Ухвала

від 16.06.2016 по справі 816/4267/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 р.Справа № 816/4267/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2015р. по справі № 816/4267/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Агро"

до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Агро", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 серпня 2015 року №0001142200.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2015р. по справі № 816/4267/15 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 16.06.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Агро", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На обліку як платник податків СТОВ "Стандарт-Агро" перебуває в Гадяцькій ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

В період з 06 серпня 2015 року по 12 серпня 2015 року Гадяцькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Агро", код ЄДРПОУ 33268530, з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування по податку на додану вартість при проведенні господарських відносин із ТОВ "Хімагротранс" код ЄДРПОУ 36826358, за період: листопад місяць 2014 року.

Результати перевірки оформлені актом від 13 серпня 2015 року №137/16-07-22-14/33268530 (а.с. 8-30).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем приписів: пунктів 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого: занижено податок на додану вартість у періоду, що перевірявся, на загальну суму 21158,97 грн., у тому числі, за грудень 2014 року у розмірі 211158,97 грн.

На підставі акту перевірки від 13 серпня 2015 року №137/16-07-22-14/33268530 Гадяцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 серпня 2015 року №0001142200, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 26448,71 грн, у тому числі 21158,97 грн за основним платежем, 5289,74 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 32).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення, слугувало відображене в акті судження контролюючого органу про теп, що на письмовий запит Гадяцької ОДПІ, підприємством надано товарно-транспортні накладні на перевезення кукурудзи за жовтень місяць 2014 року, а відповідно до акту наданих послуг від 20 листопада 2014 року №113 та податкової накладної від 20 листопада 2014 року №4 транспортно-експедиторські послуги підприємством ТОВ "Хімагротранс" надано у листопаді місяці 2014 року (а.с. 21). Також, 12 серпня 2015 року направлено запит до УДАІ УМВС України у Полтавській області щодо ідентифікації транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення кукурудзи. Станом на дату складання Акту перевірки відповіді не отримано (а.с. 21). Крім того, у Акті перевірки зазначено, що Гадяцькою ОДПІ використано при проведенні перевірки податкову інформацію, що надійшла від Дніпродзержинської об'єднаної ДПІ ГУ ДФС у м. Дніпропетровську листом від 16 березня 2015 року за №69/04-03-22-05 по ТОВ "Хімагротранс" (код ЄДРПОУ 36826358) за листопад 2014 року (а.с. 21). Згідно отриманої інформації ТОВ "Хімагротранс" не могло здійснювати господарські операції, предметом яких є придбання та подальша реалізація робіт (послуг) з урахуванням часу, відсутності трудових ресурсів на підприємстві, транспортних засобів, основних фондів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, тощо (а.с. 23).

Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку про заниження Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Агро" податку на додану вартість по декларації з ПДВ за грудень 2014 року у сумі 21158,97 грн (а.с. 28).

На вказані доводи відповідач посилався як у акті перевірки, так і в запереченнях на адміністративний позов, поданих до суду першої інстанції, а також і у доводах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку.

Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, що діяв в перевіреному періоді) в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано в ст. 138 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. При цьому суд зазначає, що за змістом п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, визначальною ознакою витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому суд звертає увагу, що дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що 20 вересня 2014 року між ТОВ "Стандарт-Агро" (Замовник) та ТОВ "Хімагротранс" (Виконавець) укладено договір №ТЕО-14/44-ПНСХ-СТАГР про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (а.с. 42-44).

За умовами пункту 1.1. вказаного договору Виконавець зобов'язується організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом (відповідно із товарно-транспортною накладною) до відповідного пункту призначення у встановлений Договором або Замовленням строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (Вантажоодержувачу) (надалі - Послуги), а Замовник зобов'язується сплатити за організацію перевезення вантажу встановлену плату.

