Ухвала

від 08.10.2015 по справі 821/1205/15-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2015 р.м. ОдесаСправа № 821/1205/15-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача - Косцової І.П.

суддів - Стас Л.В.

- Турецької І.О.

за участю: секретаря - Разінкіної Л.В.

представника апелянта - Кравченка П.Г. (довіреність від 05.12.2014 року)

представника позивача - Швець О.В. (довіреність від 16.04.2015 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Херсон Зерно» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Херсон Зерно» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області від 07.04.2015 року, якими Підприємству визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 999 639 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 666 426 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 333 213 грн., з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 899 674,50 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 599 783 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 299 891,50 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення Підприємством господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі досліджено первинні документи, що підтверджують придбання товару, надання послуг, невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків та визначення позивачу грошових зобов'язань та застосування санкцій.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Херсон Зерно" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти декларування податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків контрагентами - постачальниками ТОВ «Будметхимопт», ПП «Нефертум», СГП «Боріс - Агро» за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2014 р., ТОВ «Ладона» за вересень, жовтень 2014 р., подальшого використання, реалізації придбаних товарно - матеріальних цінностей (робіт, послуг) та відображення здійснених фінансово - господарських операцій у податковій звітності, результати якої оформлено актом від 12.03.2015 року №51/21-03-22-0/34369736.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- ст. 44, п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.185.1 ст. 185, п.186.2 ст. 186, п.198.1 ст. 198, п.198.2 ст. 198, п.198.3 ст.198, п.198.5 ст. 198, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України;

- п.134.1 ст. 134, пп.138.1.1 п.138.1 ст. 138, п.138.2 ст. 138, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПП «Херсон Зерно» занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 599 783 грн.;

- ст. 44, ст.45, п.185.1 ст. 185, п.186.2 ст. 186, п.198.1 ст. 198, п.198.2 ст. 198, п.198.3 ст.198, п.198.5 ст. 198, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит за період, охоплений перевіркою, що призвело до завищення від'єдмного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (ряд.19 декларації з ПДВ) у січні 2014 року на загальну суму 31 333 грн., до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд.24 Декларації) у лютому, березні, травні 2014 р. на суму 12 518 грн., та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (ряд.25) на загальну суму ПДВ 666 426 грн.

Крім цього в акті перевірки зазначено, що перевіркою неможливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Будметхимопт», ПП «Нефертум», СГП «Боріс - Агро», ТОВ «Ладона», встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства.

Суть порушень, за висновком податкового органу, полягала в тому, що перевіркою неможливо підтвердити факт перевезення сільськогосподарської продукції у січні - березні 2014 р. ТОВ «Будметхимопт», березні - липні 2014 р. ПП «Нефертум», вересні - жовтні 2014 р. ТОВ «Ладона» та неможливість підтвердження факту постачання сільськогосподарської продукції від СГП «Боріс - Агро», з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходженням майна, відсутністю необхідних трудових ресурсів, транспорту та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення господарської діяльності.

За наслідками перевірки ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.04.2015 року: №0001032200, яким Підприємству визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 999 639 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 666 426 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 333 213 грн. та №0001042200 від 07.04.2015 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 899 674,50 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 599 783 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 299 891,50 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак таких доказів на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати, не спростовано.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем протягом періоду, який охоплювався перевіркою, було укладено договори про надання послуг на перевезення вантажів з ТОВ «Будметхимопт», ПП «Нефертум», ТОВ «Ладона» від 01.10.2013 р. №01/10-13-Т, від 18.03.2014 р. №18/3, від 01.08.2014 р. №01/08 відповідно, та договір купівлі - продажу №19/05-14-КП ВІД 19.05.2015 року з СГП «Боріс - Агро».

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема, копіями договорів, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, довіреностями, виписками по рахунку, актом звіряння взаємних розрахунків, по договору з СГП «Боріс - Агро» - видатковими накладними, податковими накладними, рахунками - фактурами, актом здачі - прийняття робіт (надання послуг), актом приймання - передачі сировини (товару) по кількості та якості, прибутковою накладною (з переробки), довіреностями, випискою по рахунку, актами прийомки, товарно - транспортними накладними, карантинними сертифікатами, які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Судом першої інстанції досліджено відповідні документи та встановлено, що вони не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов договорів з зазначеними вище контрагентами, а також формування позивачем податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Отриманий товар та послуги були оплачені позивачем, а на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Доводи ж податкового органу, що за результатами перевірки встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів, зокрема, товарно-транспортних накладних, на думку колегії суддів, є необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог податкового законодавства, товарно-транспортна накладна не є документом бухгалтерського обліку, наявність якого є обов'язковою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції зробив вірний висновок про правомірність формування позивачем за спірними операціями податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а тому у податкового органу не було підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Херсон Зерно» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В. Стас

І.О. Турецька