Рішення

від 05.10.2015 по справі 914/4165/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2015р. Справа№ 914/4165/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "ЕКО-ДІМ", м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства "Мірт", м. Львів

про визнання недійсним договору підряду від 01.06.2011 року №18-06.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Підкостельній О.П.

Представники:

від позивача: Чупахін І.Р. - представник

від відповідача: Наконечна О.-А.Є.- представник

Зміст ст. 22 ГПК України представникам сторін роз'яснено.

Розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "ЕКО-ДІМ" до Приватного підприємства "Мірт" про визнання недійсним договору підряду від 01.06.2011 року № 18-06.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.02.2015 р. у справі № 914/4165/14 (суддя Березяк Н.Є.) позов задоволено повністю та визнано недійсним договір підряду № 18-06, укладений 01.06.2011 р. між Приватним підприємством "Мірт" та Публічним акціонерним товариством "Холдингова компанія "ЕКО-ДІМ".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року, рішення господарського суду від 16.02.2015 р. у справі № 914/4165/14 залишено без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Мірт" без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2015 р. касаційну скаргу Приватного підприємства "Мірт" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 р. та рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2015 р. у справі № 914/4165/14 задоволено частково. Рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2015 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 р. у справі № 914/4165/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.07.2015 р. справу № 914/4165/14 прийнято до провадження та призначено її розгляд в судовому засіданні на 10.08.2015 р.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду, в судових засіданнях оголошувалася перерва.

В судових засіданнях, представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача в судові засідання з'явився, позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у письмових та усних поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "ЕКО-ДІМ" (надалі - позивач) звернулося в господарський суд з позовом до Приватного підприємства "Мірт" (надалі - відповідач) про визнання недійсним договору підряду від 01.06.2011 року № 18-06 (надалі - договір підряду № 18-06).

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 24.05.2011 р. між ним та відповідачем був укладений договір підряду № 235 (надалі - договір підряду № 235), згідно п.2.1. якого відповідач бере на себе зобов"язання своїми силами і засобами виконати роботи по житловому будинку на вул. Лінкольна у місті Львові відповідно до затвердженої кошторисної документації і обумовлений договором строк.

Згідно п.3.1. договору підряду № 235 визначено, що договірна ціна робіт, що доручені підряднику за цим договором складає 573 680,58 грн., в тому числі ПДВ 20% - 95 613, 43 грн.

На виконання умов договору підряду № 235 позивачем платіжними дорученнями, перераховано відповідачу кошти (аванс) на загальну суму 150 000,00 грн., на які відповідачем були виписані податкові накладні.

В кінці червня 2011 р. відповідач, у зв'язку з збільшення вартості робіт, запропонував позивачеві підписати інший текст договору на виконання робіт по тому самому об"єкту із зазначенням іншої вартості робіт, відтак позивачу був наданий примірник договору без зазначення номера і без дати. В кінці червня 2011 р. сторони підписали довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року на об"єкті "житловий будинок по вул. Лінкольна" на суму 621 769,87 грн.

Згодом, відповідач надав позивачу податкову накладну від 30.06.2011 р. № 29 на суму 471 769 ,87 грн., що становить різницю між вартістю виконаних робіт та сумою здійснених оплат. В подальшому, на виконання своїх зобов"язань з оплати виконаних робіт, позивач здійснив часткову оплату, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи та в яких міститься посилання на договір підряду № 235.

У вересні 2014 р. позивач отримав від відповідача позовну заяву про стягнення коштів за невиконання договору підряду № 18-06 за роботи, виконані по «житловому будинку по вул. Лінкольна».

Однак, позивач вважає, що вказаний договір підряду № 18-06 є укладеним без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим правочином, оскільки обсяг зазначених в ньому робіт виконувався відповідачем і оплачувався позивачем по іншому договору, а саме договору підряду № 235, що підтверджується виписаними відповідачем податковими накладними та сплаченими позивачем коштами, у зв'язку з чим позивач просить визнати недійсним договір підряду № 18-06, посилаючись на ст. 234 ЦК України, а саме, що вказаний договір є фіктивним, оскільки укладений без наміру створення правових наслідків.

У письмових поясненнях на позовну заяву, відповідач позовні вимоги заперечив з підстав, що предметом договору підряду № 18-06 є виконання протягом червня 2011 р. відповідачем на замовлення позивача будівельно-монтажних робіт по житловому будинку на вул. Лінкольна, вартістю 621 769, 87 грн. Факт виконання відповідачем будівельно-монтажних робіт на вищевказаному об'єкті, вартістю 621 769, 87 грн, підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2011 р. (форма КБ-3) та актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 р. (форма КБ-2).

При цьому, в договорі підряду № 235 договірна ціна робіт становить 573 680, 58 грн. Така вартість і обсяг робіт не відповідає обсягу та вартості робіт встановлених у довідці про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2011 р. та у акті приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 р.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідачем виконані роботи згідно договору підряду № 18-06, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2011 р. та актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 р. правові, підстави для визнання вказаного договору недійсним відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що 24.05.2011 р. між сторонами був укладений договір підряду № 235, згідно п.2.1. якого відповідач взяв на себе зобов"язання своїми силами і засобами виконати роботи по житловому будинку по вул. Лінкольна відповідно до затвердженої кошторисної документації і в обумовлений договором строк.

