Ухвала

від 01.10.2015 по справі 804/6506/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2015 рокусправа № 804/6506/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Поліпласт» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2015 року у справі № 804/6506/15 за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Поліпласт» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Поліпласт» (далі- Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.12.2014 року №0019381503 про збільшення суми грошового зобов'язання по сплаті орендної плати за землю в сумі 611025.23 грн. та штрафних санкцій в сумі 152766.31 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення №2273/10/04-36-10-0709 від 19.03.2015 року, прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області «Про результати розгляду первинної скарги ПрАТ «Поліпласт» на податкове повідомлення-рішення від 18.12.2014 року №0019381503;

В обґрунтування вимог Позивач зазначив, що визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками не може здійснюватись іншим способом, ніж внесенням змін до договору оренди земельної ділянки, що свідчить про безпідставність винесення податкового повідомлення рішення від 18.12.2014 року №0019381503.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2015 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Приватне акціонерне товариство «Поліпласт», не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.12.2006 року між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та Позивачем (Орендатором) було укладено договір оренди землі, відповідно до якого Позивачу була передана в строкове платне користування земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: вул. Столєтова, 21.К і зареєстрована за кадастровим номером 1210100000:04:014:0073.

Так, згідно розрахунку розміру орендної плати за землю станом на 25.06.2012 року, розмір орендної плати складав 37281.97.00 грн. на рік.

У листопаді 2014 року посадовими особами Лівобережної ОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПрАТ «Поліпласт» (код за ЄДРПОУ 24424934) з питань правильності нарахування орендної плати за період з 01.11.2011 року по 01.11.2014 року, за результатами якої був складений акт №4587/15-04-24424934 від 28.11.2014 року.

За результатами перевірки, податковий орган дійшов висновку, про порушення Позивачем п.п.16.1.4, п.16.1 ст.16 та п.п.288.5.1, п.288.5, ст.288 Податкового кодексу України, внаслідок чого знижена орендна плата за землю за період з 01.11.2011 року по 01.11.2014 року на земельні ділянки, які знаходяться за адресою: вул. Столєтова. 21К, на суму 611065.23 грн.

На підставі висновків зазначеного акту, 18.12.2014 року податковим органом було прийнято податкове повідомлення рішення №0019381503, яким Позивачу було донараховано грошове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у загальному розмірі 763831.54 грн.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення, підприємство оскаржило його в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №2273/10/04-36-10-07-09 від 19.03.2015 року, залишеного без змін рішенням Державної фіскальної служби України №10166/6/99-99-10-01-02-25 від 14.05.2015 року, в задоволенні скарги було відмовлено.

Не погодившись з обґрунтованістю винесення податкового повідомлення рішення від 18.12.2014 року №0019381503 та Рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №2273/10/04-36-10-07-09 від 19.03.2015 року, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Правомірність винесення податкового повідомлення рішення від 18.12.2014 року №0019381503 та Рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №2273/10/04-36-10-07-09 від 19.03.2015 року є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченні чинним законодавством.

Суд апеляційної інстанції погоджується із зазначеною позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Положеннями п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України , власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з п.271.1 ст.271 Податкового кодексу України, базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

У відповідності до п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Отже, орендна плата за землю є однією з форм плати за землю, яка справляється за користування земельною ділянкою.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 18.12.2014 року Відповідачем було винесено податкове повідомлення рішення №0019381503, яким Позивачу було донараховано податкове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі в сумі 611025.23 грн. та штрафних санкцій в сумі 152766.31 грн.

Так, при визначенні зазначеного розміру орендної плати, Відповідач виходив з того, що періоди з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року, з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року та з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року має розраховуватися виходячи з трьохкратного розміру земельного податку, а період з 01.04.2014 року по 31.12.2014 року має розраховуватися виходячи з 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

При цьому, Позивач вважає застосування трикратного розміру земельного податку та 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки для розрахування суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю безпідставним, оскільки такий розмір орендної плати не передбаченний положеннями договору оренди земельної ділянки від 29.12.2006 року.

Суд апеляційної інстанції вважає зазначені твердження Позивача безпідставними з огляду на наступне.

Положеннями ст.288 Податкового кодексу України, який діяв на час укладення договору оренди земельної ділянки, було визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. . Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір. орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно п.274.1 ст.274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

В подальшому, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України» від 27.03.2014 № 1166-VII були внесені зміни до ст.288 Податкового кодексу України, в якій п.п.288.5. цього кодексу був викладений у новій редакції, а саме: розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 % нормативної грошової оцінки.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що у зв'язку з внесенням змін до Податкового кодексу України у 2014 році, розмір орендної плати для платників податків (фізиних осіб) має розраховуватися виходячи з трьохкратного розміру земельного податку лише у період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року, оскільки з 01.04.2014 року розмір орендної плати встановлений у розмірі 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Отже, розмір земельного податку в даному випадку буде становити суму щомісячних платежів, які розраховані за періоди з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року, з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, з 01.01.2013 по 31.12.2013 року та з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року за трьохкратним розміром земельного податку, а за період з 01.04.2014 року по 31.11.2014 року за ставкою 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Як вбачається з розрахунку розміру орендної плати станом на 25.05.2012 року, розмір земельного податку становить 125039.99 грн., у зв'язку з чим, сума податкового зобов'язання за оренду земельної ділянки у період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року буде становити (125093.99 грн.*3):12*2=62547 грн., у період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року (125093.99 грн.*3):12*12=375281.97 грн., у період з 01.01.2013 по 31.12.2013 року (125093.99 грн.*3):12*12=375281.97 грн. та у період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року буде становити (125093.99 грн.*3):12*3=93820.50грн.

Виходячи з того, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 125093.99 грн., то розмір земельного податку за період з 01.04.2014 року по 31.10.2014 року буде становити: 125093.99 грн.*3%:12*7= 218914.48 грн.

В свою чергу, сума податкового зобов'язання за оренду земельної ділянки за 2014 рік буде відповідно становити 93820.50 грн. +218914.48 грн.= 312734.98 грн.

Отже, загальна сума грошового зобов'язання за період з 01.01.2011 року по 01.11.2014 року буде становити 62547 грн.+ 375281.98 грн.+ 375281.98+312734.98 грн.= 1125845.94 грн.

Водночас, як вбачається з наявних в матеріалах справи декларацій з плати за землю та змісту акту перевірки, за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року позивачем було задекларовано суму грошового зобов'язання у розмірі 54017.84 грн. за 2012 рік податкове зобов'язання у розмірі 162622.19 грн., за 2013 рік податкове зобов'язання у розмірі 162622.19 грн. та за період з 01.01.2014 року по 01.11.2014 року грошове зобов'язання у розмірі 135518.80 грн.

Тобто, загальна сума грошового зобов'язання, яка була задекларована Позивачем за період з 01.01.2011 року по 01.11.2014 року буде становити 54017.84 грн. + 162622.19грн.+ 162622.19 грн. +135518.48 грн. = 514781.02 грн.

Отже, виходячи з встановлених обставин справи, різниця недоплаченого грошового зобов'язання з плати за землю за період з 01.01.2011 року по 01.11.2014 року буде становити 1125845.94 грн.- 514780.70 грн.=611065.24 грн., що в свою чергу кореспондується з визначеним у податковому повідомленні рішення основним грошовим зобов'язанням.

Суми штрафних санкції по податковому повідомленню рішенню від 18.12.2014 року №0019381503, як вбачається зі змісту наданих розрахунків, відповідають реальним обставинам справи та є обґрунтованими.

Доводи Позивача про неможливість застосування змінених положень п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України для визначення податкового зобов'язання з орендної плати, доки такі зміни не будуть прописані у договорі, суд апеляційної інстанції визнає необгрунтованими, оскільки виходячи з принципу приорітетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п.5.2. ст.5 цього кодексу, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь якому разі не може бути меншим, ніж встановлений п.п.288.5.1. п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України.

Зазначена позиція безпосередньо кореспондується з позицією Верховного Суду України, яка зазначена у постанові від 09.12.2014 року, положення якої відповідно до ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Що стосується вимог Позивача про визнання протиправним та скасування рішення №2273/10/04-36-10-0709 від 19.03.2015 року, прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.2.1 Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №848 від 25.12.2013 року, скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до органів доходів і зборів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Приписами п.п.7.3, 7.4. п.7 Порядку передбачено, що керівник органу доходів і зборів (заступник керівника або інша уповноважена посадова особа) може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад двадцятиденний строк, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного в пункті 7.2 цього розділу. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу доходів і зборів (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Отже, якщо за умови подовження розгляду скарги, податковим органом не буде надіслана протягом строку такого подовження, то вона вважається повністю задоволеною.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що Позивач скористався процедурою адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення № 0019381503 від 18.12.2014 року Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області подавши скаргу до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Вказана скарга надійшла до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 20.01.2015 року.

Рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 27.01.2015 року № 553/10/04-36-10-08-09 граничний строк розгляду скарги продовжено до 21.03.2015 року.

Зазначене рішення направлено позивачу 27.01.2015 року, що вбачається з копії повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи.

Рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 19.03.2015 року 2273/10/04-36-10-0709 «Про результати розгляду первинної скарги» скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Вказане рішення було направлено позивачу 19.03.2015 року, що вбачається з копії повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області не були порушені строки розгляду скарги Позивача, а його висновки, як було встановлено судом, є обґрунтованими, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для його скасування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2015 року була винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Поліпласт» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2015 року у справі № 804/6506/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна