Постанова

від 07.10.2015 по справі 912/1373/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2015 року Справа № 912/1373/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванов О.Г. (доповідач),

суддів: Подобєд І.М., Величко Н.Л.

при секретарі судового засідання : Мацекос І.М.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 5Д-10 від 04.09.2015 року, представник;

представники відповідачів 1, 2, 3 у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду апеляційної справи повідомлені належним чином,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 акціонерного товариства "Креатив", м. Кіровоград на рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2015 року у справі № 912/1373/14

за позовом : ОСОБА_2 акціонерного товариства "Креатив", м. Кіровоград

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод", с. Соколівське, Кіровоградський район, Кіровоградська область

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство", м. Красний Лиман, Донецька область

відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрейн", м. Донецьк

про стягнення 18 906 116,95 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою звернулось Приватне акціонерне товариство "Креатив" (далі - ПрАТ "Креатив") про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод" (далі - ТОВ "Соколівський консервний завод" або відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" (далі - ТОВ "Краснолиманське ХПП" або відповідач 2) збитків у розмірі 30 642 939,90 грн., завданих невиконанням зобов'язання у розмірі вартості переданого на зберігання та неповернутого насіння соняшника, з покладенням на відповідачів судового збору.

27.05.2014 року позивачем у справі до суду подано заяву про відмову від позову в частині позовних вимог до ТОВ "Соколівський консервний завод" (відповідача 1), відповідно до змісту якої позивач просить стягнути всю суму збитків у розмірі 30 642 939,90 грн. з ТОВ "Краснолиманське ХПП" (відповідача 2, а.с. 103 том 1).

Ухвалою суду від 13.06.2014 року у даній справі господарським судом на підставі ст. 27 ГПК України за заявою позивача до участі у справі залучено іншого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтегрейн" (далі - ТОВ "Інтегрейн" або відповідач 3, а.с. 213-214 том 1).

15.07.2014 року позивачем до суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог за № 726-10, відповідно до змісту якої позивач просить стягнути солідарно з ТОВ "Краснолиманське ХПП" та ТОВ "Інтегрейн" збитки у розмірі вартості переданого на зберігання та неповернутого за договором зберігання від 01.09.12 р. насіння соняшника в сумі 18 906 116,95 грн. (а.с. 199-201 том 2).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2014 року прийнято відмову ПрАТ "Креатив" від позову в частині позовних вимог до ТОВ "Соколівський консервний завод" та припинено провадження у справі в цій частині; позовні вимоги ПрАТ "Креатив" до ТОВ "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" та до ТОВ "Інтегрейн" задоволено повністю; стягнуто солідарно з ТОВ "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" та ТОВ "Інтегрейн" на користь ПрАТ "Креатив" 18 906 116,95 грн. збитків, а також 73 080,00 грн. судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2015 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 року та рішення господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2014 року скасовано, а справу № 912/1373/14 передано на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2015 року (головуючий суддя Вавренюк Л.С., судді Болгар Н.В. та Глушков М.С.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що позивачем у даній справі не доведено належними та допустимим доказами наявність усіх елементів, необхідних для покладення на відповідача 2 відповідальності у вигляді стягнення збитків.

А саме, позивач не довів наявність порушення відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань щодо повернення зі зберігання Зерновим складом насіння соняшника; не доведено розмір збитків, пред'явлених до стягнення у даній справі; не доведений причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача 2 та збитками позивача.

Не погоджуючись з даним рішенням господарського суду Кіровоградської області, Приватне акціонерне товариство "Креатив" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким позовні ОСОБА_2 акціонерного товариства "Креатив" задовольнити повністю, стягнути з відповідача-2 та відповідача-3 на користь позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Креатив" солідарно збитки у розмірі вартості на зберігання та неповернутого насіння соняшнику в сумі 18 906,116,95 грн., та судовий збір у розмірі 73080 грн., стягнути з відповідача-2 та відповідача-3 на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства "Креатив" солідарно судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 36 540,00 грн.

Скаржник посилається на те, що висновок господарського суду про ненадання позивачем доказів оплати послуг зернового складу, включаючи послуги зберігання та відвантаження насіння соняшника, не відповідає дійсності, оскільки позивачем надано суду всі виставленні зерновим складом рахунки на оплату наданих послуг та докази проведення оплат за цими рахунками.

Оскільки ПрАТ «Креатив» не отримувало від ТОВ «Краснолиманське хлібоприймальне підприємство» ані рахунку на оплату послуг зі зберігання та відвантаження залишку насіння соняшника, а ні акту приймання-передачі виконаних робіт то, відповідно, й оплату цих ненаданих послуг не проводило і не могло провести, так як фактичний обсяг наданих послуг може бути відомий лише зерновому складу.

