КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2335/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.
У Х В А Л А
Іменем України
08 жовтня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Бистрик Г.М.,
суддів: Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,
при секретарі: Гуменюк Т.В.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Пластмас» Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Пластмас-Прилуки» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И Л А :
Дочірнє підприємство «Пластмас» Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Пластмас-Прилуки» звернулися в суд з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.05.2015 року № 0002411501/14.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанову суду - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2015 року. За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 17.04.2015 року № 175/15-222/32512498.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 74 536,00 грн..
У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 06.05.2015 року № 0002411501/14, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 74 536,00 грн. та нараховано 37 628,00 грн. штрафних санкцій.
За результатами адміністративного оскарження вищезгадане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Альянс-Центренерго» укладено договір поставки хімічної продукції від 16.12.2014 року № 01-2/3.
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано: видаткові накладні, податкові накладні, специфікації, товарно-транспортні накладні, оборотно-сальдові відомості, платіжні доручення. При цьому, жодних недоліків у вказаних первинних документах не встановлено. Придбану у контрагента хімічну продукцію позивач використав у власній господарській діяльності для виготовлення готової продукції та подальшої продажу її на підставі договорів поставки, копії яких наявні в матеріалах справи.
Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість суду належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.
Податковий орган мотивує апеляційну скаргу висновками акта Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій області про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Альянс-Центренерго». Вказаним актом встановлено порушення вказаним підприємством вимог податкового законодавства. Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку про нікчемність укладеного позивачем правочину.
Колегія суддів до уваги вказані доводи не бере, оскільки зазначений акт перевірки лише фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки та не може давати оцінку реальності здійснених господарських операцій, тим більше встановлювати нікчемність окремих правочинів.
Крім того, викладені в акті перевірки висновки про нікчемність договору, укладеного позивачем з його контрагентом зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Зазначені нормативно-правові акти не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України. Повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті перевірки, належать виключно до компетенції суду.
Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.
Проте, існування обставин, які б свідчили про нікчемність укладеного позивачем з контрагентом договору, у даній справі податковим органом не доведено.
Водночас, фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладений договір відповідає економічному змісту та діловій меті, здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача, а їх результати використані позивачем у власній господарській діяльності.
Зазначене повністю спростовує доводи відповідача, що здійснені між позивачем і контрагентом господарські операції не мали реального характеру, а використовувались виключно для зменшення податкових зобов'язань позивача.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відповідача Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.
Повний текст ухвали суду виготовлено 12.10.2015 року.
Головуючий суддя: Бистрик Г.М.
Судді: Желтобрюх І.Л.
Мамчур Я.С.
.
Головуючий суддя Бистрик Г.М.
Судді: Мамчур Я.С
Желтобрюх І.Л.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.10.2015 |
Оприлюднено | 16.10.2015 |
Номер документу | 52255364 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Бистрик Г.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні