Постанова

від 16.12.2015 по справі 902/1227/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 902/1227/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

при секретарі Першко А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на рішення господарського суду Вінницької області від 07.10.15р. у справі № 902/1227/15 (суддя Кожухар М.С.)

за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Інка"

про стягнення 57 229 грн 01 коп.

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Вінницької області з позовною заявою (а.с. 3) до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Інка» (надалі - Відповідач) про стягнення з Відповідача на користь Позивача 21 458 грн 61 коп. боргу за спожиту теплову енергію, 11 162 грн 34 коп. інфляційних, 3 149 грн 45 коп. річних, 21 458 грн 61 коп. пені.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 7 жовтня 2015 року (а.с. 59-60) з підстав, вказаних у рішенні, в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Позивач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 68) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 7 жовтня 2015 року в справі № 902/1227/15 та прийняти нове, котрим повністю задоволити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Крім того, Позивача як на підставу скасування рішення суду посилається на той факт, що протиправна поведінка Відповідача щодо не укладення договору теплопостачання та повна відмова від оплати за опалення належних йому приміщень була предметом розгляду у справі за позовом Позивача до Відповідача про зобов'язання укласти договір. Також, апелянт зауважує, що в даному приміщенні знаходиться уповноважена особа Відповідача - ОСОБА_3, тому у технічній документації (акті обстеження системи централізованого опалення від 3 жовтня 2011 року), а також в платіжних документах про часткову оплату за договором реструктуризації від імені Відповідача - зазначена дана особа.

Ухвалою суду від 5 листопада 2015 року (а.с. 67) апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження та призначено її розгляд на 16 грудня 2015 року на 15 годину 10 хвилин.

Представники Позивача та Відповідача в судове засідання від 16 грудня 2015 року не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про врученя поштового відправлення (а.с. 83-84). Водночас, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 5 листопада 2015 року явка сторін не була визнана обов'язковою.

При цьому, Позивачем 7 грудня 2015 року, через відділ документообігу та канцелярію суду, було подано клопотання, в котрому з підстав, висвітлених у даному клопотанні, Позивач апеляційну скаргу підтримує та просить розглянути справу без участі Позивача (а.с. 85).

Відповідно до абзацу першого пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26 грудня 2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору; господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.); при цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням того, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору і міститься апеляційна скарга Позивача, в котрій висвітлена його позиція, в правовому полі статтей 101, частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників Позивача та Відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 7 жовтня 2015 року по даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача - без задоволення. При цьому, суд виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 грудня 2011 року між Позивачем та Відповідачем було укладено угоду про реструктуризацію боргу № 5856-Р (надалі - Угода; а.с. 8).

Відповідно до пункту 1 Угоди, Відповідач визнає заборгованість перед Позивачем, що виникла станом на 1 листопада 2011 року за теплопостачання нежитлових приміщень Відповідача за адресою: м. Вінниця вул. Кірова, 6 за період 1 листопада 2009 року по 30 жовтня 2011 року, у сумі 25 758 грн 61 коп..

Пунктом 2 угоди визначено, що Позивач погоджується реструктуризувати вказану в пункті 1 цієї Угоди заборгованість за теплопостачання згідно наведеного графіка погашення:

· 25 грудня 2011 року - 2 150 грн;

· 25 січня 2012 року - 2 150 грн;

· 25 лютого 2012 року - 2 150 грн;

· 25 березня 2012 року - 2 150 грн;

· 25 квітня 2012 року 2 150 грн;

· 25 травня 2012 року - 2 150 грн;

· 25 червня 2012 року - 2 150 грн;

· 25 липня 2012 року - 2 150 грн;

· 25 серпня 2012 року - 2 150 грн;

· 25 вересня 2012 року - 2 150 грн;

· 25 жовтня 2012 року - 2 150 грн;

· 25 листопада 2012 року - 2 108 грн.

Згідно пункту 3 Угоди визначено, що: у разі недотримання Відповідачем платіжної дисципліни згідно графіку Позивач має право без попередження в односторонньому порядку розірвати дану Угоду та звернутися до суду щодо примусового стягнення несплаченої суми боргу з урахуванням фінансових санкцій, передбачених статтями 625 Цивільного кодексу України та нарахування пені у розмірі 1 % на усю суму боргу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 4 Угоди визначено, що угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами і діє до 25 листопада 2012 року.

