Рішення

від 07.10.2015 по справі 914/1233/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2015р. Справа№ 914/1233/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

За позовом: до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю В«ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКСВ» , м.Одеса Приватного підприємства В«АБСОЛЮТ ЦЕНТРВ» , м.Львів про: стягнення заборгованості, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних. Ціна позову: 52044,10 грн.

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

суддя Ділай У.І.

суддя Мазовіта А.Б.

Секретар: Децик С.Я.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність в матеріалах справи)

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представникам сторін. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань про технічну фіксацію від сторін не надходило.

Суть спору : Товариство з обмеженою відповідальністю В«ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКСВ» звернулося до господарського суду Львівської області із позовом до Приватного підприємства В«АБСОЛЮТ ЦЕНТРВ» стягнення заборгованості, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних. Ціна позову: 40 686,14 грн.

Ухвалою суду від 20.04.2015р. за даним позовом порушено провадження справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 13.05.2015р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

В судовому засіданні 13.05.2015р. оголошено перерву до 04.06.2015р.

25.06.2015р. за вх..№2702/15 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог від 24.06.2015р. у якій просить суд стягнути з відповідача 28176 грн. заборгованості за договором №0103 від 01.03.2011р., 21475,84 грн. інфляційних втрат 2392,26 грн. 3% річних, 2392,26 грн. судового збору та 1591,20 грн. витрат пов'язаних з розглядом справи в суді.

03.06.2015р. за вх..№2310/15 відповідач подав клопотання про призначення судової експертизи.

Ухвалами суду від 04.06.2015р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів та відкладено розгляд справи на 01.07.2015р.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2015р. визначено членів колегію для розгляду справи №914/1233/15, а саме: головуючого суддю Кітаєва С.Б., суддів Мазовіту А.Б. та Матвіїва Р.І.

В судового засіданні 01.07.2015р. оголошено перерву до 15.07.2015р.

25.06.2015р. за вх. вх.2702/15 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, яку судом прийнято і приєднано до матеріалів справи і розгляд справи продовжується з врахуванням даної заяви про збільшення розміру позовних вимог.

У зв'язку з перебуванням у відпустці члена колегії судді Мазовіти А.Б. протоколом автоматизованої зміни складу колегії суддів від 15.07.2015р. визначено такий склад колегії для розгляду справи №914/1233/15: головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді: Матвіїв Р.І. та Ділай У.І.

З підстав, наведених в ухвалі суду від 15.07.2015р., розгляд справи відкладено на 02.09.2015р.

У зв»язку із перебуванням судді Матвіїва Р.І. у відпустці протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.09.2015 року визначено такий склад колегії для розгляду справи №914/1233/15: головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді: Мазовіта А.Б. та Ділай У.І.

Ухвалою суду від 02.09.2015р. розгляд справи відкладено на 07.10.2015р.

Позивач явку представника в судове засідання 07.10.2015р. забезпечив, позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримав, просить суд стягнути з відповідача 28176 грн. заборгованості за договором №0103 від 01.03.2011р., 21475,84 грн. інфляційних втрат, 2392,26 грн. 3% річних,1827,00 грн. судового збору 1591,20 грн. витрат пов'язаних з розглядом справи в суді.

Відповідач в судове засідання 07.10.2015р. явку повноважного представника забезпечив, позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, в доповнені до відзиву на позовну заяву та у поданих в судових засіданнях поясненнях.

В засіданні розглянуто клопотання відповідача про призначення судової експертизи ( вх.№2315/15 від 03.06.2015р.), заслухано представників сторін по цьому клопотанню та відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи.

Відповідно до п.3.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із наступними змінами та доповненнями) передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи із якої і вирішується спір,- з обов»язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідач своїм правом скористався.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути на його користь з відпровідача 28176 грн. заборгованості за договором №0103 від 01.03.2011р., 21475,84 грн. інфляційних втрат, 2392,26 грн. 3% річних, 1827,00 грн. судового збору, 1591,20 грн. витрат пов'язаних з розглядом справи в суді.

Судом встановлено :

01.03.2011 року між ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» (виконавець) та ПП «АБСОЛЮТ ЦЕНТР» (замовник) укладено договір № 0103 про надання транспортно-експедиційних послуг (далі - Договір).

Відповідно до умов в п.1.1 даного ОСОБА_3, позивач зобов'язався за плату та за рахунок відповідача організувати надання останньому транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів відповідача, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Відповідно п. 2.1.3. ОСОБА_3, виконавець зобов'язався надавати послуги із організації перевезення вантажів замовнику різними видами транспорту по території України і за її межами, по організації вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання вантажів, а також проводити розрахунки з портами й іншими організаціями за виконання таких робіт за дорученням, в інтересах і за рахунок замовника.

