Постанова

від 06.10.2015 по справі 910/12375/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р. Справа№ 910/12375/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Мисевра Т.А. - представни за дов. №494 від 10.02.2015 року; Ковальчук Є.П. - представник за дов. №498 від 01.04.2015 року,

від третьої особи: Дяченко С.В. - представник за дов. №25/10/157-Д від 06.10.2015 року

розглянувши апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 року

у справі № 910/12375/15 (суддя: Прокопенко Л.В.)

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Публічного акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект"

третя особа Державна фінансова інспекція України

про стягнення 78 686,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (далі - відповідач), за участі третьої особи Державна фінансова інспекція України (далі - третя особа) про стягнення з відповідача на користь позивача 78 686,74 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 року у справі № 910/12375/15 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна фінансова інспекція України звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Крім того, скаржник наголошував на результати перевірки, яку було проведено Головним контрольно-ревізійним управлінням України, як на підставу позовних вимог та порушення обов'язків заступника генерального директора з капітального будівництва Рахлінським О.В. під час підписання актів виконаних робіт.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 року апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України було прийнято до провадження.

Представник позивача у судове засідання 06.10.2015 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 07.09.2015 року на відповідну адресу.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, позивач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 06.10.2015 року, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Державної фінансової інспекції України - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.03.2009 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені і за довіреністю якого діє відокремлений підрозділ "Хмельницька АЕС" та Публічним акціонерним товариством "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" було укладено договір № 43-906 на проведення авторського нагляду (далі - договір), а саме на проведення авторського нагляду по будівництву енергоблоків № 3 та № 4 ВП ХАЕС на 2009 рік.

Відповідно до п.2.1 загальна вартість робіт по договору у відповідності до протоколу узгодження договірної ціни склала 129 912,00 грн., в тому числі вартість робіт 108 260,00 грн., ПДВ 20% 21 652,00 грн.

Згідно п.п.2.3, 2.4 договору виконавець має право змінювати структуру витрат в межах затвердженої договірної ціни. Договірна ціна є динамічною і може уточнюватись контрагентами шляхом оформлення відповідної додаткової угоди.

Договір набуває сили з моменту підписання його сторонами та діє повного виконання контрагентами своїх обов'язків за правочином ( п.6.1 договору).

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, колегія суддів приймає до уваги договір №43-906 від 26.03.2009 року як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з виконання робіт.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Сторонами свої зобов'язання за договором №43-906 від 26.03.2009 року було виконано належним чином, зокрема, Публічним акціонерним товариством "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" було здійснено авторський нагляд по підвищенню безпеки після запуску енергоблоку №2 ВП ХАЕС на 2009 загальною вартістю 108260,00 грн, про що сторонами складено відповідні акти.

На підтвердження факту виконання робіт відповідачем було представлено до матеріалів справи акти №22 від 29.07.2009 року, №25 від 29.07.2009 року, №26 від 29.07.2009 року, №28 від 29.07.2009 року, №29 від 31.08.2009 року та №34 від 31.08.2009 року. Вказані акти підписано представниками сторін обох сторін та скріплено печатками суб'єктів господарювання без жодних зауважень та заперечень.

Головним контрольно-ревізійним управлінням України на виконання п.2.35 Плану контрольно-ревізійної роботи на ІІІ квартал 2010 було проведено ревізію господарської діяльності Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та її 13 відокремлених підрозділів за період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 рік, якою встановлено ряд порушень та недоліків, що відображені в акті №05-21/168 від 27.10.2010 року та довідках ревізій цих підрозділів.

За наслідками проведення ревізії Головним контрольно-ревізійним управлінням України було висунуто Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" вимогу №32-14/403 від 01.12.2010 року про усунення порушень, в якій зазначено про фактично Публічним акціонерним товариством "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" було завищено вартість виконаних робіт та наявний розмір кредиторської заборгованості, що вказує на порушення вимог Державних будівельних норм в частині ДБН А.2.2.4-2003 "Положення про авторський нагляд за будівництвом будівель і споруд", а отже, грошові кошти, сплачені за договором №43-906 від 26.03.2009 року в сумі 78686,74 грн, підлягають стягненню з Публічного акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" як зайво сплачені.

Не погоджуючись з вимогами Державної фінансової інспекції України позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом про визнання незаконною та скасування вимоги №32-14/403 від 01.12.2010 Головного контрольно-ревізійного управління.

Постановою від 12.06.2013 року Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №2а-19526/10/2670 в задоволенні позову Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" було відмовлено.

Постановою від 29.04.2014 року Київського апеляційного адміністративного суду постанову від 12.06.2013 року Окружного адміністративного суду м.Києва в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправною та скасування вимоги №32-14/403 від 01.12.2010 року року Головного контрольно-ревізійного управління щодо завищення вартості договірних робіт, в тому числі, Публічним акціонерним товариством "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект", було скасовано.

Постановою від 07.10.2014 року Вищого адміністративного суду України постанову від 29.04.2014 року Київського апеляційного адміністративного суду було скасовано.

Отже, враховуючи визнання в судовому порядку обґрунтованості вимоги №32-14/403 від 01.12.2010 Головного контрольно-ревізійного управління заявник звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 78686,74 грн, які було отримано останнім на підставі договору №43-906 від 26.03.2009, як зайво отримані.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Конституційним Судом України у рішенні від 11.07.2014 №7-рп/2013 по справі за конституційним зверненням громадянина Козлова Дмитра Олександровича щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" наголошено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 180 Господарського процесуального кодексу України при укладанні господарських договорів сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, ціну договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Згідно ст. 632 Цивільного кодексу України закріплено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Як вказувалось вище, загальну вартість авторського нагляду за договором сторонами було погоджено у п. 2.1 договору № 43-906 від 26.03.2009 року на рівні 129 912,00 грн.

Тобто, сторонами під час укладення договору № 43-906 від 26.03.2009 року на основі вільного волевиявлення було погоджено умови щодо ціни. При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції, така ціна була визначена спільною волею сторін, а не самостійно відповідачем.

Доказів укладання будь-яких додаткових угод щодо зміни ціни за спірним правочином сторонами до матеріалів справи представлено не було, як і не представлено доказів звернення позивача до відповідача з пропозицією стосовно внесення змін до договору № 43-906 від 26.03.2009 року в частині визначення вартості авторського нагляду.

Одночасно, умовами спірного правочину також не передбачено випадків, в яких змінювалась би вартість авторського нагляду відповідача після підписання актів. Зокрема, вказаним договором контрагентами не погоджено, що ціна послуг залежить від результатів перевірок Головного контрольно-ревізійного управління України.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посилання скаржника на результати перевірки, яку було проведено Головним контрольно-ревізійним управлінням України, як на підставу позовних вимог та порушення обов'язків заступника генерального директора з капітального будівництва Рахлінським О.В. під час підписання актів виконаних робіт, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами правочину та не можуть ніяким чином їх змінювати, а є лише підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому законом порядку (аналогічна позиція міститься в постановах від 17.06.2014 року, від 10.02.2015 року та від 04.03.2015 року Вищого господарського суду України по справах №910/20699/13, №906/1193/14 і №904/5477/14).

Отже, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 року у справі №910/12375/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Державної фінансової інспекції України - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 року у справі №910/12375/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/12375/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун