Постанова

від 07.10.2015 по справі 910/16404/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2015 р. Справа№ 910/16404/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за угодою № 20/15 від 02.06.2015

від відповідача: Овдієнко В. Ю. - представник за довіреністю від 12.01.2015

Брагін А. Р. - представник за довіреністю від 12.01.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Група «Капітал»

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2015

у справі № 910/16404/15 (суддя Головатюк Л. Д.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Група «Капітал»

про стягнення 67 954,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 146-151), заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 37 809,36 грн. за виконані за договором про надання комплексних послуг з прання білизни № 24/П-12 від 03.07.2012, але неоплачені роботи, збитків від інфляції в сумі 28 619,20 грн. та 3 % річних в сумі 2 374,22 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 5 000 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2015, повний текст якого складений 03.08.2015, у справі № 910/16404/15 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті виконаних позивачем за спірним договором робіт на заявлену до стягнення суму.

Присуджуючи до стягнення з відповідача на користь позивача витрати на послуги адвоката, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на наявні в матеріалах справи докази, вказані вимоги є законними та обгрнутованими.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Група «Капітал» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 по справі № 910/16404/15 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач послався на те, що в ході розгляду судом першої інстанції цієї справи не було доведено факту надання спірних послуг позивачем, так само, як не було доведено факту виникнення зобов'язань щодо оплати вказаних послуг, оскільки на підтвердження факту надання спірних послуг позивачем надано акт виконаних робіт № 4 від 18.03.2013 на суму на 37 809,36 грн., який з боку відповідача не підписаний та щодо якого сторонами не було складено жодної накладної.

Відповідач зауважив на тому, що даний акт складений з порушенням умов договору в односторонньому порядку позивачем, а нумерація даного акту не відповідає загальній послідовності підписаних та оплачених актів у 2013 році, так як акт № 3 датується пізніше акту № 4.

Обставини щодо помилок в нумерації при розгляді справи свого підтвердження не знайшли.

Також, відповідач зазначив, що надані позивачем на підтвердження факту виконання спірних робіт ксерокопії актів приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання складені на виконання укладеного відповідачем з Міністерством оборони України договору № 286/5/12/2 від 02.07.2012 та не можуть бути доказами на підтвердження факту надання послуг за договором, укладеним з позивачем.

Ухвалою від 25.08.2015 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Група «Капітал» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представники відповідача апеляційну скаргу підтримали, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

03.07.2012 позивач як виконавець та відповідач як замовник уклали договір про надання комплексних послуг з прання білизни № 24/П-12 (далі Договір) (а.с. 15-18) відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання надати послуги з прання і сухого чищення білизни, обмундирування, спецодягу та іншого речового майна, а відповідач - прийняти та оплатити надані послуги в кількості, у строки і виключно за цінами згідно положень Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору ціна послуг встановлюється в національній валюті України і становить 6,12 грн. за 1 кг білизни з врахуванням упаковки, вантажних робіт у місцях завантаження і розвантаження та з урахуванням транспортних витрат (з ПДВ).

Додатками № 1 та 2 до Договору сторонами було погоджено Плани надання послуг з прання військовим частинам (установам) згідно з переліком.

Відповідно до п. 2.2 Договору приймальний контроль якості та кількості наданих послуг оформляється накладною в день здачі випраного майна. Накладна оформлюється у трьох примірниках, два з яких передаються позивачу, а один залишається у представника відповідача. Належним чином оформлена і підписана накладна є підтвердженням приймання наданих послуг за якістю і кількістю та направляється (передається) відповідачу після надання послуг разом з рахунком-фактурою та актом виконаних робіт.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що ним за умовами Договору відповідачу було надано послуг на загальну суму 194 150,88 грн., проте відповідач не заперечує проти факту отримання послуг на загальну суму 156 341,52 грн., посилаючись на те, що щодо вказаних робіт сторонами підписані та скріплені печатками відповідні акти (вказані послуги відповідачем оплачені в повному обсязі і стягнення заборгованості за ними позивачем не заявляється - примітка суду), а акт виконаних робіт № 4 від 18.03.2013 на суму 37 809,36 грн., за стягненням заборгованості за яким позивач і звернувся до суду з цим позовом, з боку відповідача не підписаний, а відтак, не може бути належним доказом надання послуг.

Суд першої інстанції визнав доведеним факт виконання позивачем робіт за Договором на суму на суму 37 809,36 грн., виконання яких зафіксовано в акті виконаних робіт № 4 від 18.03.2013, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Зі змісту акту виконаних робіт № 4 від 18.03.2013 на суму 37 809,36 грн. (а.с. 48) слідує, що він фіксує виконання позивачем робіт з прання 6 178 кг білизни військових частин А - 1671, А - 1337, А - 1573, А - 1801, А - 4152, А - 2502, А - 1358, А - 0757, А - 3730, А - 0598, А - 4127, А - 2331, А - 0796.

Окрім вказаного Акту, на підтвердження факту та обсягу надання відповідачу зазначених в ньому послуг позивачем до матеріалів справи долучено наступні докази:

- копії рахунків-накладних № 237, 220, 246, 210 про прийняття 03.12.2012, 11.12.2012, 18.12.2012 та 24.12.2012 позивачем від військової частини А - 1671 загалом 1 302 кг білизни на прання, копію акту № 1298 приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання, підписаного між представником військової частини А 1671 та відповідачем згідно договору з Міністерством оборони України №286/5/12/2 від 02.07.2012, яким встановлено, що послуги з прання 1 302 кг білизни по накладним №№ 210п, 220п, 237п, 246п прийняті без зауважень;

- копії рахунків-накладних № 203, 217, 235, 244 про прийняття 05.12.2012, 12.12.2012, 20.12.2012 та 26.12.2012 позивачем від військової частини А - 1337 загалом 177 кг білизни на прання, копію акту № 1291 приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання, підписаного між представником військової частини А 1337 та відповідачем згідно договору з Міністерством оборони України №286/5/12/2 від 02.07.2012, яким встановлено, що послуги з прання 177 кг білизни по накладним №№ 203п, 217п, 235п, 244п прийняті без зауважень;

- копії рахунків-накладних № 205, 245, 250, 236 про прийняття 05.12.2012, 20.12.2012, 26.12.2012 та 12.12.2012 позивачем від військової частини А - 1573 загалом 394 кг білизни на прання, копію акту № 1294 приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання, підписаного між представником військової частини А 1573 та відповідачем згідно договору з Міністерством оборони України №286/5/12/2 від 02.07.2012, яким встановлено, що послуги з прання 394 кг білизни по накладним №№ 205п, 236п, 245п, 250п прийняті без зауважень;

- копії рахунків-накладних № 216, 219, 232, 243 про прийняття 07.12.2012, 12.12.2012, 20.12.2012 та 26.12.2012 позивачем від військової частини А - 4152 загалом 652 кг білизни на прання, копію акту № 1289 приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання, підписаного між представником військової частини А 4152 та відповідачем згідно договору з Міністерством оборони України №286/5/12/2 від 02.07.2012, яким встановлено, що послуги з прання 652 кг білизни по накладним №№ 216п, 219п, 232п, 243п прийняті без зауважень;

- копію рахунку-накладної № 213 про прийняття 05.12.2012 позивачем від військової частини А - 2502 15 кг білизни на прання, копію акту № 1295 приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання, підписаного між представником військової частини А 2502 та відповідачем згідно договору з Міністерством оборони України №286/5/12/2 від 02.07.2012, яким встановлено, що послуги з прання 15 кг білизни по накладній № 213п прийняті без зауважень;

- копії рахунків-накладних № 240, 224, 208, 248 про прийняття 05.12.2012, 12.12.2012, 20.12.2012 та 26.12.2012 позивачем від військової частини А - 1358 загалом 1 299 кг білизни на прання, копію акту № 1285 приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання, підписаного між представником військової частини А 1358 та відповідачем згідно договору з Міністерством оборони України №286/5/12/2 від 02.07.2012, яким встановлено, що послуги з прання 1 299 кг білизни по накладним №№ 208п, 224п, 240п, 248п прийняті без зауважень;

- копії рахунків-накладних № 239, 247, 222, 207 про прийняття 05.12.2012, 12.12.2012, 20.12.2012 та 26.12.2012 позивачем від військової частини А - 0757 загалом 432 кг білизни на прання, копію акту № 1296 приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання, підписаного між представником військової частини А 0757 та відповідачем згідно договору з Міністерством оборони України №286/5/12/2 від 02.07.2012, яким встановлено, що послуги з прання 432 кг білизни по накладним №№ 239п, 207п, 222п, 247п прийняті без зауважень;

- копії рахунків-накладних № 209, 225, 241, 249 про прийняття 05.12.2012, 12.12.2012, 20.12.2012 та 26.12.2012 позивачем від військової частини А - 3730 загалом 1 000 кг білизни на прання, копію акту № 1288 приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання, підписаного між представником військової частини А 3730 та відповідачем згідно договору з Міністерством оборони України №286/5/12/2 від 02.07.2012, яким встановлено, що послуги з прання 1 000 кг білизни по накладним №№ 209п, 225п, 241п, 249п прийняті без зауважень;

- копії рахунків-накладних № 212, 227 про прийняття 12.12.2012 та 20.12.2012 позивачем від військової частини А - 0598 загалом 50 кг білизни на прання, копію акту № 1297 приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання, підписаного між представником військової частини А 0598 та відповідачем згідно договору з Міністерством оборони України №286/5/12/2 від 02.07.2012, яким встановлено, що послуги з прання 50 кг білизни по накладним №№ 212п, 227п прийняті без зауважень;

- копії рахунків-накладних № 238, 221, 206 про прийняття 05.12.2012, 12.12.2012 та 20.12.2012 позивачем від військової частини А - 4127 загалом 40 кг білизни на прання, копію акту № 1286 приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання, підписаного між представником військової частини А 4127 та відповідачем згідно договору з Міністерством оборони України №286/5/12/2 від 02.07.2012, яким встановлено, що послуги з прання 40 кг білизни по накладним №№ 238п, 221п, 206п прийняті без зауважень;

- копії рахунків-накладних № 252, 230, 215 про прийняття 05.12.2012, 12.12.2012 та 20.12.2012 позивачем від військової частини А - 2331 загалом 533 кг білизни на прання, копію акту № 1290 приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання підписаного між представником військової частини А 2331 та відповідачем згідно договору з Міністерством оборони України №286/5/12/2 від 02.07.2012, яким встановлено, що послуги з прання 533 кг білизни по накладним №№ 215п, 230п, 252п прийняті без зауважень;

- копію рахунку-накладної № 204 про прийняття 05.12.2012 позивачем від військової частини А - 0796 93 кг білизни на прання, копію акту № 1287 приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання, підписаного між представником військової частини А 0796 та відповідачем згідно договору з Міністерством оборони України №286/5/12/2 від 02.07.2012, яким встановлено, що послуги з прання 93 кг білизни по накладній №204п прийняті без зауважень;

- копії рахунків - накладних № 251, 233, 202 про прийняття 03.12.2012, 20.12.2012 та 26.12.2012 позивачем від військової частини А - 1801 загалом 199 кг білизни на прання.

Посилання відповідача на те, що всі вказані документи складені на виконання укладеного відповідачем з Міністерством оборони України договору № 286/5/12/2 від 02.07.2012 та не можуть бути доказами на підтвердження факту надання послуг за укладеним з позивачем Договором, колегією суддів не приймаються з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За правилами ст. 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник; генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку; замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується той факт, що роботи, виконання яких взяв на себе відповідач за укладеним з Міністерством оборони України договору № 286/5/12/2 від 02.07.2012, є фактично тими саме роботами, які позивач виконував за Договором, є підстави вважати, що щодо спірних робіт за укладеним з Міністерством оборони України договором № 286/5/12/2 від 02.07.2012 відповідач виступав генеральним підрядником, а за Договором - замовником.

Про вказане, зокрема, свідчить той факт, що за вищезгаданими рахунками-накладними білизну на прання приймав позивач (в графі «приймальник» міститься його підпис, засвідчений відтиском печатки), а за актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання ту ж саму кількість білизни тим саме особам, від яких її приймав позивач, передавав відповідач та підписував зазначені акти як виконавець.

Слід зазначити і про те, що відповідачем не надано як доказів того, що послуги з прання білизни за укладеним з Міністерством оборони України договором № 286/5/12/2 від 02.07.2012 він виконував власними силами або що на підставі відповідних договорів вказані роботи виконувалось іншими, ніж позивач особами, так і доказів того, що між сторонами існує будь-яка інша правова підстава, окрім Договору, для отримання позивачем від військових частин білизни на прання.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що надані позивачем документи є належними доказами за підтвердження факту надання ним відповідачу за умовами Договору послуг саме суму на 194 150,88 грн., і, зокрема, послуг на суму 37 809,36 грн. за актом виконаних робіт № 4 від 18.03.2013.

Згідно з ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки за надані послуги проводяться після фактичного їх виконання кожні два тижні на підставі актів виконаних робіт, протягом 45 календарних днів з дати надання відповідачем позивачу належним чином оформленого рахунку-фактури за надані послуги.

За умовами п. 4.2 Договору, до рахунку-фактури додаються: належним чином оформлені акт виконаних робіт та накладні, які є підтвердженням приймання наданих послуг за якістю і кількістю. На позивача покладається обов'язок підписати та передати відповідачу 3 примірники акту приймання контролю якості та кількості наданих послуг з прання, підписані вповноваженими посадовими особами військових частин, яким надаються та/або надавались послуги. У разі відсутності вказаних в п. 4.1 та п. 4.2 документів або у разі їх оформлення неналежним чином, або відсутності в них встановленої інформації, оплата за надані послуги не проводиться.

В пункті 6.1.1 встановлений обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги протягом 45 календарних днів з дати надання позивачем відповідачу належним чином оформлених документів, передбачених Договором.

З наявних в матеріалах справи виписок з банківського рахунку відповідача слідує, що в рахунок наданих за Договором послуг відповідач перерахував позивачеві 156 341, 52 грн., тобто неоплаченими залишились послуги на загальну суму 37 809,36 грн.