Відповідно до п.2.1.4 позивач зобов»язався отримувати від відповідача (замовника) довіреність на надання останньому транспортно-експедиційних послуг, документи і іншу інформацію, необхідну для виконання своїх зобов»язань за договором. У випадку ненадання замовником вищевказаних документів і іншої необхідної інформації, виконавець має право відкласти виконання своїх зобов»язань за договором до надання документів і інформації в повному обсязі. При цьому, всі витрати, пов»язані із зберіганням вантажу, простоєм контейнеру та/або транспортного засобу і такі інші відносяться за рахунок замовника.

Відповідно до п.2.1.6 виконавець має право отримувати від замовника відшкодування додаткових затрат, які виникли у виконавця при виконанні договору, якщо такі витрати здійснювались в інтересах замовника.

Як вбачається зі змісту п.2.1.9, для виконання своїх зобов»язань за договором виконавець вправі притягнути третіх осіб. Покладення виконання зобов»язань на третю особу не звільняє виконавця від відповідальності перед замовником за виконання даного договору.

Відповідно до п.3.1 договору, послуги виконавця, а також витрати і інші платежі, здійснені виконавцем в інтересах замовника і зв»язані з виконанням даного договору, оплачуються замовником на умовах 100% передоплати або після оплати на підставі виставленого виконавцем рахунку. У випадку виникнення у виконавця додаткових витрат, оплати штрафів і проведення інших платежів в інтересах замовника і зв»язаних з виконанням даного договору, виконавець виставляє замовнику додатковий рахунок, який підлягає оплаті замовником , а також акт виконаних робіт і податкові накладні.

Відповідно до п.3.2, замовник оплачує рахунки виконавця протягом 5-ти банківських днів з дати його оформлення з переведенням вказаних в рахунку сум на розрахунковий рахунок виконавця. Замовник погоджується, що виконавець має право направити замовнику рахунок з використанням засобів факсимільного і електронного зв»язку.

Відповідно до п.3.4 договору, приймання і здавання виконаних робіт здійснюється на підставі акту виконаних робіт і податкових накладних. Передача актів виконаних робіт здійснюється в 5 денний строк.

Договір вступає в дію з моменту підписання і діє до закінчення року. Якщо немає пропозицій по його розірванню за 30 діб до дати розірвання договору, то він вважається продовженим на кожен наступний рік.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обовВ»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовВ»язки.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільногно законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субВ»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовВ»язаної сторони виконання її обовВ»язку.

Відповідно до ст.174 ГК України Господарські зобов»язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовВ»язків

Договір є двостороннім, якщо правами та обов»язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовВ»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Власне, це ті умови, на яких сторони погодилися виконувати договір. Зміст договору як підстави виникнення цивільно-правового зобовВ»язання визначається тими правами та обовВ»язками, які взяли на себе учасники договору відповідно до умов договору і які закріплені і сформульовані у договорі.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує форму правочину, в якій його вчинено (письмово), а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки (печаток) на документі, що має письмову форму.

Таким чином, наявністю печаток виконавця і замовника на договорі №0103 від 01 березня 2011 року підтверджується факт його вчинення на умовах, які вказані у договорі.

Договір №0103 від 01 березня 2011 р. є двостороннім договором, таким, що не укладений більш як двома сторонами, а лише виконавцем та замовником; договір не укладений на користь третьої особи.

Матеріалами справи підтверджено, що 20.03.2012р.на виконання умов договору №0103 від 01.03.2011 року20.08.2013 року замовником була надана експедитору заявка №1 про організацію міжнародного перевезення вантажу на адресу ПП «АБСОЛЮТ ЦЕНТР»: 1x40 фут. контейнеру KKFU1714021 за маршрутом порт Qindgao (Китай) - порт Іллічівськ (ІМТП), Україна. Вартість перевезення узгоджена сторонами у розмірі 3464 дол. США (рахунок на оплату виставлений в національній валюті України). Відповідач із вартістю перевезення погодився та своєчасну оплату гарантував. Заявка була підписана сторонами та скріплена печатками.

24.03.2012 року експедитором організовано перевезення вантажу: контейнер KKFU1714021 завантажений на судно у порту завантаження та відправлений на адресу замовника. ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» були виконані належним чином свої зобов'язання відповідно до умов ОСОБА_3 та заявки №1 та надані транспортні послуги з організації міжнародного перевезення вантажу (контейнеру KKFU1714021), що підтверджується копією морського коносаменту (накладної) SUNE 1203152, нотаріально засвідчений переклад якого додається до позовної заяви.

