Постанова

від 12.07.2006 по справі 8/433пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/433пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12.07.06                                                                                 Справа № 8/433пд.

Суддя   Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області, місто Краснодон  Луганської області,

до  1-го відповідача –Закритого акціонерного товариства „Сорокінський торгівельний дім”,  місто Краснодон,

     2-го відповідача –Приватного підприємства „Тонікс-Буд”, місто Луганськ, -

про визнання  договору недійсним,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від  позивача – Комарова М.Е. –головний державний податковий інспектор, - довіреність №3 від 12.01.06 року;

від  1-го відповідача –Колотович Д.О., - довіреність №3 від 25.04.06 року;

від 2-го відповідача -  не прибув; -   

встановив:

           суть спору: Краснодонською об'єднаною державною податковою інспекцію Луганської області (далі –ОДПІ; Краснодонська ОДПІ, -  Позивач)  заявлено вимогу про визнання недійсним договору на постачання товарів №б/н від 25.02.2004 року,  укладеного між Закритим акціонерним товариством ”Сорокінський торгівельний дім” (далі –ЗАТ „СТД”, - Покупець, - 1-й Відповідач), - з одного боку, - та Малим приватним підприємством „Тонікс-Буд” (далі –МПП „Тонікс-Буд”, - Постачальник, -  2-й Відповідач), - з іншого боку, - як такого, що укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства (частина 1 ст. 207 Господарського кодексу України, - далі - ГК), та про застосування щодо сторін по договору наслідків, передбачених частиною 1 ст. 208 ГК України, - а саме: стягнути з МПП „Тонікс-Буд” на користь ЗАТ „СТД” грошові кошти у сумі, отриманій ним від ЗАТ „СТД” на виконання договору від 25.02.04 року №б/н;  а також стягнути з ЗАТ „СТД” на користь держави вартість отриманих від МПП „Тонікс-Буд” товарів по договору від 25.02.04 року №б/н у загальній сумі 67090,68 грн.

          Відповідно до позовної заяви цю справу порушено на підставі ст.ст.1, 12, 61, 64 та 65 ГПК України.

          Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено:

           з 13.06.06 року –на 04.07.06 року  - у зв'язку з неприбуттям до судового засідання 2-го відповідача;

          з 04.07.06 року –на 12.07.06 року –з тих же підстав.

          З урахуванням того, що позивачем по справі є суб'єкт владних повноважень –Краснодонська ОДПІ, - суд, керуючись ст.17 та частиною 1 ст. 18 КАС України, подальший розгляд справи здійснив за правилами адміністративного судочинства.

Представники позивача та 1-го відповідача звернулися до суду з клопотанням про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, що не суперечить вимогам  ст. 41 та пункту 2-1 розділу УІІ „Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, а тому його задоволено судом.  

Представник  позивача  у судовому засіданні позов підтримав.

Перший відповідач позов не визнав, про що також зазначив у своєму відзиві на нього за №47/1 від 04.07.06 року, вважаючи, що він, укладаючи спірний договір, не мав наміру  діяти та не діяв  з метою, що завідомо суперечна інтересам держави та суспільства.

Другий відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, позов не оспорив, до судового засідання не прибув, участь у ньому свого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про день, час та місце судового слухання.

З урахуванням цієї обставини суд, керуючись частиною 6 ст.71 та ст.128 КАС України, здійснив розгляд справи на підставі наявних у ній документів.

          Заслухавши представників позивача та 1-го відповідача,  дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов  наступного.

          І.1.  23.07.03 року Управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради МПП „Тонікс-Буд”, ідентифікаційний код 32586067,  зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, про що того ж дня зроблено реєстраційний запис №25370169Ю0043541, місцезнаходження: місто Луганськ, кв. Ватутіна, 1, кв. 19.

          2. 12.01.99 року Управлінням економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради Луганської області ЗАТ „СТД”, ідентифікаційний код 20175032, зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, про що  зроблено запис №25371460Ю0010040, місцезнаходження підприємства: м. Краснодон, пл.Леніна,1.

          3.Згідно матеріалам справи - обидва підприємства зареєстровані в якості платників податку на додану вартість (далі –ПДВ).

          4. 25.02.04 року між ЗАТ „СТД”, - з одного боку, - та МПП „Тонікс-Буд”, - з іншого боку, - укладено договір №б/н, згідно якому МПП „Тонікс-Буд” зобов'язується постачати,  а  ЗАТ „СТД” –отримувати та сплачувати вартість продукції:  масла „Селянське”, молочної продукції в асортименті, жирової добавки „Олмікс” –згідно заявці покупця (пункт 1 договору).

          Розрахунки сторони здійснюють у безготівковій формі (п.4).

          Сторони гарантують відсутність ознак фіктивності  своїх підприємств (п.6).

          Покупець свідчить, що є платником податку на додану вартість, а Постачальник –що він є платником податку на прибуток (п.8).

          Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.04 року

          До справи не додано будь-яких доказів про те, що договір будь-ким оспорено чи визнано у встановленому законом порядку неукладеним або недійсним.

          Судом звернуто увагу на те, що у тексті позовної заяви в якості предмету спору названо договір, укладений між вищезгаданими сторонами 25.02.2005 (дві тисячі п'ятого) року.

          Дослідженням матеріалів справи встановлено, що Позивач, звертаючись до суду, мав на увазі тільки договір №б/н, укладений між ЗАТ „СТД” та МПП „Тонікс-Буд” 25 лютого 2004 (дві тисячі четвертого) року, а тому суд виходить з того, що саме він і є предметом спору по цій справі (що підтверджено матеріалами справи, а також представником Позивача у ход судового розгляду), - посилання ж на договір від 25.02.2005 року є наслідком механічної помилки, якої Позивач припустився, складаючи текст позовної заяви.

          5.В якості доказів виконання спірного договору Позивачем на 1-м відповідачем надано до суду наступні документи:

          5.1. Податкові накладні, видані МПП „Тонікс-Буд” –ЗАТ „СТД”:

          №125 від 03.02.04 року -  на суму  351,28 грн., з яких ПДВ становить  58,55 грн.;

          №126 від 03.03.04 року –на суму 271,06 грн., з яких ПДВ - 45,18 грн.;

          №127 від 03.03.04 року  - на суму 51,10 грн., з яких ПДВ - 8,52 грн.;

          №128 від 03.03.04 року - на суму 337,45 грн., з яких ПДВ –56,24 грн., -

та інші –всього загальним числом –57;

          квитанції до приходних касових ордерів:

          №26 від 22.03.04 року на суму 10000,00 грн.,

          №48 від 01.04.04 року на суму 10000,00 грн.,

          №50 від 24.04.04 року на суму 10000,00 грн., -

та інші, всього загальним числом - 14.

          У справі відсутні докази про визнання будь-якого з цих документів недійсним у встановленому законом порядку.

          Таким чином, вищевикладене дає суду підстави дійти висновку про те, що  договір №б/н від 25.02.04 року, укладений між Першим та Другим відповідачами, виконувався у порядку, передбаченому чинним цивільним законодавством України, що підтверджується  документами, які не спростовані та перелік яких наведено вище у цій постанові.

          6.На вимогу суду Позивачем надано до справи податкові декларації з податку на додану вартість за січень-березень 2004 року, складені МПП „Тонікс-Буд” та подані до Краснодонської МДПІ, згідно яким платником податку показано обсяги продажу у лютому 2004 року у сумі 29640,00 грн. та суму зобов'язання з ПДВ  у розмірі  5928,00 грн.

          1-м відповідачем надано до справи:

            податкову декларацію з ПДВ за березень 2004 року, згідно якій показано обсяги продажу 880836,00 грн. та податкове зобов'язання у розмірі 176167,00 грн.,

          книгу обліку придбання товарів за березень 2004 року, у якій обліковано операції купівлі, у т.ч.  за договором з МПП „Тонікс-Буд”,

          реєстр обліку податкових накладних за березень 2004 року, в яких  (крім всіх інших) відображено надходження податкових накладних за договором від 25.02.04 року, укладеним з МПП „Тонікс-Буд”.

          ІІ.В якості підстави позовних вимог Позивачем долучено до матеріалів справи рішення Жовтневого районного суду міста  Луганська від 26.04.04 року по справі №2-0408-04  –за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Луганська –до Жильцова Андрія Юрійовича –про визнання недійсними установчих документів МПП „Тонікс-Буд”.

          Згідно цьому рішенню - позов задоволено, - тобто установчі документи МПП „Тонікс-Буд” визнано недійсними.

          Підставами для винесення такого рішення стало письмове пояснення, надане  Жильцовим А.Ю. 04.01.04 року працівникам податкової міліції з приводу того, що  державну реєстрацію МПП „Тонікс-Буд” він здійснив на прохання свого знайомого на ім'я Олександр, якому потім передав всі установчі документи та печатку підприємства,  не маючи при цьому наміру дійсно займатися підприємницькою діяльністю.

          Громадянин Жильцов А.Ю. у судовому засіданні участі не брав.

          З огляду на викладене у цьому розділі постанови господарського суду, - останній критично оцінює це рішення Жовтневого районного суду міста Луганська  як з огляду на те, що судом не було отримано та досліджено особисті пояснення Жильцова А.Ю., а лише його письмове пояснення, - так і те, що суд належним чином не встановив, в чому ж саме полягають факти, які стали підставою для визнання  установчих документів МПП „Тонікс-Буд” недійсними.

          ІІІ. Згідно наданій Позивачем довідці з ЄДРПОУ, в останньому за станом на 29.06.06 року взагалі відсутні відомості про державну реєстрацію МПП „Тонікс-Буд”.

          В той же час у листі Управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міськради №018/5113 від 30.06.06 року, до якого було додано довідку, про яку сказано у попередньому абзаці, - у міському реєстрі маються дані про державну реєстрацію МПП „Тонікс-Буд”, ід. код 32586067, - її здійснено  цим же Управлінням 23.07.03 року, реєстраційний №25370169Ю0043541, місцезнаходження: місто Луганськ, кв. Ватутіна, 1/19, керівник –Жильцов Андрій Юрійович, - тобто за станом на час розгляду цієї справи МПП „Тонікс-Буд” у ЄДРПОУ –значиться.

          Таким чином, за станом на момент укладення та виконання спірного договору  його сторони були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому чинним законодавством (пункт 2 та ін. Положення  про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою КМУ  №740 від 25.05.98 року (далі –Положення №740), - яке було чинним на момент державної реєстрації сторін по договору.

          ІУ. Згідно наданому до матеріалів справи свідоцтву про реєстрацію платника ПДВ НБ №338358, - 13.08.03 року ДПІ у Жовтневому районі міста Луганська МПП „Тонікс-Буд” зареєстроване в якості платника ПДВ.

          Докази скасування цього свідоцтва Позивачем до справи не надано.

          З урахуванням доводів, викладених у розділах І-ІУ цієї постанови, суд дійшов висновку про те, що:

           на час укладення та виконання спірного договору обидві його сторони були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому чинним законодавством;

          факт виконання спірного договору підтверджено документально;

          як сам договір, так і жоден з документів, які підтверджують факт його виконання, не скасовано та не визнано нечинними;

          на момент видачі податкових накладних обидві сторони  по спірному договору були зареєстровані як платники ПДВ; дані про скасування свідоцтва  про реєстрацію МПП „Тонікс-Буд” в якості платника ПДВ, до справи не надані;

          в матеріалах справи маються докази того, що як ЗАТ „СТД”, так і МПП „Тонікс-Буд” у січні-березні 2004 року надавали до податкових органів декларації з ПДВ.

          Заслухавши представників Позивача та Другого відповідача, оцінивши наявні  у справі докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

          1.Наданими Позивачем доказами НЕ доведено, що МПП „Тонікс-Буд” на час укладення та виконання договору №б/н від 24.02.04 року не мало статусу юридичної особи.

          Як сказано у п. 36 Положення №740, - скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру  підприємств та організацій України.

          Аналогічна норма міститься у частині 2 статті 33 „Припинення юридичної особи” - нині чинного Закону України від 15.06.03 року №755-ІУ „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” (далі –ЗУ №755-ІУ), в якій сказано:

юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

          Про це ж йдеться у частині 7 ст. 59 Господарського кодексу України:

          скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

          2.Закон не покладає на сторону по договору здійснення перевірки законності та обґрунтованості державної реєстрації  іншого учасника договору, а також того, чи звітує він перед податковими органами.

          3.Факт визнання рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 26.04.04 року (справа №2-0408/04)  недійсними установчих документів МПП „Тонікс-Буд”   НЕ ЗАРЕЄСТРОВАНО у встановленому порядку до цього часу, - що підтверджується документами, про які йдеться у розділі ІІІ цієї постанови.

          Позивачем  та матеріалами справи не доведено, що 1-му відповідачу по цій справі було відомо про будь-які факти порушення законності під час здійснення засновником МПП „Тонікс-Буд” його державної реєстрації.

           Їх (факти порушень) належним чином  не встановлено та не зафіксовано і вищезгаданим рішенням Жовтневого районного суду, - а одне лише посилання на те, що підприємство зареєстроване на прохання третьої особи, без наміру з боку засновника здійснювати підприємницьку діяльність, - не є доказом того, що під час ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ порушено вимоги ЗАКОНОДАВСТВА щодо порядку її здійснення.

          4.Наявними у справі доказами не доведено, що як укладення, так і виконання договору №б/н від 25.02.04 року було спрямоване на цілі, завідомо суперечні інтересам держави та суспільства, у тому числі –на ухилення від сплати податків, - тобто на порушення вимог ст.ст.202, 203, 215 та 216   Цивільного кодексу України (далі –ЦК) та ст.ст. 207 та 208 ГК України.

          Позивачем не надано доказів  порушення сторонами вимог ст. 215 ЦК, згідно якій недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону.

          Ним також не доведено факт порушення  сторонами по договору №б/н від 25.02.04 року вимог ст.208 Господарського кодексу України, в якій сказано, що якщо угода укладена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, то за наявності умислу у обох сторін –у випадку виконання угоди обома сторонами  в доход держави стягується все отримане ними по цій угоді, а у випадку виконання угоди однією стороною з іншої сторони стягується в доход держави все отримане нею та все належне з неї першій стороні на відшкодування отриманого. За наявності умислу лише у однієї із сторін все отримане нею по угоді повинно бути повернуто іншій стороні, а отримане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

          5.Як уже сказано вище у цій постанові, статтею 208 ГК визначено, що недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

          В якості доказу наявності такого умислу  у МПП „Тонікс-Буд”  Позивач посилається на вищезгадане рішення Жовтневого районного суду м. Луганська  від 26.04.04 року по справі №2-0408/04 –про визнання недійсними установчих документів МПП „Тонікс-Буд”.  

          Як вбачається з матеріалів цієї справи, будь-які інші об'єктивні докази наявності такого умислу у МПП „Тонікс-Буд” та  ЗАТ „СТД” –відсутні.

          6.Оцінюючи наявні у справі докази щодо умислу з боку посадових осіб МПП „Тонікс-Буд” та ЗАТ „СТД” на укладення  угоди, про яку йдеться у частині 1 ст. 208 ГК України, суд керується роз'ясненням  Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.99 року „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”, згідно абзацу 4 пункту 11 якого умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися  встановленою.

          Тобто вимогу про просте, механічне визнання протиправними всіх угод юридичної особи, укладених нею, починаючи з дати, з якої в подальшому через той чи інший значний проміжок часу (у даному випадку –через 9 місяців) судом визнано  її установчі документи недійсними, - господарський суд, розглядаючи цю справу, не вважає за належний доказ наявності як умислу у МПП „Тонікс-Буд” та ЗАТ „СТД” на укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам  держави та суспільства, так і  підстав для визнання її такою у судовому порядку.

          Це тим більше так ще й тому, що Позивачем не надано доказів порушення щодо посадових осіб сторін (або хоча б однієї з них) по спірному договору  кримінальної справи, пов'язаної з виконанням спірного договору; притягнення її (їх)  посадових осіб у зв'язку з цим до кримінальної відповідальності; наявності судових вироків; актів  документальних перевірок, вчинених податковими органами щодо них;  та т. і.

          7.Суд вважає, що аналогічний підхід  по аналогічній справі  здійснено і Верховним Судом України при розгляді ним у касаційному порядку справи №21-321во05  за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „В.Э.В»- про перегляд за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 21.07.05 року у справі за позовом Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області до ТОВ „В.Э.В”, Приватного підприємства „Арго” –про визнання угоди недійсною.

          Так, у своїй постанові за результатами касаційного розгляду вищезгаданої скарги Верховний Суд України прямо говорить про те, що „наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності.

          8.Як вбачається з пункту 34 Положення №740 (аналогічна норма міститься у статтях 38 та 52 ЗУ №755-ІУ), юридичним наслідком визнання судом недійсними установчих документів МПП „Тонікс-Буд”, згідно вищецитованому законодавству, повинні були стати:

          здійснення ліквідаційної процедури суб'єкта підприємницької діяльності,

          виключення його з ЄДРПОУ, -

а не вимога про механічний перегляд всіх угод, укладених таким суб'єктом підприємницької діяльності з метою визнання їх такими, що укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

          9.Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України у вищезгаданій постанові, де сказано, що сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягнув за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.            

          З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що Першим та Другим відповідачами 25.02.04 року укладено угоду №б/н, яка НЕ МОЖЕ БУТИ ВИЗНАНА ТАКОЮ, що укладена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, - а тому у задоволенні позову належить відмовити, оскільки Позивачем не доведено законність та обґрунтованість своїх позовних вимог.

Відповідно до частини 4 ст. 94 КАСУ суд не стягує з відповідачів судові витрати.

          На підставі викладеного,  ст.ст. 202 та 203 Цивільного кодексу України,  керуючись ст.ст. 94, 158-163 та 167 КАС України,  суд

п о с т а н о в и в :

           у задоволенні позову  відмовити.

          Відповідно до частини 3 ст. 160 та частини 4 ст.167 КАС України у судовому засіданні 12.07.06 року за згодою представників позивача та другого відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 17.07.2006 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа