Ухвала

від 13.10.2015 по справі 825/2072/15-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/2072/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

13 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду 12 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Карис» до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року позивач - Приватне підприємство «Карис», звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.01.2015 № 0000022200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду 12 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду 12 серпня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача та в повній мірі підтверджують отримання товарів/робіт, послуг від його контрагентів. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів. Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відтак, суд вирішив, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ПП "Карис" (ЄДРПОУ 39117212) зареєстроване в якості юридичної особи 28.02.2014, взято на податковий облік 03.03.2014, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 227803, є платником податку на додану вартість.

Чернігівською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Карис" з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.04.2014 по 31.10.2014 при проведенні господарських операцій з ТОВ "АРМАТОРГ", ТОВ "ПРОФІТ ПАРТНЕР", ТОВ "ДЖЕТІК КОНСАЛТИНГ", за результатом якої складено акт від 13.01.2015 № 1/22/39117212.

Згідно з актом перевірки податковим органом під час здійснення перевірки встановлено, що в ході фінансово-господарських взаємовідносин ПП "Карис" занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, в сумі 48600,00 грн., в т.ч. за травень 2014 року в сумі 11600,00 грн., за червень 2014 в сумі 6500,00 грн., за липень 2014 року в сумі 10500,00 грн., за серпень 2014 року в сумі 3000,00 грн., за вересень 2014 року в сумі 9000,00 грн., за жовтень 2014 року в сумі 8000,00 грн.

На підставі зафіксованих у акті висновків Чернігівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.01.2015 № 000022200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 60750,00 грн., у т.ч. за основним платежем 48600,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12150,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачем було подано скаргу №4 від 04.02.2015, за результатами розгляду якої Чернігівською ОДПІ прийнято рішення від 02.04.2015, яким скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит - товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З матеріалів справи вбачається, що ПП "Карис" здійснювало господарську діяльність із ТОВ "АРМАТОРГ", ТОВ "ПРОФІТ ПАРТНЕР", ТОВ "ДЖЕТІК КОНСАЛТИНГ", що підтверджується укладеними договорами між позивачем та його контрагентами, наявність та перевірка яких підтверджується актом перевірки (а. с. 27-37).

Зокрема, між ПП "Карис" та ТОВ "АРМАТОРГ" було укладено договір про надання послуг консультування з питань комерційної діяльності й керування № 109 від 05.05.2014 та договір поставки № 110 від 06.05.2014.

В підтвердження реальності господарської діяльності в матеріалах справи містяться наступні первинні документи: товарно-транспортна накладна № 0000000015 від 06.05.2014 (а. с. 15), видаткова накладна № 15 від 06.05.2014 на загальну суму 21600,00 грн, в т.ч. ПДВ 3600,00 грн (а. с. 19), податкова накладна № 15 від 06.05.2014 на загальну суму 21600,00 грн, в т.ч. ПДВ 3600,00 грн (а. с. 24), акт прийому-передачі наданих послуг № 228 від 30.05.2014 на загальну суму 48000,00 грн, у т.ч. ПДВ 8000,00 грн (а. с. 16), податкова накладна № 228 від 30.05.2014 на загальну суму 48000,00 грн, в т.ч. ПДВ 8000,00 грн (а. с. 23), видаткова накладна № 9 від 03.06.2014 на загальну суму 27000,00 грн, в т.ч. ПДВ 4500,00 грн (а. с. 17), товарно-транспортна накладна № 0000000009 від 03.06.2014 (а. с. 18), податкова накладна № 9 від 03.06.2015 на загальну суму 27000,00 грн, в т.ч. ПДВ 4500,00 грн (а. с. 22), акт прийому-передачі наданих послуг № 175 від 30.06.2014 на загальну суму 12000,00 грн, в т.ч. ПДВ 2000,00 грн (а. с. 20) податкова накладна № 175 від 30.06.2014 на загальну суму 12000,00 грн, в т.ч. ПДВ 2000 грн (а. с. 21).

Крім того, в підтвердження реальності господарської діяльності ПП "Карис" з ТОВ "ПРОФІТ ПАРТНЕР" в матеріалах справи містяться наступні первинні документи: податкова накладна № 180 від 08.07.2014 на загальну суму 27000,00 грн, в т.ч. ПДВ 4500,00 грн (а. с. 25), видаткова накладна № 180 від 08.07.2014 на загальну суму 27000 грн, в т.ч. ПДВ 4500,00 грн (а. с. 26), товарно-транспортна накладна № 0000000180 від 08.07.2014 (а. с. 86).

Також, між ПП "Карис" та ТОВ "ДЖЕТІК КОНСАЛТИНГ" було укладено договір про надання послуг консультування з питань комерційної діяльності й керування № 111 від 24.07.2014.

В підтвердження реальності господарської діяльності між ПП "Карис" та ТОВ "ДЖЕТІК КОНСАЛТИНГ" в матеріалах справи містяться наступні первинні документи: акт прийому-передачі наданих послуг № 52 від 31.07.2014 на загальну суму 36000,00 грн, в т.ч. ПДВ 6000,00 грн (а. с. 41), податкова накладна № 52 від 31.07.2014 на загальну суму 36000,00 грн, в т.ч. ПДВ 6000,00 грн (а. с. 45), акт прийому-передачі наданих послуг № 188 від 29.08.2015 на загальну суму 18000,00 грн, в т.ч. ПДВ 3000,00 грн (а. с. 40), податкова накладна № 188 від 29.08.2014 на загальну суму 18000,00 грн, в т.ч. ПДВ 3000,00 грн (а. с. 44), акт прийому-передачі наданих послуг № 153 від 30.09.2014 на загальну суму 54000,00 грн, в т.ч. ПДВ 9000,00 грн (а. с. 39), податкова накладна № 153 від 30.09.2014 на загальну суму 54000,00 грн, в т.ч. ПДВ 9000,00 грн (а. с. 43), акт прийому-передачі наданих послуг № 164 від 31.10.2014 на загальну суму 48000,00 грн, в т.ч. ПДВ 8000,00 грн (а. с. 38), податкова накладна № 164 від 31.10.2014 на загальну суму 48000,00 грн, в т.ч. ПДВ 8000,00 грн (а. с. 42).

Крім того, на підтвердження факту реального виконання договорів із контрагентами, в матеріалах справи наявні наказ про відрядження № 4-В від 06.05.2014 про відрядження до м. Дніпропетровськ на ТОВ "АРМАТОРГ" з метою закупівлі какао-порошку (а. с. 82), наказ № 10-В від 03.06.2014 про відрядження до м. Дніпропетровськ на ТОВ "АРМАТОРГ" з метою закупівлі какао-порошку (а. с. 80), наказ № 15-В від 08.07.2014 про відрядження до м. Дніпропетровськ на ТОВ "ПРОФІТ ПАРТНЕР" з метою закупівлі какао-порошку (а. с. 84), наказ про відрядження № 21-В від 30.07.2014 до м. Київ на ТОВ "ДЖЕТІК КОНСАЛТИНГ" з метою участі в практичному навчальному модулі (а. с. 78) та посвідчення про відрядження з підписами та мокрими печатками сторін (а. с. 79, 81, 83, 85),

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача та в повній мірі підтверджують отримання товарів/робіт, послуг від його контрагентів.

Таким чином, позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Поряд з цим, в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» зазначено, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо невідповідності податкових накладних, виписаних на ім'я позивача контрагентами, вимогам чинного законодавства України.

Станом на дату укладення і виконання договорів між позивачем та контрагентами вказані суб'єкти господарювання були зареєстровані у передбаченому законодавством порядку і були платниками ПДВ, тобто мали спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність.

В Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість контрагентів позивача скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

В свою чергу, як на підставу нереальності угод позивача із контрагентами відповідач посилається по взаємовідносинах із ТОВ "АРМАТОРГ" на ненадання документів на підтвердження використання придбаних послуг у власній господарській діяльності, та наявність розбіжностей у системі співставлення податкових зобов'язань, по взаємовідносинах із ТОВ "ПРОФІТ ПАРТНЕР" на наявність довідки Броварської ОДПІ щодо зустрічної звірки від 17.10.2014 № 57/10-06-22-04/39207798, на наявність акту ДПІ у Печерського району м. Києва від 10.09.2014 № 2795/26-55-22-02/39079984, на наявність розбіжностей у системі співставлення податкових зобов'язань, по взаємовідносинах із ТОВ "ДЖЕТІК КОНСАЛТИНГ" на наявність розбіжностей у системі співставлення податкових зобов'язань, а також на не надання документального підтвердження щодо отримання послуг.

Проте, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки про порушення законодавства його контрагентами без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

В свою чергу допущення контрагентами позивача окремих порушень вимог податкового законодавства жодним чином не може впливати на господарські відносини з позивачем, оскільки саме порушник повинен нести відповідальність за виявлені порушення.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що обґрунтованих доводів та належних доказів на спростовування наведеного податковим органом під час апеляційного розгляду справи не надано.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду 12 серпня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду 12 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 13.10.2015 року.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.