Ухвала

від 07.10.2015 по справі 826/2958/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2958/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі", звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000602204 від 17.10.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 107 541 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 53 771 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду місті Києва від 25.06.2014 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015 року в задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000602204 від 17.10.2013 відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.04.2015 вказані вище рішення скасовані, а адміністративну справу №826/2958/14 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В своїй ухвалі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, прийшла до висновку, що судами попередніх інстанцій при винесенні рішення не досліджено реальність та товарність господарських операцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2015 року в задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено, так як, позивачем не надано документів на підтвердження товарності та реальності господарських операцій.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 статі 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Росичі» зареєстроване в Дніпровській районній у м. Києві державній адміністрації, свідоцтво про державну реєстрацію від 12.10.2005 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР № 1067120000000607.

На підставі направлення на перевірку від 17.09.13 року № 1579, виданого Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 13.09.13 року № 585, виданого Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Росичі (код за ЄДРПОУ 21649265) з питань правильності нарахування, повноти сплати та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість за березень 2013 року по фінансово-господарським взаємовідносинах з ТОВ Тру Кам (код за ЄДРПОУ 38320081).

При проведенні перевірки перевіряючим використано наступні документи (завірені копії): договір від 19.03.2013 року № 19; акти приймання виконаних робіт; податкові накладні за березень 2013 року; банківські виписки; довідки про вартість виконаних робіт; акт Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва № 1800/2220/38320081 від 06.06.2013 року про неможливість проведення зустрічної зірки щодо формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ «Тру Кам» (код ЄДРПОУ 38320081) по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями за період з 15.08.2012 року по 30.01.2013 року.

Результати перевірки оформлені актом № 833/26-53-22-04-21 від 30.09.2013 року.

Відповідно до висновків, викладених в зазначеному акті, в ході перевірки встановлено порушення позивачем п.201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 ст.201, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок відємного значення на загальну суму 401 729 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 107 541 грн., в тому числі за березень 2013 року в сумі 107 541 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки позивач подав до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (07.10.2013 року) заперечення, розглянувши які податковий орган акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки залишив без змін, а заперечення без задоволення.

В подальшому, за наслідком проведеної перевірки та складеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000602204 від 17.10.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 107 541 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 53 771 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач використовуючи, надане йому ст. 56 Податкового кодексу України право адміністративного оскарження рішень податкових органів, звертався зі скаргами до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві № 7465/10/26-15-10-04 від 12.12.2013 року податкове повідомлення рішення відповідача № 0000602204 від 17.10.2013 року залишено без змін, а первинна скарга без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України № 3346/6/99-99-10-01-15 від 20.02.2014 року податкове повідомлення рішення відповідача № 0000602204 від 17.10.2013 року залишено без змін, а скарга без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

На виконання ухвали Вищого адміністративного суду від 02.04.2015 року, суд першої інстанції дослідив реальність та товарність господарських операцій та прийшов до висноку, що між ТОВ «Росичі» та контрагентом ТОВ «Тру Кам» здійснювались операції, без мети реального настання правових наслідків.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема:

- Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

- Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

- Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Росичі» та ТОВ «Тру Кам» укладено договір №19 від 19.03.2013 року про надання послуг, згідно якого позивач як замовник доручає, а ТОВ «Тру Кам» як виконавець бере на себе зобов'язання власними та/або залученими силами та засобами на свій ризик якісно, у встановлені даним договором строки, виконати реконструкцію приміщень ресторану за адресою : вул. Дніпровська набережна, буд. № 7, м. Київ, а замовник зобовязується прийняти та оплатити якісно виконані ним роботи, в порядку та на умовах цього договору.

При цьому, п.2.1 даного договору визначено, що договірна ціна на виконання комплексу робіт по даному договору визначена сторонами у додатку № 1 (договірна ціна), що є невідємною частиною договору, і орієнтовно складає разом з ПДВ 3055620,00 грн.

П.2.2 договору передбачено, що фактична вартість робіт по об'єкту за звітний період визначається сторонами за актами приймання виконаних будівельних робіт по ф. КБ-2в і ф. КБ-3 з урахуванням ринкових цін на ресурси на день виконання робіт, що зазначені в актах. Вартість матеріально-технічних ресурсів визначається згідно їх фактичних нормативних витрат та цін на них у відповідності до наданих виконавцем копій рахунків-фактур, дорожніх листів, актів-приймання передачі та накладних.