Позовні вимоги Позивача мотивовні тим, що в період з 1 листопада 2009 року по 30 жовтня 2011 року Відповідачем отримано теплову енергію на суму 25 758 грн 61 коп..

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося Позивачем в позовній заяві, з Відповідачем договір на постачання теплової енергії не укладався, натомість між сторонами укладено угоду про реструктуризацію боргу № 5856-Р, яка, на думку Позивача, прийнята Відповідачем до виконання, про що свідчить часткова оплата боргу Відповідачем.

В зв'язку з невиконанням Відповідачем умов Угоди, щодо оплати заборгованості за теплопостачання, Позивач звернувся в суд з позовом до Відповідача щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 21 458 грн 61 коп. боргу за спожиту теплову енергію, 11 162 грн 34 коп. інфляційних, 3 149 грн 45 коп. річних, 21 458 грн 61 коп. пені.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено статтею 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України, зазначено, що: господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Між тим, статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статтей 526, 525 Цивільного кодексу України: зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України: докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили; визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в сукупності з вищенаведеною нормативно-правовою базою законодавства України, колегія суду звертає увагу, що в Угоді про реструктуризацію боргу не зазначено: а ні прізвища, а ні ім'я та по батькові особи, яка підписала дану Угоду від імені Позивача (як в верхній частині угоди так і в реквізитах сторін, котрі підписують дану Угоду), що позбавляє суд можливості ідентифікувати іншу, окрім Позивача, сторону даної Угоди, котра, як зазначає Позивач, підписала Угоду від імені Відповідача.

Окрім того, колегія суду також звертає увагу, що опитувальний лист теплопостачання за договором № 5856 (а.с. 45) Відповідачем не підписано (зворотнього в свою чергу Позивачем не доведено).

Відтак, вказані документи не можуть слугувати належними та допустимими доказами на підтвердження заборгованості Відповідача за спожиту теплову енергію.

Крім того, колегією суду не приймаються до уваги доводи Позивача щодо прийняття Відповідачем зобов'язань за Угодою, шляхом здійснення ним часткової оплати боргу, оскільки: по-перше, з наданих Позивачем копій банківських виписок, в яких зазначено платника - гр. ОСОБА_3, не вбачається, що вказана особа здійснювала оплату саме за Відповідача, і саме на виконання Угоди; по-друге, оплата здійснена гр. ОСОБА_3, що відображено у банківський виписці за 30 листопада 2011 року не може свідчити про виконання Угоди, яка, як стверджує Позивач, укладена між сторонами у грудні 2011 року.

Посилання Позивача на те, що гр. ОСОБА_3 підписано акт від 3 жовтня 2011 року обстеження системи централізованого опалення (а.с. 43), колегією суду також не приймаються до уваги, оскільки, Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 є повноважним представником Відповідача, або перебуває (перебував) з Відповідачем у трудових відносина. Крім того, у акті від 3 жовтня 2011 року обстеження системи централізованого опалення гр. ОСОБА_3 зазначений в якості орендаря.

Підсумовуючи усе вищеописане, колегія суду доходить висновку, що доказів на підтвердження доводів Позивача щодо надання саме Відповідачу послуг з теплопостачання, матеріали справи не містять.

Окрім наведеного, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Стаття 36 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що: письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії; якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього; оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Колегія суддів зазначає, що за усталеною практикою копії документів, що подаються до господарського суду, посвідчуються печаткою підприємства, установи, організації.

Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, усі додані Позивачем до матеріалів справи документи є копіями та взагалі не засвідчені ніяким чином.

Відповідно, усе вищеописане в даній судовій постанові свідчить про недоведеність Позивачем своїх позовних вимог, а тому Рівненський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Позивача в повному обсязі.

З огляду на усе вищевказане у цій постанові та з огляду на докази наявні у матеріалах справи, колегія апеляційного господарського суду констатує, що доводи апелянта, висвітлені в апеляційній скарзі є надуманими, безпідставними, а тому до уваги колегією суду не беруться.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається та Позивачем, всупереч нормам статтей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, взагалі не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин, висвітлених в позовній заяві та апеляційній скарзі.

Враховуючи усе вищевказане Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення господарського суду Вінницької області без змін, а апеляційну скаргу Позивача - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги суд залишає за Позивачем.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 7 жовтня 2015 року в справі № 902/1227/15 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 902/1227/15 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.