Постанова

від 05.07.2016 по справі 914/1233/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2016 р. Справа № 914/1233/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Матущака О.І.

ОСОБА_1

при секретарі Фака С.П.

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства (далі - ПП) В«Абсолют ЦентрВ» б/н від 19.10.2015 року (вх. № ЛАГС 01-05/4763/15 від 22.10.2015 року.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2015 р.

у справі № 914/1233/15 (головуючий суддя - Кітаєва С.Б., судді: Ділай У.І.,Мазовіта А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) В«Інтер Транс ЛоджістіксВ» , м. Одеса

до відповідача ПП В«Абсолют центрВ» , м. Львів

про стягнення заборгованості, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних. Ціна позову 52 044, 10 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність в матеріалах справи);

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст.20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило, у зв'язку з чим хід судового засідання фіксується у протоколі.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду.

16.12.15 р. ухвалою суду апеляційної інстанції призначено за клопотанням апелянта судову комплексну криміналістичну: почеркознавчу та технічну експертизу документів і після отримання судом від експертної установи висновку судового експерта від 27.05.16 р. №197/198 поновлено провадження у справі. Учасники процесу скористались своїм правом на ознайомлення зі згаданим вище висновком та подали суду свої пояснення з приводу спору з врахуванням висновку судової експертизи.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.10.2015 р. (головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді: Ділай У.І., Мазовіта А.Б.) у даній справі задоволено частково позовні вимоги та вирішено стягнути з ПП «Абсолют Центр» на користь ТОВ «Інтер Транс Лоджістик» 28 176,00 грн. основного боргу, 21475,84 грн. інфляційних втрат, 2380,77 грн. - три відсотки річних, 1826,44 грн. судового збору. В стягненні решти сум - трьох відсотків річних та судових витрат відмовлено.

Судове рішення по суті позовних вимог мотивоване ч.10 ст.9, ч.2 ст.12 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність», ч.1 ст.173, ст.174, ст.180, ч.1 ст.181, ч.2 ст.189, ст.193, ч.ч.1, 2 ст.307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), п.2 ч.2 ст.134, ст.135, ч.3 ст.170 Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМ України), ст.11, ч.2 ст.207, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 610, 612, ст.ст.625, 626, 629, ч.1 ст.628, ч.1 ст.909, ч.3 ст.929 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, затверджених міжнародною Торговельною Палатою від 01.01.2000 року в редакції ІНКОТЕРМС - 2010 від 01.01.2011 року.

Місцевим господарським судом зроблено висновок, що між сторонами виникли господарсько-правові відносини на підставі господарського договору та заявки, яка містить погодження істотних умов договору транспортного експедирування. Оскільки, на думку суду, матеріалами справи доказується надання позивачем відповідачу послуг щодо здійснення міжнародного морського перевезення за маршрутом Qindgao (Китай) - порт Іллічівськ (Україна) та сплата позивачем витрат по оплаті фрахту такого перевезення, то судом прийнято рішення про часткове задоволення позову з врахуванням перерахованої суми трьох відсотків річних за період з 30.08.12 по 23.06.15 р.р.

Судове рішення оскаржене відповідачем в повному обсязі в частині задоволених вимог. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт заперечує належність таких доказів, як: заявка № 1 від 20.03.12 р. та акт № 558 від 20.08.12 р., вважаючи їх підробленими; також апелянт заперечує здійснення позивачем витрат на оплату фрахту морського перевезення; відповідач також звертає увагу, що в заявці є посилання на умови перевезення CIF, в той час як суд встановив, що умови перевезення FOB; відповідач по прибуттю вантажу в порт Іллічівськ самостійно здійснював обробку вантажу та з інших підстав.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи разом з апеляційною скаргою та відзивом на неї, взявши до уваги пояснення представників сторін з приводу висновку судового експерта, судова колегія встановила наступні обставини справи на зробила висновки про часткове задоволення апеляційної скарги, беручи до уваги наступне.

Спір між сторонами виник з приводу оплати витрат вартості фрахту щодо здійснення міжнародного морського перевезення за маршрутом Qindgao (Китай) - порт Іллічівськ (Україна) в сумі 3464 дол. США, перерахованих в національну грошову одиницю України за курсом Національного банку України - 28 176,00 грн.; інфляційних витрат за період вересень 2012 по травень 2015 р.р. в сумі 21475,84 грн.; трьох відсотків річних 2392,26грн за період з 25.08.2012 по 23.06.2015 р.р.; 1591,20 грн. витрат, понесених по замовленню послуг перекладача та нотаріально посвідченням документів. В частині відмови в задоволенні позову судове рішення не оспорюється.

Відповідач визнає факт укладення з позивачем договору транспортного експедирування № 0103 від 01.03.2011 р., надання йому по цьому договору послуг позивачем та факт оплати позивачеві вартості наданих послуг в сумі 11 420,63 гр.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст.43 цього кодексу.

Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні (ч.ч.5, 6 ст.42 ГПК України).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи, сторони перебувають в договірних стосунках з приводу надання транспортно-експедиційних послуг, про що підписали договір № 0103 від 01.03.2011 р.

На виконання умов укладеного договору замовник (відповідач) надав експедитору (позивачу) 20.08.2013 р. заявку № 1 про організацію міжнародного перевезення вантажу за маршрутом: порт Qindgao (Китай) - порт Іллічівськ (ІМТП), Україна, 1х4 фут.контейнеру RRFU1714021 вартістю перевезення 3464 дол. США. Дана заявка підписана представниками обох сторін та скріплена печатками. Належно нотаріально посвідчена копія перекладу морського коносаменту SUNE 1203152 свідчить, що позивач 24.03.2012 р. організував морське перевезення вантажу на адресу замовника. Рахунок-фактура від 05.04.2012 р. №050401111, акт виконаних робіт від цього ж числа № 050401111 свідчать про оплату позивачем на користь компанії SHENZHEN SUNSHINE IMP & EXP CO. LTD 3464 дол.США морського фрахту, про що в подальшому позивач виставив відповідачу рахунок 20.08.2012 р. № 558 на суму 28 176,00 грн., що складає суму позову щодо основного боргу.

30.04.2012 року після прибуття вантажу у пункт призначення (Іллічівський морський торговельний порт), ПП В«АБСОЛЮТ ЦЕНТРВ» видало довіреність від №1268 на позивача, ТОВ В«ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖТСТІКСВ» , з метою здійснення його подальшого транспортно-експедиційного оформлення вантажу в порту прибуття.

На виконання умов договору, позивач здійснив належне транспортно-експедиційне оформлення контейнеру KKFU1714021 в Іллічівському морському торговельному порту, що підтверджується нарядом № 1077 от 04.05.2012. р. про видачу імпортних, транзитних вантажів, видатковим ордером № 21 946 від 05.06.2012 року, Актом зважування вантажу від 06.06.2012 року, міжнародною ТТН (СМR) № 1077, відповідно якої вбачається, що вантаж пройшов необхідне митне оформлення та готовий до випуску, про що свідчить відмітка митного органу від 06.06.2012 року на СМR та видатковому ордеру № 21 946.

Після одержання вантажу порожній контейнер KKFU1714021 був відправлений відповідачем, ПП В«АБСОЛЮТ ЦЕНТРВ» , з пункту розвантаження: АДРЕСА_1 на адресу експедитора ТОВ В«ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКСВ» , м. Одеса, вул.Пушкінська, 32 та повернутий на контейнерний термінал Іллічівського порту, що підтверджується навантажувальним ордером № 23 183 від 07.06.2012 року.

Загальна вартість наданих транспортно-експедиційних послуг складає 39 596 грн. 63 коп., згідно рахунків:

1)№ 297 від 27.06.2012 р. на суму 11 420, 63 грн.

2)№ 558 від 20.08.2012 р на суму 28 176 грн.

Матеріали справи також містять підписані сторонами акти виконаних робіт № 295 від 27.06.2012 р. та № 558 від 20.08.2012 р. Належність акту № 558 від 20.08.2012 р. підтверджена висновком №197/198 судових почеркознавчої та технічної судових експертиз, а саме: встановлено факт підписання акту №558 від 20.08.2012 р. та заявки № 1 від 20.03.2012 р. саме ОСОБА_4, директором відповідача, та підтверджено наявність відтиску на цих доказах тієї ж печатки підприємства, якою скріплено і договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.03.2011 р. № 0103.

Встановлення в ході судових експертиз факту нанесення на інших доказах печатки відповідача за допомогою іншої рельєфної еластичної друкарської форми ( на акті № ОУ-0002462 від 07.06.2012 р. та акті № 295 від 27.06.2012 р.) не доказують, як стверджував в апеляційній скарзі відповідач, факту підроблення акту № 558 від 20.08.2012 р. та заявки № 1 від 20.03.2012 р.

Відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором, оплативши лише рахунок № 297 від 27.06.2012 р. на суму 11 420,63 грн., а рахунок № 558 від 20.08.2012 р. залишив не оплаченим, через що змусив позивача подати позов до господарського суду з метою захисту його прав та інтересів.

Згідно із ч.2 ст.12 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Підставою позовних вимог є невиконання відповідачем умов договору № 0103 від 01.03.2011 р. щодо оплати вартості морського фрахту.

Відповідно до умов в п.1.1 даного Договору, позивач зобов'язався за плату та за рахунок відповідача організувати надання останньому транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів відповідача, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Відповідно п. 2.1.3. Договору, виконавець зобов'язався надавати послуги із організації перевезення вантажів замовнику різними видами транспорту по території України і за її межами, по організації вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання вантажів, а також проводити розрахунки з портами й іншими організаціями за виконання таких робіт за дорученням, в інтересах і за рахунок замовника.

Відповідно до п.2.1.4 Договору позивач зобовязався отримувати від відповідача (замовника) довіреність на надання останньому транспортно-експедиційних послуг, документи і іншу інформацію, необхідну для виконання своїх зобовВ»язань за договором. У випадку ненадання замовником вищевказаних документів і іншої необхідної інформації, виконавець має право відкласти виконання своїх зобовВ»язань за договором до надання документів і інформації в повному обсязі. При цьому, всі витрати, повВ»язані із зберіганням вантажу, простоєм контейнеру та/або транспортного засобу і такі інші відносяться за рахунок замовника.

Відповідно до п.2.1.6 Договору виконавець має право отримувати від замовника відшкодування додаткових затрат, які виникли у виконавця при виконанні договору, якщо такі витрати здійснювались в інтересах замовника.

Зі змісту п.2.1.9 Договору, для виконання своїх зобовязань за договором виконавець вправі притягнути третіх осіб. Покладення виконання зобовВ»язань на третю особу не звільняє виконавця від відповідальності перед замовником за виконання даного договору.

Відповідно до п.3.1 Договору, послуги виконавця, а також витрати і інші платежі, здійснені виконавцем в інтересах замовника і звВ»язані з виконанням даного договору, оплачуються замовником на умовах 100% передоплати або після оплати на підставі виставленого виконавцем рахунку. У випадку виникнення у виконавця додаткових витрат, оплати штрафів і проведення інших платежів в інтересах замовника і звВ»язаних з виконанням даного договору, виконавець виставляє замовнику додатковий рахунок, який підлягає оплаті замовником , а також акт виконаних робіт і податкові накладні.

Відповідно до п.3.2 Договору, замовник оплачує рахунки виконавця протягом 5-ти банківських днів з дати його оформлення з переведенням вказаних в рахунку сум на розрахунковий рахунок виконавця. Замовник погоджується, що виконавець має право направити замовнику рахунок з використанням засобів факсимільного і електронного звВ»язку.

Відповідно до п.3.4 Договору, приймання і здавання виконаних робіт здійснюється на підставі акту виконаних робіт і податкових накладних. Передача актів виконаних робіт здійснюється в 5 денний строк.

Договір вступає в дію з моменту підписання і діє до закінчення року. Якщо немає пропозицій по його розірванню за 30 діб до дати розірвання договору, то він вважається продовженим на кожен наступний рік.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом(ст.525 ЦК України).

Що стосується умов поставки, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що матеріали справи спростовують доводи апелянта про поставку товару на умовах CIF, а саме рахунок-фактура вантажовідправника № NLIE-03-0048 від 19.03.2012р.; договір №1501 від 15.01.2012р.; договір поставки №28/04 від 28.04.2010р.; лист компанії SHENZHEN SUNSHINE IMP & ЕХР СО. LTD від 29.05.2014 р. № 0129.

Відповідно до ст. 135 КТМ України, правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу визначаються коносаментом.

Відповідно до нотаріально засвідченого перекладу коносаменту № SUNE 1203152 за яким було здійснено морське перевезення вантажу, фрахт підлягає сплаті вантажоодержувачем в місці призначення. Крім цього, коносамент містить застереження, що уповноваженою особою, до якої необхідно звертатись за доставкою товару є ТзОВ В«ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКСВ» . Тобто умовами коносаменту визначено, що вантаж не підлягає видачі в порту призначення іншій особі та підтверджує факт організації морського перевезення саме позивачем.

Таким чином, з врахуванням викладеного вище, суд апеляційної інстанції констатує, що місцевим господарським судом повно, всебічно та об'єктивно досліджено всі обставини справи та зроблено вірний висновок про підставність заявлення позову в частині основного боргу.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення 3% річних підлягає до задоволення в сумі 2380,77 грн., за період 30.08.2012р. - 23.06.2015р. , за 1028 днів протермінування, від суми 28176,00 грн.

Однак, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення інфляційних втрат за період вересень 2012-травень 2015 р. в сумі 21 475, 84 грн. виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором.

Згідно заявки № 1 від 20.03.2012 р. сторони погодили прив'язку виконання грошового зобов'язання до іноземної валюти (долар США).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні.

Оскільки індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а не іноземна валюта, то норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні.

Таким чином, в стягненні інфляційних втрат позивачу слід відмовити, а судове рішення в цій частині скасувати (відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України 28.03.2012р. у справі №6-36736вов10).

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 104 ГПК України).

Враховуючи все вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, відтак, рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2015 р. слід частково скасувати в частині стягнення 21475,84 грн. інфляційних втрат і в цій частині прийняти нове рішення про відмову в позові.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» коли приймається нове судове рішення апеляційної інстанції після скасування судового рішення місцевого господарського суду, або судом касаційної інстанції після скасування судових рішень судів нижчих інстанцій, то розподіл сум судового збору здійснюється постановою відповідно апеляційної або касаційної інстанції, який прийняв нове рішення.

Згідно ст. 49 ГПК України суд здійснює розподіл сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З відповідача на користь позивача за розгляд справи місцевим господарським судом слід стягнути 1073,09 грн. судового збору, а з позивача на користь відповідача за розгляд справи в апеляційному порядку - 829, 04 грн. В решті судовий збір покласти на відповідача.

Крім цього, на Приватне підприємство В«АБСОЛЮТ ЦЕНТРВ» покладаються витрати за проведення судової експертизи, оскільки оплату проведення судової експертизи, згідно ухвали суду апеляційної інстанції від 16.12.2015 р., здійснено скаржником і судова комплексна криміналістична: почеркознавча та технічна експертиза документів була призначена за клопотанням апелянта, а згідно висновку судового експерта від 27.05.2016 р. №197/198 доводи апелянта, що були підставою для її призначення, не підтвердились.

Керуючись ст. ст. 103, 104, 105 ГПК України, ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково. Рішення Господарського суду Львівської області від 07.10.2015 р. у даній справі скасувати частково, в частині стягнення 21475,84 грн. інфляційних втрат і в цій частині прийняти нове рішення про відмову в позові. В решті рішення залишити без змін.

2. Стягнути з Приватного підприємства В«АБСОЛЮТ ЦЕНТРВ» (79044, АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ 31443007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКСВ» (65014, м.Одеса, вул.Пушкінська,32, код ЄДРПОУ 36553339) 1073,09 грн. судового збору за розгляд справи місцевим господарським судом. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКСВ» (65014, м. Одеса, вул.Пушкінська,32, код ЄДРПОУ 36553339) на користь Приватного підприємства В«АБСОЛЮТ ЦЕНТРВ» (79044, АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ 31443007) 829,04 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційному порядку. Вартість судової експертизи 5376,00 грн. покласти на відповідача.

3. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 11.07.2016р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Мирутенко О.Л.