Рішення

від 06.10.2015 по справі 922/576/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р.Справа № 922/576/15

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Суслова В.В.

судді: Калініченко Н.В. , Добреля Н.С.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайф-Ло", с. Покотилівка про стягнення 24707498,28 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, довіреність № 36 від 08.12.2014 року;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Ворота" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "САЙФ-ЛО" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 80 на кредитну лінію (невідновлювальну) у розмірі 24707498,28 грн., з яких: 22992199,36 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 1363317,38 грн. простроченої заборгованості за відсотками, 264567,75 грн. пеня нарахована на прострочену заборгованість за кредитом, 87413,79 грн. пеня нарахована на прострочену заборгованість за відсотками.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 січня 2015 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд.

Розгляд даної справи неодноразово відкладався.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.04.2015 року у справі № 922/576/15 призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_3 ( 61177, м.Харків, вул. Золочівська, 8-А), провадження у справі 922/576/15 зупинено до надання експертного висновку та матеріали справи були надіслані до експертної установи.

23 липня 2015 року справу № 922/576/15 було повернуто до господарського суду Харківської області з висновком експерта.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 серпня 2015 року провадження у справі № 922/576/15 було поновлено, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 29 вересня 2015 року об 10:20 год.

ОСОБА_4 протоколу автоматичної зміни складу колегії справа № 922/576/15 призначена до розгляду: головуючий суддя - Суслова В.В., судді - Калініченко Н.В., Добреля Н.С.

Враховуючи необхідність витребування у позивача ОСОБА_5 з ЄДРПОУ на відповідача (з метою встановлення статусу відповідача на час розгляду справи, приймаючи до уваги посилання позивача, що відповідач з 22.12.2014 року перебуває в стані припинення), ухвалою господарського суду Харківської області розгляд справи був відкладений на 06 жовтня 2015 року об 15:00 год.

У судовому засіданні 06 жовтня 2015 року був присутній представник позивача, який надав клопотання за вх. № 40409 про долучення до матеріалів справи ОСОБА_4 з ЄДРПОУ на відповідача, з якого вбачається, що відповідач знаходиться в стані припинення та час розгляду справи не ліквідований, а одже є суб'єктом господарської діяльності у відповідності до ст. 1 ГПК України. Надані документи долучені судом до матеріалів справи. Позовні вимоги представник позивача підтримує та просить задовольнити позов.

Відповідач свого представника до суду не направив, про причину неявки суд не повідомив, додаткових доказів в обгрунтування своїх правових позицій з урахуванням висновку експерта не надав.

Судом перевірено адресу відповідача. ОСОБА_4 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та осіб фізичних осіб підприємців, місцезнаходження відповідача - 62458, Харківська область, Харківський район, смт. Покотилівка, вул. Тімірязєва, буд. 1, корпус А, кв. 73, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи. Відповідно до вимог частини 1,3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь - якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлення суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, процесуальні документи у даній справі направлялися всім учасникам судового процесу, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів. Відповідно до поштових повідомлень, всі ухвали господарського суду позивачу були вручені, про що також свідчить присутність представника позивача у судових засіданнях. Процесуальні документи, направлені на адресу відповідача, повернуті з позначкою пошти "За закінченням терміну зберігання", проте, про обізнаність представника відповідача про час та місце судових засідань, свідчить його клопотання про відкладення розгляду справи від 29 вересня 2015 року за вх. № 38977.

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

ОСОБА_4 з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

ОСОБА_4 ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявні в матеріалах справи процесуальні документи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази, проведено судово-бухгалтерську експертизу.

В судовому засіданні 06 жовтня 2015 року представник позивача не виявив наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27 квітня 2011 року між Публічним акціонерне товариство "ОСОБА_1 ворота" м. Харків (Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САЙФ-ЛО" (Позичальник, відповідач) було укладено договір № 80 на кредитну лінію (невідновлювальну), з усіма змінами до нього, у відповідності до умов якого Банк (позивач) у період з 27.04.2011 року по 03.01.2014 року, за наявності вільних кредитних ресурсів, зобов'язується надати позичальникові кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 23000000,00 грн. (ліміт) без додаткових спеціальних переговорів, а Позичальник зобов'язується повернути кредит у строк не пізніше 03.01.2014 року та сплачувати проценти за користування ним на визначених Договором умовах.

ОСОБА_4 п.5.2.1 кредитного договору, відповідач зобов'язаний здійснити погашення кредиту, сплату процентів в порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.5.2.5 кредитного договору, відповідач зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти та неустойку, незалежно від настання строку виконання зобов'язання, зокрема, у випадках невиконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення кредиту або сплати процентів.

Пунктом 6.1.1 кредитного договору передбачено , що у випадку порушення строку повернення кредиту, передбаченого п.1.1 договору , та/або строків сплати процентів, комісій, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочки.

Відповідно до п. 7.9. Кредитного договору позовна давність про стягнення неустойки (і штрафу) встановлюється тривалістю в три роки.

Пунктом 7.2. Договору сторонами передбачено, що договір набуває чинності з моменту його укладання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідач, свої зобов'язання за договором № 80 на кредитну лінію (невідновлювальну) від 27 квітня 2011 року, щодо повернення кредиту та сплати процентів в строки передбачені договором, не виконав.

Так, станом на 15.01.2015 року заборгованість відповідача за договором № 80 на кредитну лінію (невідновлювальну) від 27.04. 2011 року за підрахунками позивача складає 24707498,28грн., з яких: 22992199,36грн. прострочена заборгованість за кредитом, 1363317,38 грн. прострочена заборгованість за відсотками, 264567,75 грн. пеня нарахована на прострочену заборгованість за кредитом, 87413,79 грн. пеня нарахована на прострочену заборгованість за відсотками.

Враховуючи, що вказана заборгованість відповідачем погашена не була, позивач змушений був звернутись до суду за захистом свого права та законного інтересу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Пунктом 1 частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

ОСОБА_4 зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

ОСОБА_4 з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одже, як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу кредит, передбачений п. 1.1 кредитного договору, про що свідчать банківські виписки по рахункам.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального Кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

З метою встановлення правильності нарахувань та документального підтвердження розміру заборгованості, яка була нарахована позивачем при подачі позову до суду, ухвалою господарського суду Харківської області від 10.04.2015 року у справі № 922/576/15 було призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_3 ( 61177, м.Харків, вул. Золочівська, 8-А).

Відповідно до висновку судової економічної експертизи № 4495, розмір заборгованості за кредитом Товариства з обмеженою відповідальністю "САЙФ-ЛО" перед Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 Ворота" за Договором № 80 на кредитну лінію (невідновлювальну) від 27.04.2011 року станом на 28.01.2015 року документально підтверджується в сумі 22992199,36 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за Договором № 80 на кредитну лінію (невідновлювальну) від 27.04.2011 року щодо вчасного погашення кредиту, внаслідок чого за останнім станом на 15.01.2015 року утворилась заборгованість у розмірі 22992199,36 грн., існування якої підтверджено матеріалами справи, висновком експерта та відповідачем не спростована.

На підставі вказаного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 22992199,36 грн. правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання по Договору № 80 від 27 квітня 2011 року.

Розглядаючи вимогу про стягнення з відповідача 264567,75 грн. пені нарахованої на прострочену заборгованість, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

ОСОБА_4 зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У відповідності до ст. 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.1.1 кредитного договору передбачено , що у випадку порушення строку повернення кредиту, передбаченого п.1.1 договору , та/або строків сплати процентів, комісій, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочки.

Таким чином, розглянувши вимогу щодо стягнення з відповідача пені, нарахованої на прострочену заборгованість, у розмірі 264567,75 грн., суд дійшов висновку про її обгрунтованість та доведеність, тобто дана вимога підлягає задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками станом на 15.01.2015 року у розмірі 1363317,38 грн. та пені, нарахованої на прострочену заборгованість за відсотками, у розмірі 87413,79 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 3.1. Договору, проценти є платою за користування кредитом та сплачуються за весь час користування кредитом до дня його повернення, у тому числі і після закінчення строку, на який було надано кредит.

Крім того, як було вище зазначено, пунктом 6.1.1. Договору передбачено сторонами, що у випадку порушення строків сплати процентів, відповідач також сплачує позивачу пеню у встановленому цим договором розмірі.

Відповідно до висновку судової економічної експертизи № 4495, проведеною з метою встановлення правильності нарахувань сум заборгованості, станом на 15.01.2015 року документально підтверджується розмір заборгованості за відсотками у сумі 1174340,36 грн. та розмір пені за простроченою заборгованістю за відсотками у сумі 86336,20 грн.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення пору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому засіданні.

