690,75 грн. за період з 29.09.2014р. по 28.03.2015р.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі ст. ст. 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язаньВ» від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки (а.с. 16-19) Позивача, судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок відповідає умовам ОСОБА_4 та вимогам чинного законодавства. При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 76 020,36 грн. (за кредитом - 67 329,61 грн., за відсотками - 8 690,75 грн.) за період з 29.09.2014 року по 28.03.15 року підлягають задоволенню.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що Позивачу було запропоновано виконати зобов'язання відповідно до умов п. 4.1 кредитного договору № 004/09, укладеного між Позивачем та Відповідачем від 12.03.2009 року та ОСОБА_4 застави майнових прав №006/09 від 12.03.2009р. іншою особою ОСОБА_2 за рахунок заставлених на користь банку депозитних коштів.

Як свідчить з умов кредитного договору, виконання Позичальником зобов'язань перед ОСОБА_5 за ОСОБА_4 забезпечується заставою майнових прав на грошовий депозит громадянина ОСОБА_2, розміщений в філії АКТ "Золоті Ворота" у м. Дніпропетровську.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 2 ст. 589 Цивільного кодексу України передбачено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Проаналізувавши вищевказану норму закону, суд приходить висновку, що звернення стягнення на предмет застави це право банку, а не обов'язок, тобто банк на власний розсуд вирішує питання щодо стягнення заборгованості за кредитним договором або звернення стягнення на предмет застави.

Таким чином, посилання відповідача на неправомірні дії банку є безпідставними.

Отже, на час розгляду спору відповідачем доказів сплати заборгованості по кредиту та відсотків за користування кредитом, господарському суду не надано, обставин наведених позивачем у позовній заяві не спростовано, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо сплати та стягнення судового збору по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, що діяла на момент подачі позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73080,00 грн.).

Ціна позову становить 587 495,92грн., отже, сума судового збору за подання даного позову мала складати 11 749 грн. 92 коп.

Відповідно до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Так, статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку (пункт 22 частини 1 статті 5). Фактично з даним позовом до суду звернулось Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_5 ОСОБА_1" від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "ОСОБА_5 ОСОБА_1" - ОСОБА_6, призначений рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.12.2014 р. № 142.

Враховуючи наведені норми, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 11 749 грн. 92 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донпостач-запчастина" (51208, Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, вулиця Радянська, 241, код ЄДРПОУ 32341745) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_5 ОСОБА_1" (61166, місто Харків, проспект Леніна, 36, код ЄДРПОУ 20015529) 410 000,00 грн. - сума простроченої заборгованості за кредитом, 101 475,56 грн. - сума простроченої заборгованості за відсотками, 67 329, 61 грн. - пеня за простроченою заборгованістю за кредитом, 8 690,75 грн. - пеня за простроченою заборгованістю за відсотками.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донпостач-запчастина" (51208, Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, вулиця Радянська, 241, код ЄДРПОУ 32341745) в дохід Державного бюджету України в особі управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, р/р 31214206783005 у відділенні банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 37989269, МФО 805012) 11 749, 92 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 12.10.2015 року.

Суддя ОСОБА_7