Ухвала

від 07.10.2015 по справі 810/1495/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1495/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моньє» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Моньє» звернулось до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 17.12.2013 року №0009102201, №0006531702, та від 26.03.2014 року №0003402201, №0003422201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.07.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що податковим органом було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Моньє» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт від 27.11.2013 року №313/10-06-22-01/32831998, та яким встановлено порушення: пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , пп.138.8, пп.138.10.3 ст. 138 , пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України ; пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , п. 198.1 , п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 ПК України ; пп.4.2.9 п.4.2 ст. 4 , п.3.4 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» , пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 , пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 , пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 , п. 177.8 ст. 177 ПК України , п. 176.2 ст. 176 ПК України , пп.1.2 п.1, п.3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003 року №451 .

Внаслідок виявлених порушень податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення, які були оскаржені в адміністративному порядку, в результаті чого прийнято інші податкові повідомлення-рішення, а два податкових повідомлень-рішень залишено без змін. Відтак, відповідачем стосовно ТОВ «Моньє» було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення, які є предметом даного позову: від 17.12.2013 №0009102201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 571 213 грн., та №0006531702, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників на суму 3 858,18 грн., (за основним платежем 3 262,96 грн., за штрафними санкціями 595,22 грн.); та від 26.03.2014 року №0003402201, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 275 623 грн. (за основним платежем 243 084 грн., за штрафними санкціями - 32 539 грн.), та №0003422201, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 176 975 грн. (за основним платежем - 149 579 грн., за штрафними санкціями - 27 396 грн.).

Стосовно висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства з податку на прибуток за операціями з ФОП ОСОБА_3 у період з 01.07.2010 по 31.03.2011, то згідно Акту перевірки за такими операціями встановлено завищення валових витрат в 3 кв. 2010 року на суму 42500 грн., 4 кв. 2010 року на суму 102500 грн., 1 кв. 2011 року на суму 45000 грн. Такі висновки ґрунтуються на тому, що в актах виконаних робіт не вказано витрати часу, розцінки за виконану роботу, та не доведено виконання наданих послуг.

Як видно з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_3 з 01.07.2010 по 31.03.2011 надавала позивачу аудиторські та консультаційні послуги за договорами, укладеними з позивачем.

На підтвердження факту отримання послуг та правомірності віднесення витрат за операціями до складу валових витрат позивачем надано копії: договорів про надання аудиторських, інформаційних, консультаційних послуг; актів виконаних робіт; виписок з банківського рахунку позивача; документів, що містять матеріалізований результат наданих послуг, зокрема, розроблену облікову політику, витяги з інвентаризаційних описів тощо.

Згідно Актів виконаних робіт надані аудиторські (консультаційні послуги), за наслідком яких податковим органом зроблено висновок про завищення валових витрат в 3 кв. 2011 року на суму 30 000 грн., 4к. 2011 року на суму 45 000 грн.

Крім того, такі відносини відображені позивачем у бухгалтерському обліку по Дт 631 рахунка «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» К-т 311. Розрахунки між ТОВ «Моньє» та СПД ОСОБА_3 проводились у безготівковій формі через розрахунковий рахунок, що підтверджено належним чином.

Актом перевірки встановлено також завищення валових витрат згідно оборотно-сальдових відомостей по рахунку 685.5 за операціями позивача з торговими агентами - фізичними особами, зокрема, у 3 кварталі 2010 року на суму 58 214 грн., у 4 кварталі 2010 року на суму 118 706 грн.

З 01.07.2010 по 31.12.2012 послуги торгових агентів надавали позивачу фізичні особи на підставі агентських угод, предметом яких була діяльність агентів в інтересах принципала, спрямована на збільшення обсягу продажів товарів принципала.

На підтвердження вказаних операцій з торговими агентами позивачем надано копії: Агентської угоди з торговим агентом-фізичною особою №02/07-04/12 від 27.07.2012; видаткових накладних; звітів торгового агента; службових записок; виписок з банківського рахунка; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Аналогічним чином здійснювалось оформлення операцій з іншими торговими агентами, а саме - ТОВ "Муратор Україна", ТОВ "Інфобілд", ФОП ОСОБА_7 СПД, ТОВ "Едіпрес Україна", Міжнародна адвокатська допомога, ФОП ОСОБА_8, ТОВ "Київський Міжнародний контрактовий ярмарок", ТОВ "Логін Медіа", ТОВ "Апріорі", ТОВ "Видавничий дім АСС Медіа", ТОВ "Архетон Україна", ТОВ «Інтернешнл Медіа» у період з 01.07.2010 по 31.03.2011.

З Акту перевірки слідує, що за операціями із зазначеними контрагентами встановлено завищення витрат на рекламні послуги у 3 кварталі 2010 року на суму 188 915 грн., у 4 кварталі 2010 року на суму 63200 грн., у 1 кварталі 2011 року на суму 119565 грн.

В період з 01.07.2010 по 31.03.2011 контрагенти позивача: ТОВ "Муратор Україна", ТОВ "Інфобілд", ТОВ "Едіпрес Україна", ТОВ "Київський Міжнародний контрактовий ярмарок", ТОВ "Логін Медіа", ТОВ "Апріорі", ТОВ "Видавничий дім АСС Медіа", ТОВ "Архетон Україна", ТОВ «Інтернешнл Медіа» надавали рекламні послуги.

На підтвердження придбання послуг у зазначених контрагентів та використання у господарській діяльності позивачем надано копії таких документів: договорів з додатками; актів наданих послуг; виписок з банківського рахунку; рекламних матеріалів продукції позивача в журналах Murator, «Приватный дом» та спеціалізованих випусках і каталогах; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); зображень веб-сайту www.e-dach.com.ua із рекламними банерами позивача; рекламних матеріалів позивача, розміщених у виданнях «ДОМ.ua».

Також у період з 01.04.2011 по 31.12.2012 позивач придбавав складські послуги у ТОВ «Моньє Девелопмент Проджектс», витрати, за якими відповідач вважає недоведеними.

На підтвердження фактичного придбання складських послуг у ТОВ «Моньє Девелопмент Проджектс» позивачем надано копії: договорів; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); виписок з банківського рахунка позивача; тощо.

Крім іншого, згідно Акту перевірки, податковим органом за період з 01.07.10 по 31.12.12 встановлено завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 186294 грн. по контрагентам ТОВ "Муратор Україна", ТОВ "Інфобілд", ФОП ОСОБА_7 СПД, ТОВ "Едіпрес Україна", АО Міжнародна адвокатська допомога, ФОП ОСОБА_8, ТОВ "Київський Міжнародний контрактовий ярмарок", ТОВ "Логін Медіа", ТОВ "Апріорі", ТОВ "Видавничий дім АСС» ТОВ «Інтернешнл Медіа», АФ "Експрес Аудит Консалтинг", ТОВ "AT Медіа", ТОВ "Формакс Паблікейшн", ПП «Алпакс». Такий висновок ґрунтується на тому, що понесені витрати не отримали економічної вигоди для позивача, не доведено використання складських послуг, послуг з питань інформатизації, організації рекламних заходів, розміщення рекламних матеріалів в господарській діяльності позивача.

Колегія суддів зауважує, що посадовими особами відповідача недоліків в оформленні податкових накладних не виявлено, та що підтверджується Актом перевірки. Інші посилання податкового органу спростовуються копіями первинних документів, які містяться в матеріалах справи.

Також, з Акту слідує, що дохід, отриманий працівниками позивача як додаткове благо, надане працедавцем, не було включено позивачем до загального місячного оподатковуваного доходу платників податків-фізичних осіб, в результаті чого позивачу було донараховано 2 922,10 грн. податку на доходи фізичних осіб за 2010 рік та 340,86 грн. податку на доходи фізичних осіб за 2011-2012 роки.

Проте, позивач на підставі звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, відшкодовував працівникам представницькі та інші витрати, на підтвердження яких зазначеними працівниками надавалися фіскальні чеки.

Відшкодування представницьких та інших витрат своїм працівникам позивач здійснював з утриманням і перерахуванням до бюджету податку на доходи фізичних осіб відповідно до вимог закону. У період з 01.07.2010 по 31.12.2010 із суми доходу ОСОБА_6, отриманого у вигляді додаткового блага, утримано і сплачено до бюджету суму податку на доходи фізичних осіб в розмірі 5 907,70 грн. Сума податку була визначена із застосуванням підвищувального коефіцієнта 1,1764, на підтвердження чого надано картку рахунку 6411.

Стосовно нарахування податку на доходи фізичних осіб за 2011-2012 роки, то в даний період позивач не був зобов'язаний утримувати податок із сум, що сплачувалися працівниками позивача фізичним особам-підприємцям, оскільки такі особи у трудових відносинах з позивачем не перебували і позивач не виплачував доходу таким особам.

Згідно п.п. 5.1, 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.4.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до валових витрат включаються, зокрема, витрати на проведення аудиту згідно з чинним законодавством, включаючи проведення добровільного аудиту за рішенням платника податку.

Пунктом 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Відповідно до пп.138.10.2 п.138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються, зокрема, адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про аудиторську діяльність» №3125-XII аудит - це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Згідно ч. 6 ст. 3 Закону №3125-XII аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати інші аудиторські послуги, пов'язані з їх професійною діяльністю, зокрема, по веденню та відновленню бухгалтерського обліку, у формі консультацій з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, експертизи і оцінки стану фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення господарської діяльності суб'єктів господарювання. У договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг передбачаються предмет і термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін (ч. 4 ст. 17 Закону України «Про аудиторську діяльність» ).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону про бухгалтерський облік підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем подано належні та достатні документи, які підтверджують факт надання позивачу аудиторських і консультаційних послуг зазначеними контрагентами, а також зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача.

Стосовно операцій з придбання послуг торгових агентів-фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 витрати на збут включають витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), у тому числі: на оплату праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут та інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Пунктом 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп. 138.10.3 ст. 138 ПК України до складу інших витрат, які враховуються при обчисленні оподатковуваного прибутку платника податку, належать витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на оплату праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, витрати на послуги торгових агентів враховуються до складу валових витрат, а тому позивачем подано належні та достатні документи, які підтверджують факт придбання послуг торгових агентів та зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача.

Стосовно господарських операцій позивача з ТОВ «Муратор-Україна», ТОВ «Інфобілд», ТОВ «Едіпрес Україна», ТОВ «Логін Медіа», ТОВ «Видавничий Дім АСС-Медіа», ТОВ «Архетон Україна», ТОВ «АТ Медіа», ТОВ «Формакс Паблікейшнс», ТОВ «Рекламне Агентство Апріорі», ТОВ «Інтернешнл Медіа», ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок», суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Згідно ст. 149 ПК України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу , з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу .

До складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу ; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

Відповідно до п.п. 138.10.3 ст. 138 ПК України , витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів належать до витрат на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що і було зроблено позивачем, та не спростовано податковим органом доказами, які б відповідали вимогам ст.70 КАС України.

Відтак, за умови відсутності належних доказів вчинення позивачем правопорушення у сфері податкових правовідносин та наявності належним чином оформленої податкової звітності, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що доводи про допущення позивачем податкових правопорушень не знайшли свого підтвердження, а рішення податкового органу є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду належних доказів правомірності своїх дій, та не обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 23.07.2015 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.07.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.