На підтвердження права на формування податкового кредиту позивачем надано: договір №19 від 19.03.2013 року, податкові накладні №16 від 20.03.2013 року №17 від 21.03.2013 року, №34 від 26.03.2013 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2013 року №1, акт приймання виконаних робіт за травень 2013 року № 2, акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2013 року №3, акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2013 року №4, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за травень, червень 2013 року .

Будь-яких інших документів позивачем не надано.

При цьому, позивач у свої позовній заяві зазначено що 22.11.2013 року в приміщеннях Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі», за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. № 7, було проведено обшук та виїмку документів. Обшук та виїмка проводилась на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 13.11.2013 року. Відповідно до протоколу обшуку від 22.11.2013 року працівниками правоохоронних органів вилучено у позивача оригінали первинних документів, договорів, що повязані із здійсненням Товариством фінансово-господарської діяльності, а також електронні носії, на якій зберігалась інформація, в тому числі по взаємовідносинах з ТОВ «Тру Кам».

Та у позивача відсутня частина документів щодо взаємовідносин з останнім.

Однак, з листа Слідчого управління Головного управління в місті Києві МВС України №12/3-3997 від 10.06.2014 року (а.с 187), вбачається, що під час проведення обшуку у ТОВ «Росичі» не вилучалися оригінали первинних документів по їх взаємовідносинах із ТОВ «Тру Кам», та відповідно у кримінальному провадженні № 12013110000000314 вказаним документам процесуальний статус не визначався.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що позивач не був позбавлений можливості надати суду всі наявні в нього документи по взаємовідносинам з ТОВ «Тру Кам». Однак, позивачем не було надано додаткових документів, з яких можливо встановити коли, ком та які саме роботи були виконані. Також які матеріали та машинне обладнання було використано, скільки робітників було задіяно до виконання робіт, тощо.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження вищезазначених доводів, а саме факту здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Тру Кам», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача.

Позивачем не надано доказів виконання будівельних безпосередньо ТОВ «Тру Кам».

Також, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що матеріали справи не містять кінченого результату наданих послуг. Також, вищезазначений перелік послуг (будівельні роботи) є досить широким та не вичерпним, а тому встановлення яких саме послуг замовлялось позивачем не вбачається можливим.

Тобто, позивачем не надано жодного документу на підтвердження виробничої необхідності залучення контрагента для виконання робіт власними силами, а з наявних в матеріалах справи документів не можливо встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги акти виконаних робіт та податкові накладні, оскільки в матеріалах справи відсутні копії товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, довіреностей, які б свідчили про транспортування та відвантаження будівельних матеріалів на об'єкти будівництва.

Також, позивачем не надано копій перепусток працівників ТОВ «Тру Кам» на об'єкт будівництва.

Тобто, з наявних в матеріалах справи документів неможливо перевірити обставини стосовно ходу виконання робіт за договором, укладеними позивачем з ТОВ «Тру Кам», зокрема, які особи конкретно контролювали виконання цих робіт; кому саме та яким чином позивачем було забезпечено доступ до об'єктів для виконання робіт, шляхом, зокрема, надання перепусток, подання списків осіб охороні тощо, яким чином позивач здійснював поточний контроль за станом виконання робіт. Також не надано документів на підтвердження права позивача на залучення до цих робіт підрядника.

Також, з матеріалів справи вбачається, що у контрагента позивача ТОВ «Тру Кам» відсутні трудові та матеріальні ресурси , тобто, неможливо встановити яким чином контрагент позивача мав можливість виконати будівельні роботи вартістю близько трьох міліонів грн.

Разом з тим, позивачем не надано документів на підтвердження тих обставин, яким чином, коли та ким були виконані будівельні роботи, кількість фактично використаного будівельного матеріалу, актів прийняття виконаних робіт, документів на підтвердження оплати виконаних робіт. Тобто, належних та допустимих документів на підтвердження реальності спірного договору позивачем не надано.

При цьому, надані позивачем договірна ціна; зведений кошторис; локальний кошторис; довідка про вартість будівельних робіт не підтверджують реальність проведення будівельних робіт контрагентом.

