КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2019 року

Київ

справа №826/2958/14

адміністративне провадження №К/9901/8282/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСИЧІ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2015 (суддя Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 (судді: Земляна Г.В. (головуючий), Межевич М.В., Сорочко Є.О.) у справі № 826/2958/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСИЧІ" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСИЧІ" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000602204 від 17.10.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 107 541,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 53 771,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ Тру Кам мали реальний характер, натомість висновки контролюючого органу про відсутність реальних правових наслідків за господарськими операціями з зазначеним контрагентом є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015, у задоволенні позову відмовлено.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.04.2015 вказані вище рішення скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015, у задоволенні позову Товариства відмовлено.

6. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем не доведено реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ Тру Кам , оскільки встановлені обставини справи в своїй сукупності не підтверджують фактичного вчинення господарських операцій, за якими позивачем було сформовано податковий кредит. Крім того, суди вказали про наявність вироку щодо фіктивного підприємництва відносно посадової особи контрагента позивача - ТОВ Тру Кам , а отже первинні документи підписані такою особою не можуть вважатись такими, що підтверджують реальність господарських операцій, що в свою чергу підтверджує доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій та правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства.

8. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ, а також нарахування фінансових (штрафних) санкцій, згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від № 833/26-53-22-04-21 від 30.09.2013, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти сплати та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість за березень 2013 року по фінансово-господарським взаємовідносинах з ТОВ Тру Кам , під час якої було виявлено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення на загальну суму 401 729,00 грн та занижено податок на додану вартість за березень 2013 року на загальну суму 107 541,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентом ТОВ Тру Кам не спричинили настання реальних правових наслідків.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та контрагентом ТОВ Тру Кам відбувались у межах укладеного договору надання послуг.

Позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій з отримання робіт від контрагента було надано копії первинних документів, зокрема, договір, податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за травень, червень 2013 року.

Судами також встановилено, що усі документи від імені контрагента позивача ТОВ Тру Кам , підписані ОСОБА_6, та складені після червня 2015 року.

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/22932/13-к від 24.09.2013 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст.205 Кримінального кодексу України. Як вбачається зі змісту вказаного судового рішення, яке набрало законної сили, ОСОБА_7 за попередньою змовою з невстановленими особами зареєстрував ТОВ Тру Кам на імя ОСОБА_6, без мети здійснення підприємницької діяльності.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. У доводах касаційної скарги та додаткових поясненнях позивач цитує норми матеріального та процесуального права, які, на думку скаржника, полягають у неправильній правовій (юридичній) оцінці судами попередніх інстанцій встановлених обставин справи, зокрема скаржник вказує на ненадання судами оцінки доказам, які були надані в підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ Тру Кам . Також скаржник вказує на те, що вирок Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/22932/13-к від 24.09.2013 не є беззаперечним доказом відсутності реальних правових наслідків за господарськими операціями з ТОВ Тру Кам .

В касаційній скарзі інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в позовній заяві та апеляційній скарзі Товариством не вказано, позивач фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.

11. Контролюючим органом відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

12. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

12.2. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

12.3. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

13. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

13.1. Стаття 1.

13.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

13.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

13.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

13.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

14. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

14.1. Пункт 2.4.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

14.2. Пункт 2.15.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

16. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

17. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

18. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

19. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

20. При цьому Суд зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

21. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

22. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

23. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

24. Розв'язуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо непідтвердження належними первинними документами операцій з отримання послуг, а відповідно і неправомірність формування позивачем податкового кредиту за такими операціями, надав належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) щодо оцінки доказів та дійшов обґрунтованого висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає право позивача формувати податковий кредит з ПДВ за такими операціями.

25. Так суди при прийнятті рішень врахували наявність вироку Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/22932/13-к від 24.09.2013, яким ОСОБА_7, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст.205 Кримінального кодексу України та яким встановлено, що ОСОБА_7 за попередньою змовою з невстановленими особами зареєстрував ТОВ Тру Кам за винагороду на ім'я ОСОБА_6, який не мав наміру здійснювати будь - яку фінансово-господарську діяльність. А отже первинні документи від імені контрагента позивача ТОВ Тру Кам , підписані ОСОБА_6, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою, та як наслідок не можуть визнаються такими, що посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг. Отже, є безпідставним формування даних податкового обліку на підставі таких не належно оформлених первинних документів.

