Ухвала

від 23.09.2015 по справі 815/6090/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 р. Справа № 815/6090/14

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Кіселик Д.С.,

за участю представника позивача Медвідя М.С. та представника відповідача Добрянського О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Південної митниці Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний торгівельний центр» до Південної митниці Міндоходів (правонаступник - Одеська митниця ДФС ) про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

28.10.2014р. ТОВ «Міжнародний торгівельний центр» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Південної митниці Міндоходів (правонаступник - Одеська митниця ДФС ), в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача по коригуванню митної вартості товарів №500040001/2014/410043/2 від 14.10.2014р. та оформленню картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2014/0217;

- зобов'язати відповідача скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №500040001/2014/410043/2 від 14.10.2014р. та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040001/2014/0217.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідача є протиправними, а рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропусків товарів, транспортних засобів комерційного призначення підлягають скасуванню, а також зазначив, що у відповідача були всі наявні документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та оцінивши подані декларантом документи в сукупності мав можливість встановити як умови поставки, так і дійсну вартість товару, що поставляється.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2014 року адміністративний позов ТОВ «Міжнародний торгівельний центр» задоволено. Визнано протиправними дії відповідача щодо коригування митної вартості товарів №500040001/2014/410043/2 від 14.10.2014р. та оформленню картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2014/410043/0217. Скасовано рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №500040001/2014/410043/2 від 14.10.2014р. та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2014/410043/0217.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Південної митниці Міндоходів 12.01.2015р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2014р. та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В червні 2012 року між ТОВ «Міжнародний торгівельний центр» та резидентом КНР компанією «GUANDGONGSILIQUEINTERNATIONALGROUPMAUFARCO.LTD» було укладено контракт на поставку продукції №GS/ITC-1 від 25.06.2012р., відповідно до якого позивач придбав триколісні велосипеди ТМ «ВАМВІ».

При розмитненні вказаного товару ТОВ «Міжнародний торгівельний центр» була заявлена його митна вартість за МД №500040001/2014/017731 від 13.10.2014р. та застосовано основний метод - за ціною договору (контракту ) щодо товарів, що імпортуються (вартість операції ). Загальна митна вартість поставлених товарів з урахуванням транспортування склала 35484,88 дол. США, що еквівалентно 459530,01 грн. за курсом НБУ на день винесення рішення, який становив 12,950023.

На підтвердження митної вартості товарів позивачем до митного органу були надані наступні документи: зовнішньоекономічний договір від №GS/ITC-1 від 25.06.2012р.; інвойс від 27.08.2014р. №AIM14-TYA13; пакувальний лист від 27.08.2014р. №AIM14-TYA13PL; коносамент від 02.09.2014р. №SHKUILK1400435; декларація країни відправлення від 27.08.2014р. №530420140045651783; довідка ТПП від 01.10.2014р. №СИО-к №000826; довідка про транспортні витрати від 20.09.2012р. №б/н; платіжне доручення від 24.09.2014р. №23; прайс-лист від 01.07.2014р.

Однак, 14.10.2014р. Південної митницею Міндоходів було прийнято рішення про коригування зазначеної позивачем митної вартості №500040001/2014/410043/2, відповідно до якого, митна вартість товару склала 5дол. США/кг та, крім того, відповідачем була надана і картка відмови в прийнятті митної декларації №500040001/2014/410043/0217.

Не погоджуюсь з зазначеними діями та рішеннями митного органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно з неправомірності дій та спірних рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Та, як слідує зі змісту приписів ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частино 2 статті 51 МК України, митною вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 «методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту та порядок їх застосування» Митного кодексу України.

За правилами ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У відповідності до вимог ч.ч.1,2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч.5,6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу ); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Тобто, як встановлено по справі, позивачем, в даному випадку, до митного органу було надано усі необхідні документи для визначення митної вартості товару. При цьому, дана обставина фактично не заперечувалася представником відповідача.

Відповідно до положень п.7 ст.54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як же вбачається зі змісту ч.1,2 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, з викладених вище норм Митного кодексу України видно, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву повноти та/або достовірні відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товару.

У відповідності приписів ч.ч.1,3 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції ).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені ч.2 ст.58 Митного кодексу України, відповідно до змісту якої, вищевказаної метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Одночасно необхідно вказати, що аналогічну правову позицію з даного спірного питання було викладено і Верховним судом України в постановах від 29.05.2012р. та 11.09.2012р., в яких, в свою чергу, зокрема зазначено:

- «за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребуванням цим органом переліку документів, передбачених п.11 Порядку №1766, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, суд дійшов правильного висновку про протиправність рішення цього органу щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості»;

- «ненадання декларантом запитування митних органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості».

Окрім того, в цій постанові Верховного суду України від 22.10.2013р. зазначається, якщо митна вартість не може бути визначна за першим методом, проводиться процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявного у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товару, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена застосуванням попереднього методу.

Отже, судов колегія, як і суд 1-ї інстанції, уважно дослідивши надані сторонами докази, критично відноситься до дій відповідача, який, застосовуючи резервний метод, проводить аналіз баз даних ПІК «ІНСПЕКТОР-2006» і ЄАІС Міндоходів та визначає, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів є більшим: по товару 1 - МД №500060001/2014/030516 від 10.09.2014р. - 5 дол. США/кг.

Разом з тим, для проведення аналогії дитячих триколісних велосипедів у розмірі 5 дол. США/кг у порівнянні із заявленою позивачем ціною - 2,34 дол. США/кг., судом 1-ї інстанції була досліджена ВМ №500060001/2014/037423 від 13.11.2014р., яка була прийнята Південною митницею Міндоходів без зауважень, відповідно до якої були задекларовані дитячі триколісні велосипеди для дітей від 1,5 до 5 років (кольорові), у розібраному стані (з металевою порожнистою рамою, пластиковим сидінням, колесами з гумовим покриттям, пластиковими педалями ) ТМ "Фіксіки", ТМ "Лунтік", ТМ "Hellо Kitty" загальною вартістю 122517,76 дол. США, вагою нетто 34833кг., тобто за ціною - 3,51 дол. США/кг (а.с.69-70 ).

При цьому, за порівняльною митною декларацією інший імпортером були задекларовані дитячі триколісні у розібраному вигляді в комплекті з козирком від сонця, багажником і батьківською ручкою з комбінованого матеріалу (метал, пластмаса, синтетичний матеріал) арт. ВТ-СТ-0015 - 2040шт., виробник - JIA YU TOY TRADE CO., LTD, торгівельна марка - "BABY TILLY" ціна - 5 дол. США/кг, тобто вказані велосипеди відрізняються за якістю (а.с.131-132 ).

Таким чином, з урахуванням вказаного, суд вважає, що кожен товар є індивідуальним і на формування його ціни впливає безліч факторів, а тому для проведення аналогії потрібне більш детальне дослідження. Разом з цим, відповідач до цього часу не зміг документально підтвердити таку інформацію щодо даного аналогічного товару, його ваги у співвідношенні за одиницю товару.

Окрім того, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, митний орган не вказав на розбіжності в поданих декларантом документах, які, на його думку суттєво впливають на значення складових митної вартості товару та дають підстави для обґрунтованого сумніву у достовірності про митну вартість товару. Так, відповідач зазначив лише розбіжність у вазі вказаної у коносаменті від 02.09.2014р. №SHKUILK1400435 - 15428,19кг та у всіх інших документах де вага зазначена 16220кг. Проте, загальна вартість товару не міняється, а сам товар оцінюється кількістю - 5854 шт. у 912 коробках, що, в свою чергу, збігається з показниками зазначеними у коносаменті.

Отже, за таких обставин, на думку суду, у відповідача були всі наявні документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товару, які імпортуються, в зв'язку із чим, та оцінивши їх в сукупності, митний орган мав можливість точно встановити як умови поставки, так і дійсну вартість товару, що поставляється.

За таких обставин, суд прийшов до висновку щодо протиправності дій Південної митниці Міндоходів щодо коригування митної вартості товарів №500040001/2014/410043/2 від 14.10.2014р. та оформленню картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2014/410043/0217.

У зв'язку із вищезазначеним, судова коелгія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висноку про протиправність спірного рішення Південної митниці Міндоходів про корегування митної вартості товарів №500040001/2014/410043/2 від 14.10.2014р. та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2014/410043/0217 та необхідність їх скасування.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, чого, в даному випадку, не було належним чином зроблено представниками відповідача при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Південної митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко