Постанова

від 06.10.2015 по справі 927/806/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р. Справа№ 927/806/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Мартюк А.І.

Яковлєва М.Л.

при секретарі

судового засідання: Колеснік М.П.

за участі представників сторін:

позивача Грабової І.А. - дов. №3619/18 від 25.11.14.

відповідача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи

повідомлений належним чином;

третьої особи не з'явився, про день, час та місце розгляду справи

повідомлений належним чином;

розглянувши матеріали

апеляційної скарги

відповідача Публічного акціонерного товариства

"Чернігівський хлібокомбінат", м.Чернігів

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.15

у справі № 927/806/15 (суддя Шестак В.І.)

за позовом Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія

"АХА Страхування", м.Київ

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Чернігівський

хлібокомбінат", м.Чернігів

третя особа на стороні

відповідача, яка не заявляє

самостійних вимог

на предмет спору Товариство з додатковою відповідальністю

"Страхова компанія "НАСТА", м. Київ

про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу у

сумі 62260,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до відповідача ПАТ "Чернігівський хлібокомбінат" про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 62 260,40 грн. за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 303826Га/13ч від 21.11.2013.

За Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.07.2015 № 927/806/15 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТДВ "Страхова компанія "НАСТА". (а/с 84-86).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2015 № 927/806/15 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача ПАТ "Чернігівський Хлібокомбінат" на користь позивача ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" 62 260,40 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу.

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, відповідач ПАТ "Чернігівський Хлібокомбінат" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2015 № 927/806/15 скасувати та прийняти нове судове рішення, за яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Позивач у своїх письмових Запереченнях на апеляційну скаргу від 29.09.2015 вих. № ЛВ0018025 просить колегію суддів залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2015 № 927/806/15 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

Ухвалою КАГС від 14.08.2015 № 927/806/15 порушено апеляційне провадження за скаргою відповідача та призначено судове засідання (колегія суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Тарасенко К.В., Яковлєва М.Л.).

За Розпорядженням секретаря судової палати КАГС від 06.10.2015 в зв'язку із зайнятістю судді Тарасенко К.В. як головуючого судді в інших справах, склад колегії суддів змінено, для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Мартюк А.І., Яковлєв М.Л..

За Ухвалою КАГС від 06.10.2015 № 927/806/15 прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження колегії суддів у складі: головуючої судді Ільєнок Т.В., суддів: Мартюк А.І., Яковлєва М.Л..

В судове засідання від 06.10.2015 представник відповідача-скаржника та третьої особи не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Про належне повідомлення скаржника ПАТ "Чернігівський хлібокомбінат" свідчить залучене до матеріалів справи зворотне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення за № 09-33/32568/15.

Про належне повідомлення третьої особи ТДВ "Страхова компанія "НАСТА" свідчить залучене до матеріалів справи зворотне поштове повідомлення № 09-33/33327/15, яке було повернуто поштовим відділенням, як неодержане з відміткою: «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідно до абз.3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 встановлено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, ЗАКІНЧЕННЯ СТРОКУ ЗБЕРІГАННЯ ПОШТОВОГО ВІДПРАВЛЕННЯ тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Колегія суддів дійшла висновку, що оскільки, Ухвалу від 14.08.2015 № 927/806/15 про порушення апеляційного провадження у даній справі було надіслано за належною адресою третьої особи, то вона вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, без порушення вимог процесуального закону.

За пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1. підпункту 3.9. названої Постанови Пленуму ВГСУ.

Враховуючи, що присутній представник позивача ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" не заперечував проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника скаржника-відповідача та третьої особи, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду справи по суті за наявними матеріалами.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу відповідача ПАТ "Чернігівський хлібокомбінат" залишити без задоволення, Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2015 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.08.2014 в м. Чернігів, трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "TOYOTA Auris" номерний знак СВ4764ВА, яким керувала водій Котляр М.П. (власник автомобіля) та за участю автомобіля "ГАЗ" номерний знак СВ1076АА, що належить ПАТ "Чернігівський Хлібокомбінат під керуванням водія Рубана Д.В..

Вина водія Рубана Д.В. в скоєнні ДТП встановлена за Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова №751/12139/14 від 25.11.2014.

Внаслідок даної ДТП було пошкоджено автомобіль "TOYOTA Auris" номерний знак СВ4764ВА, який було застраховано власником Котляр М.П. в АТ "Страхова компанія "АХА Страхування" за Договором добровільного страхування наземного транспорту №303825Га/13ч від 21.11.2013.

Розмір вартості ремонту пошкодженого автомобіля "TOYOTA Auris" номерний знак СВ4764ВА, проведеного ТОВ "Автомобільна компанія "СІВЕР-АВТО", підтверджується проведеною оплатою позивачем Платіжним дорученням №125274 від 14.08.2014 на суму 62 260,40 грн.. (а/с 64)

Згідно Страхового акту позивача № 1.001.14.12951/VESKO23539 від 13.08.2014 та розрахунку страхового відшкодування позивача від 12.08.2014 розмір страхового відшкодування становить - 62 260,40 грн..

Відповідно до п.10.2. Договору добровільного страхування наземного транспорту №303825Га/13ч від 21.11.2013 франшиза становить - 0.00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що виплативши страхувальнику відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 303826Га/13ч від 21.11.2013, страхове відшкодування в розмірі 62 260,40 грн. згідно Платіжного доручення № 125 274 від 14.08.2014, останній відповідно до ст.ст. 993, 1191, ч. 2 ст. 1187 ЦКУ та ст. 27 ЗУ "Про страхування" набув право зворотної вимоги до особи відповідальної за завдану шкоду в силу приписів ст. 1172 ЦКУ.