Також, вважає, що висновок господарського суду про недотримання позивачем умов договору щодо узгодження графіку відвантажень та надання зерновому складу оригіналів складських квитанцій суперечать матеріалам справи, оскільки в матеріалах справи є заявка позивача на адресу зернового складу з пропозицією провести відвантаження насіння соняшника в повному обсязі (6 037,650 т). Є також графік відвантаження та довіреність на отримання насіння соняшника. Всі зазначені документи було направлено на адресу зернового складу 21.06.2013 року поштою. На підтвердження поштового відправлення суду було надано журнал реєстрації вихідної кореспонденції, журнал реєстрації довіреностей та квитанцію про здійснення поштового відправлення.

Твердження суду про те, що акти приймання-передачі складських квитанцій є сумнівними доказами, оскільки вони не збігаються за датами з заявкою позивача на відвантаження насіння соняшника, також не ґрунтується, а ні на умовах договору складського зберігання, а ні на нормах права.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідачів 1, 2, 3 відзив на апеляційну скаргу не надали, у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду апеляційної справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 07.10.2015 року Дніпропетровським апеляційним господарським

судом була оголошена вступну та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

01.09.2012 року між ТОВ "Краснолиманське ХПП" (далі-Зерновий склад) та ПрАТ "Креатив"(далі - Поклажодавець) укладено договір складського зберігання сільськогосподарської продукції № 10/10-П (далі-Договір), за умовами якого Поклажодавець зобов'язався передати зерно, а Зерновий склад прийняти його на зберігання на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1. Договору, а.с. 6-10 том 4).

Сторонами визначено, що зерно, згідно цього Договору - це плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей (п. 1.2. Договору).

Конкретна назва, кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються Зерновим складом Поклажодавцю відповідно до цього Договору (п. 1.3. Договору).

Зерновий склад приймає від Поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечує кількісне та якісне зберігання зерна та здійснює відпуск зерна Поклажодавцю. Вид, кількість та якість зерна, що приймається на зберігання: соняшник ДСТУ 7011:2009. Зерновий склад приймає зерно за заліковою вагою, але не вище фізичної, та визначає його якість (п. 3.1. Договору).

Зерновий склад видає Поклажодавцю складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після передачі зерна на зберігання (п. 3.3. Договору).

Поклажодавець зобов'язаний своєчасно розрахуватися за надані йому послуги з приймання, зберігання, відвантаження та надання додаткових послуг, пов'язаних із зберіганням зерна (п. 3.6. Договору).

Поклажодавець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати, згідно тарифів, узгоджених сторонами у Додатку № 1 до Договору, вартість послуг Зернового складу, які пов'язані з прийманням, зберіганням, відвантаженням (переоформленням) зерна, оформленням складських квитанцій, очисткою та сушкою зерна (п. 3.8. Договору).

Сторонами у розділі 6 Договору визначено певний порядок відвантаження зерна.

Так, відпуск зерна здійснюється Зерновим складом партіями на підставі письмової заяви Поклажодавця із зазначенням найменування зерна, його кількості (ваги), назви експедитора, виду транспорту та дати відвантаження (п. 6.2 Договору).

Поклажодавець зобов'язаний забезпечити своєчасне подання обумовленого виду транспорту для відвантаження зерна (п. 6.3. Договору).

Для отримання зерна Поклажодавець (його представник) зобов'язаний надати Зерновому складу оригінал першого примірника складського документа на зерно та довіреність на отримання зерна із зазначенням його кількості (п. 6.4. Договору).

У випадку, якщо Поклажодавець забирає партію зерна в кількості меншій, ніж вказано в складському документів на зерно, Зерновий склад видає йому, в обмін на раніше виписаний документ, новий складський документ із зазначенням залишкової кількості зерна (п. 6.5. Договору).

Відвантаження зерна проводиться після повної оплати Поклажлдавцем послуг Зернового складу, включно з оплатою послуг по відвантаженню зерна (п. 6.6. Договору).

Тарифи на послуги Зернового складу узгоджені сторонами шляхом підпису Додатку № 1 до даного Договору. Додаток № 1 є невід'ємною частиною даного договору (п. 8.2. Договору).

Так, сторонами Договору підписано Додаток № 1 до Договору, в якому фактично був визначений розмір плати (тариф) за надання послуг Зернового складу, а саме за наступними видами послуг: приймання, зберігання, сушка, очищення, відвантаження (а.с. 11 том 4).

Поклажодавець сплачує вартість послуг Зерновому складу, які пов'язані з прийняттям, очисткою та сушкою зерна на підставі Акту приймання-передачі виконаних робіт. Акт приймання-передачі виконаних робіт у двох примірниках надсилається Поклажодавцю. У випадку неповернення Поклажодавцем підписаного Акту приймання-передачі виконаних робіт Зерновому складу протягом 7 календарних днів з дати його відправлення на адресу Поклажодавця (згідно відмітки поштового відділення зв'язку), вартість виконаних робіт вважається узгодженою у сумі, яка зазначена в Акті, а Акт вважається підписаним. Поклажодавець сплачує вартість послуг Зернового складу, які пов'язані з прийманням, очисткою та сушкою зерна на протязі 10 (десяти) календарних днів з дати підпису (узгодження) Акту приймання-передачі виконаних робіт (п. 8.3 Договору).

Поклажодавець сплачує вартість послуг Зернового складу по зберіганню зерна щомісячно, до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за місцем, в якому були надані послуги. Оплата здійснюється з розрахунку залікової ваги зерна. Оплата здійснюється Поклажодавцем на підставі рахунку, виставленого Зерновим складом (п. 8.4. Договору).

Відвантаження (переоформлення) зерна Поклажодвця проводиться після повного відшкодування витрат Зерновому складу та оплати всіх здійснених Зерновим складом послуг. У випадку не проведення Поклажодавцем розрахунків із Зерновим складом у терміни, визначені договором, Зерновий склад вправі самостійно в односторонньому порядку застосувати натуральну форму розрахунків на суму вартості виконаних робіт, виходячи з середніх цін на зернову продукцію на ринку України, за даними Торгівельно-промислової палати України, зменшених на 10 відсотків. Про проведення зазначених розрахунків Зерновий склад письмово повідомляє Поклажодавця (п. 8.5. Договору).

Зерновий склад не має права розпоряджатися зерном Поклажодавця, крім випадків, передбачених у п.п. 8.5., 9.2., 11.4 договору (п. 9.1. Договору).

У випадку не проведення Поклажодавцем розрахунків із Зерновим складом у терміни, визначені договором, Зерновий склад вправі притримати зерно у себе та задовольнити свої вимоги за рахунок притриманого зерна у порядку, визначеному ст.ст. 594, 597 ЦК України (п. 9.2. Договору).

Строк зберігання зерна - до подання Поклажодавцем вимоги про його повернення, але не довше ніж на строк до 31 травня 2013 р. (граничний строк зберігання). Термін зберігання обчислюється по кількості календарних днів фактичного періоду зберігання.

01.09.2012 року ПрАТ "Креатив" (Кредитор) уклало договір поруки № П/10/10-П із ТОВ "Соколівський консервний завод" (Поручитель), за умовами якого Поручитель (або відповідач 1 у справі) зобов'язався солідарно відповідати перед Кредитором за своєчасне та повне виконання ТОВ "Красноліманське хлібоприймальне підприємство" зобов'язань, що виникли за Договором складського зберігання № 10/10-П від 01.09.2012 (далі - договор поруки 1, а.с. 25 том 1).

Додатковою угодою № 1 від 02.09.12 р. сторони Договору (Поклажодавець та Зерновий склад) внесли зміни до Договору, якою встановили, що строк зберігання зерна - до подання Поклажодавцем вимог про його повернення, але не довше ніж на строк до 31 серпня 2013 року (граничний строк зберігання) (а.с. 21 - зворотній бік том 1).

17.07.2013 між ТОВ "Інтегрейн" (Поручитель), ТОВ "Красноліманське хлібоприймальне підприємство" (Боржник) і ПрАТ "Креатив" (Кредитор) укладено договір поруки № 1П/10-10-П, відповідно до якого Поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед Кредитором за своєчасне та повне виконання Боржником зобов'язань, що виникли за Договором складського зберігання сільсгоппродукції № 10/10-П від 01.09.2012 та всіма додатками, додатковими угодами до нього, що укладені між Кредитором і Боржником (далі - договор поруки 2, а.с. 181-184 том 1).

Прийняття на зберігання Зерновим складом насіння соняшника, що придбано позивачем у Покупців, яке на той час вже знаходилось на зберіганні у Зернового складу, підтверджується відміткою про переоформлення на складських квитанціях, що видані позивачу, як Поклажодавцю Зерновим складом на підтвердження прийняття зерна на зберігання (а.с. 29, 32, 35-47, 50-26, 59-100 том 1, а.с. 13-20 том 4).

За твердженням позивача, згідно зазначених в позові складських квитанцій відповідачем 2, як Зерновим складом, прийнято на зберігання від позивача, як Поклажодавця, 10 051,864 тонн насіння соняшника.

За доводами позивача, Зерновим складом повернуто зі зберігання у період з 04.03.13 р. по 08.06.13 р., шляхом відвантаження Поклажодавцю зерно врожаю 2012 року, а саме: насіння соняшника в кількості 3 007,510 тонн; залишок насіння, яке не повернуто Зерновим складом, за доводами позивача в позові, становить 7 044,354 тонн, середньоарифметичне значення ціни якого за 1 тону згідно експертного висновку Кіровоградської торгово-промислової палати № В-212 від 10.04.14 р. становить 4 350, грн. та відповідно вартість неповернутого насіння соняшника складає 30 642 939,90 грн.

Позивач, уточнюючи свої вимоги (заява № 726-10 від 15.07.14 р., а.с. 199-201 том 2), шляхом зменшення розміру позовних вимог, зазначив, що оскільки за даними бухгалтерського обліку ПрАТ "Креатив" на зберіганні ТОВ "Краснолиманське ХПП" знаходиться 6 037 905 кг. насіння соняшника, а документально підтверджується лише факт зберігання 4 031 155 кг. насіння соняшника, вимоги позивачем заявляються лише в цьому обсязі.

Як на докази, що підтверджують виконання позивачем, як Поклажодавцем, взятих на себе за Договором зобов'язань, позивачем до суду у даній справі надано наступні докази: копія листа позивача без номера від 20.06.13 р. та копію листа за № 811/1-13/Кр від 21.06.13 р. (а.с. 79, 80, 97 том 4); копія актів прийому-передачі оригіналів складських квитанцій на зерно від 28.03.13 р. та 24.05.13 р. (а.с. 22, 23, 24 том 1); копія довіреності № 5844 від 21.06.13 р. (а.с. 98 том 4).

Відповідно до Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" (далі - Закон), видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи (ч. 5 ст. 24 Закону).

Після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - "погашено".

Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис.

Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років. (ст. 46 Закону).

Згідно витягів з реєстру складських документів на зерно, виданих державним підприємством "Держреєстри України", а також копій відповідних складських квитанцій, станом на 27.06.14 р. ПрАТ "Креатив" зберігає на ТОВ "Красноліманське ХПП" зерно - соняшник згідно договору складського зберіганні від 01.09.2012 № 10/10-П, на яке видано наступні складські квитанції:

АФ № 708031 від 10.12.2012 на 1 000 тонн насіння соняшника,

АФ № 708039 від 21.12.2012 на 1 000 тонн насіння соняшника,

АФ № 708061 від 01.02.2013 на 178,637 тонн насіння соняшника,

АФ № 708112 від 22.03.2013 на 500 тонн насіння соняшника,

АФ № 708122 від 02.04.2013 на 483,857 тонн насіння соняшника,

АФ № 708121 від 02.04.2013 на 8,727 тонн насіння соняшника,

АФ № 708124 від 08.04.2013 на 333,586 тонн насіння соняшника,

АФ № 708126 від 09.04.2013 на 60,496 тонн насіння соняшника,

АФ № 708128 від 10.04.2013 на 17,347 тонн насіння соняшника,

АФ № 708131 від 12.04.2013 на 20,503 тонн насіння соняшника,

АФ № 708134 від 17.04.2013 на 141,482 тонн насіння соняшника,

АФ № 708137 від 18.04.2013 на 94,600 тонн насіння соняшника,

АФ № 708140 від 22.04.2013 на 67,740 тонн насіння соняшника,

АФ № 708146 від 30.04.2013 на 50 тонн насіння соняшника,

АФ № 708150 від 15.05.2013 на 64,246 тонн насіння соняшника,

АФ № 708 149 від 15.05.2013 на 9,934 тонн насіння соняшника,

а всього - 4 031,155 тонн насіння соняшника (далі - зерно, а.с. 101-121 том 1, а.с. 13-20 том 4).

Відомості про погашення зазначених вище складських квитанцій в Реєстрі відсутні.

Матеріали справи не містять доказів, що після 08.06.13 р. відповідачем 2, як Зерновим складом, здійснювалось відвантаження позивачу, як Поклажодавцю, насіння соняшника.

Позивачем з урахуванням експертного висновку Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати № В-408 від 01.07.14 р., яким визначено ціну насіння соняшника на день подання позову (4 680,00 грн. - 4700, 00 грн. за 1 тонну), при здійсненні розрахунку заявлених збитків, як-то вартість насіння соняшника, що не повернутого відповідачем 2 зі зберігання, взято середньоарифметичне значення ціни - 4690,00 грн. за 1 тонну насіння соняшника, а з урахуванням кількості неповернутого зі зберігання насіння соняшника - 4 031 155 кг., позивач вважає, що його збитки становлять 18 906 116, 95 грн., які просить стягнути солідарно з відповідача 2 та відповідача 3.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

За своєю правовою природою укладений сторонами Договір належить до договорів, правовідносини у яких регулюються главою 66 Цивільного кодексу України.