Відсутність підписаного обома сторонами акту виконаних робіт на вказану суму встановлених судом обставин не спростовує, тому не може вважатися підставою для відмови у позові.

Щодо відсутності в матеріалах справи доказів виставлення позивачем рахунку-фактури, на що посилається апелянт, вважаючи, що строк оплати спірних робіт не настав, слід зазначити, що невиставлення позивачем вказаного рахунку-фактури в цьому випадку, на думку колегії суддів, не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку по оплаті спірних робіт з огляду на таке.

Право відстрочення виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг через прострочення позивачем його зобов'язання виписати рахунок-фактури на його оплату передбачене ч. 2 ст. 613 ЦК України, відповідно до якої, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Проте частина перша вказаної статті Кодексу надає поняття прострочення кредитора. Так, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Отже, треба встановити, чи виникли у відповідача труднощі в виконанні ним свого зобов'язання з оплати спірних послуг внаслідок ненадання йому позивачем обумовленого Договором рахунку-фактури на його оплату.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість послуг погоджена сторонами у Договорі, а кількість спірних послуг визначена у підписаних відповідачем з військовими частинами актах приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання.

Оплатити вказані послуги відповідач має за реквізитами, зазначеними в розділі ХІІ Договору «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін» в якому вказаний рахунок позивача № 26009054702684 в РФ «Приватбанк» м. Рівне, МФО 333391.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідач мав у своєму розпорядженні всі необхідні для здійснення платежу за спірні послуги реквізити і відсутність рахунка-фактури не заважала йому це зробити.

З огляду на вищевикладене, на думку колегії суддів, відсутні правові підстави вважати, що мале місце таке прострочення позивача як кредитора в розумінні норм ст. 613 ЦК України, до виконання якого відповідач в порядку ч. 2 ст. 613 ЦК України мав право відстрочити своє зобов'язання з оплати Товару.

Правову позицію, що невиставлення рахунку-фактури не можна вважати простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а також що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України, оскільки не є обумовленою сторонами обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, висловив Верховний Суд України в постанові від 29.09.2009 у справі № 37/405.

Отже, наявність у позивача договірного зобов'язання виписати рахунок-фактуру відповідачу як умови оплати останнім наданих позивачем послуг не може братися судом до уваги при вирішенні спору про стягнення з нього на користь позивача суми основного боргу, оскільки факт відсутності такого документу в цьому конкретному випадку не заважав відповідачу виконати договірне зобов'язання з оплати послуг.

Документом, який підтверджує факт виконання позивачем зобов'язання з надання послуг з прання фактично є підписані відповідачем з військовими частинами акти приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання, а відтак, вказані послуги відповідач мав оплатити на протязі 45 днів з дати підписання цих актів, чого ним зроблено не було.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг на загальну суму 37 809,36 грн. за актом виконаних робіт № 4 від 18.03.2013, тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 37 809,36 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 28 619,20 грн. та 3 % річних в сумі 2 374,22 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 28 619,20 грн. та 3 % річних в сумі 2 374,22 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 5 000 грн. слід зазначити таке.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

В контексті цієї норми, судові витрати на послуги адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з ч. 2 вказаної статті порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

На підтвердження факту понесення витрат на послуги адвоката у цій справі в розмірі 5 000 грн., позивач надав суду копії укладеної 02.06.2015 між позивачем, як клієнтом та Адвокатом Муравською Оксаною Олександрівною угоди про надання правової допомоги адвоката № 20/15 (а.с. 68-70), платіжного доручення № 325 від 03.06.2015 (доказ здійснення оплати адвокату позивачем в розмірі 5 000 грн.).

Згідно з п. 1.1 вказаної угоди адвокат зобов'язується надати клієнту правову допомогу по господарській справі із стягнення заборгованості з ТОВ «Бізнес група "Капітал» за виконані роботи, а клієнт зобов'язується оплатити такі послуги.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 угоди передбачено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах угоди правову допомогу становить 5 000 грн., протягом 3 днів після підписання угоди клієнт сплачує адвокату аванс в розмірі 50 % від суми гонорару, решта суми сплачується протягом 5-ти днів після підписання сторонами акту прийому - передачі наданої правової допомоги.

Як слідує з матеріалів справи, участь в судових засіданнях в якості представника позивача брала особисто адвокат Муравська О. О.

З огляду на зазначені документальні докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що адвокат Муравська О. О. входить до кола осіб, витрати на оплату послуг яких, при належному їх оформленні і виконанні, є судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК України, та правомірно стягнув з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 5 000 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Група «Капітал» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 у справі № 910/16404/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Група «Капітал».

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Група «Капітал» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 у справі № 910/16404/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 у справі № 910/16404/15 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16404/15.

Повний текст постанови складено: 12.10.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха