Рішення

від 05.10.2015 по справі 916/3588/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" жовтня 2015 р.Справа № 916/3588/15

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 17.09.2015р.);

Від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 267 від 27.05.2015р.);

ОСОБА_3 (голова правління)

ОСОБА_4 (довіреність №307 від 27.10.2014р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська Продакшн СтудіяВ» до відповідача ОСОБА_5 акціонерного товариство „Одеська кіностудіяВ»про стягнення 2 242 766,34 грн., -

ВСТАНОВИВ :

СУТЬ СПОРУ: 28.08.2015р. товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ПРОДАКШН СТУДІЯ" (надалі - ТОВ "УПС"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною в якої просить стягнути з приватного акціонерного товариства "Одеська кіностудія" (ПрАТ "Одеська кіностудія) суму 2 242 766,34 грн., яка складається з: 1 420 000,00 грн. - основного боргу, 400 673,42 грн. - пені, 20 074,52 грн. - 3% річних та 402 018,40 грн. - суму інфляційного збільшення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.08.2015р. було порушено провадження у справі №916/3588/15 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні, яке відбулося 23.09.2013р., представником відповідача було заявлено клопотання про витребування у позивача оригіналів документів, поданих до суду, дане клопотання відповідач обґрунтовував відсутністю у нього цих документів.

Судом у клопотання було задоволено частково.

23.09.2015р. до канцелярії господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 05.10.2015р. представником відповідача надано заяву про залучення до участі у справіТОВ «ІНДУСТРІАЛ ТЕХНОЛОГІЇ» третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору та заперечення проти позовної заяви, відповідно до якої, просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Судом у задоволенні заяви відповідача про залучення до участі у справі ТОВ «ІНДУСТРІАЛ ТЕХНОЛОГІЇ»,як третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору відмовлено з підстав недоведеності та необґрунтованості.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує, вважає що в його задоволені слід відмовити у зв'язку із відсутністю оригіналів документів.

В судовому засіданні 05.10.2015р. після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

12.02.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВА СТУДІЯ» та Закритим акціонерним товариством «ОДЕСЬКА КІНОСТУДІЯ» (назву якого змінено на Приватне акціонерне товариство «ОДЕСЬКА КІНОСТУДІЯ» 13.09.2011 р. відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства», № 514-VIвід 17.09.2008р.) було укладено Договір № 3 про надання поворотної фінансової допомоги, згідно якого ТОВ «НОВА СТУДІЯ» надало ЗАТ «ОДЕСЬКА КІНОСТУДІЯ» фінансову допомогу у вигляді грошових коштів в розмірі 1 420 000,00 грн. (Один мільйон чотириста двадцять тисяч гривень 00 копійок) шляхом перерахування на розрахунковий рахунокЗАТ «ОДЕСЬКА КІНОСТУДІЯ», а саме:19.02.2009р.- 537 000,00 грн.;24.02.2009р. - 200 000,00 грн.;25.02.2009р.- 3 000,00 грн.;04.03.2009р.- 50 000,00 грн.;23.04.2009р. - 630 000,00 грн.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджуються обставинами викладеними в рішенні господарського суду Одеської області від 19.10.2011р. справі № 14/17-1709-2011.

Відповідно до п.5.1. Договору № 3 від 12.02.2009р. ЗАТ «ОДЕСЬКА КІНОСТУДІЯ» зобов'язаний був повернути фінансову допомогу ТОВ «НОВА СТУДІЯ» до 12.02.2010р.

12.02.2010р. між ТОВ «НОВА СТУДІЯ» та ЗАТ «ОДЕСЬКА КІНОСТУДІЯ» була підписана угода про зміни та доповнення до Договору № 3 від 12.02.2009р. відповідно до якої, внесено зміни в п. 5.1. договору та викладено його у наступній редакції:« 5.1. отримувач зобов'язується здійснити повернення компанії отриманої ним фінансової допомоги на поточний рахунок компанії, зазначений в цьому договорі, не пізніше 12 лютого 2015р.».

27.12.2011р. ухвалою Господарського суду міста Києва було порушено провадження у справі №46/187-Б про банкрутствоТОВ «НОВА СТУДІЯ».