Одже, дані що встановлені вищезазначеною судовою експертизою, згідно роз'ясненню, викладеному у п.21 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики судової експертизи» є належним письмовим доказом по справі.

Як було вище зазначено, з метою встановлення документального підтвердження нарахувань сум заявлених до стягнення, судовому експерту були поставлені, в тому числі, питання щодо обгрунтованості та документального підтвердження розміру заборгованості за відсотками у сумі 1363317,38 грн. та розміру пені за простроченою заборгованістю за відсотками у сумі 87413,79 грн. за договором на кредитну лінію (невідновлювальну) № 80 від 27.04.2011 року. У відповідності до висновку експерта, який суд приймає, як належний доказ у справі, документально підтверджена станом на 15.01.2015 року сума заборгованості за відсотками у розмірі 1174340,36 грн., а сума пені за простроченою заборгованістю за відсотками - у розмірі 86336,20 грн., тобто у меншому розмірі, ніж заявлено позивачем при подачі позову до суду. Одже, дослідивши матеріали справи та приймаючи до уваги експертний висновок, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 1174340,36 грн. та в частині стягнення пені за простроченою заборгованістю за відсотками у розмірі 86336,20 грн., оскільки вони є правомірними та обгрунтованими, а також підтвердженими матеріалами справи. Решта позовних вимог в частині стягнення 188977,02 грн. заборгованості за відсотками та 1077,89 грн. пені за простроченою заборгованістю за відсотками - задоволенню не підлягає.

При розгляді заяви відповідача про застосування строків позовної давності за вх. № 14300, суд виходить з наступного.

В пункті 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" вказано, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Цивільним кодексом України встановлено, як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною.

За правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом, як загальну, так і спеціальну позовну давність.

Відповідно до п. 7.9. Кредитного договору сторони погодили, що позовна давність про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином, при дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що перебіг позовної давності за спірним договором не скінчився та позивач не був позбавлений права захищати свій законний інтерес. Викладене свідчить про необгрунтованість подання відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, а тому суд вважає за необхідне відмовити в її задоволенні.

З огляду на вище наведені обставини справи, з урахуванням приписів чинного цивільного законодавства, а також з урахуванням висновку експерта, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ПАТ "ОСОБА_1 ворота" щодо стягнення з відповідача суми простроченої заборгованості, яка склалася станом на 15.01.2015 року, у розмірі 24517443,67 грн., з яких: 22992199,36 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 1174340,36 грн. простроченої заборгованості за відсотками, 264567,75 грн. пеня нарахована на прострочену заборгованість за кредитом, 86336,20 грн. пеня нарахована на прострочену заборгованість за відсотками. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В решті позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по проведенню судової експертизи у розмірі 18480,00грн. залишаються за відповідачем, оскільки висновком експерта не спростовані вимоги позивача та підтверджено прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що у відповідності до п.22 ч.1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" ( в редакції чинній на день подання позову) позивачем судовий збір не сплачувався, оскільки зазначений позов поданий від імені уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справі та пов'язаній із здійсненням тимчасової адміністрації, судовий збір у розмірі 72517,86 грн. підлягає стягненню з відповідача в доход державного бюджету.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 610, 611, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 232 та 343 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 34, 41, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САЙФ-ЛО" (62458, Харківська область, Харківський район, с. Покотилівка, вул. Тімірязєва, будинок 1, корпус А, квартира 73, код ЄДРПОУ 34445984) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 36, код ЄДРПОУ 20015529) заборгованість за кредитним договором № 80 на кредитну лінію (невідновлювальну) у розмірі 24517443,67 грн., з яких: 22992199,36 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 1174340,36 грн. простроченої заборгованості за відсотками, 264567,75 грн. пені нарахованої на прострочену заборгованість за кредитом, 86336,20 грн. пені нарахованої на прострочену заборгованість за відсотками

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САЙФ-ЛО" (62458, Харківська область, Харківський район, с. Покотилівка, вул. Тімірязєва, будинок 1, корпус А, квартира 73, код ЄДРПОУ 34445984) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 72517,86 грн. судового збору.

Видати накази суду після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 12.10.2015 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8

справа № 922/576/15