Рішення

від 05.10.2015 по справі 910/19592/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2015Справа №910/19592/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «С К С» доТовариства з обмеженою відповідальністю «АШ Груп» простягнення 10550 грн. 01 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Рубашка А.С. - представник за довіреністю № 295 від 11.04.2015;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.07.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «С К С» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «АШ Груп» про стягнення 11166 грн. 16 коп., з яких 5624 грн. 56 коп. основного боргу, 427 грн. 85 коп. пені, 399 грн. 97 коп. 3% річних та 4713 грн. 78 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № 3446 від 01.02.2013 не у повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 5624 грн. 56 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання з оплати за поставлений позивачем товар, останнім було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 427 грн. 85 коп. за загальний період з 19.04.2013 по 15.05.2014, 3% річних у розмірі 399 грн. 97 коп. за загальний період нарахування з 19.04.2013 по 16.07.2015 та інфляційні втрати у розмірі 4713 грн. 78 коп. за загальний період нарахування з 19.04.2013 по 16.07.2015 (травень 2013 року - червень 2015 року).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 порушено провадження у справі № 910/19592/15; розгляд справи призначено на 11.09.2015.

У судовому засіданні 11.09.2015 представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 5624 грн. 56 коп., пеню у розмірі 390 грн. 31 коп., 3% річних у розмірі 373 грн. 00 коп. та інфляційні втрати у розмірі 4300 грн. 00 коп., що разом становить 10687 грн. 87 коп.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З огляду на те, що представник позивача Рубашка А.С. не обмежений у праві зменшувати розмір позовних вимог (відповідно до Довіреності № 295 від 20.04.2015), суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог, як зменшення позовних вимог в частині пені, 3% річних та інфляційних втрат і розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 10687 грн. 87 коп., з якої сума основного боргу у розмірі 5624 грн. 56 коп., пеня у розмірі 390 грн. 31 коп., 3% річних у розмірі 373 грн. 00 коп. та інфляційні втрати у розмірі 4300 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2015, відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 05.10.2015.

У судовому засіданні 05.10.2015 представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 5774 грн. 64 коп. основного боргу, 387 грн. 40 коп. пені, 385 грн. 45 коп. 3% річних та 4002 грн. 52 коп. інфляційних втрат.

Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог, суд дійшов висновку, що вона одночасно є заявою про збільшення позовних вимог в частині основного боргу та 3% річних, та заявою про зменшення позовних вимог в частині пені та інфляційних втрат, прийняв її до розгляду та розглядає даний позов з новою ціною позову - 10550 грн. 01 коп., з яких 5774 грн. 64 коп. основного боргу, 387 грн. 40 коп. пені, 385 грн. 45 коп. 3% річних та 4002 грн. 52 коп. інфляційних втрат.

Представник позивача у судовому засіданні 05.10.2015 надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги в редакції заяви про зменшення позовних вимог, поданої у судовому засіданні, підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 05.10.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20969741 від 04.08.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою відділення поштового зв'язку про повернення поштового відправлення.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 05.10.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «С К С» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АШ Груп» (покупець) укладено Договір поставки № 3446, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати його в порядку та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається в товарно-транспортних накладних, які оформлюються постачальником згідно отриманого від покупця замовлення.

Згідно з п. 2.1 Договору товар передається покупцю окремими партіями на підставі ТТН, які оформлюються згідно з замовленнями. Замовлення на товар передається покупцем та приймається постачальником по телефону або через представника постачальника.

Відповідно до п. 2.2 Договор, прийняття товару здійснюється шляхом підписання покупцем особисто або через уповноважених осіб ТТН, виписаної постачальником, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору перелік уповноважених осіб на прийняття товару зазначається у довіреності, яка засвідчується печаткою та (або) підписом покупця.

Згідно з п. 4.1 Договору оплата товару здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту передачі партії товару покупцю.

Пунктом 4.2 Договору сторони визначили можливість готівкової та безготівкової форми розрахунків.

Відповідно до п. 10.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору за період з 07.02.2013 по 25.10.2013 позивач поставив відповідачу узгоджений між сторонами товар на загальну суму 9955 грн. 88 коп., що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями товарно-транспортних накладних № К0000033218 від 07.02.2013 на суму 584 грн. 88 коп., № К0000057590 від 06.03.2013 на суму 699 грн. 54 коп., № К0000063797 від 14.03.2013 на суму 407 грн. 95 коп., № К0000071326 від 22.03.2013 на суму 553 грн. 64 коп., № К0000071981 від 22.03.2013 на суму 1378 грн. 75 коп., № К0000071872 від 22.03.2013 на суму 166 грн. 93 коп., № К0000076135 від 28.03.2013 на суму 752 грн. 54 коп., № К0000076256 від 28.03.2013 на суму 372 грн. 73 коп., № К0000076276 від 28.03.2013 на суму 2333 грн. 97 коп., № К0000083774 від 04.04.2013 на суму 1208 грн. 89 коп., № К0000090054 від 11.04.2015 на суму 667 грн. 65 коп., № К0000222061 від 19.09.2013 на суму 288 грн. 78 коп., № К0000253348 від 25.10.2013 на суму 539 грн. 63 коп., а також копією довіреності на отримання матеріальних цінностей від 01.02.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з п. 4.1 Договору, оплата товару здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту передачі партії товару покупцю.

Таким чином, свій обов'язок з оплати за поставлений позивачем товар відповідач повинен був виконати в строк до 28.02.2013 (включно) за товар, поставлений за товарно-транспортною накладною № К0000033218 від 07.02.2013 на суму 584 грн. 88 коп., до 27.03.2013 (включно) за товар, поставлений за товарно-транспортною накладною № К0000057590 від 06.03.2013 на суму 699 грн. 54 коп., в строк до 04.04.2013 (включно) за товар, поставлений за товарно-транспортною накладною № К0000063797 від 14.03.2013 на суму 407 грн. 95 коп., в строк до 12.04.2013 (включно) за товар, поставлений за товарно-транспортною накладною № К0000071326 від 22.03.2013 на суму 553 грн. 64 коп., в строк до 12.04.2013 (включно) за товар, поставлений за товарно-транспортною накладною № К0000071981 від 22.03.2013 на суму 1378 грн. 75 коп., в строк до 12.04.2013 (включно) за товар, поставлений за товарно-транспортною накладною № К0000071872 від 22.03.2013 на суму 166 грн. 93 коп., в строк до 18.04.2013 (включно) за товар, поставлений за товарно-транспортною накладною № К0000076135 від 28.03.2013 на суму 752 грн. 54 коп., в строк до 18.04.2013 (включно) за товар, поставлений за товарно-транспортною накладною № К0000076256 від 28.03.2013 на суму 372 грн. 73 коп., в строк до 18.04.2013 (включно) за товар, поставлений за товарно-транспортною накладною № К0000076276 від 28.03.2013 на суму 2333 грн. 97 коп., в строк до 25.04.2013 (включно) за товар, поставлений за товарно-транспортною накладною № К0000083774 від 04.04.2013 на суму 1208 грн. 89 коп., в строк до 07.05.2013 за товар, поставлений за товарно-транспортною накладною № К0000090054 від 11.04.2015 на суму 667 грн. 65 коп., в строк до 10.10.2013 (включно) за товар, поставлений за товарно-транспортною накладною № К0000222061 від 19.09.2013 на суму 288 грн. 78 коп., в строк до 15.11.2015 (включно) за товар, поставлений за товарно-транспортною накладною № К0000253348 від 25.10.2013 на суму 539 грн. 63 коп.

Однак, як встановлено судом, свій обов'язок з оплати за поставлений позивачем товар відповідач виконав частково, сплативши 20.03.2013 грошові кошти у розмірі 584 грн. 88 коп., 15.04.2013 грошові кошти у розмірі 699 грн. 54 коп., 30.05.2013 грошові кошти у розмірі 166 грн. 93 коп. (готівкою), 30.05.2013 грошові кошти у розмірі 1378 грн. 75 коп. (готівкою), 30.05.2013 грошові кошти у розмірі 372 грн. 73 коп. (готівкою), 19.09.2013 грошові кошти у розмірі 288 грн. 78 коп. (готівкою), 19.09.2013 грошові кошти у розмірі 150 грн. 00 коп. (готівкою), 25.10.2013 грошові кошти у розмірі 539 грн. 63 коп. (готівкою), що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями фіскальних чеків № 00000099600011 від 19.09.2013, № 00000099500010 від 19.09.2013, № 00097960008082 від 30.05.2013, № 00097940008080 від 30.05.2013, № 00097950008081 від 30.05.2013 та банківських виписок.

Таким чином, загальний розмір сплачених відповідачем грошових коштів становить 4181 грн. 24 коп., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 5774 грн. 64 коп.

При цьому, враховуючи письмові пояснення позивача, подані у судовому засіданні 11.09.2015 та 05.10.2015 щодо порядку зарахування сплачених відповідачем грошових коштів, та беручи до уваги розмір сплачених відповідачем грошових сум (відповідає вартості товару, поставленого за конкретними накладними) а також найменування товару і кількість товару, відображеного у фіскальних чеках, суд дійшов висновку, що відповідачем частково оплачений товар на суму 150 грн. 00 коп., поставлений за товарно-транспортною накладною № К0000063797 від 14.03.2013, внаслідок чого заборгованість за вказаною накладною становить 257 грн. 95 коп., а також несплаченими залишились товарно-транспортні накладні № К0000071326 від 22.03.2013 на суму 553 грн. 64 коп., № К0000076135 від 28.03.2013 на суму 752 грн. 54 коп., № К0000076276 від 28.03.2013 на суму 2333 грн. 97 коп., № К0000083774 від 04.04.2013 на суму 1208 грн. 89 коп. та № К0000090054 від 11.04.2015 на суму 667 грн. 65 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «АШ Груп» у розмірі 5774 грн. 64 коп. підтверджуються наявними матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 5774 грн. 64 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «С К С» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АШ Груп» суми основного боргу у розмірі 5774 грн. 64 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати за поставлений позивачем товар, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 387 грн. 40 коп. (в редакції заяви про зменшення позовних вимог, поданої у судовому засіданні 05.10.2015) за загальний період нарахування з 13.04.2013 по 02.11.2013 щодо кожного простроченого платежу окремо (а саме: 41 грн. 82 коп. пені за несплату товару, поставленого за товарно-транспортною накладною № К0000071326 від 22.03.2013; 52 грн. 51 коп. пені за несплату товару, поставленого за товарно-транспортною накладною № К0000076135 від 28.03.2013; 162 грн. 87 коп. пені за несплату товару, поставленого за товарно-транспортною накладною № К0000076276 від 28.03.2013; 83 грн. 89 коп. пені за несплату товару, поставленого за товарно-транспортною накладною № К0000083774 від 04.04.2013, та 46 грн. 31 коп. пені за несплату товару, поставленого за товарно-транспортною накладною № К0000090054 від 11.04.2015).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.1 Договору, при порушенні строку оплати, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, суд дійшов висновку в обґрунтованості розрахунків пені, здійснених щодо товарно-транспортних накладних № К0000071326 від 22.03.2013, № К0000076135 від 28.03.2013, № К0000076276 від 28.03.2013 та № К0000083774 від 04.04.2013.

Однак, з огляду на те, що кінцевим строком оплати за товар, поставлений за товарно-транспортною накладною № К0000090054 від 11.04.2015, є 07.05.2013 (оскільки останній день 21 строку припадає на святковий день - 01.05.2013 та, відповідно до положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день - 07.05.2013), наведений позивачем розрахунок пені щодо прострочення оплати товару, поставленого за вказаною товарно-транспортною накладною, є необґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок пені стосовно прострочення виконання грошового зобов'язання за товарно-транспортною накладною № К0000090054 від 11.04.2015 (в межах заявленого позивачем періоду нарахування):

№ товарно-транспортної накладноїПеріод прострочення (нарахування пені)Розмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн. № К0000090054 від 11.04.2015 08.05.2013 - 09.06.2013 7,5% 9,05 № К0000090054 від 11.04.2015 10.06.2013 - 12.08.2013 7% 16,39 № К0000090054 від 11.04.2015 13.08.2013 - 02.11.2013 6,5% 19,50 Всього: 44,94 грн. Таким чином, обґрунтованим розміром пені за неоплату відповідачем товару, поставленого за товарно-транспортною накладною № К0000090054 від 11.04.2015, є 44 грн. 94 коп.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «С К С» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АШ Груп» пені у розмірі 387 грн. 40 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 386 грн. 03 коп.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 385 грн. 45 коп. за загальний період нарахування з 13.04.2013 по 16.07.2015 (в редакції заяви про зменшення позовних вимог, поданої у судовому засіданні 05.10.2015) щодо кожного простроченого платежу окремо (а саме: 37 грн. 54 коп. 3% річних за неоплату товару, поставленого за товарно-транспортною накладною № К0000071326 від 22.03.2013; 50 грн. 66 коп. 3% річних за неоплату товару, поставленого за товарно-транспортною накладною № К0000076135 від 28.03.2013; 157 грн. 11 коп. 3% річних за неоплату товару, поставленого за товарно-транспортною накладною № К0000076276 від 28.03.2013; 80 грн. 68 коп. 3% річних за неоплату товару, поставленого за товарно-транспортною накладною № К0000083774 від 04.04.2013, 44 грн. 17 коп. 3% річних за неоплату товару, поставленого за товарно-транспортною накладною № К0000090054 від 11.04.2015 та 15 грн. 29 коп. за неоплату товару, поставленого за товарно-транспортною накладною № К0000222061 від 19.09.2013).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних щодо товарно-транспортних накладних № К0000071326 від 22.03.2013, № К0000076135 від 28.03.2013, № К0000076276 від 28.03.2013 та № К0000083774 від 04.04.2013, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості.

