Рішення

від 09.10.2015 по справі 922/4330/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2015 р.Справа № 922/4330/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича компанія "Екоенергохарків", м. Харків про стягнення 29920,00 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, договір про надання юридичних послуг від 24.07.2015 р.

відповідача - ОСОБА_3, довіреністю № б/н від 15.04.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича компанія "Екоенергохарків" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по договору № 30/05/14 № 08 оренди нежитлових приміщень від 30.05.2014 р., а саме: по орендній платі в розмірі 5481,60 грн., по відшкодуванню комунальних послуг у розмірі 18292,00 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 1756,00 грн., 3% річних у розмірі 111,60 грн. та 4278,80 грн. суми індексу інфляції, всього - 29920,00 грн.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 07.09.2015 р. за вх.№ 35477, надав заперечення на позов, які судом долучені до матеріалів справи. Згідно них представник відповідача просив суд в позові відмовити.

22.09.2015 р. судом розгляд справи було відкладено на 06.10.2015 р. о 12:00.

Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 06.10.2015 р. за вх.№ 40323, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 06.10.2015 р. за вх.№ 40322, надав письмові пояснення, які судом долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні призначеному на 06.10.2015 р. була оголошена перерва до 09.10.2015 р. о 10:00.

Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 09.10.2015 р. за вх.№ 40850, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 09.10.2015 р. за вх.№ 40851, надав згідно заяви копію конверту, яким підтверджується факт відправки на адресу відповідача листа від 16.07.2015 р. за вих. № 255 з додатками на 25 арк., а саме: копії договорів з комунальними підприємствами та копії актів виконаних робіт. Дана копія конверту судом долучена до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

30 травня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Екоенергохарків" (відповідачем, орендарем) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивачем, орендодавцем) був укладений Договір оренди нежитлових приміщень № 30/05/14 №08 (надалі - Договір), відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, загальною площею 57,1 кв. м., що знаходиться за адресою: 61013, м. Харків, вул. Шевченко, 24, літ. Д-6, 1-й поверх, з метою розміщення офісу (розділ 1 договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору, передача приміщення здійснюється на підставі Акту приймання-передачі приміщення № 1, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Згідно з вищевказаним пунктом договору, 30 травня 2014 року, між сторонами був підписаний Акт прийому - передачі приміщення № 1 до договору № 08 оренди нежитлових приміщень від 30.05.2014 року, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення зазначені в договорі. Також, сторони підтвердили, що стан приміщення повністю відповідає домовленості сторін і придатний до цільового використання орендарем.

Пунктом 3.1. Договору було передбачено строк оренди: з 30.05.2014 р. по 31.05.2015 р. включно. Строк оренди рахується з моменту підписання сторонами Акту прийому - передачі приміщення № 1.

Відповідно до п. 4.1. Договору, плата за користування приміщенням на момент укладення даного договору оренди становить 1827,20 грн. за календарний місяць.

В пункті 4.2. Договору передбачено, що зобов'язання орендаря по оплаті оренди підлягають виконанню з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі приміщення № 1.

Згідно п. 4.3. Договору, плата за оренду сплачується за безготівковим розрахунком не пізніше 5-го числа за поточний місяць.

Відповідно до п. 7.1.7 Договору, у разі закінчення строку оренди або дострокового розірвання (припинення дії) Договору відповідач зобов'язувався звільнити приміщення не пізніше останнього дня строку оренди або дня дострокового розірвання договору. На підставі акта прийому-передачі приміщення № 2 повернути приміщення орендодавцю в стані не гіршому, ніж в день передачі приміщення в оренду, з урахуванням його нормального фізичного зносу.

Пунктом 10.3.1. Договору сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати за оренду та не в повному обсязі, орендар виплачує на вимогу орендодавця пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати).

Відповідно до п. 10.5. Договору припинення дії Договору не звільняє сторони від повного виконання своїх договірних зобов'язань в натурі.

Згідно позову позивач вказує, що в порушення умов договору, відповідач вносив орендну плату не своєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість по орендній платі за період з березня 2015 р. по 31 травня 2015 р. (включно) у розмірі 5481,60 грн.

У відповіді на претензію вих. № 255 від 16.07.2015 р. відповідачем було повідомлено позивача про те, що 5481,60 грн. орендної плати за березень - травень буде сплачено ним після підписання акту приймання - передачі приміщення, який було направлено позивачу 23.05.2015 р. разом з листом-повідомленням про припинення оренди та звільнення приміщення.

Разом з цим судом встановлено, що 26.08.2015 р. між сторонами був складений Акт прийому - передачі приміщення до Договору, відповідно до якого відповідачем було передано позивачу з оренди вказане приміщення, а згідно рішення господарського суду Харківської області по справі № 922/1588/15 від 18.05.2015 р. з відповідача було стягнуто на користь позивача 10963,20 грн. заборгованості з орендної плати за договором за період вересень 2014 р. - лютий 2015 р., 888,27 грн. пені, 90,85 грн. 3% річних, 772,91 грн. інфляційних втрат.

При цьому суд зазначає, що згідно рішення господарського суду Харківської області по справі № 922/1588/15 від 18.05.2015 р. з відповідача не стягувалися витрати по відшкодуванню комунальних послуг та в процесі розгляду справи № 922/1588/15 позивач не відмовлявся від їх стягнення.

За таких обставин суд зазначає, що посилання відповідача викладені у запереченнях на позов, в т.ч. і посилання про невикористання відповідачем приміщення у період з березня 2015 р. по 31 травня 2015 р. (включно), не можуть бути прийняти судом до уваги.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користуванням майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 5481,60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню комунальних послуг у розмірі 18292,00 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 4.7. Договору було передбачено, що відшкодування вартості комунальних послуг (опалення, водоспоживання) не входить в орендну плату і сплачується окремо на підставі рахунків до 15-го числі місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 4.7.1. Договору оплата компенсації витрат е/енергії проводиться за показниками лічильників, а в разі відсутності таких, за фактичною кількістю одиниць енергоспоживання, виходячи з їх цілодобової роботи.

Таким чином, відповідач був зобов'язаний відшкодувати вартість комунальних послуг на підставі рахунків.

ФОП ОСОБА_1 надані наступні документи, які підтверджують понесені нею витрати на оплату комунальних послуг:

- копію договору від 30.12.2013 р. про відшкодування вартості наданих комунальних послуг, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ХІУ, та копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаних між ФОП ОСОБА_1 та ХІУ (за період червень 2014 р. - червень 2015 р.);

- копію договору між ФОП ОСОБА_1 та АК «Харківобленерго» та копії актів приймання-передачі товарної продукції, підписаних між ФОП ОСОБА_1 та АК «Харківобленерго»;

- розрахунок компенсації комунальних послуг та е/енергії (том 1 а.с. 26).

З претензії позивача від 23.06.2015 р. вбачається, що на адресу відповідача були направлені рахунки для оплати щодо компенсації комунальних послуг по вищевказаному Договору, а саме: № 20 від 29.08.2014 на суму 1500,00 грн., який було оплачено відповідачем (платіжне доручення № 258 від 29.08.2014 р.), № 21/1 від 29.08.2014 на суму 63,30 грн., № 20/2 від 01.09.2014 на суму 1563,30 грн., № 21/2 від 15.09.2014 на суму 1563,30 грн., №27 від 15.10.2014 на суму 1663,30 грн., № 31/1 від 15.11.2014 на суму 1713,30 грн., №32/1 від 15.12.2014 на суму 1313,30 грн., № 01/2 від 15.01.2015 на суму 1313,30 грн., № 05 від 15.02.2015 на суму 1313,30 грн., № 06 від 02.03.2015 на суму 1313,30 грн.

Відповідачем було направлено позивачу лист від 14.05.2015 р. за № 79, відповідно до якого відповідач не заперечував отримання вказаних рахунків, однак відмовлявся сплачувати дані рахунки, оскільки з листопада 2014 р. відповідачем звільнено приміщення та він не користувався комунальними послугами. Проте, дані посилання відповідача спростовуються матеріалами справи та вони не можуть бути прийняти судом до уваги.

З претензії позивача від 23.06.2015 р. також вбачається, що позивачем повторно були перевірені надані відповідачу рахунки, у зв'язку з чим, він просив 11 рахунків щодо компенсації комунальних послуг: № 20 від 29.08.2014 на суму 1500,00 грн., № 21/1 від 29.08.2014 -63,30 грн., № 20/2 від 01.09.2014 - 1563,30 грн., № 21/2 від 15.09.2014 - 1563,30 грн., № 27 від 15.10.2014 - 1663,30 грн., №31/1 від 15.11.2014 - 1713,30 грн., № 32/1 від 15.12.2014 - 1313,30 грн., № 01/2 від 15.01.2015 - 1313,30 грн., № 05 від 15.02.2015 - 1313,30 грн., № 06 від 02.03.2015 -1313,30 грн. вважати недійсними. За таких обставин позивачем було направлено відповідачу для сплати рахунок № 20 від 23.06.2015 р. на загальну суму 18292,01 грн.

В підтвердження нарахування вказаної суми позивачем був наданий до суду розрахунок компенсації комунальних послуг та е/енергії (том 1 а.с. 26), який не спростований відповідачем.

Отже, враховуючи умови договору суд дійшов до висновку, що відповідач був зобов'язаний компенсувати позивачу вартість наданих комунальних послуг та електроенергії на підставі рахунку № 20 від 23.06.2015 р. у розмірі 18292,01 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо відшкодування комунальних послуг у розмірі 18292,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Водночас суд зазначає, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Перевіряючи правильність розрахунку заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд встановив, що дані розрахунки позивача є вірними, у зв'язку з чим вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у розмірі 111,60 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4278,80 грн. підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

У п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" Вищим господарським судом України було зазначено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови п. 10.3.1. Договору щодо нарахування пені, судом була перерахована сума пені та встановлено, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 501,60 грн.

За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5481,60 грн. заборгованості з орендної плати; 18292,00 грн. заборгованості з відшкодування комунальних послуг; 111,60 грн. 3% річних; 4278,80 грн. інфляційних втрат; 501,60 грн. пені.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 1750,26 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 286, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 627, 628, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича компанія "Екоенергохарків" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 65, код ЄДРПОУ 39045390, р/р 26006210331895 в АТ "ПроКредит Банк", МФО 320984) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61136, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р 26008013024388 в АТ "Сбербанк Росії", МФО 320627) 5481,60 грн. заборгованості з орендної плати; 18292,00 грн. заборгованості з відшкодування комунальних послуг; 111,60 грн. 3% річних; 4278,80 грн. інфляційних втрат; 501,60 грн. пені та суму сплаченого судового збору у розмірі 1750,26 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 13.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_4