Рішення

від 09.10.2015 по справі 910/21734/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2015Справа №910/21734/15

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства "Інвестбуд" до державного підприємства "Укрветсанзавод" про стягнення 108004,52 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Берегуляк В.Ф. (довіреність № б/н від 01.09.2015);

від відповідача - не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Інвестбуд" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Укрветсанзавод" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості за виконані роботи у сумі 108 004, 52 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору від 22.07.2014 № 42 та договору від 02.01.2014 № 6 частині оплати за виконані роботи в розмірі 57748,00 грн. У зв'язку з порушення виконання зобов'язання за договором позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 4489,50 грн пені, 42954,13 грн збитків від інфляції та 2812,79 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2015 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.09.2015.

14.09.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача 57748,00 грн основного боргу, 5681,46 грн пені, 3151,98 грн. 3% річних та 43074,75 грн. інфляційних.

Враховуючи норми ст. 22 ГПК України, а також те, що дана дія не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів суд приймає до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Ухвалою суду від 14.09.2015 відкладено розгляд справи на 09.10.2015.

Представник позивача в судовому засіданні 09.10.2015 підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Незважаючи на належне повідомлення відповідача про розгляд справи, представник відповідача в судові засідання не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

В судовому засіданні 09.10.2015 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

22.07.2013 між приватним підприємством "Інвестбуд" (позивач, виконавець) та державним підприємством "Укрветсанзавод" (відповідач, замовник) укладено договір №42 на виконання робіт по монтажу, наладці і технічному обслуговуванні обладнання організацій і підприємств (договір 1).

Відповідно до п. 1.1 договору №42 замовник пропонує, а виконавець зобов'язується виконати роботи по монтажу технологічного обладнання котла ДЕ4/14 та пусконалагоджувальні роботи котла в період з 29.07.2014 по 01.10.2013 на суму 101000 грн.

Пунктом 2.4.2 договору №42 сторони домовились про проведення щомісячно розрахунків за виконані роботи при представлені акту форми КБ-2в за фактично виконану роботу протягом 5 днів.

На виконання умов договору № 42 позивач виконав роботи на суму 130264,00 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт: за серпень 2013, за вересень 2013 року, за жовтень 2013 року, за листопад 2013 року.

Відповідач частково оплатив виконані на його користь роботи в сумі 95131,00 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача за 25.07.2013, за 19.09.2013, за 11.10.2013, за 17.12.2013, за 19.12.2013.

Таким чином відповідач, заборгував позивачу за договором №42 грошові кошти в сумі 35133,00 грн, що відповідачем не спростовано.

02.01.2014 між приватним підприємством "Інвестбуд" (позивач, виконавець) та державним підприємством "Укрветсанзавод" (відповідач, замовник) укладено договір №6 на виконання робіт по монтажу, наладці і технічному обслуговуванні обладнання організацій і підприємств (договір 2).

Відповідно до п. 1.1 договору № 6 замовник пропонує, а виконавець зобов'язується виконати роботи по монтажу технологічного обладнання котла ДКВР4/13 на тверде паливо та ремонт обладнання ХВО. Монтаж КВПіА і пусконалагоджувальні роботи котла та ХВО в період з 02.01.2014 по 31.12.2014 на суму згідно акта виконаних робіт.

Пунктом 2.4.2 договору № 6 сторони домовились про проведення щомісячно розрахунків за виконані роботи при представлені акту форми КБ-2в за фактично виконану роботу протягом 5 днів.

На виконання умов договору №6 позивач виконав роботи на суму 22615,00 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за січень 2014 року.

Проте відповідач не оплатив виконані на його користь роботи по договору №6.

Таким чином відповідач заборгував позивачу за договором №6 грошові кошти у сумі 22615,00 грн, що відповідачем також не спростовано.

У матеріалах справи наявні докази надіслання позивачем на адресу відповідача претензії (від 04.09.2014 № 26) про сплату боргу.

Викладені вище обставини стали підставою для звернення приватного підприємства "Інвестбуд" до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з державного підприємства "Укрветсанзавод" заборгованості за договорами № 42 та № 6 в сумі 57748,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів. Частиною 7 вказаної норми передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом вище, між сторонами було укладено договір № 42 та договір № 6 на виконання робіт по монтажу, наладці і технічному обслуговуванні обладнання організацій і підприємств.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладені сторонами договори є договорами підряду.

Стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Тобто, законодавець покладає на підрядника обов'язок виконати роботу, а замовник зобов'язаний її прийняти і оплатити.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 2.4.2 договору № 42 сторони домовились про проведення щомісячно розрахунків за виконані роботи при представлені акту форми КБ-2в за фактично виконану роботу протягом 5 днів.

Пунктом 2.4.2 договору № 6 сторони домовились про проведення щомісячно розрахунків за виконані роботи при представлені акту форми КБ-2в за фактично виконану роботу протягом 5 днів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та п.п. 2.4.2 договорів, відповідач повинен був здійснити розрахунок з позивачем за виконані роботи за двома договорами згідно актів приймання передачі виконаних робіт за серпень 2013 до 05 вересня 2013, за актом приймання передачі виконаних робіт за вересень 2013 року до 05 жовтня 2013, за актом приймання передачі виконаних робіт за жовтень 2013 року до 05 листопада 2013, за актом приймання передачі виконаних робіт за листопад 2013 року до 05 грудня 2013, за актом приймання передачі виконаних робіт за січень 2014 року до 05 лютого 2014.

Доказів оплати виконаних позивачем робіт в повному обсязі в термін встановлений судом відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріали справи свідчать про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за договорами № 42; № 6 в сумі 57748,00 грн, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 57748,00 грн є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, за прострочення оплати виконаних робіт по договору № 42, позивачем заявлено про стягнення з відповідача 3729,14 грн пені за період з 06.09.2013 по 18.06.2014 по кожному прострочено платежу окремо з урахуванням часткових оплат.

За прострочення оплати виконаних робіт по договору № 6, позивачем заявлено про стягнення з відповідача 1952,32 грн. пені за період з 06.02.2014 по 05.08.2014.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.5 договору № 42 сторони визначили, що за несвоєчасне перерахування коштів на рахунок виконавця після закінчення виконаних робіт замовник зобов'язується сплатити пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Пунктом 2.5 договору № 6 сторони визначили, що за несвоєчасне перерахування коштів на рахунок виконавця після закінчення виконаних робіт замовник зобов'язується сплатити пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд встановив, що позивач здійснив нарахування пені з урахуванням вимог статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", проте по простроченому платежу за актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 позивач нарахував пеню у період який перевищує шестимісячений строк нарахування пені обмежений законом

Суд наводить власний розрахунок пені за актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013.

Розрахунок пені

Сума боргу (грн)Період простроченняЗагальна сума пені 45616,00 06.11.2013-18.12.2013 698,61 35133,00 19.12.2013-05.05.2014 1848,10

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня за двома договорами у розмірі 4876,77 грн.

Позивач заявив про стягнення з відповідача 2070,18 грн. 3 % нарахованих з 06.09.2013 по 10.09.2015 та 26430,96 грн збитків від інфляції нарахованих з жовтня 2013 по липень 2015 по кожному простроченому платежу окремо за договором № 42.

Позивач заявив про стягнення з відповідача 1081,80 грн. 3 % нарахованих за період з 06.02.2014 по 10.09.2014 та 16643,79 грн збитків від інфляції нарахованих з лютого 2014 по серпень 2015 за прострочення виконання договору № 6.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та збитків від інфляції наданий позивачем, суд встановив, що позивач здійснив розрахунок 3% річних та збитків від інфляції у відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 3151,98 грн. та 43074,75 грн. відповідно до розрахунку позивача по двом договорам.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства "Укрветсанзавод" (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, код 38519326) на користь приватного підприємства "Інвестбуд" (46010, м. Тернопіль, вул. Енергетична, 5, код 32578229) 57748,00 грн (п'ятдесят сім тисяч сімсот сорок вісім грн. 00копю) основного боргу, 4876,77 грн (чотири тисячі вісімсот сімдесят шість грн 77коп.) пені, 3151,98 грн (три тисячі сто п'ятдесят одну грн 98 коп.) 3% річних, 43074,75 грн (сорок три тисячі сімдесят чотири грн 75 коп) інфляційних втрат та 2177,03 грн (дві тисячі сто сімдесят сім грн 03 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 13.10.2015.

Суддя Я.А. Карабань