Однак, з огляду на те, що кінцевим строком оплати за товар, поставлений за товарно-транспортною накладною № К0000090054 від 11.04.2015, є 07.05.2013 (оскільки останній день 21 строку припадає на святковий день - 01.05.2013 та, відповідно до положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день - 07.05.2013), наведений позивачем розрахунок 3% річних щодо прострочення оплати товару, поставленого за вказаною товарно-транспортною накладною, є необґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок 3% річних стосовно прострочення виконання грошового зобов'язання за товарно-транспортною накладною № К0000090054 від 11.04.2015 (в межах заявленого позивачем періоду нарахування):

№ товарно-транспортної накладноїСума боргуПеріод прострочення Сума 3% річних за період прострочення, грн. № К0000090054 від 11.04.2015 667,65 грн. 08.05.2013 16.07.2015 43,90 Всього: 43 грн. 90 коп. Разом з тим, суд вважає необґрунтованим розрахунок 3% річних у сумі 15 грн. 29 коп., здійснений позивачем стосовно товарно-транспортної накладної № К0000222061 від 19.09.2013 на суму 288 грн. 78 коп., оскільки свій обов'язок з оплати за товар, поставлений за вказаною накладною відповідач повинен був виконати в строк до 10.10.2013 (включно), а як вбачається із матеріалів справи, товар, отриманий відповідачем за товарно-транспортною накладною № К0000222061 від 19.09.2013 на суму 288 грн. 78 коп., був повністю оплачений ним 19.09.2013 (копія відповідного фіскального чеку № 00000099500010 від 19.09.2013 знаходиться в матеріалах справи та вказане також підтверджується наданими позивачем письмовими поясненнями, долученими у судовому засіданні 05.10.2015), тобто у відповідача прострочення з оплати за товар, поставлений за вказаною товарно-транспортною накладною не виникло, у зв'язку з чим підстави для нарахування 3% річних відсутні.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «С К С» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АШ Груп» 3% річних у загальному розмірі 385 грн. 45 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 369 грн. 89 коп.

Також, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 4002 грн. 52 коп. інфляційних втрат за загальний період нарахування з 19.04.2013 по 16.07.2015 (травня 2013 року по червень 2015 року) в редакції заяви про зменшення позовних вимог, поданої у судовому засіданні 05.10.2015, щодо кожного простроченого платежу окремо (а саме: 561 грн. 64 коп. інфляційних втрат за несплату товару, поставленого за товарно-транспортною накладною № К0000076135 від 28.03.2013; 1783 грн. 06 коп. інфляційних втрат за несплату товару, поставленого за товарно-транспортною накладною № К0000076276 від 28.03.2013; 923 грн. 55 коп. інфляційних втрат за несплату товару, поставленого за товарно-транспортною накладною № К0000083774 від 04.04.2013; 510 грн. 06 коп. за несплату товару, поставленого за товарно-транспортною накладною № К0000090054 від 11.04.2015, та 224 грн. 21 коп. за несплату товару, поставленого за товарно-транспортною накладною № К0000222061 від 19.09.2013).

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат щодо товарно-транспортних накладних № К0000076135 від 28.03.2013, № К0000076276 від 28.03.2013, № К0000083774 від 04.04.2013 та № К0000090054 від 11.04.2015, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованим розрахунок інфляційних втрат у сумі 224 грн. 21 коп., здійснений позивачем стосовно товарно-транспортної накладної № К0000222061 від 19.09.2013 на суму 288 грн. 78 коп., оскільки свій обов'язок з оплати за товар, поставлений за вказаною накладною відповідач повинен був виконати в строк до 10.10.2013 (включно), а як вбачається із матеріалів справи, товар, отриманий відповідачем за товарно-транспортною накладною № К0000222061 від 19.09.2013 на суму 288 грн. 78 коп., був повністю оплачений ним 19.09.2013 (копія відповідного фіскального чеку № 00000099500010 від 19.09.2013 знаходиться в матеріалах справи та вказане також підтверджується наданими позивачем письмовими поясненнями, долученими у судовому засіданні 05.10.2015), тобто у відповідача прострочення з оплати за товар, поставлений за вказаною товарно-транспортною накладною не виникло, у зв'язку з чим підстави для нарахування інфляційних втрат відсутні.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «С К С» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АШ Груп» інфляційних втрат у загальному розмірі 4002 грн. 52 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 3778 грн. 31 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АШ Груп» (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, буд. 6/10; ідентифікаційний код: 38442112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С К С» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 14-Б; ідентифікаційний код: 36088095) суму основного боргу у розмірі 5774 (п'ять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 64 коп., пеню у розмірі 386 (триста вісімдесят шість) грн. 03 коп., 3% річних у розмірі 369 (триста шістдесят дев'ять) грн. 89 коп., інфляційні втрати у розмірі 3778 (три тисячі сімсот сімдесят вісім) грн. 31 коп. та судовий збір у розмірі 1785 (одна тисяча сімсот вісімдесят п'ять) грн. 24 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 12.10.2015

Суддя І.М. Отрош