Наявні в матеріалах справи документи не дають змогу ідентифікувати участь ТОВ «Тру Кам» у виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва.

Суд першої інстанції правомірно звертає увагу, що матеріали справи не місять доказів наявності у ТОВ «Тру Кам» трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого діяльності.

Доказів залучення ТОВ «Тру Кам» інших працівників суду не надано, до матеріалів справи не долучено.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що недостатність необхідних трудових ресурсів для виконання ТОВ «Тру Кам» будівельних робіт за договором 19.03.2013 року №19, а також з огляду відсутність у справі доказів фактичного здійснення будівельних робіт ТОВ «Тру Кам» та доказів залучення третіх осіб, суд першої інстанції дійшов правомірно висновку про недоведеність фактичного здійснення будівельних робіт ТОВ «Тру Кам».

Таким чином, судом першої інстанції обгрунтовано встановлена безтоварність угод укладених між позивачем та його контрагентом, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що лише формальна наявність у справі акта про надання послуг і податкової накладної, не є достатнім та беззаперечним документальним і фактичним підтвердженням виконання ТОВ «Тру Кам» робіт і не дає можливість дійти переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій, що вказує на відсутність підстав для формування валових витрат і податкового кредиту.

Суд першої інстанції вірно зазначає, що згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.04.2015 підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції слугувало наступне: «колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій при винесені рішення не досліджено реальність та товарність господарських операцій».

При цьому, з урахуванням вищезазначених висновків, під час нового розгляду позивачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надано додаткових доказів факту здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Тру Кам», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 року, в порядку ст.71 КАС України, у позивача було витребувано у позивача належним чином завірені копії документів на які посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі на підтвердження товарності та реальності угоди, укладеної між ТОВ «Росичі» та ТОВ «Тру Кам».

На виконання вказаної ухвали суду, позивачем 05.10.2015 року було надано додаткові документи. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що останнім було надано лише ті документи, які вже містяться в матеріалах справи. Будь-яких інших документів, які можуть підтвердити товарність та реальність господарських операцій, суду апеляційної інстанції не надано.

При цьому, у разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Аналогічна правова позиція наведена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 та в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р.

Разом з тим, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до вироку Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/22932/13-к від 24.09.2013 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст.205 Кримінального кодексу України.

Як вбачається зі змісту вказаного судового рішення ОСОБА_3 за попередньою змовою з невстановленими особами зареєстрував ТОВ «Тру Кам» на імя ОСОБА_4 без мети здійснення підприємницької діяльності.

Так, протягом 2012 - 2013 років на рахунок ТОВ "Тру Кам" (код ЄДРПОУ 38320081) від підприємств реального сектору економіки були перераховані грошові кошти, як оплата за начебто виконані роботи (послуги), поставку товарів, хоча підприємницька діяльність фактично не здійснювалась.

У відповідності до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Однак, згідно ж зазначеного вище вироку суду, ТОВ «Тру Кам» зареєстровано на імя ОСОБА_4 без мети здійснення підприємницької діяльності.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно зазначає, що ОСОБА_4 взяв участь в створенні ТОВ «Тру Кам» не з метою здійснення підприємницької діяльності, а з метою використання його в подальшому, для прикриття незаконної діяльності з мінімізації податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

При цьому, суд першої інстанції вірно підкреслює, що первинні документи були підписані ОСОБА_4

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги. Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21 січня 2011 року, а також постанові від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Крім того, з акта про неможливість проведення зустрічної звірки щодо формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ «Тру Кам» по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями за період з 15.08.2012 року по 30.04.2013 року, вбачається відсутність об'єктів оподаткування ТОВ «Тру Кам» по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 15.08.2012 року по 30.04.2013 року.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки судовим рішенням у кримінальній справі встановлено здійснення фіктивного підприємництва ТОВ «Тру Кам», яке було спрямовано на формування податкової вигоди контрагентам-покупцям, та враховуючи ту обставину, що позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, всіх необхідних документів, які мають бути складені за результатами виконання таких робіт, то, в даному випадку, господарські операції ТОВ «Росичі» з вказаним суб'єктом господарювання не носили реальний характер, а тому є по своїй сутті безтоварними.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та в ході перевірки повноваження державної податкової інспекції використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить інших посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі"- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2015 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено 12 жовтня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.