Постанова

від 29.09.2015 по справі 927/1807/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2015 р. Справа№ 927/1807/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Атаманчук Н.С.,

від відповідача: Дайнеко І.А.,

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк «Південкомбанк» на рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2015р. у справі №927/1807/14 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Брідж»

третя особа ОСОБА_4

про стягнення 601544,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Відповідача 601544,49 грн. за неналежне виконання умов договору про надання відкличної кредитної лінії №3К-60С від 27.05.2013р., з яких 475000,00 грн. простроченої заборгованості з повернення кредиту, 63243,68 грн. простроченої заборгованості зі сплати процентів, 5843,16 грн. поточної заборгованості зі сплати процентів та 57457,65 грн. пені за порушення відповідачем строків повернення кредиту та сплати процентів.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 28.11.2014р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №927/1807/14 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 09.12.2014р., яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2015р., справу №927/1807/14 передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2015р. ухвалу господарського суду Чернігівської області від 09.12.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2015р. у справі №927/1807/14 залишено без змін.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2015р. у справі №927/1807/14 у позові відмовлено повністю.

Рішення обґрунтовано тим, що 27.05.2014р. Позивач автоматично, тобто без будь-якого додаткового погодження вкладника та без укладення з ним додаткових угод, набув право на депозитний вклад в сумі 475000,00 грн. шляхом здійснення договірного списання депозитних грошових коштів в зазначеній сумі в рахунок погашення заборгованості Відповідача за договором про надання відкличної кредитної лінії №3К-60С, що призвело до погашення кредиторських вимог банку в межах вартості предмету застави. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про припинення зобов'язань за договором про надання відкличної кредитної лінії №3К-60С від 27.05.2013, в межах суми 475000,00 грн.

У зв'язку з тим, що 27.05.2014р. Позивач автоматично набув право на депозитний вклад в сумі 475000,00 грн. шляхом здійснення договірного списання депозитних грошових коштів в зазначеній сумі в рахунок погашення заборгованості Відповідача, то суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог Позивача про стягнення з Відповідача 63243,68 грн. простроченої заборгованості зі сплати процентів, 5843,16 грн. поточної заборгованості зі сплати процентів та 57457,65 грн. пені на підставі того, що права банку не порушені.

Не погодившись з винесеним рішенням, Позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2015р. у даній справі та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме суд прийшов до хибного висновку, що Позивач автоматично набув право на депозитний вклад в сумі 475000,00 грн. шляхом здійснення договірного списання депозитних грошових коштів в зазначеній сумі в рахунок погашення заборгованості Відповідача за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії, що призвело до погашення кредиторських вимог банку. Крім того, судом не враховано вимоги Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо порядку задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 14.09.2015р.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2015р. призначено повторний автоматизований розподіл справи, яким апеляційну скаргу у справі №927/1807/14 передано на розгляд колегії суддів у складі Власова Ю.Л. (головуючий), Станіка С.Р., Корсакової Г.В.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2015р. справу №927/1807/14 передано на розгляд колегії суддів у складі Власова Ю.Л. (головуючий), Станіка С.Р., Хрипуна О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2015р. апеляційну скаргу Позивача було прийнято до провадження визначеним складом суду та призначено до розгляду на 29.09.2015р.

28.09.2015р. Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив рішення місцевого суду залишити без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив.

24.05.2013р. між Позивачем та Третьою особою був укладений договір банківського вкладу №2481Д-60Ф «Стандарт» (з поповненням та виплатою процентів щомісяця і готівковій формі), відповідно до умов якого Третя особа передала, а Позивач прийняв на депозитний вклад на умовах цього договору грошові кошти в сумі 500000,00 грн. на строк 370 днів. Дата початку строку розміщення вкладу - 24.05.2013р. Дата повернення вкладу 29.05.2014р.

Відповідно до п.1.2. договору вкладу процентна ставка по вкладу 23,05% річних з виплатою процентів щомісячно в порядку, передбаченому підпунктом 2.3.5 цього договору.

27.05.2013р. додатковою угодою №1 до договору банківського вкладу №2481Д-60Ф «Стандарт», укладеною між Позивачем та Третьою особою, договір вкладу був доповнений пунктами 1.4, 1.5. та 1.6. наступного змісту:

«1.4. За умовами цього договору не знижувальний залишок на вкладному (депозитному) рахунку за період дії договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №3К-60С від 27.05.2013р., в частині виконання Відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, встановлюється у розмірі 500000,00 грн.

1.5. Майнові права на вклад, що є предметом цього договору, є предметом застави згідно з договором застави майнових прав на депозитний вклад №33-60С від 27.05.2013р., укладеним між Позивачем та Третьою особою в забезпечення виконання Відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором.

1.6. Вкладник не має права вимагати достроково розірвати договір або зменшувати суму вкладу, визначену п.1.4. цього договору до повного виконання зобов'язань Відповідача за кредитним договором.»

На виконання умов договору банківського вкладу 27.05.2013р. Третьою особою було внесено грошові кошти в сумі 500000,00 грн. на депозитний рахунок згідно угоди №2481Д-60Ф від 24.05.2013р.

27.05.2013р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір про надання відкличної кредитної лінії №3К-60С, за умовами якого Позивач відкрив Відповідачу відновлювальну відкличну кредитну лінію, в межах якої надав Відповідачу в користування кредитні кошти на наступних умовах: ліміт кредитування - 475000,00 грн., кінцевий строк дії кредитної лінії - до 26.05.2014р., процентна ставка - 26,05 процентів річних.

Згідно з п.1.2. договору виконання Відповідачем зобов'язань за цим договором забезпечується заставою майнових прав на грошові кошти в сумі 500000,00 грн., які розміщені на депозитному рахунку в Чернігівському відділенні Позивача Третьою особою; всім належним Відповідачеві майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п.2.1. договору видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами, шляхом зарахування на поточний рахунок №26000044322001, відкритий позичальнику в Чернігівському відділенні ПАТ "КБ "Південкомбанк", на підставі письмової заяви Відповідача.

Згідно з п.2.3. договору моментом (днем) повернення траншу кредиту вважається день зарахування на позичковий рахунок кредитора, зазначений в п.2.1. цього договору, грошових коштів на суму траншу кредиту.

Відповідно до п.2.6.-2.7. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно, період з першого по останнє число поточного місяця, а також у день повернення заборгованості за кредитом у повній сумі, якщо таке повернення сталося після кінцевого строку дії кредитної лінії. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за методом «факт/360».

Згідно з п.2.8. договору сплата процентів здійснюється у валюті кредиту щомісячно, по 05 число місяця (включно), наступного за звітним, а також в день повернення кредиту в повній сумі, якщо таке повернення сталося після кінцевого строку дії кредитної лінії на рахунок №20686044322001.

Відповідно до п.4.2 договору встановлено, що у разі прострочення Відповідачем строків сплати процентів та комісій, визначених цим договором, а також прострочення строків повернення кредитних коштів, невиконання Відповідачем умов, встановлених підпунктом 3.3.6 цього договору, Позивач має право стягнути з Відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. Нарахування пені за договором не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідно зобов'язання мало бути виконано. При розрахунку пені враховується день виникнення простроченої заборгованості та не враховується день повернення заборгованості Відповідачем.

На підставі заяв відповідача від 25.06.2013р. №73 та від 22.07.2013р. №88 банком були надані позичальнику грошові кошти у розмірі 475000,00 грн. та 243000,00 грн. відповідно.

27.05.2013р. між Позивачем та Третьою особою був укладений договір застави майнових прав на депозитний вклад №33-60С, за умовами якого цей договір забезпечує вимоги Позивач, що витікають з договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №3К-60С від 27.05.2013р., а також усіх додаткових угод/додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії, укладеного між Позивачем та Відповідачем, за умовами якого Відповідач зобов'язаний до 26.05.2014р. повернути Позивачеві отримані за кредитним договором кредитні кошти у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у розмірі 475000,00 грн., сплатити проценти за його користування у розмірі 26,05 процентів річних, а також повністю сплатити штрафні санкції у випадках та розмірах, передбачених кредитним договором, інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги. Відповідно до цього договору Позивач має право у випадку невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майнових прав, наданих у заставу на умовах договору.

Відповідно до п.1.2. договору застави в забезпечення виконання зобов'язань, вказаних в п.1.1. договору застави, Третя особа на умовах, передбачених цим договором, передала в заставу Позивачеві майнові права на депозитний вклад, що розміщений на рахунку, відкритому у Позивача. Депозитний вклад розміщений на підставі договору «Стандарт» №2481Д-60Ф від 24.05.2013р. Незменшувальний залишок на вкладному рахунку, зазначеному в п.1.2. цього договору, повинен становити суму не меншу 500000,00 грн.

Згідно з п.5.4. договору звернення стягнення на предмет застави здійснюється Позивачем у порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про заставу», а саме шляхом відступлення Третьою особою Позивачеві права вимоги, що випливає із заставленого права. У разі настання обставин, передбачених цим договором та відповідно до яких у Позивача з'являється безумовне право на звернення стягнення за цим договором, сторони домовились, що право вимоги, що є предметом застави за цим договором, автоматично переходить до Позивача з моменту набуття останнім права на звернення стягнення на предмет застави за цим договором у порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про заставу». При цьому, уступка вимоги за основним договором здійснюється на підставі цього договору, не потребує укладення сторонами будь-яких додаткових угод.

26.05.2014р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №37 про запровадження тимчасової адміністрації строком на три місяці до 25.08.2014р. та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у Позивача.

26.09.2014р. рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №101 «Про початок ліквідації ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» розпочато ліквідацію Позивача відповідно до плану врегулювання з 26.09.2014р., призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Позивача строком на 1 рік з 26.09.2014р.

Станом на 18.11.2014р. Відповідач має заборгованість перед Позивачем в розмірі 601544,49 грн., з яких: заборгованість з повернення кредиту у розмірі 475000,00 грн., прострочена заборгованість зі сплати процентів у розмірі 63243,68 грн., поточна заборгованість зі сплати процентів у розмірі 5 843,16 грн. та 57457,65 грн. пені за порушення Відповідачем строків повернення кредиту та сплати процентів, у зв'язку з чим Позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст.1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з ст.20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про заставу» при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст.51 Закону України «Про заставу» при заставі прав, якщо інше не передбачено договором, заставодержатель має право: незалежно від настання терміну виконання забезпеченого заставою зобов'язання вимагати в судовому порядку переводу на себе заставленого права, якщо заставодавець порушив обов'язки, передбачені статтею 50 цього Закону; вступати у справу як третя особа в судовому спорі, в якому розглядається позов про заставлене право; в разі порушення заставодавцем обов'язків, передбачених статтею 50 цього Закону, самостійно вживати всіх заходів, необхідних для захисту заставленого права проти порушень з боку третіх осіб.

Як встановлено судом, у 2013р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії до 26.05.2014р. На виконання умов договору Позивач надав Відповідачу кредит, однак останній в порушення умов договору, у встановлений строк до 26.05.2014р. кредитні кошти Позивачу не повернув, внаслідок чого має заборгованість в сумі 475000,00 грн., проценти за користування кредитом не сплатив. Доказів на спростування зазначених обставин Відповідачем суду не надано.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що Позивачем доведено факт наявності заборгованості Відповідача в сумі 475000,00 грн. в зв'язку з неповернення кредитних коштів, а також 63243,68 грн. простроченої заборгованості зі сплати процентів та 5843,16 грн. поточної заборгованості зі сплати процентів.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.4.2 договору встановлено, що у разі прострочення Відповідачем строків сплати процентів та комісій, визначених цим договором, а також прострочення строків повернення кредитних коштів, невиконання Відповідачем умов, встановлених підпунктом 3.3.6 цього договору, Позивач має право стягнути з Відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. Нарахування пені за договором не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідно зобов'язання мало бути виконано. При розрахунку пені враховується день виникнення простроченої заборгованості та не враховується день повернення заборгованості Відповідачем.

Враховуючи викладене апеляційний суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів в сумі 57457,65 грн.

Апеляційний суд не погоджується з висновком місцевого суду, що Позивач автоматично, тобто без будь-якого додаткового погодження вкладника та без укладення з ним додаткових угод, набув право на депозитний вклад в сумі 475000,00 грн. шляхом здійснення договірного списання депозитних грошових коштів в зазначеній сумі в рахунок погашення заборгованості Відповідача за договором про надання відкличної кредитної лінії №3К-60С, що призвело до погашення кредиторських вимог банку в межах вартості предмету застави, виходячи з наступного.

Як встановлено судом в забезпечення виконання зобов'язань Відповідача за кредитним договором між Позивачем та Третьою особою був укладений договір застави майнових прав на депозитний вклад. Відповідно до п.5.4. цього договору звернення стягнення на предмет застави здійснюється Позивачем у порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про заставу», а саме шляхом відступлення Третьою особою Позивачеві права вимоги, що випливає із заставленого права. У разі настання обставин, передбачених цим договором та відповідно до яких у Позивача з'являється безумовне право на звернення стягнення за цим договором, сторони домовились, що право вимоги, що є предметом застави за цим договором, автоматично переходить до Позивача з моменту набуття останнім права на звернення стягнення на предмет застави за цим договором у порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про заставу». При цьому, уступка вимоги за основним договором здійснюється на підставі цього договору, не потребує укладення сторонами будь-яких додаткових угод.

Відповідач вважає, що внаслідок цієї умови договору до Позивача автоматично перейшло право вимоги на депозитний вклад, внаслідок чого останній задовольнив свої вимоги за кредитним договором, тому спірна заборгованість Відповідача відсутня.

Апеляційний суд не погоджується з такими доводами. Між Позивачем та Відповідачем був укладений кредитний договір за яким у Відповідача виникло зобов'язання повернути Позивачу отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними, а у Позивача виникло зустрічне право вимагати від Відповідача повернення коштів за кредитним договором та сплати відсотків. Звернення стягнення на предмет застави є правом, а не обов'язком Позивача. У разі прострочення Відповідача, Позивач має право вирішувати чи звертати йому стягнення на предмет застави, і таким чином задовольняти свої вимоги до Відповідача, чи не звертати такого стягнення, а вимагати від Відповідача виконання своїх зобов'язань за кредитним договором.

Умови п.5.4. договору застави визначають процедуру звернення Позивачем стягнення на предмет застави шляхом автоматичного переходу до нього права вимоги, проте не можуть обмежувати Позивача у праві вирішувати реалізовувати своє право на звернення стягнення на предмет застави чи не реалізовувати.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач не виявляв бажання звернути стягнення на предмет застави, тому доводи Відповідача, що внаслідок його прострочення за кредитним договором, незалежно від волі Позивача запустились автоматичні процеси переходу до Позивача права вимоги на предмет застави та припинення зобов'язання Відповідача за кредитним договором не відповідають вказаним вище нормам права та обмежують права Позивача.

Не можна погодитись також з доводом Відповідача, що уступка права вимоги на депозитний вклад відбулась в порядку норм Цивільного кодексу України, а не в порядку звернення стягнення на заставлене майно, оскільки сторонами не укладався договір уступки права вимоги на депозитний вклад, а п.5.4. договору застави, на який посилається Відповідач, визначає процедуру звернення стягнення на заставлене майно, шляхом уступки права вимоги.

За вказаних обставин суд вважає, що апеляційна скарга Позивача підлягає задоволенню, оскаржуване рішення місцевого суду скасуванню, а позов Позивача підлягає задоволенню.

Керуючись ст.49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк «Південкомбанк» на рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2015р. у справі №927/1807/14 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2015р. у справі №910/1807/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Брідж" (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 2-В, код 35109082) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" (юридична адреса: 83015, м. Донецьк, Ворошиловський р-н, проспект Ватутіна, 33-А; фактична адреса: 03035, м. Київ, Солом'янська площа, 2; код 19358767) борг в сумі 475000 (чотириста сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп., прострочену заборгованість зі сплати процентів в сумі 63243 (шістдесят три тисячі двісті сорок три) грн. 68 коп., поточну заборгованість зі сплати процентів в сумі 5843 (п'ять тисяч вісімсот сорок три) грн. 16 коп. та пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів в сумі 57457 (п'ятдесят сім тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн. 65 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Брідж" (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 2-В, код 35109082) в доход Державного бюджету України судовий збір 12030 (дванадцять тисяч тридцять) грн. 89 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Брідж» (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 2-В, код 35109082) в дохід Державного бюджету України судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 6015 (шість тисяч п'ятнадцять) грн. 45 коп.

Повний текст постанови складено 09.10.2015р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.Р. Станік

О.О. Хрипун