Ухвала

від 07.10.2015 по справі 820/6074/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 р.Справа № 820/6074/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНАР КОНСАЛТИНГ" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2015р. по справі № 820/6074/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " КОНАР КОНСАЛТИНГ"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання незаконними дій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНАР КОНСАЛТИНГ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 26.05.2015 р. №0003621501;

- визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо проведення камеральної перевірки підприємства ТОВ "КОНАР КОНСАЛТИНГ".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він не відобразив у полі «А» чи «Б» додатку №2 до декларації з ПДВ суми залишку від'ємного значення. Але це не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на суму від'ємного значення, оскільки податковим органом сума від'ємного значення не ставиться під сумнів. Крім того, відповідач взагалі не мав права проводити камеральну перевірку позивача.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення від 26.05.2015 р. №0003621501. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем також подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області 06.05.2015 року було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ ТОВ "КОНАР КОНСАЛТИНГ" ( код ЄДРПОУ 37764557) за березень 2015 року. Результати перевірки викладені в акті від 06.05.2015 року № 2004/20-30-15-01-10/37764557 ( а.с.8-10).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.33 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ, Наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року № 266 (в редакції Наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 року №13), в результаті чого занижено податкові зобов'язання по декларації з ПДВ за березень 2015 року в сумі 3529,00 грн.

За результатами висновків акту перевірки контролюючим органом 26.05.2015 року винесено податкове повідомлення № 0003621501, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 4411,25 грн., з яких: 3529,00 грн. - за основним платежем, 882,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.11).

Підставою для винесення спірного податкового - повідомлення рішення стало не відображення позивачем в полі «а» чи «б» додатку № 2 до декларації з ПДВ за березень 2015 року суми від'ємного значення попередніх звітних періодів до 01.02.2015 року, в результаті чого занижено податкові зобов'язання по декларації березня 2015 року в сумі 3529 грн.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги щодо скасування податкового-повідомлення рішення від 26.05.2015 р. №0003621501 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач в доводах апеляційної скарги вказав, що з урахуванням того, що дохід платника податку у 2014 році не перевищує 20 мільйонів гривень, проведення контролюючим органом камеральної перевірки даних, що задекларовані ТОВ "КОНАР КОНСАЛТИНГ" у податковій звітності заберезень 2015 р., без дозволу Кабінету Міністрів України, заявки суб'єкта господарювання або рішення суду є неправомірним.

Відповідач в доводах апеляційної скарги зазначив, що судом було неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає доводи апеляційних скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до абз. 1 п. 46.1 ст. 46 ПКУ податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно абз. 3 п. 46.1 ст. 46 ПКУ додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "КОНАР КОНСАЛТИНГ" було подано податкову декларацію з ПДВ за березень 2015 року та додаток № 2 до декларації «Розрахунок суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до 01.02.2015 року (а.с. 32-34).

В податковій декларації з ПДВ за березень 2015 року, в рядку 27, позивач вказав суму залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів, на яку у поточному звітному періоді збільшено суму податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в ЄДРПН, визначену п.200-1.3 ст. 200-1 ПКУ.

У рядку 27 податкової декларації з ПДВ за березень 2015 року визначено суму 3529 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ця сума та правомірність її застосування не заперечується податковим органом, позивачем правомірно визначено цю суму в рядку 27.

У графі «а» чи «б» додатку № 2 цю суму не було вказано через фактичну помилку.

Проте, додаток 2, в якому цю суму не було визначено, містить в собі інформацію про намір позивача скористатись цією сумою в майбутньому податковому періоді тим чи іншим способом. Не зазначивши цю суму позивач не визначив, яким чином він має намір скористатись цією сумою - позивач матиме право зареєструвати податкові накладні, чи має намір повернути цю суму на рахунок у банку.

Таким чином, позивач лише позбавив себе права на цю суму при реєстрації податкових накладних.

Згідно з п. 33 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ, за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року:

а) або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200-1.3 статті 200--1 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення. Суми такого від'ємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку;

б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31 січня 2014 року.

Тобто, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що законом унормовано право вибору платника податків подати заяву та відобразити напрям використання від'ємного значення.

Позивачем до матеріалів справи надано податкову декларацію з ПДВ за лютий 2015 року та додаток № 2 (а.с. 35-41), з яких вбачається, що позивачем у податковій декларації відображено суму залишку від'ємного значення 3529 грн.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що не відображення ТОВ "КОНАР КОНСАЛТИНГ" у полі «а» чи «б» додатку №2 до декларації з ПДВ за березень 2015 року суми залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні, не може слугувати підставою для позбавлення позивача самої суми від'ємного значення.

Варто зауважити, що чинним законодавством не передбачено заходи фінансового впливу за дане порушення. Спірна сума від'ємного значення задекларована правомірно, в акті перевірки не заперечувалась правомірність суми від'ємного значення, задекларована позивачем.

Контролюючий орган спірним податковим повідомленням - рішенням фактично знімає дану суму з від'ємного значення, яка не була підставою для виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 26.05.2015 року №0003621501.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача колегія суддів зазначає наступне.

Позивач вказав на неправомірність проведення камеральної перевірки оскільки, сума задекларованого ним доходу не перевищує 20 мільйонів гривень, а тому контролюючий орган взагалі не мав права проводити камеральну перевірку, оскільки для цього відсутні підстави, передбачені Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII.

Відповідно до п.3. розділу ІІ Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII визначено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо безпідставності такої правової позиції, оскільки перевірка була проведена за березень 2015 року, а не за попередній, тобто 2014 рік.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що податкова інспекція є органом державної влади і її діяльність має підпорядковуватись вимогам законодавства. Право податкового органу на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Колегія суддів зауважує, що дії податкового органу повинні створювати, змінювати чи припиняти правовідносини, які безпосередньо впливають на поведінку позивача.

Дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки позивача не можуть бути протиправними, оскільки самі по собі дії не є юридично значимими та не мають безпосереднього впливу на стан суб'єктивних прав та обов'язків суб'єкта, вони не встановлюють ніяких вимог чи обов'язкових правил поведінки для платника податків.

Самі по собі дії відповідача не порушують прав позивача, а тому не підлягають захисту в судовому порядку у зв'язку з відсутністю предмета оскарження.

Колегія суддів зазначає, що права позивача можуть бути порушені внаслідок прийняття податковим органом за результатами його діяльності певних рішень, які можуть вплинути на його права та обов'язки.

І вже рішення, прийняті в тій чи іншій формі за результатами діяльності податкового органу, можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні незаконними дій Державної податкової інспекції у Дзержинськом районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області щодо проведення камеральної перевірки позивача є правомірним та таким, що відповідає вимогам законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційних скарг колегія суддів не приймає до уваги, оскільки викладені правові позиції не є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНАР КОНСАЛТИНГ" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2015р. по справі № 820/6074/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бершов Г.Є. Судді Катунов В.В. Ральченко І.М. Повний текст ухвали виготовлений 12.10.2015 р.