Рішення

від 07.10.2015 по справі 902/1227/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 жовтня 2015 р. Справа № 902/1227/15

за позовом : Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Інка" (вул. Кірова, 6, м. Вінниця, 21001)

про стягнення 57 229,01 грн.

Суд:

Суддя Кожухар М.С.

Cекретар судового засідання Матущак О.В.

Представники :

позивача: ОСОБА_1 - за дорученням

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" звернулось з позовом до господарського суду Вінницької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інка" 57 229,01 грн., з яких: 21 458,61 грн. боргу, 11 162,34 грн. інфляційних втрат, 3 149,45 грн. 3 % річних та 21 458,61 грн. пені.

Ухвалою від 03.09.2015 р. у даній справі порушено провадження та призначено її до розгляду на 17.09.2015 року.

Ухвалою від 17.09.2015р. розгляд справи відкладено на 07.10.2015р.

В судове засідання 07.10.2015р. з"явився представник позивача, який позовні вимог підтримав в повному обсязі.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, відзиву та витребуваних документів не надав. Ухвала суду від 17.09.2015р., надіслана відповідачу за вказаною у позовній заяві адресою (адреса зазначена в ЄДР, як місцезнаходження відповідача), повернута до суду з поштовою відміткою про відсутність відповідача за вказаною адресою. Також до суду органом поштового зв"язку повернуто ухвалу суду від 17.09.2015р., що направлялась на адресу одного із засновників відповідача - ТОВ "Інка" з відміткою про те, що адресат за зазначеною адресою не проживає. Крім того судом направлялась копія ухвали суду від 17.09.2015р. за місцем проживання керівника та засновника ТОВ "Інка" ОСОБА_2 (вул.Верхня Нагірна, 56, с.Лука Мелешківська, Вінницький район, Вінницька область). Дана ухвала отримана ОСОБА_2 30.09.2015р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2323400008621.

Відповідно до абзацу першого пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (абзац третій пункту 3.9.1. Постанови №18).

На підтвердження належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи, судом долучено до матеріалів справи копію реєстру поштових відправлень № 1167.

Отже судом вчинено усі можливі дії для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

За таких обставин, справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступне та дійшов такого висновку.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу ст. ст. 4-3, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Позовні вимоги позивача мотивовні тим, що в період з 01.11.2009 р. по 30.10.2011 р. відповідачем отримано теплову енергію на суму 25758,61 грн.

01.12.2011 р. між сторонами укладено угоду про реструктуризацію боргу № 5856-Р., відповідно до якого ТОВ "Інка" зобов"язалось погасити боргу згідно з наведеним в угоді графіком, однак виконало свої зобов"язання частково.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано суду копії: угоди про реструктуризацію боргу № 5856-Р від 01.12.2011р., опитувального листа теплопостачання за договором № 5856, акту від 03.10.2011р. та банківських виписок.

Також представник позивача в судовому засіданні пояснив, що з відповідачем договір на постачання теплової енергії не укладався; натомість між сторонами укладено угоду про реструктуризацію боргу № 5856-Р від 01.12.2011р., яка прийнята відповідачем до виконання, про що свідчить часткова оплата боргу відповідачем.

Разом з тим, в угоді про реструктуризацію боргу № 5856-Р від 01.12.2011р. не зазначено прізвища, ім"я, по батькові особи, яка підписала дану угоду від імені ТОВ "Інка"; підпис не скріплено печаткою товариства; опитувальний лист теплопостачання за договором № 5856 споживачем не підписано, а отже вказані документи не можуть слугувати належними та допустимими доказами на підтвердження заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію.

Судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо прийняття відповідачем зобов"язань за угодою про реструктуризацію боргу шляхом здійснення часткової оплати боргу, оскільки з наданих позивачем копій банківських виписок, в яких зазначено платника - гр. ОСОБА_3, не вбачається, що вказана особа здійснювала оплату за ТОВ "Інка". Крім того, проплата здійснена гр. ОСОБА_3, що відображено у банківський виписці за 30.11.2011р. не може свідчити про виконання угоди реструктуризацію боргу № 5856-Р, яка, як стверджує позивач, укладена між сторонами у грудні 2011 року.

Посилання позивача на те, що гр. ОСОБА_3 підписано акт від 03.10.2011р. обстеження системи централізованого опалення, судом також не приймаються, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 є повноважним представником ТОВ "Інка". Крім того, у акті від 03.10.2011р. обстеження системи централізованого опалення гр. ОСОБА_3 зазначений в якості орендаря.

У ксерокопії попередження від 20.05.2013 р. за № 08/1178-вз, яка також подана позивачем в обгрунтування позовних вимог, зазначено, що з попередженням не погоджується ОСОБА_3, посада якого не зазначена, підпис якого печаткою не скріплений, яке він відношення має до вказаного попередження даних також немає.

При цьому, доказів на підтвердження доводів щодо надання відповідачу послуг з теплопостачання, позивач також суду не надав.

З урахуванням наведених положень закону, встановлених обставин справи та наданих доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем належними та допустимими доказами не підтверджені, а отже, задоволенню не підлягають. Рішення суду не може грунтуватись на припущеннях.

Судові витрати з розгляду даної справи відповідно до положень ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 82, 84, 115 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

В позові відмовити у повному обсязі.

Повне рішення складено 13 жовтня 2015 р.

Суддя Кожухар М.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 відповідачу (вул. Кірова, 6, м. Вінниця, 21001)