Крім того, правовідносини між власниками зерна та суб'єктами зберігання зерна (зерновими складами) регулюються також Законом України "Про зерно і ринок зерна в Україні".

Так, відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (ч. 1 ст. 946 ЦК України).

Згідно зі ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво (ч. 1 ст. 961 ЦК України).

Відповідно до п. 10 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Згідно ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" договір складського зберігання зерна є публічним договором, за яким зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" порядок повернення зерна обумовлюється окремо в договорі його зберігання.

За доводами позивача, останнім на підставі договорів поставки придбано у інших юридичних осіб (далі - Продавці) насіння соняшника (далі зерно), яке знаходилось на зберіганні Зернового складу.

Порядок переоформлення передбачено положеннями розділу 2 параграфу 5 Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.1008 р. за № 661, якою визначена процедура ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на елеваторах, хлібних базах, хлібоприймальних, борошномельних і комбікормових підприємствах незалежно від їх форм власності.

Предметом позову у даній справі є солідарне стягнення з відповідачів збитків у вигляді ринкової вартості неповернутого відповідачем 2 на вимогу позивача зі зберігання за Договором насіння соняшника в кількості 4 031 155 кг.

А отже, до предмету доказування у даній справі належить встановлення факту порушення відповідачем 2 зобов'язань за Договором щодо повернення позивачу зі зберігання насіння соняшника у кількості 4 031 155 кг (4 031, 155 тонн).

З матеріалів справи вбачається, що у період з жовтня 2012 року по червень 2013 року позивач на підставі виставлених відповідачем 2 рахунків здійснював оплату за зберігання та відвантаження насіння соняшника, а відповідач 2 фактично здійснював відповідні відвантаження.

Зазначені обставини підтверджуються відповідними рахунками, платіжними дорученнями, а також товарно-транспортними та залізничними накладними, які підтверджують факт відвантаження насіння соняшника на автотранспорт та залізничні вагони, подані ПрАТ "Креатив" в пункті їх завантаження - ТОВ "Красноліманське ХПП" (а.с. 2-100 том 2).

За твердженнями позивача - ТОВ "Краснолиманське ХПП", як Зерновим складом, повернуло позивачеві за його вимогою зі зберігання 3007,510 тонн насіння соняшника та з 08.06.13 р. Зерновий склад припинив відвантаження належного позивачу насіння соняшника без будь яких пояснень, а отже не виконав взяте на себе за Договором зобов'язання, чим заподіяв позивачеві збитки у розмірі вартості неповернутого зі зберігання насіння соняшника, що згідно розрахунку позивача склало 18 906 116, 95 грн..

Розділом 6 договору №10/10-П від 01.09.20012 р. сторони передбачили порядок відвантаження зерна.

За умовами укладеного сторонами Договору, обов'язок повернути Поклажодавцю зерно зі зберігання на вимогу останнього виникає у Зернового складу виключно після здійснення Поклажодавцем усіх витрат Зернового складу за даним Договором, включаючи й оплату послуг за відвантаження зерна, а також за умови виконання Поклажодавцем визначених Договором необхідних дій, а саме:

- не пізніше ніж за 10 робочих днів до запланованої дати відвантаження зерна поклажодавець (позивач) зобов'язаний письмово повідомити про це зерновий склад (відповідача 2) і письмово узгодити графік відвантаження зерна, вид, кількість , строки та спосіб відвантаження зерна;

- надати Зерновому складу письмову заяву із зазначенням найменування зерна, його кількості (ваги), назви експедитора, виду транспорту та дати відвантаження (п. 6.2. Договору);

- надати Зерновому складу оригінали першого примірника складських документів на зерно (п. 6.4. Договору);

- надати Зерновому складу довіреності на отримання зерна із зазначенням його кількості (п. 6.4. Договору);

- забезпечити своєчасне подання обумовленого виду транспорту для відвантаження зерна (п. 6.3. Договору);

Пункт 6.6 договору встановляє, що відвантаження зерна проводиться після повної оплати поклажодавцем послуг зернового складу .

Так позивачем до суду надано листи без номеру від 20 червня 2013 року та від 21 червня 2013 року за № 811/1-13/КР, за змістом яких позивач просить відповідача 2 відвантажити йому насіння соняшника в кількості 6037,905 тонн, що знаходиться на зберіганні за Договором на Зерновому складі, в автотранспорт, що належить Поклажодавцю, із зазначенням самого графіку поставок у період з 21.06.13 р. по 16.08.13 р. включно (а.с. 93-96, 97 том 4).

Крім того, позивачем також додано до справи копію витягу із журналу вихідної кореспонденції ПрАТ "Креатив", на підтвердження факту виконання позивачем умов Договору щодо направлення зазначених листів відповідачу 2 (а.с. 79, 80, 93-96, 97 том 4).

Однак, як вбачається зі змісту листів та журналу відправки вихідної кореспонденції, ані листи, включаючи фіскальний до нього чек, ані зазначений вище журнал реєстрації вихідної кореспонденції, оригінал якого було оглянуто господарським судом у судовому засіданні, не містять повної поштової адреси або взагалі не містять поштової адреси Зернового складу (відповідача 2), а тому не можуть бути прийнятті в якості доказів, в розумінні ст. 33 ГПК України, що ставить під сумнів факт направлення зазначених листів відповідачу 2, а тим більше отримання їх останнім.

Так, вищезазначені листи взагалі не містять поштової адреси Зернового складу (відповідача 2).

Фіскальний чек установи поштового зв'язку містить неповну та неправильну поштову адресу Зернового складу. А саме, у чеку зазначено лише місто, де знаходиться відповідач 2 - ОСОБА_3 (без зазначення вулиці та номеру будинку), та неправильний індекс відділення поштового зв'язку - 84 403 , в той час як дійсний індекс відділення поштового зв'язку, яке обслуговує відповідача 2 - 84 400 , повна поштова адреса: Донецька область, м. Красний Диман, вул. Свободи, буд. 20 (а.с. 80 т. 4).

Доказів отримання Зерновим складом вищезазначених листів позивачем не надано, що взагалі ставить під сумнів факт письмового повідомлення позивачем відповідача 2 про заплановану дату відвантаження зерна, не кажучи про дотримання строків повідомлення (не пізніше ніж за 10 робочих днів до запланованої дати відвантаження зерна) та письмове узгодження графіку відвантаження.

Усні ж пояснення представника позивача про те, що дана кореспонденція направлялась на адресу відповідача 2, що зазначена ним в Договорі, не заслуговують на увагу, оскільки не підтвердженні належними у справі письмовими доказами.

Про сумнівність зазначених вище доказів, а саме графіку поставок, зазначеному у листі від 21 червня 2013 року за № 811/1-13/КР, свідчать письмові пояснення самого представника ПрАТ "Креатив" від 18.03.15 р. за № 319-10, надані у даній справі на вимогу ухвали суду, в яких позивач, зокрема, стверджує, що графік відвантаження насіння соняшника зі зберігання сторонами не складався, оскільки зерновий склад жодного разу не запропонував узгодити такий графік, адже саме останній має враховувати згідно Договору технічні можливості Зернового складу (а.с. 4 том 4).

До того ж, колегія суддів звертає увагу, що запропонований графік не відповідає і умовам Договору, оскільки лист, що містить графік поставок, позивачем датується 21.06.2013 року, в той час, як перший день поставки, зазначений у графіку, також значиться 21.06.2013 року, що суперечить змісту п. 6.1. Договору.

Більш того, за умовами укладеного сторонами Договору (п. 6.1. Договору) у визначеному порядку відвантаження необхідним є письмове узгодження сторонами графіку відвантаження зерна, а отже лише саме направлення однією стороною Договору іншій пропозиції щодо погодження графіку поставок, не є доказом узгодження сторонами такого графіку. Відомості про отримання такого графіку Зерновим складом позивачем до суду не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні, як і відсутні докази узгодження такого графіку відповідачем.

Наявність у позивача копії довіреності, яка ним подана до суду на вимогу ухвали суду лише у квітні 2015 р. (а.с. 98 том 4) не є доказом передачі її Зерновому складу у відповідності до умов Договору, разом із оригіналами перших примірників складських документів (п. 6.4 Договору), оскільки за умовами Договору, виконання Поклажодавцем цього зобов'язання є обов'язковим та передує виконанню обов'язку Зернового складу повернути зерно, що знаходиться на зберіганні.

У зв'язку з чим, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про належне виконання позивачем покладених на нього обов'язків щодо письмового повідомлення Зернового складу (відповідача 2) про відвантаження зерна та узгодження графіку відвантаження.

Що ж стосується актів прийому-передачі оригіналів складських квитанцій на зерно, колегія суддів погоджується з господарським судом, що дані документи є також сумнівними, оскільки по-перше, дата підписання їх у березні та травні місяці 2013 року не відповідає умовам укладеного сторонами Договору (п. 6.1., 6.4 Договору), оскільки такі оригінали мають передаватися Зерновому складу у випадку письмової заяви Поклажодавця та разом з нею, однак як стверджує позивач письмова заява ним підготовлена 20, 21 червня 2013 року. Письмових заяв Поклажодавця, що датуються березнем та квітнем 2013 року відповідно, матеріали справи не місять, позивачем у справі не подавались.

Більш того, факт лише передачі Поклажодавцем оригіналів складських квитанцій Зерновому складу, за відсутності належних доказів передачі Зерновому складу відповідних письмових заяв на відвантаження зерна, оформлених у відповідності до умов Договору, а також відсутності доказів узгодження сторонами графіку відвантаження зерна за умовами Договору не є підставою для виникнення зобов'язання Зернового складу повернути зерно зі зберігання.

Отже, з причини невиконання позивачем вищезазначених обов'язків, щодо письмового повідомлення Зернового складу (відповідача 2) про відвантаження зерна та узгодження графіку відвантаження, у відповідача 2 не виникло обов'язку щодо відвантаження зерна.

При цьому, колегія суддів зауважує, що факт не повернення Зерновим складом зерна зі зберігання, саме про яке в позові вказує позивач, не свідчить про відсутність такого зерна у Зернового складі не зберіганні.

Належні ж докази відсутності або втрати Зерновим складом переданого позивачем на зберігання зерна, про яке вказує в позові позивач, до суду позивачем не надано.

У зв'язку з тим, що за умовами Договору оплаті Поклажодавцем послуг за зберігання передує факт виставлення Зерновим складом Поклажодавцю рахунку на оплату, а по оплаті послуг з очистки та сушки зерна передує факт підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт, ініціатива складення якого належить Зерновому складу, то колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що оскільки ПрАТ «Креатив» не отримувало від ТОВ «Краснолиманське хлібоприймальне підприємство» а ні рахунку на оплату послуг зі зберігання та відвантаження залишку насіння соняшника, а ні акту приймання-передачі виконаних робіт то, відповідно, й оплату цих ненаданих послуг не проводило і не могло провести, так як фактичний обсяг наданих послуг може бути відомий лише зерновому складу.

В той же час, колегія суддів зауважує, що відповідно до умов Договору виставленню Зерновим складом Поклажодавцю рахунку на оплату та підписанню сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт, має передувати письмова заява Поклажодавця про відпуск зерна та письмове узгодження графіку відвантаження зерна, чого позивачем виконано не було.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, визначений ст. 225 Господарського кодексу України.

Так, ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків та моральної шкоди є одним із наслідків порушення зобов'язання.

За вимогами ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Статтею 951 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність зберігача у вигляді збитків, завданих поклажодавцеві втратою (нестачею) речі у розмірі вартості такої речі.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про зерно та ринок зерна" за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.

Пред'явлення вимоги про стягнення збитків завданих поклажодавцю втратою (нестачею) речі переданої на зберігання покладає на позивача обов'язок довести, що зберігач допустив порушення взятого на себе зобов'язання.

За приписами ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна,

За загальними правилами з відповідача можуть бути стягнуті збитки за наявності повного складу правопорушення, а саме:

1) порушення відповідачем своїх обов'язків перед позивачем;

2) наявності збитків, завданих відповідачем;

3) причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та негативними наслідками, що виявились результатом таких дій (бездіяльності);

4) вини відповідача у настанні негативних наслідків, яка проявилась у будь якій формі, тобто умислу, грубої або звичайної необережності.

За таких обставин, позивачем у справі має бути доведено наявність складу правопорушення у діях відповідача 2.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про недоведеність позивачем належними та допустимим доказами наявності усіх елементів, необхідних для покладення на відповідача 2 відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Так, з причини невиконання позивачем обов'язків, щодо письмового повідомлення Зернового складу (відповідача 2) про відвантаження зерна та узгодження графіку відвантаження, у відповідача 2 не виникло обов'язку щодо відвантаження зерна, у зв'язку з чим позивач не довів факт порушення відповідачем 2 взятих на себе за договором зобов'язань саме щодо повернення зі зберігання Зерновим складом насіння соняшника.

Також, позивачем не доведено розмір збитків, пред'явлених до стягнення у даній справі.

Як вбачається із заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог ним нараховано збитки, як вартість неповернутого зі зберігання майна 18 906 116,95 грн. (а.с. 199-201 том 4), виходячи із кількості 4 031, 155 тонн за ціною 4690,00 грн. за 1 тону, що підтверджується наданим у справі позивачем експертним висновком Кіровоградської регіональної торгово-промислової пали № В-408 від 01.07.14 р. (а.с. 202 том 4).

Однак, даний доказ не є належним у справі, в розумінні ст. 33, 34 ГПК України, враховуючи наступне.

На неналежність даного доказу звернув свою увагу суд касаційної інстанції в своїй постанові від 03.02.2015 року у даній справі (а.с. 147-152 том 3), зазначивши про те, що зазначений вище висновок не відповідає фактичним обставинам справи, експертом не були досліджені всі оригінали документів, не встановлена кількість неповернутого зерна.

Оцінюючи даний висновок експерта, у відповідності до ч. 5 ст. 42 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що такий доказ не може бути покладено в основу розрахунку розміру збитків, нарахованих позивачем та пред'явлених до стягнення з відповідачів.

Як вбачається зі змісту наданого до суду позивачем експертного висновку № В-408 від 01.07.14 р., по-перше, експертний висновок підготовлено на замовлення самого позивача, на що також звернув свою увагу і суд касаційної інстанції.

По-друге, експертом надана лише цінова інформація середньої вартості насіння соняшника товарного станом на 28.04.2014 року. При цьому, при здійсненні вказаного висновку вивчались та аналізувались лише дані, що отриманні по глобальній мережі Інтернет, а також конь'юктури цін, які склалися на внутрішньому ринку України, без врахування відповідного класу переданого на зберігання зерна (насіння соняшника), його властивостей та технічних характеристик, обумовлених Договором. Також експертом взагалі не враховувались регіони, відповідно у яких здійснювалось придбання та зберігання зерна.

За доводами позивача, а також наданими у справі ним доказами, як-то складські квитанції, зерно яке не було повернуто зі зберігання позивачу, а саме: насіння соняшника, фактично придбавалось позивачем у Покупців та відповідно приймалось на зберігання Зерновим складом у грудні 2012 р., лютому - травні 2013 р., однак дана обставина експертом до уваги не була прийнята.

Оскільки наданий позивачем експертний висновок не є належним доказом з наведених вище підстав, розрахунок збитків, проведених позивачем на підставі такого висновку є також безпідставним та відповідно вимоги позивача про стягнення таких збитків необґрунтованими.

При розгляді заяви позивача про відмову від позову щодо відповідача 1 у справі, колегія суддів враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позов ПрАТ "Креатив" було подано про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" та товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод" збитків у розмірі 30 642 939,90 грн., завданих невиконанням зобов'язання у розмірі вартості переданого на зберігання та неповернутого насіння соняшника, з покладенням на відповідачів судового збору.

Звертаючись з позовом до відповідачів про солідарне стягнення збитків, позивач посилався на договір поруки № П/10-10-П від 01.09.2012 р., за яким відповідач 1 поручився перед ПрАТ "Креатив" за виконання ТОВ "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" обов'язків за договором складського зберігання сільгосппродукції № 10/10-П від 01.09.2012 року.

Вказаний договір поруки вступив в дію з моменту його підписання; договір припиняється у випадках: припинення забезпеченого дійсним договором зобов'язання, не пред'явлення кредитором позову до поручителя протягом трьох років з дня укладення договору поруки, в інших випадках, передбачених чинним законодавством (розділ 3 договору поруки).

Однак, 27.05.2014 року позивач звернувся до суду з заявою про відмову від позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод" та просив припинити провадження у справі в цій частині. Дана відмова була прийнята судом, як така, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині було припинено з посиланням на п. 4 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

Частиною першою ст. 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За приписами ч. 3 ст. 554 Цивільного кодексу України особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст. 22, ч.4 ст. 78, п.4 ч. 1 ст. 80 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Водночас, згідно з ч. 6 ст.22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Абзацом 1 п. 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що у випадках відмови позивача від позову (п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України) господарському суду слід керуватись ч. 6 ст. 22 ГПК України, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Отже, відповідно до ст. 22 ГПК України прийняття відмови від позову є можливим за двох умов: така відмова заявлена до прийняття рішення у справі і вона не суперечать законодавству або не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Саме на дані вимоги чинного законодавства, суд касаційної інстанції у своїй постанові по даній справі свернув свою увагу.

Господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що дії позивача про відмову останнього від позову в частині вимог до відповідача 1 суперечать наведеним вище нормам матеріального права.

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку статті 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

З огляду на обґрунтованість рішення господарського суду, відповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування рішення є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства "Креатив", м. Кіровоград - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2015 року у справі № 912/1373/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 12.10.2015 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Н.Л. Величко

Суддя І.М. Подобєд