Ухвала

від 15.10.2015 по справі 182/3994/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/3994/15-к Суддя 1 інстанції ОСОБА_1

Номер провадження 11-кп/774/571/К/15 Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 р. м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене 10.04.2015р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015040120000025 відносно:

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Меліоративний

Новомосковського району Дніпропетровської області,

зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1 , фактично

мешкаю чого за адресою:

АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-15 вересня 2014р. Нікопольським міськрайониим

судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185, ст.75,76 КК

України до покарання у виді позбавлення волі строком

на 3р., звільненого від відбування покарання звільнений

з випробуванням строком 1р.;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 , на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2015р.

Вироком суду, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.249 КК України, і призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1р., з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднана не відбута частина покарання за попереднім вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.09.2014р., яким йому було призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3р., із застосуванням ст.75 КК України, з іспитовим строком на 1р., з урахуванням правил ст.72 КК України, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3р. 1дн., з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_7

обвинувачений ОСОБА_6

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляційній скарзі, обвинувачений ОСОБА_6 , просить змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного йому покарання, обравши покарання у виді штрафу.

За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку, ОСОБА_6 , визнано винним у вчиненні злочину за наступних обставин.

ОСОБА_6 , будучи раніше судимим за скоєння тяжкого, умисного злочину, на шлях виправлення не став, відповідних висновків для себе не зробив та в період іспитового строку знову вчинив умисний злочин.

Так, маючи умисел спрямований на незаконне зайняття рибним добувним промислом із використанням аквалангу, маски та ластів для підводного плавання, 09 квітня 2015р., близько 17.30 год., ОСОБА_6 прибув на берег Каховського водосховища поблизу будинку №7 по вул.Дідика в м.Нікополі Дніпропетровської області.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне зайняття рибним добувним промислом із використанням заздалегідь заготовлених та принесених з собою аквалангу «Україна -7» чорного кольору, який складається з двох скріплених між собою балонів з маркуванням №2872 та №2894, до одного з яких прикріплений дихальний редуктор, поясу чорного кольору, до якого прикріплені металеві пластини сірого кольору, ластів для підводного плавання чорного кольору з маркуванням «Flexible» в кількості 2 шт., маски для підводного плавання зеленого кольору, ОСОБА_6 , у той же день, тобто 09 квітня 2015р., близько 18.00 год., в порушення вимог чинного законодавства України, тобто, не маючи належного, законного дозволу на зайняття рибним добувним промислом, виданого компетентним органом, занурився на глибину приблизно до 4 метрів у воду Каховського водосховища (водойму загального користування) у вищезазначеному місці, де на дні водосховища побачив велику кількість раків. Продовжуючи реалізовувати свій умисел, спрямований на незаконне зайняття рибним добувним промислом, ОСОБА_6 почав власноруч збирати раків та складати їх у наявний при ньому сачок з капронової сітки зеленого кольору, до одного з країв якого було прикріплене металеве кільце з гумовими вставками.

09 квітня 2015р., близько 19.00 год., виловивши раків в кількості 144 одиниць, вартістю 25,5 грн. за одну одиницю, ОСОБА_6 , виплив на берег Каховського водосховища поблизу будинку №7 по вул.Дідика в м.Нікополі Дніпропетровської області.

Своїми умисними діями, які виразилися у незаконному зайнятті рибним добувним промислом, а саме вилученні з природного середовища - Каховського водосховища (водойми загального користування) в м. Нікополі Дніпропетровської області раків, тобто водних живих біоресурсів, ОСОБА_6 порушено вимоги чинного законодавства України, а саме: ст. 4.6. Правил любительського і спортивного рибальства у внутрішніх водоймах України, затверджених наказом Державного Комітету Рибного господарства України» від 15 лютого 1999 року №19, в яких зазначено: «дозволяється одній особі вилов за одну добу перебування на водоймі загального користування раків, у кількості 30 штук».

Таким чином, згідно додатка №1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2011 №1209, державі в особі Управління охорони, використання та відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Дніпропетровській області, ОСОБА_6 заподіяв істотну шкоду, розмір якої складає 3672 грн., тобто 216 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Обвинувачений ОСОБА_6 , в апеляційній скарзі, просить змінити вирок суду, пом`якшити вид покарання, призначивши його у виді штрафу.

ОСОБА_6 вважає, що суд першої інстанції призначив йому занадто суворе і несправедливе покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і його особі.

Обвинувачений вказує на те, що суд першої інстанції, призначаючи йому покарання у виді обмеження волі не врахував деяких обставин, а саме, того, що після його затримання на виході із водосховища, він не сперечався і не завдавав опору представникам правоохоронного органу, за власним бажанням добровільно відшкодував заподіяні збитки, активно сприяв розкриттю злочину, під часу судового розгляду не перешкоджав суду в скорішому розгляді справи.