20.07.2012р. постановою Господарського суду міста Києва по справі № 46/187-Б було визнано банкрутом ТОВ «НОВА СТУДІЯ», відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором банкрутапризначено арбітражного керуючого ОСОБА_6.

На підставі Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або про визнання його банкрутом» та відповідно до рішення комітету кредиторів право грошової вимоги до ЗАТ «ОДЕСЬКА КІНОСТУДІЯ» за Договором № 3 від 12.02.2009р., як актив ТОВ «НОВА СТУДІЯ», було продано шляхом укладання 07.12.2012 року Договору (про оплатне відступлення права грошової вимоги та про зміну кредитора в зобов'язані) (надалі - Договір від 07.12.2012р.) між ТОВ «НОВА СТУДІЯ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-ГАМА ЕСТЕЙТ» (Код ЄДРПОУ 34692341) (надалі - ТОВ «ІНТЕР-ГАМА ЕСТЕЙТ») на суму 1 420 000,00 грн. (Один мільйон чотириста двадцять тисяч гривень 00 копійок).

Згідно п.1.3. Договору від 07.12.2012р. між ТОВ «НОВА СТУДІЯ» та ТОВ «ІНТЕР-ГАМА ЕСТЕЙТ» було підписано 07.12.2012р. Акт приймання-передачі права грошової допомоги.

В подальшому арбітражний керуючий ОСОБА_6 надіслав лист від 06.02.2013р. на адресу ПАТ «ОДЕСЬКА КІНОСТУДІЯ», відповідно до якого,повідомив про відступлення ТОВ «НОВА СТУДІЯ» права вимоги за Договором №3 від 12.02.2009р. на користь ТОВ «ІНТЕР-ГАМА ЕСТЕЙТ», що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією опису вкладення в цінний лист від 07.02.2013р.

01.08.2013р. ТОВ «ІНТЕР-ГАМА ЕСТЕЙТ» продало право грошової вимоги до ПАТ «ОДЕСЬКА КІНОСТУДІЯ» Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ПРОДАКШН СТУДІЯ» (надалі - позивач) шляхом укладання 01.08.2013 року Договору №ИГ-УПС/2013 (про оплатне відступлення права грошової вимоги та про зміну кредитора в зобов'язані) (надалі - Договір), відповідно до п.1.1. якого, кредитор відступає, а новий кредитор приймає право грошової вимоги до боржника, що належить кредиторові на підставі договору про оплатне відступлення права грошової вимоги та про заміну кредитора в зобов'язанні від 07.12.2012р., укладеним між Первісним кредитором ТОВ «Нова Студія», ідентифікаційний код 32381746, та кредитором ТОВ «Інтер-Гама Естейт», ідентифікаційний код 34692341.

07 серпня 2013 року Позивач направив Відповідачу ОСОБА_7 № 19-08/2013 від 07.08.2013 (цінний лист з описом), який було отримано Відповідачем 14.08.2013р., про заміну кредитора по Договору № 3 від 12.02.2009р. згідно до Договору від 01.08.2013р.

08.04.2014 року позивач надіслав на адресу відповідача ОСОБА_7 №15/04, відповідно до якого, нагадав відповідачу про заміну кредитора по Договору № 3 від 12,02.2009р. згідно до Договору від 01.08.2013р. та прострок повернення грошової допомоги 1 420 000,00 грн. до 12.02.2015р. Відправка здійснювалась через кур'єрську пошту «PONYEXPRESS», що підтверджується накладною№ 12-5624-7542 від 08.04.2014р.

Однак, відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, грошову суму у розмірі 1 420 000,00 грн. передбаченої Договором від 01.08.2013р.Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ПРОДАКШН СТУДІЯ» не повернув, у зв'язку із чим 28.08.2015р. товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ПРОДАКШН СТУДІЯ" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною відповідно до якої, просить суд стягнути з приватного акціонерного товариства "Одеська кіностудія" суму 2 242 766,34 грн., яка складається з: 1 420 000,00 грн. - основного боргу, 400 673,42 грн. - пені, 20 074,52 грн. - 3% річних та 402 018,40 грн. - суму інфляційного збільшення.

Відповідачем надано суду заперечення проти позовної заяви, відповідно до якої, просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу Українимайново-господарськими визнаються цивільно-правовізобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносинпри здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язанасторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другоїсторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона маєправо вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

У відповідності зі ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може буті замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочинок (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

За приписами статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

07 серпня 2013 року Позивач направив Відповідачу ОСОБА_7 № 19-08/2013 від 07.08.2013 (цінний лист з описом), який було отримано Відповідачем 14.08.2013р., про заміну кредитора по Договору № 3 від 12.02.2009р. згідно до Договору від 01.08.2013р.

08.04.2014 року позивач надіслав на адресу відповідача ОСОБА_7 №15/04, відповідно до якого, нагадав відповідачу про заміну кредитора по Договору № 3 від 12,02.2009р. згідно до Договору від 01.08.2013р. та прострок повернення грошової допомоги 1 420 000,00 грн. до 12.02.2015р. Відправка здійснювалась через кур'єрську пошту «PONYEXPRESS», що підтверджується накладною№ 12-5624-7542 від 08.04.2014р.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Приписами ст.1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ст.1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку суми боргу зробленого позивачем та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та умов договорів №3 від 12.02.2009р., №б/н від 07.12.2012р., №ИГ-УПС/2013 від 01.08.2013р., договірні зобов'язання щодо повернення отриманих позик в загальному розмірі 1 420 000,00 грн., взагалі не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворився борг, який позивачем зазначений в розмірі - 1 420 000,00 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума боргу за наданими позиками, встановлений судом в розмірі 1 420 000,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі - 400 673,42 грн., 402 0018,40 грн. - інфляційних збитків та 3% річних в сумі - 20 074,52 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення неустойки (пені), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Відповідно до п.6.1. Договору №3 від 12.02.2009р., за порушення строків повернення фінансової допомоги, визначених цим договором, отримувач зобов'язаний сплачувати компанії неустойку (пеню) за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Із змісту ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 20 074,52 грн. суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки сторони у договорах не передбачили інший розмір відсотків за користування коштами, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до повернення за договором позики.

Наразі, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі, отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 20 074,52 грн. - 3% річних.

Оцінюючи вимоги про стягнення інфляційних збитків у сумі 402 018,40 грн., суд зазначає наступне:

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Судом, за допомогою системи В«Ліга-ЗаконВ» здійснено власний розрахунок суми інфляційних збитків, що підлягає стягненню з відповідача за порушення зобов'язання та встановлено її належний розмір у сумі - 387 442,26 грн. Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення даної позовної вимоги про стягнення інфляційних збитків частково у сумі 387 442,26 грн.

Відповідачем не надано суду жодного належного та припустимого доказу в підтримку своїх заперечень на позов.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ПРОДАКШН СТУДІЯ", у зв'язку з чим стягненню з приватного акціонерного товариства "Одеська кіностудія" на користь позивача підлягає заборгованість встановлена судом в розмірі 1 420 000,00 грн., 3% річних в сумі 20 074,52 грн., пеня у сумі 400 673,42 грн. та сума інфляційного збільшення боргу у розмірі 387 442,26 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 44 563,80 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська Продакшн СтудіяВ» до відповідача ОСОБА_5 акціонерного товариство „Одеська кіностудіяВ» про стягнення 2 242 766,34 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Одеська кіностудія" (65044, м. Одеса, Французький бульвар, 33, код ЄДРЮОФОП 33932816) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ПРОДАКШН СТУДІЯ" (01042, м. Київ, вул. ПатрисаЛумумби, 4б, корп. А, а/с 43, код ЄДРЮОФОП 36184470) 1 420 000 /один мільйон чотириста двадцять тисяч/ грн. 00 коп. - основного боргу, 400 673 /чотириста тисяч шістсот сімдесят три/ грн. 42 коп. - пені, 20 074 /двадцять тисяч сімдесят чотири/ грн. 52 коп. - 3% річних, 387 442 /триста вісімдесят сім тисяч чотириста сорок дві/ грн. 26 коп. - суму інфляційного збільшення та 44 563 /сорок чотири тисячі п'ятсот шістдесят три/ грн. 80 коп. - витрат на оплату судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 12 жовтня 2015 р.

Суддя Ю.О. Зайцев