Постанова

від 12.04.2010 по справі 2а-668/10

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 18001, (0472) 37-30-76

Справа № 2а-668/10р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2010 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.;

при секретарі Галамбоши Е.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про визнання відмови виплати щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - протиправною, зобов'язання здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги та забезпечення її виплати за 2006-2008 роки,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про продовження терміну позовної давності, визнання відмови виплати щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - протиправною, зобов'язання здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги та забезпечення її виплати за 2006-2008 роки, мотивуючи свої вимоги тим, що вона являється «дитиною війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» позивачка зазначає, що вона має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п. 2.1 Постанови правління Пенсійного Фонду України «Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах» від 30 квітня 2002 року № 8-2, основним завданням органів Пенсійного фонду України є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів фонду та інших джерел, визначених законодавством. Таким чином, виплата надбавки до пенсії мала здійснюватися відповідачем. Всупереч положенням статті 22 Конституції України, якими передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, пунктом 17 статті 77 та статтею 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року та пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 та 2007 роки відповідно.

Пунктом 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року положення статті 6 Закону було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу було обмежено.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № - рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення, що зупиняли дію статті 6 Закону, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення. Таким чином, відповідач зобов'язаний був здійснювати виплату належної позивачці допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2007 та 2008 роки.

Відповідно до положень статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Частиною 20 статті 1 Бюджетного Кодексу України визначено, що Закон про державний бюджет України - це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

Положення статті 22 Конституції України передбачають заборону звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Зупинення Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» дії статті 6 Закону було грубим порушенням положень Основного Закону України. Тому позивачка вважає, що відповідач зобов'язаний був керуватися Конституцією України як законом прямої дії та здійснювати нарахування державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків і за 2006 рік також. З цих же міркувань виходив Конституційний суд України, ухвалюючи Рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, зокрема в п. 5.4 якого встановлено, що «Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони».

Позивачкою 25.11.2009 року було направлено письмове звернення до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси з вимогою здійснити нарахування належної їй, як дитині війни, соціальної державної допомоги у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки та забезпечити їх виплату.

Попри те, що Конституція України, як закон прямої дії, має вищу юридичну силу, а Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено, відповідач, як орган владних повноважень, відмовив позивачці у її гарантованому Конституцією України та статтею 6 Закону праві. Позивачка вважає, що відмова відповідача є незаконною, оскільки відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. В свою чергу, згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, відмова відповідача у здійсненні перерахунку та виплаті позивачці соціальної державної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та законам України. Розмір підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Законом становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 350 гривень, з 01 квітня - 359 гривень, з 01 жовтня 366 гривень. Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 01 січня - 380 гривень, з 01 квітня - 406 гривень, з 01 жовтня - 411 гривень. Згідно із законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 01 січня - 470 гривень, з 01 квітня - 481 гривню, з 01 липня - 482 гривні, з 01 жовтня - 498 гривень. Таким чином, сума невиплаченої державної соціальної допомоги за 2006-2008 роки становить: (4302 + 4809 + 5793) х 30% : 100 = 4471 гривень 20 копійок - 579 гривень 30 копійок (допомога, яка була виплачена у 2008 році в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком ) = 3891 гривня 90 копійок , що і змусило позивачку звернутися до суду з відповідним позовом.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала частково та просила визнати відмову щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком протиправною та зобов'язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки, за виключенням 10 відсотків мінімальної пенсії за віком виплачених їй в 2008 році. Від позовних вимог в частині продовження терміну позовної давності та стягнення з відповідача на її користь судових витрат відмовилася.

Представник відповідача - Управління Пенсійного Фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси в судове засідання не з'явився, направивши до суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника відповідача та про застосування ст. ст. 99, 100 КАС України та відмову в задоволенні позовних вимог.

Суд вислухавши доводи та пояснення позивачки ОСОБА_1, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачка ОСОБА_1, 18 вересня 1934 народження, відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року має статус «дитини війни». У зв'язку з цим позивачка відповідно до статті 6 зазначеного Закону з 01.01.2006 року має право на отримання щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вказані обставини підтверджені копією паспорта (а. с. 7) та копією посвідчення ОСОБА_1, виданого 12.07.2004 року (а.с. 6).

Позивачці ОСОБА_1 за 2006-2007 роки доплата до пенсії відповідно до закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року не виплачувалася.

З 01 січня 2008 року доплата до пенсії була виплачена позивачці у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме з 01 січня 2008 року - 47 гривень, з 01 квітня 2008 року - 48 гривень 10 копійок, з 01.07.2008 року - 48 гривень 20 копійок, з 01.10.2008 року - 49 гривень 80 копійок.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» п. 8 доплата до пенсії «дітям війни» склала з 22 травня 2008 року - 48 гривень 10 копійок, з 01 липня 2008 року 48 гривень 20 копійок, з 01 жовтня 2008 року - 49 гривень 80 копійок. Зазначені кошти позивачка отримувала на протязі 2008 року, про що не заперечував і відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси.

Тобто мала місце виплата доплати до пенсії позивачці в розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, замість 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно статті 7 закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію статті 6 зазначеного Закону на 2006 рік було зупинено.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були. Закони України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року. Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів України, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 19.01.2006 року її дію було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені. А тому, позовні вимоги позивачки за 2006 рік не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог позивачки щодо здійснення доплати до пенсії за віком за 2007 рік, то відповідно до п. 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6 - рп/2007, у справі за конституційним поданням 46 депутатів України щодо відповідності Конституції положень ст. 29, 36 ч. 2, 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнано таким, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 року дійшов висновку, що зупинення законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій та гарантій, внесення змін та інших законів України, встановлення іншого правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає ст. 1, 3 ч.2, ст. 6 ч. 2, ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. 21, 22, п. 1 ч. 2 ст. 92, ч. 1, 2, 3 ст. 95 Конституції України.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок положень статтей зазначеного закону, що визначені неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно ст.3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Стаття 8 Конституції України встановлює, що норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Виходячи з приписів ч. 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення Рішення Конституційного Суду України Управління Пенсійного Фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси повинно було нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року, оскільки тільки з моменту ухвалення Конституційним судом України Рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже відповідач - Управління Пенсійного Фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачці відповідні доплати. Оскільки зазначені виплати не були нараховані та виплачені позивачці то її позовні вимоги в частині визнання відмови відповідача - Управління пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною та зобов'язання відповідача здійснити нарахування даної щомісячної соціальної допомоги мали б підлягати до часткового задоволення, тобто з 09 липня 2007 року - з дня вступу в силу рішення Конституційного Суду України № 6 - рп від 09 липня 2007 року.

При вирішенні зазначеного питання суд керується ч. 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу, та вимогами 1, 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до яких адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачка не зверталася до суду із заявами про перерахунок недоотриманої допомоги, щодо розміру якої була обізнана, про що не заперечувала і в судовому засіданні. Крім того, норми законодавства, на які посилається позивачка, як на підставу своїх вимог, є загальновідомими та діяли у період отримання позивачкою допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умов якщо на цьому наполягає одна із сторін. У зв'язку з тим, що позивачка звернулася до суду лише 10 грудня 2010 року, тобто з порушенням річного строку звернення до суду, відповідач - Управління пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси в письмовому клопотанні наполягає на застосуванні судом зазначеної норми при вирішенні спору, а сама позивачка ОСОБА_1 не просила його поновити та не навела суду поважності причин пропуску такого строку звернення до суду, то позовні вимоги позивачки про визнання дій відповідача щодо відмови в перерахунку розміру державної допомоги протиправними та стягнення суми недоплаченої допомоги за 2007 рік, а саме з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року не підлягають до задоволення з підстав пропуску строку звернення до суду відповідно до ч. 1 статті 100 Кодексу України про адміністративне судочинство.

Що стосується позовних вимог позивачки за 2008 рік то Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зазначено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Зазначена надбавка нараховувалася та виплачувалася позивачці протягом 2008 року, що не заперечується сторонами у справі.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10 - рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66, розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і на 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу I, п.п. 1-4, 6-22, 24100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. п. 41 розділу II «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного Закону, що визнані неконституційними. Рішення є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10 - рп/2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного Фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси повинно було нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії у розмірі передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним судом рішення щодо неконституційності п. п. 41 розділу II «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Тому з 22.05.2008 року відповідач - Управління Пенсійного Фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси мав діяти у відповідності з приписами діючої норми статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

До 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачці доплати, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п. 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» , діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Аналіз наведеного закону і обставин справи, дають суду підстави до висновку, що соціальні права позивачки ОСОБА_1 на отримання доплати до пенсії, як особи, що має статус «дитини війни», в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, порушені, а тому підлягають захисту в судовому порядку. При вирішенні даного питання суд враховує строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України, оскільки позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом свого порушеного права лише 10 грудня 2009 року і на цьому наполягає в своєму клопотанні відповідач - Управління пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси. А тому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 за 2008 рік підлягають до часткового задоволення, а саме з 10 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача у визначеній грошовій сумі, не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування до пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження. Обов'язок нарахування доплати до пенсії позивачці, в розмірі передбаченому ст. 6 Закону України покладено на Управління Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів, в даному випадку на Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси, тобто за місцем проживання позивачки. Крім того, суд бере до уваги, що Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного Фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

З огляду на вищевикладене та виходячи із загальних засад пріорітетності законів України над урядовими нормативно-правовими актами, при вирішенні даного спору необхідно застосовувати саме статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, суд вважає, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначено нормою Закону. Питання стосунків між суб'єктами владних повноважень щодо механізму реалізації положень ст. 6 названого закону, отримання в повному обсязі фінансування на виконання ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за № 2195 не може погіршувати соціальний захист позивача, розмір підвищення пенсії, гарантованих зазначеним Законом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов в частині визнання відмови відповідача щодо виплати позивачці щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком протиправною та зобов'язання здійснити нарахування даної щомісячної соціальної допомоги підлягає до часткового задоволення, тобто з 10 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за виключенням 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виплачених їй за цей же період в 2008 році.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, ч.2 ст. 19, ч.1 ст. 21, ст. 152 Конституції України, ст. ст. 11, 12, 17, 69, 99, 100, 160, 161, 163 КАС України, Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України В«Про державний бюджет України на 2008 рік», Законом України В«Про соціальний захист дітей війниВ» , Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про визнання відмови виплати щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - протиправною, зобов'язання здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги та забезпечення її виплати за 2006-2008 роки - задовольнити частково.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси щодо виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року - протиправною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 10 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за виключенням 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виплачених йому за цей же період в 2008 році.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий: В.М. Скляренко

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини, повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 квітня 2009 року.