ОСОБА_6 звертає увагу на те, що санкція ч.1 ст.249 КК України, передбачає і інший вид покарання, а саме - штраф, розмір якого становить від ста до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на його думку, суд першої інстанції обравши йому більш суворий вид покарання у виді обмеження волі, не обґрунтував прийнятого рішення.

Обвинувачений просить змінити вирок суду, призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі, встановленому в санкції ч.1 ст.249 КК України, керуючись правилами ч.3 ст.72 КК України, попередній вирок Нікопольським міськрайонного суду Дніпропетровської області, яким його засудженого за ч.3 ст.185, ст.75,76 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3р., і звільнено від відбування покарання з випробуванням строком 1р., виконувати самостійно, оскільки основні покарання у виді штрафу при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків, складанню з іншими видами покарання не підлягають, і виконуються самостійно.

В судовому засіданні при апеляційному розгляді обвинувачений ОСОБА_6 , підтримав свою апеляційну скаргу, просив колегію суддів задовольнити її в повному обсязі, змінити вирок суду, призначивши йому покарання у виді штрафу, передбаченому в санкції ч.1 ст.249 КК України, попередній вирок Нікопольським міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.09.2014р., яким його засуджено зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, виконувати самостійно.

В судовому засіданні при апеляційному розгляді прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанці, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, прослухавши технічний запис судового засідання в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, порівнявши їх з матеріалами наявними у кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції, в межах апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого, щодо незаконності і суворості призначеного йому покарання колегія суддів вважає безпідставними.

Згідно ч.1 ст.414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 , раніше - 15.09.2014р. був засуджений Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3р., на підставі ст.75 КК України, його звільнено від відбування покарання з випробуванням, строком на 1р., з покладанням обов`язків, встановлених в ст.76 КК України (ар.пр.17-зворот, 30).

В період визначеного судом іспитового строку, до повного відбуття покарання, обвинувачений ОСОБА_6 , вчинив новий злочин, передбачений ч.1 ст.249 КК України.

згідно ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, вчинив новий злочин, суд, до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком.

У п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», зазначено, що у разі, коли особа була засуджена до позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75КК України, або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково за ст.ст. 81,107 КК України, і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення, вчинила новий злочин, суд зобов`язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком, призначаються більш м`які види покарання.

Наведене вище, свідчить про обов`язок суду, у разі вчинення особою нового злочину в період іспитового строку або умовно-дострокового звільнення, визначити остаточне покарання тільки у виді позбавлення волі, незважаючи на призначення останнім за часом вироком, більш м`яких видів покарання.

Виходячи з положень ч.4 ст.71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий вирок, а також від не відбутої частини покарання за попереднім вироком.

Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_6 покарання за сукупністю вироків, дотримався вимог, передбачених ст.71 КК України і викладених в п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначивши обвинуваченому мінімальне покарання.

Санкція ч.1 ст.249 КК України передбачає два види покарань: у виді штрафу і обмеження волі, розмір яких відповідно становить від ста до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян та до трьох років, з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.

Відповідно до ч.2 ст.61 КК України, покарання у виді обмеження волі встановлюється на строк від одного до п`яти років, тобто мінімальний розмір покарання у виді обмеження волі становить 1р.

Суд першої інстанції призначив обвинуваченому ОСОБА_6 за ч.1 ст.249 КК України мінімальний розмір покарання, передбачений для виду покарання (обмеження волі) у санкції ч.1 ст.249 КК України.

Не відбута частина покарання за попереднім вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, становить 3р. позбавлення волі.

Виходячи з вимог п.б ч.1 ст.72 КК України, суд першої інстанції, при складанні покарань за сукупністю вироків, менш суворий вид покарання (обмеження волі) перевів в більш суворий (позбавлення волі), застосував саме принцип часткового, а не повного приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком, і з додержанням вимог ч.4 ст.71 КК України, призначив обвинуваченому мінімальний розмір покарання - 3р.1 дн. позбавлення волі, що відповідає вимогам кримінального закону України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, керуючись ст.50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України, відноситься до злочинів невеликої тяжкості, особу ОСОБА_6 , обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнав щире каяття і добровільне відшкодування завданого збитку, обставини, які б обтяжували покарання, суд не встановив, врахував суд і ту обставину, що злочин був вчинений ним в період іспитового строку, і призначив ОСОБА_6 покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

За таких обставин, колегія суддів, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, тому апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2015р. відносно ОСОБА_6 , засудженого за ч.1 ст.249 КК України - без змін.

Обраний засудженому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання - продовжити до дня виконання вироку в порядку ст.ст. 534,535 КПК України.

Строк відбування покарання засудженому відраховувати з моменту виконання вироку в порядку ст.ст.534,535 КПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим.

Судді апеляційного суду

Дніпропетровської області

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4