Пунктом 1.5. умов Договору обумовлено, що Виконавець має право залучати до надання послуг третіх осіб, з яким він уклав відповідні договори перевезень, при цьому залишаючись відповідальним перед Замовником за будь-які дії та/або бездіяльність залучених до виконання третіх осіб, як за власні.

Відповідно до пункту 2.1. умов Договору ціна Договору дорівнює сумарній вартості наданих Виконавцем та прийнятих Замовником Послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу протягом дії цього Договору та відображається у Актах приймання-передачі наданих послуг.

У пункті 2.6. умов Договору Сторонами узгоджено, що датою надання послуг є дата підписання Сторонами акту приймання-передачі послуг.

Додатком №02 до Договору від 20 вересня 2014 року №ТЕО-14/44-ПНСХ-СТАГР про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом Сторонами Договору узгоджено тарифи на перевезення кукурудзи та соняшника (а.с. 45).

На підтвердження виконання умов вищезазначеного Договору, а також на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, позивачем надано до матеріалів справи акт надання послуг від 20 листопада 2014 року №113, згідно яких виконавцем надано позивачу транспортно-експедиційні послуги за маршрутом с. Сари - м. Червонозаводське на загальну суму126953,82 грн, у тому числі ПДВ 21158,97 грн (а.с. 77).

Також у ході виконання договору позивач отримав від ТОВ "Хімагротранс" податкову накладну від 20 листопада 2014 року №4 (номенклатура постачання товарів/послуг продавця: транспортно-експедиційні послуги с. Сари - м. Червонозаводське) на загальну суму126953,82 грн, у тому числі ПДВ 21158,97 грн (а.с. 80).

Зазначена податкова накладна від 20 листопада 2014 року №4 оформлена згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписана та скріплена печаткою контрагента позивача ТОВ "Хімагротранс" (код ЄДРПОУ 36826358), яке на момент її видачі знаходилося у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ, що не заперечується відповідачем, із Акту перевірки вбачається, що порушень при її оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Позивачем надано суду копію товарно-транспортних накладних та реєстру товарно-транспортних накладних (а.с. 46-76).

Оплата за придбаний Товар проведена у повному обсязі, що не заперечується відповідачем у Акті перевірки (а.с. 18).

З приводу доводів відповідача про відсутність у контрагента позивача - ТОВ "Хімагротранс" транспортних засобів, зазначених у товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає наступне.

Так, контролюючий орган у акті перевірки відобразив висновок про те, що станом на дату складання Акту перевірки (13 серпня 2015 року) відповіді з УДАІ УМВС України у Полтавській області щодо ідентифікації транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення кукурудзи не отримано.

Проте, колегія судів звертає увагу на те, що запит відповідача до УДАІ УМВС України у Полтавській області направлено лише 12 серпня 2015 року, тобто в останній день перевірки (а.с. 21), а отже посилання на відсутність відповіді при складанні акту перевірки 13 серпня 2015 року, неправомірно врахована податковим органом як достатня підстава стверджувати про відсутність у контрагента позивача на праві власності автомобілів, якими здійснювались перевезення.

У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відповідь УДАІ УМВС України у Полтавській області отримана лише 09.09.2015 року, тобто після складання акту перевірки. За даними вказаної відповіді автомобілі, якими здійснювалось перевезення належать третім особам (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «Агро-Самара»), проте оскільки вказана інформація у контролюючого органу була відсутня на момент проведення перевірки та складання акту, податковим органом не перевірявся факт використання автомобілів контрагентом позивача на умовах договорів оренди, у зв'язку з чим дані доводи розцінюються колегією суддів як припущення та не могли слугувати підставою для прийняття рішення.

З матеріалів справи судом також встановлено, що транспортування товару відбувалось до пункту розвантаження за адресою вул. Якубовського, 5а, місто Червонозаводське, Лохвицького району, Полтавської області, де знаходився вантажоодержувач ПАТ "Компанія "Райз", яка надавала позивачу послуги по доробці зернових, зернобобових, круп'яних та олійних культур за договором від 01 липня 2014 року №9 (83-85).

Зазначена обставина також підтверджує наявність ділової мети при використанні придбаних у ТОВ "Хімагротранс" послуг у власній господарській діяльності Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Агро".

Доводи відповідача про те, що товарно-транспортні накладні на перевезення кукурудзи оформлені за жовтень 2014 року, а транспортно-експедиторські послуги підприємством ТОВ "Хімагротранс" надано у листопаді 2014 року відповідно до акту наданих послуг від 20 листопада 2014 року №113 та податкової накладної від 20 листопада 2014 року №4, спростовуються наступним.

Дійсно, позивач не заперечував, що транспортно-експедиційні послуги надані у жовтні 2014 року, разом з тим, в силу умов пункту 2.6. Договору від 20 вересня 2014 року №ТЕО-14/44-ПНСХ-СТАГР Сторонами узгоджено, що датою надання послуг є дата підписання Сторонами акту приймання-передачі послуг.

Оскільки, фактично акт приймання-передачі послуг підписано представниками Сторін у місті Дніпродзержинськ 20 листопада 2014 року, що зумовлено різним місцезнаходженням (Гадяцький район Полтавської області та місто Дніпродзержинськ), то і податкова накладна виписана по першій з подій та з урахуванням пункту 2.6. умов Договору також 20 листопада 2014 року.

Крім того, 31 березня 2015 року Гадяцькою ОДПІ проведено зустрічну звірку ТОВ "Стандарт-Агро" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Хімагротранс" (код ЄДРПОУ 36826358) їх реальності та повноти відображення у обліку за листопад місяць 2014 року.

За результатами даної звірки відповідачем складено довідку від 31 березня 2015 року №50/16-07-22-14/33268530 (а.с. 34-41), згідно висновків якої звіркою ТОВ "Стандарт-Агро" документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ "Хімагротранс", їх вид, обсяг та розрахунки; звіркою ТОВ "Стандарт-Агро" встановлено відображення у податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ТОВ "Хімагротранс".

Доводи контролюючих органів про обставини, встановлені у ході проведених ними перевірок контрагентів позивача, є такими, що не ґрунтуються на нормах права, оскільки чинним законодавством України господарюючий суб'єкт не обтяжений обов'язком щоразу здійснювати перевірку своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого обов'язку зі сплати податку, або не знаходиться за місцем державної реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме відносно цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить право на формування податкового кредиту в залежність від правильності податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від стану розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Вищенаведені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, відображеної у постановах від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі №21-47а10, де суд зазначив, що коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року у пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. Такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Згідно зі статті 17 Закону України №3477-IV від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому, стаття 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, наведені докази порушення позивачем податкового законодавства, які покладені у основу Акту Гадяцької ОДПІ від 13 серпня 2015 року №137/16-07-22-14/33268530, суперечать принципам податкового законодавства та усталеній судовій практиці Європейського суду, що свідчить про їх неналежність та недопустимість.

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач, як покупець та платник податку на додану вартість, не повинен нести відповідальність за господарську діяльність (податкові зобов'язання) його контрагента ТОВ "Хімагротранс".

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем належним чином оформлені первинні та інші документи у їх сукупності свідчать про реальність спірних господарських операцій та, як наслідок, про правомірність включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Хімагротранс" за листопад 2014 року у розмірі 21159,87 грн.

З огляду на викладене, необґрунтованим є також висновок органу доходів і зборів про застосування до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Агро" штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5289,74 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Розподіл удових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Гадяцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області відстрочено сплату судового збору в розмірі 1339 грн. 80 коп. до ухвалення судового рішення по даній справі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2015р. по справі № 816/4267/15 залишити без змін.

Стягнути на рахунок УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова (банківські реквізити отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк ГУДКУ у Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області судовий збір в розмірі 1339 (одну тисячу триста тридцять дев'ять) грн. 80 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Подобайло З.Г. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 16.06.2016 р.