Ухвала

від 30.09.2015 по справі 2а-5792/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2а-5792/12/1470

Категорія: 8.4.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Яковлева Ю.В.

розглянувши порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю МГС-Інвест про припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби подало апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Постановою від 27 листопада 2012 року, ухваленою в порядку скороченого провадження, Миколаївський окружний адміністративний суд в повному обсязі відмовив у задоволенні адміністративного позову ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби до ТОВ МГС-Інвест про припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, ТОВ МГС-Інвест , код ЄДРПОУ 37585487, зареєстроване виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 22 березня 2011 року за № 15221020000021042.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права внаслідок помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відсутність прибутку та діяльність не спрямована на отримання прибутку є провадження відповідачем діяльності, яка суперечить установчим документам, що у свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є підставою для ухвалення судового рішення про припинення юридичної особи.

ТОВ МГС-Інвест письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало.

Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що відповідач, як юридична особа, зареєстрований виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та перебуває на обліку і ДПІ к платник податків.

Також суд першої інстанції встановив, що підставою для звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є встановлення податковим органом, на підставі податкової звітності ТОВ МГС-Інвест , відсутності господарської діяльності з ІІ кварталу 2011 року.

Суд першої інстанції встановив, що саме з відсутністю прибутку від господарської діяльності відповідача, податковий орган пов'язує наявність підстав для припинення юридичної особи, посилаючись на ч. 2 ст. 38 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , відповідно до якої підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є провадження юридичною особою діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.

Оскільки податковий орган, всупереч приписам ст. 71 КАС України, не надав належних та допустимих доказів провадження відповідачем діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

При цьому суд першої інстанції зауважив, що види діяльності, якими займається відповідач, зазначені в спеціальному витягу з ЄДРЮОФОП, в той час, як податковий орган безпідставно, всупереч приписам ч. 1 ст. 42, ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України, ототожнює господарську діяльність із її наслідком у вигляді прибутку.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

- визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, якими податковий орган обґрунтовував, як вимоги адміністративного позову так і вимоги апеляційної скарги, - є здійснення ТОВ МГС-Інвест діяльності, що суперечить установчим документам.

Апеляційний суд встановив, що ні при розгляді справи судом першої інстанції, ні при апеляційному оскаржені судового рішення, податковий орган, всупереч приписам ч. 4 ст. 71 КАС України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, а саме не надав ні установчих документів відповідача, ні доказів здійснення відповідачем діяльності, яка суперечить установчим документам.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, проте недобросовісне виконання суб'єктом владних повноважень - позивачем своїх прав та обов'язків не може бути підставою для збирання доказів за ініціативою суду, оскільки в такому випадку буде порушений принцип змагальності та порушено завдання адміністративного судочинства, а саме - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Апеляційний суд зазначає, що декларування відсутності фінансово-господарської діяльності не є доказом, який стосується предмету доказування, а саме здійснення діяльності яка суперечить установчим документам.

При цьому апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що відсутність прибутку та діяльність не спрямована на отримання прибутку є провадження відповідачем діяльності, яка суперечить установчим документам. Ці доводи суперечать приписам ст. 57 Господарського кодексу України, якою встановлено поняття та види установчих документів, обов'язкові положення та відомості які мають міститись в установчих документах.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Також апеляційний суд вважає за необхідне зазначити про відсутність у податкового органу повноважень на звернення до суду з вимогами про припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, саме з підтав провадження юридичною особою діяльності, що суперечить установчим документам

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ПК України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби.

Відповідно до приписів п.п. 20.1.12 п. 20.1 ст. 20 ПК України, в редакції чинній на час звернення позивача до суду, органи державної податкової служби мають право, окрім іншого, у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Аналіз наведеної норми права дає підстави вважати, що органи ДПС мають право звертатися до судових органів із заявою (позовною заявою) про припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання, виключно у випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень може звернутися з позовом про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.

Аналіз переліку підстав для звернення суб'єкта владних повноважень до суду дає можливість дійти висновку, що він повинен мати достатні адміністративні можливості для здійснення визначених йому законом завдань та функцій, і лише у випадках, коли Конституцією чи законами України встановлені судові обмеження його діяльності, він звертається до суду з позовом по суті для отримання судового дозволу.

Такі звернення мають бути зумовлені необхідністю виконання покладених на них завдань і функцій, а використовувати свої повноваження вони можуть лише з метою, з якою це повноваження надане.

Функції державних податкових органів визначені ст. 19-1 ПК України, відповідно до якої податкові органи, зокрема, забезпечують облік платників податків, здійснюють контроль за своєчасністю подання передбаченої законом звітності; здійснюють контроль за встановленими законом строками здійснення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведенням розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів; реєструють та ведуть облік платників податків, облік об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням, проводять диференціацію платників податків; забезпечують ведення обліку податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на органи державної податкової служби, та складання звітності щодо стану розрахунків платників з бюджетом.

Припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є одним із заходів, спрямованих на запобігання порушенню податкового законодавства або його припиненню, а не засобом забезпечення обліку платників податків.

Суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом , оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження.

Як раніше зазначено апеляційним судом, до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, що кореспондує з нормами Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , якими визначені підстави для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця внаслідок неподання податкової звітності.

Таким чином, компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання не в усіх випадках, визначених ст. 38 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції. Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством та здійснення юридичною особою діяльності, що заборонена законом.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-71, ч. 10 ст. 183-2, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, ч. 6 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її постановлення, та оскарженню не підлягає.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Ю.В.Яковлев