Також на виконання заявки відповідача, позивач здійснив оплату за надані послуги морського фрахту контейнеру KKFU1714021 на користь компанії SHENZHEN SUNSHINE ІМР & ЕХР СО. LTD у розмірі 3464 долари США, що підтверджується рахунком-фактурою № 05040111 від 05.04.2012 р. (нотаріально засвідчений переклад якого додається) та Актом виконаних робіт від № 050401111 від 05.04.2012 р. ОСОБА_1 ця вартість узгоджена сторонами в заявці № 1 від 20.03.2012 року, оплату якої погодив та гарантував ПП «АБСОЛЮТ ЦЕНТР». Оплата наданих послуг виставлена замовнику в національній валюті України згідно рахунку № 558 від 20.08.2012 р. на суму 28 176 грн.

30.04.2012 року після прибуття вантажу у пункт призначення (Іллічівський морський торговельний порт), ПП «АБСОЛЮТ ЦЕНТР» видало довіреність від № 1268 на позивача, ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖТСТІКС», з метою здійснення його подальшого транспортно-експедиційного оформлення вантажу в порту прибуття.

На виконання умов договору, позивач здійснив належне транспортно-експедиційне оформлення контейнеру KKFU1714021 в Іллічівському морському торговельному порту, що підтверджується нарядом № 1077 от 04.05.2012. р. про видачу імпортних, транзитних вантажів, видатковим ордером № 21 946 від 05.06.2012 року, Актом зважування вантажу від 06.06.2012 року, міжнародною ТТН (СМR) № 1077, відповідно якої вбачається, що вантаж пройшов необхідне митне оформлення та готовий до випуску, про що свідчить відмітка митного органу від 06.06.2012 року на СМR та видатковому ордеру № 21 946.

Після одержання вантажу порожній контейнер KKFU1714021 був відправлений відповідачем, ПП «АБСОЛЮТ ЦЕНТР», з пункту розвантаження: АДРЕСА_1 на адресу експедитора ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС», м. Одеса, вул.Пушкінська, 32 та повернутий на контейнерний термінал Іллічівського порту, що підтверджується навантажувальним ордером № 23 183 від 07.06.2012 року.

Загальна вартість наданих транспортно-експедиційних послуг складає 39 596 грн. 63 коп., згідно рахунків:

1)№ 297 від 27.06.2012 р. на суму 11 420, 63 грн.

2)№ 558 від 20.08.2012 р на суму 28 176 грн.

Відповідачем були в повному обсязі прийняті надані позивачем послуги за ОСОБА_3, узгоджена вартість наданих послуг, на підтвердження чого сторонами без заперечень підписані акти надання послуг № 295 від 27.06.2012 р. та № 558 від 20.08.2012 р.

ПП «АБСОЛЮТ ЦЕНТР» свої зобов'язання за ОСОБА_3 по оплаті наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг по обслуговуванню контейнера KKFU1714021 виконало не в повному обсязі. Так, відповідач здійснив часткову оплату наданих послуг, сплативши в повному обсязі лише один рахунок № 297 від 27.06.2012 р. на суму 11 420,63 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Станом на день звернення до суду, відповідачем ПП «АБСОЛЮТ ЦЕНТР» рахунок № 558 від 20.08.2012 р на суму 28 176 грн. за транспортування контейнеру KKFU1714021 не оплачений. .

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Підставою позову є порушення господарського зобов»язання замовником, встановленого в.3.1 ОСОБА_3 від 01.03.2011р. №0103.

Відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб»єктів, зобов»язані поновити їх , не чекаючи пред»явлення їм претензії чи звернення до суду.

Наявність у відповідача зобов»язання щодо проведення платежів за надані йому послуги випливає безпосередньо із змісту ст..903 ЦК України, та не ставиться в залежність від проведення розрахунків позивачем із третіми особами.

При цьому суд вбачає за доцільне зазначити, що моментом виконання грошового зобов»язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора , або видачі їх йому готівкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Частиною 2 ст. 189 ГК України встановлено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Сторони погодили усі істотні умови перевезення, включаючи вартість перевезення у заявці № 1 від 20.03.2012 року.

Заявка була надана Замовником на бланку ПП «АБСОЛЮТ ЦЕНТР», містить вартість міжнародного перевезення у розмірі 3464 дол. США та погодження Замовника із вартістю перевезення та гарантією своєчасної оплати. За своєю правовою природою даний документ визначає вартість послуг та містить погодження сторін щодо ціни та умов його сплати. Документ підписаний обома сторонами та скріплений печатками сторін.

Відповідно до ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 929 ЦК України, умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

На підставі вищенаведеного, сторони за своєю домовленістю вправі визначати істотні умови договору, якщо інше не встановлено законодавством. Підставою виникнення господарського зобов'язання є документ за своєю суттю та змістом, умови якого погоджені та прийнятий сторонами як обов'язкові до виконання.

Таким чином, у ПП «АБСОЛЮТ ЦЕНТР» виникло зобов'язання по сплаті позивачу погодженої в Заявці №1 від 20.03.2012 року вартості перевезення, яке відповідає ст. 173 ГК України, іншим наведеним нормам законодавства та є обов'язковим до виконання.

На виконання умов договору транспортного експедирування та заявки відповідача, позивачем був укладений договір із компанією SHENZHEN SUNSHINE IMP & ЕХР СО. LTD про здійснення перевезення вантажу, що відповідає умовам договору із Замовником та ст. 9 Закону України про «Транспортно-експедиційну діяльність».

Вартість перевезення контейнеру ККFU714021 за договором міжнародного перевезення складає 3464 долари США, що відповідає погодженим обсягам Виконавця (позивача) та Замовника (відповідача), підтверджується інвойсом № 05040111 від 05.04.2012 р. та Актом виконаних робіт від № 050401111 від 05.04.2012 р.

Відповідно до ст. 135 Кодексу Торговельного мореплавства України, правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу визначаються коносаментом. Умови договору морського перевезення, не викладені в коносаменті, обов'язкові для одержувача, якщо в коносаменті зроблено посилання на документ, в якому вони викладені.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 Кодексу торговельного мореплавства України, одержувач зобов'язаний при прийманні вантажу сплатити перевізнику, якщо це не було зроблено раніше вантажовідправником (вантажоодержувачем), належний фрахт, внести плату за простій, відшкодувати зазначені перевізником витрати,пов'язані з вантажем.

Належне виконання зобов'язання по оплаті фрахту за коносаментом № SUNE1203152 окрім наведених вище документів підтверджується листом від 05.05.2015 р., наданим перевізником, відповідно до якого оплата фрахту здійснена в повному обсязі та зарахована за Актом виконаних робіт від № 050401111 від 05.04.2012 р. та будь-які претензії до вантажоодержувача - відсутні.

Відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність», підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Виконання обов'язку позивача іншою особою та прийняття такого виконання перевізником, не звільняє кінцевого вантажоодержувача від належної сплати отриманих послуг за перевезення вантажу у разі фактичного одержання ним послуг в повному обсязі.

Правовідносини між позивачем та відповідачем є господарсько-правовими відносинами, які виникли на підставі господарського договору та заявки, яка містить погодження істотних умов договору транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарський договір - є підставою виникнення господарського зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів у справі, позивачем були надані відповідачу послуги не до м. Львова, а з Китаю (порт Циньдао) до митної території України (порт Іллічівськ):

- організація міжнародного перевезення вантажу на адресу ПП «АБСОЛЮТ ЦЕНТР»: 1x40 фут. контейнеру ККFU1714021 за маршрутом порт Qihdgao (Китай) - порт Іллічівськ (ІМТП);

- транспортно-експедиційне оформлення контейнеру ККFU1714021 в Іллічівському морському торгівельному порту (включаючи автоперевезення у порту Іллічівськ до Південної митниці згідно СМR № 1077, що відповідно зазначено у позові, стверджено представником позивача у судових засіданнях, а відтак, спростовує доводи відповідача у відзиві про те, що позивач в обгрунтування заявлених вимог посилається на надання послуг по доставці вантажу до м.Львова після його відповідної організаційної обробки в порту м.Іллічівськ Одеської митниці та митного оформлення на Південній митниці (м.Одеса).

Відповідачем визнаний та не заперечується факт укладення із позивачем

договору транспортного експедирування № 0103 від 01 березня 2011 р. та надання відповідно до його умов послуг з транспортно-експедиційного оформлення вантажу, прийняття зазначених послуг відповідачем та оплати їх вартості у розмірі 11 420, 63 грн.

Доводи про перезавантаження товару у Південній митниці на транспортний засіб відповідача для здійснення його подальшого транспортування до м. Львова позивачем не заперечуються та зазначені обставини повністю підтверджуються матеріалами справи.

Із врахуванням вищенаведеного, підстави для доказування зазначених обставин відсутні, оскільки спору щодо них між сторонами немає.

Спірним залишаються послуги щодо здійснення міжнародного морського перевезення за маршрутом Qihdgao (Китай) - порт Іллічівськ (Україна) та сплати витрат по оплаті вартості (фрахту) такого перевезення.

Щодо твердження відповідача про укладення договору поставки на умовах СІF та відсутності підстав для укладення договору на перевезення із позивачем, то такі твердження спростовуються наступним.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, затверджені МІіжнародною Торговельною Палатою від 01.01.2000 року, в редакції ІНКОТЕРМС - 2010 від 01.01.2011 у міжнародній торгівлі застосовуються наступні умови :

«СІF - Термін "Вартість, страхування і фрахт" означає, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов через борт судна в порту відвантаження. Продавець зобов»язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару у вказаний порт призначення, але ризик втрати чи пошкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, виникають після відвантаження товару, переходять з продавця на покупця.

А3. ОСОБА_3 перевезення і страхування.

А) Договір перевезення. Продавець зобов»язами укласти за свій рахунок на звичайних умовах договір перевезення товару до вказаного порту призначення по звичайному судохідному маршруту на морському судні такого типу, який за звичай використовується для перевезення товару, аналогічного товару, вказаному у договорі купівлі-продажу.

Б) Договір страхування. Продавець зобова»язаний забезпечити за свій рахунок - як це узгоджено в договорі купівлі-продажу - страхування вантажу на умовах, які дозволяють покупцю чи іншій особі, яка володіє страховим інтересом, звернутися безпосередньо до страхувальника, а також представити покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

FOВ - Термін "Франко борт" означає, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов через борт судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту всі витрати і ризики втрати або пошкодження товару повинен нести покупець.

ОБОВ»ЯЗКИ ПРОДАВЦЯ.

А) Договір перевезення. Немає зобов»язань.

Б) Договір страхування. Немає зобов»язань.

ОБОВ»ЯЗКИ ПОКУПЦЯ,

ОСОБА_3 перевезення і страхування:

А) Договір перевезення. Покупець зобов»язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження.

Таким чином, суттєвою різницею є те, що на умовах СІF фрахт включається до витрат продавця, а на умовах FOВ - фрахт є витратами покупця, тобто одержувача вантажу.

Наданий відповідачем договір поставки № 28/04 від 28.04.2010 року, укладений між відповідачем та компанією NINGВО NEWLAND IMР.&ЕХР. СО LТD (Китай), не містить визначення жодного виду умов договору поставки.

П. 1.2. договору поставки встановлено, що перелік матеріалів та їх вартість (куди включаються транспортні витрати) обумовлюються сторонами у фактурах та специфікаціях, які додаються при кожному замовленні та є невід'ємною частиною контракту.

Умови договору поставки також не містять обов'язку продавця укласти договір перевезення товару та сплатити витрати за фрахт, а також обов'язку укласти договір страхування вантажу, які є обов'язковими умовами поставки товару на умовах СІF . Тому доводи відповідача суперечать зазначеному документу.

Крім цього, зазначені доводи відповідача спростовуються інвойсом (рахунком-фактурою) та пакувальним листом на спірну партію товару, видані вантажовідправником. компанією NINGВО NEWLAND IMР.&ЕХР. СО LТD (Китай) відповідно до наданого договору поставки.

Із рахунку-фактури вантажовідправника № NLIE-03-0048 від 19.03.2012 р., нотаріально засвідчений переклад якого у справі, вбачається , що договір поставки спірного вантажу був укладений між ПП «АБСОЛЮТ ЦЕНТР» та постачальником товару на умовах FOВ, що передбачено у специфікації даної партії товару та спростовує твердження відповідача, що вартість товару включала витрати на фрахт, а тому у відповідач не мав необхідності укладати договір на перевезення вантажу із позивачем.

Крім цього, за умовами СІF договір морського перевезення укладається із вантажовідправником (постачальником) товару, проте дане твердження відповідача спростовується наявним в матеріалах справи договором № 1501 від 15.01.2012 року, укладеним саме позивачем із перевізником та додатковим листом компанії SHENZHEN SUNSHINE IMP & ЕХР СО. LTD № 0129 від 29.05.2014 р.

Як пояснює позивач, під час складання позову на дану обставину не було звернуто особливої уваги, оскільки основні умови морського перевезення визначаються коносаментом. Проте, умови СІF значаться в заявці помилково, що також підтверджується тим, що в заявці встановлюється розмір фрахту, який підлягає сплаті покупцем .Перевезення фактично здійснювалось на умовах FOВ , а отже не передбачало сплату фрахту вантажовідправнику, NINGВО NEWLAND IMР.&ЕХР. СО LТD.

У справі є коносамент № SUNE 1203152, який , відповідно до вимог п. 2. ч.2 ст. 134 Кодексу торговельного мореплавства України - с документом, що підтверджує наявність і зміст договору морського перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 135 КТМ України, правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу визначаються коносаментом.

Відповідно до нотаріально засвідченого перекладу коносаменту № SUNE 1203152 за яким було здійснено морське перевезення вантажу, фрахт підлягає сплаті вантажоодержувачем в місці призначення. Крім цього, коносамент містить застереження, що уповноваженою особою, до якої необхідно звертатись за доставкою товару є ТзОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС». Тобто умовами коносаменту визначено, що вантаж не підлягає видачі в порту призначення іншій особі та підтверджує факт організації морського перевезення саме позивачем.

Ці положення повністю узгоджуються з нормами міжнародного права, а саме п. к) ч. 1 ст. 13 Конвенції ООН про морське перевезення вантажу, 1978 року(Гамбурзькі правила), яким передбачається, що до змісту коносаменту включаються відомості про фрахт у розмірі, який підлягає сплаті вантажоодержувачем чи інша вказівка на те, що фрахт має сплачуватись ним.

Враховуючи наведені умови коносаменту, а також те, що коносамент та інвойс на фрахт, видані на підставі договору № 1501 від 15.01.2012 р., укладеного із позивачем, а не з постачальником товару, умови договору поставки та рахунку-фактури до нього, доводи, викладені у відзиві про відсутність необхідності укладати договір перевезення із позивачем -є безпідставними та спростовуються вищенаведеним.

Таким чином, сукупний аналіз наведених документів та норм чинного законодавства спростовує твердження відповідача про здійснення перевезення вантажу на умовах СІF та твердження відповідача про відсутність підстав для укладення договору з позивачем, оскільки підтвердженням укладення договору морського перевезення з позивачем є коносамент, наявний у матеріалах справи, умови якого з обоє 'язковими для сторін.

Згідно офіційного листа компанії SHENZHEN SUNSHINE IMP & ЕХР СО. LTD, оплата фрахту за накладною (коносаментом) № SUNE 1203152 за транспортування контейнеру KKFU1714021 була здійснена в повному обсязі шляхом банківського переказу компанією LUX TEHNOLOGY суми в розмірі 3464 дол. США від 14.04.2012 року.

Підставою для здійснення даних розрахунків був договір-доручення на оплату інвойсу № 05040111 від 05.04.2012 р., з метою вчасної оплати та належного виконання своїх зобов'язань, за договором як перед перевізником, так і перед відповідачем та своєчасного отримання вантажу у порту прибуття. Зазначений договір був укладений шляхом обміну електронними копіями документів, які визнані обома сторонами як обов'язкові для виконання, що також підтверджується фактичним виконанням договору.

Як пояснив позивач, безпосередньо банківського документу про переказ/отримання грошових коштів у розпорядженні позивача не має, оскільки у банківській виписці позивача дані операції не відображаються. Проте позивачем надані письмові докази факту здійснення оплати, що підтверджується актом виконаних робіт № 050401111 від 05.04.2012 року та листами, наданими перевізником № 0105 від 05.05.2015 р. та № 0129 від 29.05.2015 р., який підтвердив факт оплати шляхом банківського переказу, вказавши суму і дату таких розрахунків, а також видачу оригіналу коносаменту та його відправлення на адресу /вантажовідправника.

За загальними міжнародними правилами, видача оригіналів коносаменту не здійснюється без оплати належної плати перевізнику (фрахту), оскільки перевізнику надається право не видавати транспортні документи без отримання належної плати. На підставі чого, без оплати фрахту позивачем, зазначеним у коносаменті уповноваженою особою на отримання вантажу, вантаж не підлягав би видачі з судна у порту прибуття.

Таким чином, позивачем виконані усі умови договору морського перевезення, укладеного на користь відповідача, а саме: здійснено організацію міжнародного морського перевезення вантажу, що підтверджується коносаментом, сплачені витрати за фрахт, що підтверджується документами перевізника, виданий вантаж вантажоодержувачу, що підтверджується фактом отримання вантажу 07.06.2012 р. та його завантаження на транспортний засіб, наданий ПП «АБСОЛЮТ ЦЕНТР».

Відповідно до міжнародних правил, видача коносаменту допускається іншою особою,ніж безпосередньо перевізником, що не впливає на юридичну дійсність документу. Зокрема, відповідно до положень Міжнародної конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент, 1924 року, отримавши вантажі та прийнявши їх у своє володіння, перевізник, капітан або агент перевізника мають за вимогою відправника видати відправнику коносамент.

Так, відповідно до заяви вантажоодержувача від 27.05.2015 р. ;надано підтвердження отримання коносаменту № SUNE 1203152 безпосередньо від компанії SHENZHEN SUNSHINE IMP & ЕХР СО. LTD.

Додатково, згідно письмового листа SHENZHEN SUNSHINE IMP & ЕХР СО. LTD № 0129 від 29.05.2015 р. надано підтвердження правомірності видачі коносаментів від імені SUNSHINELOGІSTSCS (Н.К.) СО, LIMITED.

Крім цього, слід зазначити, що доводи відповідача про неправомірність коносаменту є безпідставними, оскільки коносамент направлявся постачальником товару на адресу відповідача, який був прийнятий ним без заперечень та наданий виконавцю для здійснення оформлення вантажу.

Отже доводи відповідача у відзиві є безпідставними, спростовуються фактом безперешкодної видачі вантажу, його митного оформлення за коносаментом № SUNE 1203152 та наданими додатковими документами вантажовідправника та перевізника.

Посилання відповідача у відзиві на відсутність реєстрації податкової накладної у ЄДРПН (Єдиному державному реєстрі податкових накладних), як підтвердження фактичного надання послуг позивачем, є безпідставними та не відповідають приписам чинного законодавства України.

Послуга «Фрахт», яка надається за межами території України не є об'єктом оподаткування, відповідно до п. 196.1.11 ПКУ. Дана норма передбачає звільнення від оподаткування надання послуг з агентування і фрахтування морського торговельного флоту судновими агентами на користь нерезидентів, які надають послуги з міжнародних перевезень пасажирів, їхнього багажу, вантажів чи міжнародних відправлень. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг, які не є об'єктом оподаткування ПДВ, податкова накладна не ВИПИСУЄТЬСЯ.

Доводи відповідача про те, що перевезення вантажу з Іллічівська до Південної митниці було здійснено під митним контролем автотранспортом ТОВ «К Лайн Україна» спростовується змістом міжнародної товаротранспортної накладної - СМR № 1077.

Так, відповідно до п. 16 зазначеного документу, перевізником вантажу зазначене ТОВ «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» та у графі 23 міститься печатка позивача, отже доводи, викладені в заперечення того, що позивачем не надавались зазначені послуги є безпідставними, оскільки вони спростовуються безпосередньо змістом транспортного документу.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (приєднання України до Конвенції відповідно до Закону № 57-V від 01.08.2006 р.), вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Міжнародна товаротранспортна накладна - СМR № 1077 не містить жодного посилання на здійснення перевезення ТОВ «К Лайн Україна» та підтверджує надання зазначених послуг саме позивачем. Окрім того, між сторонами спір з зазначених правовідносини відсутній, а факт здійснення транспортного експедирування не оспорюється відповідачем.

Наявність підпису про одержання вантажу відповідачем на СМR № 1077 неможлива, оскільки вантаж перебував під митним контролем України (про що також зазначає відповідач) та був наданий 06.06.12 р. митній службі України для проходження митного контролю, що підтверджується штампом у графі № 24. Вже після митного оформлення, 07.06.2012 р. вантаж був виданий уповноваженому перевізнику ПП «АБСОЛЮТ ЦЕНТР», з метою його подальшого транспортування до кінцевого пункту призначення.

Відповідно до положень ст. 5 ГПК України, сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Враховуючи, що ГПК України та іншими законодавчими актами України не встановлений обов'язковий порядок досудового врегулювання правовідносин, які є предметом даного спору, позивач має право звернутися за захистом свого порушеного права безпосередньо до суду. Отже посилання відповідача на п. 5.1. ОСОБА_3 № 0103 від 01.03.2011 р. про недотримання досудового порядку врегулювання є безпідставними та не мають правових наслідків для звернення із зазначеним позовом до суду.

Разом з цим, зазначений господарський договір № 0103 від 01.03.2011 р. є підставою виникнення між сторонами господарських зобов'язань, які мають виконуватись належним чином та є підставою застосування до сторони, яка порушила свої зобов'язання господарських санкцій.

Відповідно до ст. ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відсутність оплати наданих позивачем та фактично отриманих відповідачем послуг - є порушенням господарського зобов'язання та підставою для задоволення позову та для застосування правових наслідків, передбачених законодавством України.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 909 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин . що порушили майнові права або законні інтереси інших суб»єктів, зобов»язані поновити їх, не чекаючи пред»явлення їм претензії чи звернення до суду.

Наявність у відповідача зобов»язання щодо проведення платежів за надані йому послуги ґрунтується на господарському договорі та не ставиться в залежність від обставин, пов»язаних з іншими особами, докази перерахування відповідачем позивачу коштів в сумі 28 176,00 грн. відсутні.

Акт надання послуг №558 від 20 серпня 2012 року підписаний замовником (відповідачем) без застережень та претензій . У Акті зазначено , що замовник претензій по об»єму, якості та строках виконання робіт (надання послуг) не має. Акт містить посилання на рахунок на оплату №558 від 20 серпня 2012 року та на договір №0103 від 01.03.2011р. Акт підтверджує належне виконання виконавцем зобов»язань за договором від 01.03.2011р. №0103. Таким чином, зазначеним Актом ( його змістом) спростовуються доводи відповідача про те, що рахунок на оплату коштів в сумі 28 176,00 грн. позивачем не виставлявся відповідачу, а останнім не отримувався.

У зв»язку із зазначеним та виходячи із умов договору №0103 від 01.03.2011р. стосовно порядку розрахунків, суд дійшов висновку про те, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду, відповідачем порушено встановлені у договорі строки проведення розрахунків з позивачем на суму 28 176,00 грн., оскільки станом на дату складання Акту надання послуг №558 від 20 серпня 2012 року рахунок позивача на оплату був у відповідача. Виходячи з умов п.3.2 договору, рахунок повинен був бути оплачений протягом 5-ти банківських днів з дати його оформлення (рахунок оформлений 20.08.2012р.) шляхом перерахування коштів, вказаних у рахунку, на розрахунковий рахунок позивача.

Вимога позивача про стягнення 28 176,00 грн. основного боргу підлягає до задоволення.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення 3% річних підлягає до задоволення в сумі 2380,77 грн., за період 30.08.2012р. - 23.06.2015р. , за 1028 днів протермінування, від суми 28176,00 грн.

Інфляційні втрати за період вересень 2012-травень 2015 р. в сумі 21 475, 84 грн.

Як зазначено у п.4 (п.п.4.1) Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» ,- сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У п.3 зазначеної Постанови вказано, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.

Таким чином, позовні вимоги із врахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх.№2702/15 від 25.06.15р.) підлягають до задоволення частково.

Відповідно до ч.1 ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов»язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов»язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Що стосується витрат, пов»язаних з оплатою послуг перекладача в сумі 1 591,20 грн., які у заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач просить покласти на відповідача, то такі витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки доданими до справи документами (Актами надання послуг з перекладу документів, рахунками на оплату, платіжними дорученнями позивача) не підтверджується за які послуги письмового перекладу (яких конкретно документів, і, зокрема, що саме тих, про які стверджує позивач) були понесені позивачем витрати в сумі 1591,20 грн.

Відповідно до ч.1 ст.41 ГПК України для роз»яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

У клопотанні (вх.№2315/15 від 03.06.15р. ) про призначення судової експертизи відповідач посилається на те, що у нього виникли сумніви щодо справжності печатки відповідача, якою завірено заяву №1 від 20.03.2012р. та Акт надання послуг №558 від 20.08.2012р. та підписів керівника, просить поставити перед експертом питання : чи належать підписи, зроблені від імені директора ПП «Абсолют Центр» ОСОБА_4 на Акті надання послуг №558 від 20.08.20-12 р. та на Заявці на перевезення вантажу №1 від 20.03.2012року - директору ПП «Абсолют Центр» ОСОБА_4 ; чи відбитки печатки ПП «Абсолют Центр» на Акті надання послуг №558 від 20.08.2012р. та на Заявці на перевезення вантажу №1 від 20.03.2012 року зроблені дійсною печаткою ПП «Абсолют Центр»; чи відповідають відбитки печаток ПП «Абсолют Центр» на Акті надання послуг №558 від 20.08.2012 року та на Заявці на перевезення вантажу №1 від 20.03.2012 року - печатці, яка була у використанні ПП «Абсолют Центр» станом на березень-серпень 2012 року за розміром, формою, ступінню зношеності та пошкодження; чи відбитки печаток та підписи від імені директора ПП «Абсолют Центр» ОСОБА_4 на Акті надання послуг №558 від 20.08.2012 року та на Заявці на перевезення вантажу №1 від 20.03.2012 року зроблені після друкованого тексту даних документів, чи текст цих документів наносився на вже існуючий на листку паперу підпис та відбиток печатки.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» №4 від 23.03.2012 р., судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Пунктом 5 зазначеної постанови визначено, що питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Предметом спору у даній справі є стягнення по оплаті за міжнародне перевезення вантажу. Відповідачем не оспорюється факт укладення договору транспортного експедирування з позивачем №0103 від 01 березня 2011р. та дійсність підпису та печатки ПП «Абсолют Центр», яка міститься на даному документі.

Поряд з цим, відповідно до положень Кодексу торговельного мореплавства України підтвердженням укладання договору морського перевезення є коносамент, який містить умови договору морського перевезення та обов»язок вантажоодержувача сплатити фрахт.

Клопотання відповідача не містить посилання на докази, які б підтверджували обставини, наявність яких викликає необхідність у призначенні судової експертизи. Сумніви відповідача стосовно підписів керівника товариства, проставленої печатки відповідача на Акті приймання робіт (наданих послуг) залишаються лише його сумнівами, адже жодних доказів того, що відповідачем проводилось службове розслідування по обставинах, на які він посилається, встановлено факт викрадання печатки товариства, порушено у зв»язку із цим кримінальну справу тощо, до справи не подано.

Крім того, клопотання відповідача не обґрунтовує, яким чином встановлення тієї чи іншої обставини за допомогою висновку судового експерта буде мати вплив на вирішення справи по суті.

В задоволенні клопотання, як зазначено вище в рішенні , суд відмовив відповідачу.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обВ»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 36, 41, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги, із врахуванням заяви позивача від 24.06.2015 року (вх.№2702/15 від 25.06.15р.) задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «АБСОЛЮТ ЦЕНТР» (79044, АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ 31443007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» (65014 м.Одеса, вул.Пушкінська,32, код ЄДРПОУ 36553339) 28 176,00 грн. основного боргу, 21 475,84 грн. інфляційних втрат, 2380,77 грн. - 3-х процентів річних, а також - 1826,44 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. В стягненні решти сум (3-х% річних та судових витрат) - відмовити.

Повний текст рішення виготовлено - 09.10.2015р

Головуючий суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Мазовіта А.Б.