Ухвала

від 07.10.2015 по справі 755/13986/15-к

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/13986/15-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2015 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання слідчого першого відділу кримінальних розслідувань Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_4 про арешт майна, в рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015230000000113 від 30.06.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 212, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, -

в с т а н о в и в :

До слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором прокуратури Дніпровського району м. Києва ОСОБА_3 та обгрунтоване тим, що органом досудового розслідування проводиться розслідування, в ході якого встановлено, що службові особи ТОВ «Аскоп-Україна» (код за ЄДРПОУ 30579869), у період 2013-2015 року, в результаті відображення у податковій та фінансовій звітностях придбання продукції у підприємства з ознаками фіктивності, а саме: ТОВ «Нексус-Україна» (код ЄДРПОУ 37464659), ТОВ«Металзюкрайн Корп ЛТД» (код ЄДРПОУ 19349403), ТОВ «Берта-Грейн» (код ЄДРПОУ 37698194), ТОВ «Торнадо» (код ЄДРПОУ 31006259) безпідставно сформували податковий кредит з ПДВ та валові витрати, чим занизили об`єкт оподаткування та як наслідок ухилилися від сплати податків до Державного бюджету України. Збитки нанесені державі встановлені актом перевірки «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аскоп-Україна» (код ЄДРПОУ 30579869) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року» від 01.07.2015 року № 27/26-53-22-02-26-30579869, згідно якого посадовими особами ТОВ «Аскоп-Україна» (код ЄДРПОУ 30579869) порушено п. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4, ст. 200, п. 201.4, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року 2755-IV (зі змінами та доповненнями), у зв`язку з чим ТОВ «Аскоп-Україна» (код ЄДРПОУ 30579869) занижено податок на прибуток на загальну суму 15 726 371 грн. та завищено податковий кредит на загальну суму 20585405 грн. за період 2013-2014 р.р., всього на суму 36 311 776 грн. Директор ТОВ «Аскоп-Україна» (код ЄДРПОУ 30579869) ОСОБА_5 з метою реалізації своїх злочинних намірів, діючи в порушення зазначених вимог законодавства, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, ухилився від сплати податків в особливо великих розмірах, вчинив замах на привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем та службове підроблення. Так, 24.03.2014 р. між директором ТОВ«Аскоп-Україна» (код 30579869) ОСОБА_5 та нібито директором ТОВ«Нексус-Україна» (код 37464659) ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу №24/03/14, згідно якого ТОВ«Нексус-Україна» зобов`язаний передати окремими партіями сою у власність ТОВ«Аскоп-Україна», документальне оформлення між ТОВ «Нексус-Україна» та ТОВ «Аскоп-Україна» свідчить про те, що проведення фінансових операцій відбулося протягом трьох звітних періодів: березня 2014 року на суму 21 914,67 грн.; квітня 2014 року на суму 949 756,88 грн.; травня 2014 року на суму 191 559,48 грн. Як встановлено в ході досудового слідства товари по договорах на підприємство ТОВ «Аскоп-Україна» не могли бути поставлені, оскільки згідно актів перевірки №165/21-03-22-06/37464659 від 23.06.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нексус-Україна» (код за ЄДРПОУ 37464659) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та покупцями за травень 2014 року» та №151/21-03-22-06/37464659 від 26.05.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нексус-Україна» (код за ЄДРПОУ 37464659) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та покупцями за березень, квітень 2014 року» у ТОВ «Нексус-Україна» відсутні основні засоби, трудові ресурси, нерухомість, виробничі потужності, що необхідні для здійснення ним господарської діяльності. Так, допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_7 (і.п.н. НОМЕР_1 ), який згідно установчих документів є директором ТОВ «Нексус-Україна», повідомив, що не має відношення до діяльності підприємства, первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів не підписував, директором підприємства став без мети здійснення підприємницької діяльності за грошову винагороду. 20.07.2015 р. Суворовським районним судом м. Херсон ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України. Крім того, допитані 5 осіб власників 14 транспортних засобів, якими згідно товарно-транспортних накладних здійснювалось перевезення товару, а саме сої, ТОВ«Нексус-Україна» для ТОВ «Аскоп-Україна», які повідомили, що перевезення вантажів в період березень-травень 2014 року для ТОВ «Нексус-Україна» не здійснювали, з представниками та директором ОСОБА_7 не знайомі. Висновком почеркознавчої експертизи від 23.09.2015 р. встановлено, що підписи в первинних фінансово-господарських документах виконані не ОСОБА_7 . Порушення податкового законодавства підтверджуються актами перевірок №27/26-53-22-02-26-30579869 від 01.07.2015 р.; №3567/26-53-15-01/30579869 від 18.06.2014 року; №3799/26-53-15-01/30579869 від 04.07.2014 року; №5364/26-53-15-01/30579869 від 27.08.2014 року; №6378/26-53-15-01/30579869 від 08.10.2014 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аскоп-Україна». Результатами судово-економічної експертизи підтверджено висновки актів перевірок щодо незаконного заявлення до відшкодування податку на додану вартість ТОВ«Аскоп-Україна». Отже, директором ТОВ «Аскоп-Україна» ОСОБА_5 була створена видимість проведення реальних господарських операцій з ТОВ«Нексус-Україна» на загальну суму 6 981 129,8 грн. в тому числі ПДВ в сумі 1 163 231,03 грн., з метою виникнення незаконного податкового кредиту у підприємства ТОВ«Аскоп-Україна». Збитки державі по кримінальному провадженню у формі несплати податків, завдані внаслідок протиправних дій директора ТОВ «Аскоп-Україна» (код за ЄДРПОУ 30579869) ОСОБА_5 під час виконання ним своїх службових обов`язків. 29.09.2015 р. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України. Відповідно до ст. 170 КПК України арешт може бути накладено нерухоме і рухоме майно, яке перебуває у власності підозрюваного з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову. У зв`язку з тим, що санкція ч.5 ст. 191 КК України передбачає конфіскацію майна, арешт нерухомого майна, а саме: житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності директору ТОВ«Аскоп-Україна» (код за ЄДРПОУ 30579869) ОСОБА_5 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер 40705869), необхідний для забезпечення стягнення до державного бюджету незаконно утриманих та несплачених податків, забезпечення в майбутньому цивільного позову, виконання вироку суду в частині конфіскації майна.

У судовому засіданні слідчий та прокурор, кожен окремо, клопотання підтримали у повному обсязі, просили задовольнити з підстав викладених у його мотивувальній частині.

Захисник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти задоволення даного клопотання сторони обвинуваченого зазначивши, що слідчим не доведено підстави, у зв`язку з якими існує необхідність арешту майна, не зазначено у клопотанні, яким чином відсутність арешту вплине на розслідування. При цьому зазначив, що пред`явлена підозра не є обгрунтвоаною, а тому арешт накладений бути не може.

У судове засідання не з`явився підозрюваний ОСОБА_5 , який про день, час ті місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, згідно власноручно написаної розписки, однак слідчий суддя, враховуючи положення ч. 1 ст. 172 КПК України, та беручи до уваги той факт, що захисник не заперечував проти розгляду клопотання у відсутність підозрюваного, вважає за можливе розглянути дане клопотання у відсутність останнього.

Тож, слідчий суддя, дослідивши надані матеріали, кримінальне провадження, заслухавши думку учасників процесу, приходить до наступного.

З положень ч. 1 ст. 170 КПК України слідує, що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

При цьому, ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при вирішенні питання надання накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Слідчим суддею у судовому засіданні встановлено, що 29.09.2015 р. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України в рамках даного кримінального провадження.

Тож, надаючи оцінку достатності доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, тобто обґрунтованості самої підозри, слідчий суддя виходить з наступного.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, а тому слідчий суддя, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», N 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)» та те, що ч. 3 ст. 17 КПК України імперативно визначено, що підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Також, слідчим суддею враховується те, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

За таких умов, слідчий суддя дослідивши, матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.

Доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри слідчий суддя вважає сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України), у зв`язку з чим, останні є надуманими та не відповідають конктертним обставинам справи.

В той же час, згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного і перебувають у нього з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Частиною 5 статті 191 КК України визначено, що покарання за вчинення зазначеного кримінального правопорушення у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

При цьому, в ході досудового розслідування та безпосередньо у судовому засіданні, встановлено, що житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності директору ТОВ«Аскоп-Україна» (код за ЄДРПОУ 30579869) ОСОБА_5 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер 40705869).

В судому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано, у відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, з метою забезпечення можливої конфіскації майна у кримінальному провадженні.

Клопотання органу досудового розслідування відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Зазначене у клопотанні майно відноситься до видів передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України, на які може бути накладено арешт.

З ч. 4 ст. 170 КПК України слідує, що заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

У судовому засіданні з`ясовано, що необхідність арешту обумовлена тим, що підозрюваний, будучи обізнаним з покаранням за інкриміноване йому кримінальне правопорушення, може вчинити дії спрямовані на відчуження зазначеного майна.

Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛвстановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи.

При цьому, стороною захисту у судовому засіданні, у супереч положень ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України, не було доведено, що клопотання органу досудового розслідування суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, безпосередньо п.п. 1-3 ч. 3 ст. 132 КПК України, не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, зазначення про розмір можливої конфіскації майна, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становить особистий і надмірний тягар для підозрюваного.

За таких обставин, слідчий суддя враховуючи правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню та, вважає за необхідне застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах осіб шляхом заборони розпоряджатися майном в тому числі відчужувати його, без заборони права користування, адже, у даному випадку, існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

При цьому слідчий суддя враховує, що КПК України забороняє накладення арешту на майно без визначення способу арешту такого майна, апріорі, слідчий суддя в обов`язком порядку повинен визначити такий спосіб, а саме шляхом заборони розпорядження чи використання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на житлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_5 , заборонивши розпоряджатися останнім, в тому числі відчужувати, без заборони права користування.

Негайне виконання ухвали про арешт майна покласти на старшого слідчого 1-го відділу кримінальних розслідувань Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_4 та прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва ОСОБА_3 .

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Копія ухвали надіслати слідчому, прокурору, підозрюваному, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали о 15 год. 50 хв. 12.10.2015 року.

Слідчий суддя: ОСОБА_1