Постанова

від 02.11.2015 по справі 922/576/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2015 р. Справа № 922/576/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т.В., суддя Гребенюк Н.В.,

при секретарі Томіній І.В.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №4882 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 29.09.2015 р. у справі № 922/576/15,

за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "ОСОБА_1 ворота" ОСОБА_2, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайф-Ло", с. Покотилівка, Харківська обл.,

про стягнення 24 707 498,28 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.09.2015 р. (головуючий суддя Суслова В.В., суддя Добреля Н.С., суддя Калініченко Н.В.) відмовлено Публічному акціонерному товариству "ОСОБА_1 Ворота" в задоволенні заяви про забезпечення позову від 21.04.2015 року за вх. № 15873.

Позивач з ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 29.09.2015р. у справі № 922/576/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

В обґрунтування апеляційних вимог позивач посилається на те, що у випадку припинення (ліквідації) боржника ТОВ "Сайф-Ло" кредитор ПАТ "ОСОБА_1 Ворота" буде позбавлений права на стягнення кредитної заборгованості навіть при наявності відповідного рішення суду, тому, на думку апелянта, доводи суду першої інстанції щодо неможливості застосування такого виду забезпечення позову, як накладення заборони державним реєстраторам проводити державну реєстрацію припинення (ліквідації) юридичної особи є безпідставним та необґрунтованим, оскільки такий вид заборони прямо передбачений Законом.

В судове засідання представник позивача не з'явився, 28.10.2015р. на адресу суду від нього надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника, також, позивач підтримав в повному обсязі апеляційні вимоги та просить їх задовольнити на підставі наявних в справі доказів.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, на адресу суду з поштового відділення з відміткою "за закінченням терміну зберігання" повернувся лист з копією ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2015р. про прийняття апеляційної скарги до провадження, яка була надіслана відповідачу у відповідності до ст. 87 ГПК України на адресу, що була вказана в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, та на те, що їх явка у судове засідання не була визнана обов'язковою, а також на те, що відповідно до ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності за наявними в справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України. Крім того, сторони відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України не заявляли клопотання про продовження строку розгляду справи, а господарський суд не має права за своєю ініціативою продовжувати строк розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Ворота" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайф-Ло" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 80 на кредитну лінію (невідновлювальну) у розмірі 24707498,28 грн., з яких: 22992199,36 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 1363317,38 грн. простроченої заборгованості за відсотками, 264567,75 грн. пеня нарахована на прострочену заборгованість за кредитом, 87413,79 грн. пеня нарахована на прострочену заборгованість за відсотками.

Позивач подав суду першої інстанції також заяву про забезпечення позову шляхом заборони усім державним реєстраторам Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області (62416, Харківська область, смт. Пісочин, вул. Некрасова, 11) вчиняти реєстраційні дії шляхом внесення записів до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Саф-Ло" щодо припинення юридичної особи шляхом реорганізації або ліквідації.

Заява обґрунтована тим, що в процесі судового розгляду справи при перевірці відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців відносно відповідача було виявлено, що до реєстру 22.12.2014 року внесено запис про перебування відповідача в стані припинення. Строк заявлення кредиторських вимог визначено не пізніше 28.02.2015 року. Проте, у зв'язку з тим, що на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців відсутні будь-які опубліковані повідомлення щодо ліквідації відповідача, позивач вважає що був позбавлений свого права звернутись з кредиторськими вимогами до відповідача. З огляду на наведене, у позивача виникло обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених ним заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду з причин повної ліквідації ТОВ "Саф-Ло".

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про незадоволення даної заяви про забезпечення позову, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Стаття 67 Господарського процесуального кодексу України передбачає заходи забезпечення позову. А саме, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, тощо.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Заявник, який просить вжити заходи до забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступного: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Оцінюючи обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття зазначених ним заходів щодо накладення заборони державним реєстраторам проводити державну реєстрацію припинення (ліквідації) юридичної особи, судова колегія зазначає, що статтею 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, що державний реєстратор проводить державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб та державну реєстрацію зміни імені або місця проживання фізичних осіб - підприємців; проводить державну реєстрацію припинення юридичних осіб та державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичними особами - підприємцями; проводить у випадках, передбачених Законом, спрощену процедуру державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом її ліквідації та припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Судова колегія повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборона вчинення реєстраційних дій державними реєстраторами є втручанням у діяльність Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області у спосіб не передбачений діючим законодавством. Тому, посилання апелянта на те, що такий вид заборони прямо передбачений Законом, є необґрунтованими.

Крім того, як правильно встановив суд першої інстанції, статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік заходів забезпечення позову, до якого не входить такий спосіб забезпечення позову, як заборона іншим особам вчиняти дії, що не стосуються предмету позову.

Предметом даного позову є майнова вимога, а саме стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, однак позивачем не доведена наявність зв'язку між конкретним заходом забезпеченням позову, в даному випадку шляхом заборони державним реєстраторам вчиняти дії щодо припинення відповідача та предметом позовної заяви.

Також, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що на даний момент відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України не має жодних даних щодо внесення запису про припинення товариства відповідача, тому у позивача є можливість вирішити питання щодо забезпечення виконання грошового зобов'язання відповідачем у інший спосіб, а саме, кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється виконання зобов'язань шляхом звернення з відповідною заявою до ліквідаційної комісії щодо включення кредиторських вимог позивача.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно (ч. 4 ст. 112 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач намагався звернутись з кредиторськими вимогами до відповідача та докази того, що вимоги позивача були відхилені відповідачем, а також, що відповідач уникає погашення заборгованості.

Враховуючи все вищенаведене, судова колегія дійшла висновку, що обраний позивачем захід забезпечення позову не передбачений діючим законодавством та є втручанням у діяльність іншої особи, а також, позивачем не доведено необхідності вжиття зазначених ним заходів, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпеченням позову та предметом позовної заяви, не обґрунтовано, яким чином такий захід спроможній сприяти виконанню судового рішення.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції прийнята при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи, а тому ухвала господарського суду Харківської області від 29.09.2015 р. у справі № 922/576/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 106 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача, Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 ворота" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "ОСОБА_1 ворота" ОСОБА_2, м. Харків, на ухвалу господарського суду Харківської області від 29.09.2015 р. у справі № 922/576/15 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 29.09.2015 р. у справі № 922/576/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 05.11.2015 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.