26. Суди попередніх інстанцій також правильно вказали, що позивачем в підтвердження виконання договору про надання послуг з реконструкції приміщень ресторану не було надано первинних документів, які б беззаперечно свідчили про фактичне здійснення господарських операцій, зокрема Товариством не було надано товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, довіреностей, які б свідчили про транспортування та відвантаження будівельних матеріалів на об'єкти будівництва, не надано копій перепусток працівників ТОВ Тру Кам на об'єкт будівництва. Тобто, з наданих позивачем копій актів виконаних робіт та податкових накладних неможливо перевірити обставини стосовно ходу виконання робіт за договором, зокрема, які особи контролювали виконання цих робіт, кому саме та яким чином позивачем було забезпечено доступ до об'єктів для виконання робіт, яким чином позивач здійснював поточний контроль за станом виконання робіт. Крім того, матеріали справи не містять і документів, з яких би можливо було встановити фактичний результат наданих послуг, факт прийняття виконаних робіт, а також документів на підтвердження оплати виконаних робіт.

Посилання позивача на те, що працівниками правоохоронних органів вилучено оригінали первинних документів, договорів, що пов'язані із здійсненням Товариством фінансово-господарської діяльності, а також електронні носії, на якій зберігалась інформація, в тому числі по взаємовідносинах з ТОВ Тру Кам (протокол обшуку від 22.11.2013), у зв'язку з чим неможливо надати первинні документи, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги з огляду на те, що листом Слідчого управління Головного управління в місті Києві МВС України №12/3-3997 від 10.06.2014 було повідомлено, що під час проведення обшуку у ТОВ Росичі оригінали первинних документів по їх взаємовідносинах із ТОВ Тру Кам не вилучалися та у кримінальному провадженні вказаним документам процесуальний статус не визначався, а отже за таких обставин позивач не був позбавлений можливості надати оригінали первинних документів, які б в сукупності підтверджували реальне здійснення спірних господарських операцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Судами попередніх інстанцій правильно та в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, досліджено господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом, за якими Товариством було сформовано податковий кредит.

28. Оцінка доказів судами зроблена з огляду на приписи норм процесуального законодавства (ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України), надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як Товариством так і контролюючим органом.

29. За встановлених обставин у справі на підставі оцінених доказів, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що контролюючим органом доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, натомість позивачем з огляду на приписи процесуального закону (ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень судами попередніх інстанцій) належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів та доводів щодо неправомірного включення до податкового кредиту операцій з придбання робіт (послуг), які не спричинили настання реальних правових наслідків.

30. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми, що регулюють спірні відносини та встановлені обставини справи в сукупності, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСИЧІ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 слід залишити без задоволення.

31. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

32. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСИЧІ" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 у справі № 826/2958/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду

Дата ухвалення рішення 19.02.2019
Зареєстровано 22.02.2019
Оприлюднено 22.02.2019

Судовий реєстр по справі 826/2958/14

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Постанова від 19.02.2019 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду Адміністративне
Ухвала від 19.02.2019 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду Адміністративне
Ухвала від 26.01.2018 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду Адміністративне
Ухвала від 07.10.2015 Київський апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 07.10.2015 Київський апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 16.09.2015 Київський апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Постанова від 10.06.2015 Окружний адміністративний суд міста Києва Адміністративне
Ухвала від 02.04.2015 Вищий адміністративний суд України Адміністративне
Ухвала від 21.01.2015 Київський апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Постанова від 25.06.2014 Окружний адміністративний суд міста Києва Адміністративне

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Перевірити компанію

Додайте Опендатабот до улюбленного месенджеру

Вайбер Телеграм Месенджер

Опендатабот для телефону