В свою чергу, відповідач проти позову заперечував з посиланням на те, що відповідальною особою в разі настання страхового випадку за участю застрахованого транспортного засобу "ГАЗ", д/н СВ1076АА, є ТДВ "Страхова компанія "НАСТА", з якою відповідачем укладено Договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземного транспорту від 05.11.2013 № 503.0093644. На момент настання страхового випадку за участю вищевказаного транспортного засобу діяв страховий Поліс № АС/6221791, виданий відповідачеві ТДВ "СК "НАСТА"" на підставі названого Договору обов'язкового страхування.

Позивач звертався до відповідача із Претензією вих. № ЛВ2802 від 03.03.2015, в якій пропонував в добровільному порядку відшкодувати виплачене страхове відшкодування в розмірі 62 260,40 грн. в тридцятиденний строк з дня отримання цієї Претензії.

Відповідач названу Претензію отримав 13.03.2015, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, однак відповіді не надав, страхове відшкодування не виплатив.

На вимогу суду першої інстанції в процесі розгляду справи, відповідачем за супровідним Листом №294 від 22.07.2015 було повідомлено, що водій автомобіля «ГАЗ» номерний знак СВ1076АА, який належить відповідачу ПАТ "Чернігівський Хлібокомбінат - Рубан Д.В. дійсно працював на підприємстві з 10.04.2013 по 17.11.2014, а також повідомлено суд про не можливість надання наказу про прийняття на роботу Рубана Д.В. через знаходження даного наказу в архіві та перебування відповідального працівника за архів у відпустці. Окрім того, відповідачем до названого Листа додано копію Наказу по особовому складу №122 від 17.11.2014, як доказ звільнення водія Рубана Д.В..

Відповідно до ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (зміст наведених норм також було проаналізовано за Постановою Верховного суду України від 25.12.2013 по справі № 6-112цс13, правовий висновок у якій є обов'язковим для суду апеляційної інстанції в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України).

За переліченими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у тій же сумі та із залишком строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

У спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому, строк позовної давності у страховому зобов'язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку.

Отже, від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат та у межах загального строку позовної давності переходить право вимоги до особи, яка відповідальна за завдані страхувальнику збитки (Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13).

Крім того, Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Згідно з ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Таким чином, за висновком суду першої інстанції, до позивача після виплати страхового відшкодування, у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу "TOYOTA Auris" номерний знак СВ4764ВА, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 01.08.2014 у м. Чернігові, по вулиці Седнівській, 27.

Позивач просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 62 260,40 грн. за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 303826Га/13ч від 21.11.2013.

Судом першої інстанції, здійснюючи перевірку відповідності нарахування заявленої до стягнення суми, було встановлено, що позивачем нараховано розмір страхового відшкодування в розмірі 62 260,40 грн. в межах ліміту відповідальності на дату страхового випадку, який складає згідно п. 10.3.1 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 303826Га/13ч від 21.11.2013 - 161 560,00 грн..

Колегія суддів, враховуючи вищенаведене, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У доводах апеляційного оскарження відповідач ПАТ "Чернігівський хлібокомбінат" наголошує на тому, що він не є належним відповідачем по даній справі. За ствердженням заводу, оскільки між ним та третьою особою по даній справі було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту від 05.11.2013 № 503.0093644, за яким застраховано автомобіль "ГАЗ", номерний знак СВ1076АА, то відшкодування шкоди в порядку регресу повинно здійснюватись ТДВ "Страхова компанія "НАСТА", а не ПАТ "Чернігівський хлібокомбінат".

Позивач ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування", заперечуючи вищенаведені доводи апеляційного оскарження відповідача, наголошує на тому, що завод жодним чином не аргументував відсутність права регресу до нього. Крім того, позивач звертає увагу колегії суддів на те, що як на підставу задоволення позову по даній справі він посилається на ст. 993, 1191, 1187 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування". Вказані норми закону, стверджує позивач, гарантують можливість задоволення покриття витрат, що були понесенні в результаті здійснення відновлювального ремонту, шляхом стягнення суми відшкодування з винної особи. В свою чергу, позивач зазначає, що законодавець жодним чином не обмежив кредитора (в даному випадку ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування") в обов'язку пред'явлення вимоги про відшкодування шкоди в порядку регресу саме до конкретно визначеного кола суб'єктів, зокрема до страхової компанії. Позивач наголошує на тому, що згідно чинного законодавства кредитор в праві самостійно обирати способи захисту порушених прав шляхом пред'явлення вимоги, як до винної особи, так і до особи, у якої застраховано її цивільного-правову відповідальність. Враховуючи наведене, за оцінкою позивача, наведені доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими та безпідставними, а Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2015 № 927/806/15 таким, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

Колегія суддів, враховуючи вищенаведені доводи апеляційного оскарження відповідача та заперечення позивача, вважає за необхідне зазначити про наступне.

Так, згідно статті 993 Цивільного кодексу України, та статті 27 Закону України "Про страхування", яка містить подібні положення, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З приписів зазначених норм не вбачається, що позивач мав обов'язково звертатись до третьої особи з вимогою щодо отримання від останнього суми виплаченого страхового відшкодування, однак передбачено перехід до нього права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року №15-рп/2002 кожна особа має вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до конкретної особи, а саме відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Тобто, враховуючи вищенаведене, особою відповідальною за завдані збитки, у такому випадку, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного суду України від 12.03.2015 № 3-12гс12, від 28.08.2012 № 3-38гс12, Вищого господарського суду України від 28.01.2015 № 910/14367, від 19.09.2012 № 23/279.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального Кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ПАТ "Чернігівський хлібокомбінат" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2015 № 927/806/15 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 № 927/806/15 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 № 927/806/15 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 927/806/15 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді А.І. Мартюк

М.Л. Яковлєв