Постанова

від 15.02.2007 по справі 12/615

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/615

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 лютого 2007 р.                                                                                   № 12/615  

    Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Головуючогосуддів:Кочерової Н.О.Дунаєвської Н.Г.Рибака В.В.

розглянув касаційну скаргуДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постановувід 02.11.2006 Житомирського апеляційного господарського суду

у справі№ 12/615 господарського суду Житомирської області

за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський Агробуд"

простягнення 20389,49 грн.

за участю представників сторін:

від позивача       Лебедюк Ю.А. дов. № 363/10 від 29.12.2006

від відповідача   Бублик І.М. дов. від 24.01.2007 № 8/3

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2006 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський Агробуд" про стягнення боргу за поставлений природний газ в сумі 20389,49 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначала, що на протязі січня-березня 2003 року компанія передала, а відповідач прийняв згідно актів прийому-передачі природний газ в об'ємі 137,711 тис.м.3 на загальну суму 21689,49 грн., проте свої зобов'язання щодо оплати природного газу виконав частково, сплативши кошти в сумі 1300 грн. (за платіжними дорученнями № 54 від 24.03.03 на суму 400 грн. та № 55 від 24.03.03 на суму 900 грн.), у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Разом з тим зазначала, що поставка природного газу відбулась в результаті господарсько-правових відносин, що склалися між сторонами даної угоди щодо поставки природного газу, яка здійснювалась протягом січня-березня 2003 року. Дана поставка була оформлена актами прийому-передачі природного газу, які були підписані уповноваженими сторонами обох сторін. Тобто, сторони угоду на поставку природного газу оформили шляхом вчинення конклюдентних дій, а саме в силу загальних приписів цивільного законодавства.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 22.05.2006 (суддя Сікорська Н.А.) позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Андрушівський агробуд" 17419,49 грн. заборгованості та судові витрати.

Задовольняючи позов частково, господарський суд врахував платіжні доручення № 20 від 12.02.03, № 20 від 20.02.03 та № 19 від 20.02.03, відповідно до яких відповідач сплатив грошові кошти на загальну суму 2970 грн. в рахунок погашення виниклої заборгованості за отриманий природний газ в 2003 році.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 02.11.2006 (судді: Ляхевич А.А. –головуючий, Вечірко І.О., Зарудяна Л.О.) рішення залишено без змін з тих же підстав.

При цьому апеляційний господарський суд вважав, що постачання позивачем відповідачу природного газу здійснювалось саме згідно актів прийому-передачі природного газу, а не відповідно до додаткових угод за договорами № 07 КТ-01-01 від 03.01.01 та № 06/03/330-ТЕ-10 від 28.02.2003.

В касаційній скарзі Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" протягом січня –березня 2003 року поставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Андрушівський Агробуд" природний газ у об'ємі 137,711 тис.куб.м. на суму 21689,49 грн., про що свідчать акти прийому-передачі природного газу від 31.01.2003 з урахуванням акту від 28.02.2003 на суму 9808,94 грн., від 28.02.2003 на суму 6987,65 грн., 31.03.2003 на суму 4892,90 грн.

Звертаючись з позовом ДК "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" просила стягнути з ТОВ "Андрушівський Агробуд" борг за отриманий протягом січня-березня 2003 року природний газ в сумі 20389,49 грн., враховуючи проведені часткові розрахунки шляхом сплати 24.03.2003 боргу в сумі 1300 грн. за платіжними дорученнями № 54 на суму 400 грн. та № 55 на суму 900 грн.

Саттею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п.2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Правочином, згідно п.1 ст. 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Зобов'язанням, відповідно до пп. 1, 2 ст. 509 цього Кодексу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

Судовими інстанціями досліджено, що постачання позивачем відповідачу природного газу здійснювалось саме згідно актів прийому-передачі природного газу, а не відповідно до договору № 07КТ-01-01 від 03.01.2001 і додаткової угоди до нього від 24.10.2002 та додаткової угоди № 2 від 28.02.2003 до договору № 06/03-330 ТЕ від 24.10.2003, оскільки в актах прийому-передачі природного газу відсутні посилання на договір, обсяги газу поставленого у спірний період, а також ціна газу за січень 2003 року не відповідають визначенню у додатковій угоді б/н від 24.10.2002 до договору № 07КТ-01-01 від 03.01.2001, а договір № 06/03-330 ТЕ від 24.10.2003 сторонами укладено не було.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору, а за відсутності таких вказівок – у відповідності до звичайно пред'явлених вимог.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору,  а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання  відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Господарськими судами як першої, так і апеляційної інстанцій, враховуючи наведену норму законодавства та надіслану 16.01.2006 року позивачем на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський Агробуд" претензію № 31/15-491 з вимогою погасити суму боргу, яку відповідачем отримано 18.01.2006, правомірно встановлено, що строк виконання грошового зобов'язання відповідачем зі сплати заборгованості з урахуванням строку поштового перебігу настав 25.01.2006.

Відповідно до п. 3.8 "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління НБУ  від 21.01.2004 № 22 –реквізит, №, "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України та відповідає за дані, що зазначені у реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Судовими інстанціями досліджено, що у платіжному дорученні № 20 від 12.02.2003 у графі "Призначення платежу" зазначено: за отриманий газ за січень 2003 року, згідно рахунку № 39 від 29.01.2003; у платіжному дорученні № 20 від 20.02.2003 зазначено: за отриманий газ за лютий 2003 згідно договору № 07КТ-01-01; у платіжному дорученні № 19 від 20.02.2003 у графі "Призначення платежу" зазначено: згідно договору № 07КТ-01-01, рахунок № 46 від 20.01.2003.

Враховуючи вимоги п.3.8 Інструкції, господарські суди підставно прийшли до висновку, що отримані позивачем грошові кошти в сумі 2970 грн., згідно зазначених платіжних доручень неправомірно зараховувались позивачем в рахунок погашення боргу, що виник у більш ранній період за отриманий природний газ відповідачем, а не у 2003 році.

Виходячи з наведеного, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд прийшов до правильного висновку про стягнення з ТОВ "Анрушівський Агробуд" боргу в сумі 17419,49 грн., з урахуванням часткового погашення заборгованості на суму 4270, згідно платіжних доручень № 54 від 24.03.2003 на суму 400 грн., № 55 від 24.03.2003 на суму 900 грн., №20 від 12.02.2003 на суму 1000 грн., №20 від 20.02.2003 на суму 850 грн., № 19 від 20.02.2003 на суму 1120 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що судові інстанції в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності і підставно застосували норми матеріального та процесуального права.

          За таких обставин, прийняті судові рішення  відповідають матеріалам справи та вимогам закону, підстав для їх скасування не вбачається.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильного висновку суду і не заслуговують на увагу.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити  без задоволення, а  постанову  від 02.11.2006 Житомирського апеляційного господарського суду та рішення від 22.05.2006 господарського суду Житомирської області у справі № 12/615 без змін.

Головуючий                                                                           Н.Кочерова

Судді                                                                                                Н.Дунаєвська

                                                                                         В.Рибак