Пунком 3.1. вказаного договору підряду № 235 визначено, що договірна ціна робіт, що доручені підряднику за цим договором складає 573 680,58 грн., в тому числі ПДВ 20% - 95 613, 43 грн.

Статтею 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Пунктом 3.3 договору підряду № 235 передбачено, що перегляд договірної ціни обгрунтовується розрахунками і оформляється сторонами шляхом укладення додаткових угод.

У зв'язку з збільшення вартості робіт, не вносячи змін у договір від 24.05.2011 р. № 235 сторонами був підписаний договір від 01.06.2011 р. № 18-06 на виконання робіт по тому самому об"єкту із зазначенням іншої вартості робіт - 621 769, 87 грн. В кінці червня 2011 р. сторони підписали довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року на об"єкті "житловий будинок по вул. Лінкольна" на суму 621 769, 87 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що договір від 01.06.2011 р. № 18-06 є укладеним без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим правочином, оскільки роботи виконувалися і оплачувалися позивачем по іншому договору, а саме від 24.05.2011 року № 235, що підтверджується виписаними відповідачем податковими накладними та платіжними дорученнями позивача про сплату коштів, у зв'язку з чим позивач просить визнати недійсним договір підряду від 01.06.2011 р. №18-06, посилаючись на ст. 234 ЦК України, а саме, що такий є фіктивним, оскільки укладений без наміру створення правових наслідків.

Приписами ст.ст. 203, 215 ЦК України передбачено загальні вимоги про те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

В п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, будівельні роботи, передбачені договором підряду № 235 та договором підряду № 18-06 відповідачем були виконані та частково оплачені позивачем, тобто, сторони вчинили дії, спрямовані на реалізацію тих наслідків, настання яких обумовлено, зокрема спірними договорами. Позивачем не доведено, що укладаючи договір підряду № 18-06 сторони правочину (позивач та відповідач) мали намір на укладення саме фіктивного правочину.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин без наміру виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети.

Судом встановлено, що відповідачем на замовлення позивача виконані будівельні роботи на одному і тому самому об'єкті - "житловий будинок по вул. Лінкольна" на загальну суму 621 769, 87 грн. на підставі двох підписаних сторонами договорів: договору підряду від 24.05.2011 р. № 235 та договору підряду від 01.06.2011 р. № 18-06, та охоплюються предметом цих договорів проте їх виконання оформлено однією довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2011 р. та одним актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 р. на загальну суму 621 769, 87 грн., що визначена зокрема, в п. 3.1. договору підряду № 18-06.

Договір підряду № 18-06 є по суті новою редакцією договору підряду № 235, в якому змінено (збільшено) таку істотну умову як договірна ціна робіт, що підлягали виконанню відповідачем на замовлення позивача, визначено строки виконання робіт, та хоча в самому тексті договорів про це не зазначено, що однак не може свідчити про його фіктивність виходячи із підстав, що зазначені вище, а також того, що деякі з документів, зокрема податкові накладні пов'язані з виконанням вказаних робіт оформлені відповідачем з посиланням на договір підряду № 235, а довідка про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2011 р. та акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 р. на загальну суму 621 769, 87 грн. складені без зазначення номеру договору підряду, на підставі якого вони оформлені (в представленній представником відповідача довідці про вартість виконаних робіт вказано посилання на договір підряду № 18-06). Зазначення сторонами в своїй податковій звітності з посиланням на договір підряду № 235, відображення позивачем кредиторської заборгованості перед відповідачем згідно з договором підряду № 235 та відображення відповідачем дебіторської заборгованості позивача згідно з договором підряду № 18-06 стосується одних і тих же правовідносин пов'язаних з будівництвом у 2011 році житлового будинку на вул. Лінкольна у місті Львові.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Незважаючи на наявність підписаних сторонами двох договорів підряду № 235 та № 18-06, які відрізняються в частині фіксації в них деяких істотних умов досягнутої домовленості щодо будівництва будинку на вул. Лінкольна, позивач не вказав суду наявність необхідних ознак, які б свідчили про те, що в діях сторін був намір укладення фіктивного правочину при укладенні договору від 01.06.2011 р. № 18-06, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання його недійсним.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача. При цьому суд враховує, що відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарького суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Враховуючи наведене, судовий збір сплачений відповідачем за подання касаційної скарги згідно з платіжним дорученням від 13.05.2015 р. № 57 в розмірі 852, 60 грн. покладається на позивача.

Зважаючи на наведене, керуючись статтею 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "ЕКО-ДІМ" (79024 м. Львів, вул. Бескидська, 44, код ЄДРПОУ 05393518) на користь Приватного підприємства "Мірт" (79038, м. Львів, вул. Пасічна, 81/12, код ЄДРПОУ 22396799) 852, 60 грн. судового збору сплаченого за подання касаційної скарги.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 12.10.2015 року.

Суддя Манюк П.Т.