Постанова

від 06.10.2015 по справі 816/4267/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року м. ПолтаваСправа №816/4267/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Агро" до ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

24 вересня 2015 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Агро" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 серпня 2015 року №0001142200.

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став ОСОБА_4 перевірки від 13 серпня 2015 року №137/16-07-22-14/33268530, складений на підставі проведеної ОСОБА_4 об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Агро", код ЄДРПОУ 33268530, з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування по податку на додану вартість при проведенні господарських відносин із ТОВ "Хімагротранс" код ЄДРПОУ 36826358, за період: листопад місяць 2014 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу, викладеними у ОСОБА_4 перевірки про заниження податку на додану вартість на суму 21158,97 грн, вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються належним виконанням сторонами умов договору і первинними бухгалтерськими документами. Зауважує, що ТОВ "Хімагротранс" на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника податку на додану вартість. Господарські операції із даним контрагентом носили реальний характер та повністю відображені у бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства. Позивач, не погоджуючись з висновками контролюючого органу, викладеними у ОСОБА_4 перевірки, зауважує, що чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

У своїх письмових запереченнях відповідач зазначав, що позивачем надано товарно-транспортні накладні на перевезення кукурудзи за жовтень місяць 2014 року, а відповідно до акту наданих послуг від 20 листопада 2014 року №113 та податкової накладної від 20 листопада 2014 року №4 транспортно-експедиторські послуги підприємством ТОВ "Хімагротранс" надано у листопаді місяці 2014 року. Також, відповідачем направлено запит до УДАІ УМВС України у Полтавській області щодо ідентифікації транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення кукурудзи, однак, станом на дату складання ОСОБА_4 відповіді не отримано.

Також, ОСОБА_4 ОДПІ було використано при проведенні перевірки податкову інформацію, що надійшла від Дніпродзержинської об'єднаної ДПІ ГУ ДФС у м. Дніпропетровську листом від 16 березня 2015 року за №69/04-03-22-05 по ТОВ "Хімагротранс" (код ЄДРПОУ 36826358) за листопад 2014 року, у якій зазначено, що ТОВ "Хімагротранс" не могло здійснювати господарські операції, предметом яких є придбання та подальша реалізація робіт (послуг) з урахуванням часу, відсутності трудових ресурсів на підприємстві, транспортних засобів, основних фондів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Таким чином, на думку відповідача, позивачем неправомірно включено по взаємовідносинах з ТОВ "Хімагротранс" до складу податкового кредиту суму у розмірі 21158,97 грн за листопад 2014 року.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що у період з 06 серпня 2015 року по 12 серпня 2015 року ОСОБА_4 ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Агро", код ЄДРПОУ 33268530, з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування по податку на додану вартість при проведенні господарських відносин із ТОВ "Хімагротранс" код ЄДРПОУ 36826358, за період: листопад місяць 2014 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено ОСОБА_4 від 13 серпня 2015 року №137/16-07-22-14/33268530 /а.с. 8-30/, у якому зафіксовано порушення пунктів 44.1. статті 44, пунктів 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого: занижено податок на додану вартість у періоду, що перевірявся, на загальну суму 21158,97 грн, у тому числі за грудень 2014 року у розмірі 211158,97 грн.

Відповідно висновків ОСОБА_4 перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що на письмовий запит ОСОБА_4 ОДПІ, підприємством надано товарно-транспортні накладні на перевезення кукурудзи за жовтень місяць 2014 року, а відповідно до акту наданих послуг від 20 листопада 2014 року №113 та податкової накладної від 20 листопада 2014 року №4 транспортно-експедиторські послуги підприємством ТОВ "Хімагротранс" надано у листопаді місяці 2014 року /а.с. 21/.

Також, 12 серпня 2015 року направлено запит до УДАІ УМВС України у Полтавській області щодо ідентифікації транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення кукурудзи. Станом на дату складання ОСОБА_4 перевірки відповіді не отримано /а.с. 21/.

Крім того, у ОСОБА_4 зазначено, що ОСОБА_4 ОДПІ було використано при проведенні перевірки податкову інформацію, що надійшла від Дніпродзержинської об'єднаної ДПІ ГУ ДФС у м. Дніпропетровську листом від 16 березня 2015 року за №69/04-03-22-05 по ТОВ "Хімагротранс" (код ЄДРПОУ 36826358) за листопад 2014 року /а.с. 21/.

Згідно отриманої інформації ТОВ "Хімагротранс" не могло здійснювати господарські операції, предметом яких є придбання та подальша реалізація робіт (послуг) з урахуванням часу, відсутності трудових ресурсів на підприємстві, транспортних засобів, основних фондів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, тощо /а.с. 23/.

Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку про заниження Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Агро" податку на додану вартість по декларації з ПДВ за грудень 2014 року у сумі 21158,97 грн /а.с. 28/.

На підставі ОСОБА_4 перевірки ОСОБА_4 ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 27 серпня 2015 року №0001142200, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 26448,71 грн, у тому числі 21158,97 грн за основним платежем, 5289,74 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /а.с. 32/.

Однак, позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням від 27 серпня 2015 року №0001142200 та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 27 серпня 2015 року №0001142200, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною /пункт 198.2 Податкового кодексу України/.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 цього ж Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлені фактичні обставини справи щодо господарських операцій, при оподаткуванні яких, на думку відповідача, платником були порушені наведені норми закону.

Господарські відносини позивача (Замовник) з ТОВ "Хімагротранс" (Виконавець) ґрунтувалися на підставі договірних відносин з надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом.

Так, 20 вересня 2014 року між ТОВ "Стандарт-Агро" (Замовник) та ТОВ "Хімагротранс" (Виконавець) укладено договір №ТЕО-14/44-ПНСХ-СТАГР про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом /а.с. 42-44/, згідно пункту 1.1. умов якого Виконавець зобов'язується організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом (відповідно із товарно-транспортною накладною) до відповідного пункту призначення у встановлений Договором або Замовленням строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (Вантажоодержувачу) (надалі - Послуги), а Замовник зобов'язується сплатити за організацію перевезення вантажу встановлену плату.

Пунктом 1.5. умов Договору обумовлено, що Виконавець має право залучати до надання послуг третіх осіб, з яким він уклав відповідні договори перевезень, при цьому залишаючись відповідальним перед Замовником за будь-які дії та/або бездіяльність залучених до виконання третіх осіб, як за власні.

Відповідно до пункту 2.1. умов Договору ціна Договору дорівнює сумарній вартості наданих Виконавцем та прийнятих Замовником Послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу протягом дії цього Договору та відображається у ОСОБА_4 приймання-передачі наданих послуг.

При цьому, суд звертає увагу, що у пункті 2.6. умов Договору Сторонами узгоджено, що датою надання послуг є дата підписання Сторонами акту приймання-передачі послуг.

На виконання умов вищезазначеного Договору, а також на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, позивачем залучено до матеріалів справи, а судом досліджено завірені належним чином копії наступних документів:

- податкової накладної від 20 листопада 2014 року №4 (номенклатура постачання товарів/послуг продавця: транспортно-експедиційні послуги с. Сари - м. Червонозаводське) на загальну суму126953,82 грн, у тому числі ПДВ 21158,97 грн /а.с. 80/;

- акту надання послуг від 20 листопада 2014 року №113 (найменування робіт, послуг транспортно-експедиційні послуги с. Сари - м. Червонозаводське) на загальну суму126953,82 грн, у тому числі ПДВ 21158,97 грн /а.с. 77/;

- додатку №02 до Договору від 20 вересня 2014 року №ТЕО-14/44-ПНСХ-СТАГР про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, у якому Сторонами Договору узгоджено тарифи на перевезення кукурудзи та соняшника /а.с. 45/:

- реєстру товарно-транспортних накладних /а.с. 46/;

- товарно-транспортних накладних /а.с. 47-76/.

Зазначена податкова накладна від 20 листопада 2014 року №4 оформлена згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписана та скріплена печаткою контрагента позивача ТОВ "Хімагротранс" (код ЄДРПОУ 36826358), яке на момент її видачі знаходилося у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ, що не заперечується відповідачем, із ОСОБА_4 перевірки вбачається, що порушень при її оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Оплата за придбаний Товар проведена у повному обсязі, що не заперечується відповідачем у ОСОБА_4 перевірки /а.с. 18/.

Як припущення, суд розцінює висновки відповідача про відсутність у контрагента позивача ТОВ "Хімагротранс" транспортних засобів, зазначених у товарно-транспортних накладних /а.с. 23/, оскільки такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди даного автотранспорту.

Більш того, зазначені доводи відповідача також обґрунтовані неотриманням станом на дату складання ОСОБА_4 перевірки (13 серпня 2015 року) відповіді з УДАІ УМВС України у Полтавській області щодо ідентифікації транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення кукурудзи.

Разом з тим, суд звертає увагу, що запит відповідача направлено лише 12 серпня 2015 року, тобто в останній день перевірки /а.с. 21/.

Крім того, ненадання УДАІ УМВС України у Полтавській області відповіді контролюючому органу не є підставою для висновку про відсутність у підприємства транспортних засобів.

Транспортування товару відбувалось до пункту розвантаження за адресою вул. Якубовського, 5а, місто Червонозаводське, Лохвицького району, Полтавської області, де знаходився вантажоодержувач ПАТ "Компанія "Райз", яка надавала позивачу послуги по доробці зернових, зернобобових, круп'яних та олійних культур за договором від 01 липня 2014 року №9 /83-85/.

Зазначена обставина також підтверджує мету використання придбаних у ТОВ "Хімагротранс" послуг у власній господарській діяльності Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Агро".

Доводи відповідача як на підставу для збільшення податкових зобов'язань та застосування до позивача штрафних санкцій, що товарно-транспортні накладні на перевезення кукурудзи за жовтень місяць 2014 року, а відповідно до акту наданих послуг від 20 листопада 2014 року №113 та податкової накладної від 20 листопада 2014 року №4 транспортно-експедиторські послуги підприємством ТОВ "Хімагротранс" надано у листопаді місяці 2014 року, спростовуються наступним.

Дійсно, представниками позивача у судовому засіданні підтверджено, що транспортно-експедиційні послуги були надані у жовтні 2014 року, разом з тим, в силу умов пункту 2.6. Договору від 20 вересня 2014 року №ТЕО-14/44-ПНСХ-СТАГР Сторонами узгоджено, що датою надання послуг є дата підписання Сторонами акту приймання-передачі послуг.

Оскільки, фактично акт приймання-передачі послуг було підписано представниками Сторін у місті Дніпродзержинськ 20 листопада 2014 року, що зумовлено різним місцезнаходженням (Гадяцький район Полтавської області та місто Дніпродзержинськ), то і податкова накладна виписана по першій з подій та з урахуванням пункту 2.6. умов Договору також 20 листопада 2014 року.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що 31 березня 2015 року ОСОБА_4 ОДПІ проведено зустрічну звірку ТОВ "Стандарт-Агро" (код ЄДРПОУ 33268530) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Хімагротранс" (код ЄДРПОУ 36826358) їх реальності та повноти відображення у обліку за листопад місяць 2014 року.

За результатами даної звірки відповідачем складено довідку від 31 березня 2015 року №50/16-07-22-14/33268530 /а.с. 34-41/, згідно висновків якої звіркою ТОВ "Стандарт-Агро" документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ "Хімагротранс", їх вид, обсяг та розрахунки ; звіркою ТОВ "Стандарт-Агро" встановлено відображення у податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ТОВ "Хімагротранс".

Доводи контролюючих органів про обставини, встановлені у ході проведених ними перевірок контрагентів позивача, є такими, що не ґрунтуються на нормах права, оскільки чинним законодавством України господарюючий суб'єкт не обтяжений обов'язком щоразу здійснювати перевірку своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого обов'язку зі сплати податку, або не знаходиться за місцем державної реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме відносно цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить право на формування податкового кредиту в залежність від правильності податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від стану розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Вищенаведені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, відображеної у постановах від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі №21-47а10, де суд зазначив, що коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року у пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. Такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Згідно зі статті 17 Закону України №3477-IV від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому, стаття 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, наведені докази порушення позивачем податкового законодавства, які покладені у основу ОСОБА_4 ОДПІ від 13 серпня 2015 року №137/16-07-22-14/33268530, суперечать принципам податкового законодавства та усталеній судовій практиці Європейського суду, що свідчить про їх неналежність та недопустимість.

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач, як покупець та платник податку на додану вартість, не повинен нести відповідальність за господарську діяльність (податкові зобов'язання) його контрагента ТОВ "Хімагротранс".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надані позивачем належним чином оформлені первинні та інші документи у їх сукупності свідчать про реальність спірних господарських операцій та як наслідок про правомірність включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Хімагротранс" за листопад 2014 року у розмірі 21159,87 грн.

З огляду на викладене, необґрунтованим є також висновок органу доходів і зборів про застосування до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Агро" штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5289,74 грн.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на сукупність наданих позивачем первинних документів, які підтверджують правомірність формування розміру об'єкту оподаткування, суд не знаходить порушень правил зайняття господарською діяльністю у діях Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Агро" у період, що перевірявся та приходить до висновку про те, що відповідачем безпідставно винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення від 27 серпня 2015 року №0001142200 є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 27 серпня 2015 року №0001142200.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Агро" до ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 27 серпня 2015 року №0001142200.

Стягнути на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Агро" за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1218,00 грн /одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 12 жовтня 2015 року.

Суддя Л.М. Петрова