Рішення

від 12.10.2015 по справі 908/5012/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 10/134/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2015 Справа № 908/5012/15

за позовом: Приватного підприємства В«МІРА-СІЧВ» , м. Запоріжжя

до відповідача : Публічного акціонерного товариства В«ЗапоріжвогнетривВ» , м. Запоріжжя

про стягнення 244249 грн. 54 коп.

Суддя: Алейникова Т.Г.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, на підставі довіреності б/н від 02.03.2015 р.;

ОСОБА_2- директор.

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 18-2 від 08.01.2015 р.;

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається позовна заява Приватного підприємства В«МІРА-СІЧВ» , м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства В«ЗапоріжвогнетривВ» , м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в розмірі 243249 грн. 54 коп. за договором поставки № 18-110 від 05.02.2014 р., яка складається з інфляційних втрат в розмірі 235194, 92 грн. (двісті тридцять п'ять тисяч сто дев'яносто чотири грн. 92 коп. .та 3% річних від суми основного боргу в розмірі 8054, 62 грн. (вісім тисяч п'ятдесят чотири грн. 62коп.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 10.09.2015 р., справу 908/5012/15 передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

Ухвалою господарського суду від 11.09.2015 р. порушено провадження у справі № 908/5012/15. Справі присвоєно номер провадження № 10/134/15, її розгляд призначено на 12.10.2015 р.

Представники позивача у судовому засіданні 12.10.2015 р. підтримав свої вимоги та надав до суду письмові уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та надав до суду письмовий відзив, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У судовому засіданні 12.10.2015 р., розгляд справи був закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши докази надані сторонами, суд

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2014 р. між ПП «МІРА-СІЧ» (за договором - Постачальник) та ПАТ«ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» (за договором - Покупець) було укладено Договір поставки № 18-110. На виконання умов Договору з 19 травня по 26 серпня 2014 р. ПП«МІРА-СІЧ» поставило на адресу (зазначену в видаткових накладних) ПАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» товар (дерев'яні піддони, комплекти решітчастих заготівок) на загальну суму 644722 (шістсот сорок чотири тисячі сімсот двадцять дві) грн. 92 коп.

Факт поставки продукції підтверджується видатковими накладними.

Відповідно до п. 5.2. Договору: «Оплата за поставлені Ресурси повинна була здійснюватись на протязі терміну, зазначеному в специфікації, який вираховується з моменту поставки Ресурсів та надання документів, зазначених в п.6.4 цього Договору».

Згідно специфікацій № 2 від 14.04.2014 р., № 3 від 30.04.2014 р., № 4 від 03.06.2014 р., № 5 від 02.06.2014 р., № 5 від 08.08.2014 р. умови оплати визначені як сто відсотків оплати на протязі 60 календарних днів від дати поставки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 Господарського кодексу України, ст.ст. 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, зокрема, за ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Як випливає з приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобов'язання.

Тривале безпідставне утримання чужих коштів призводить до їх знецінення для власника внаслідок інфляційних процесів.

Інфляція - знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Держкомстату України від 14.11.2006 №519).

Відповідно до п. 1.14 Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 № 480 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 січня 2008 року за № 32/14723 індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Тому при прийнятті рішення про стягнення коштів, не сплачених у строк, позивач просить визначити їх реальну вартість на час відшкодування - з урахуванням індексу інфляції за весь час користування такими коштами (з 15.01.2015 р. по 16.06.2016 р.).

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України

Наявність судових рішень про стягнення боргу та передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України грошових сум за інші періоди невиконання боржником зобов'язання і виконавче провадження за цими рішеннями не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГКУ не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 530 ЦКУ передбачено - якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як зазначено в ст. 610 ЦКУ, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст.626 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 ст. 629 ЦКУ договір є обов'язковим для виконання сторонами. За договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 ЦКУ).

До договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо іншого не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до приписів ст. 655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 ЦКУ покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу, а також учинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по оплаті поставленого товару не виконав і допустив прострочення виконання грошового зобов'язання з 15.01.2015 р. по 16.06.2015 р., тому його дії є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦКУ), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 ЦКУ). Відповідно, наявні підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншого розміру процентів не встановлено договором або законом. Час прострочки припадає поза терміном, що було розглянуто попереднім судом.

Таким чином, інфляційні за час прострочення оплати та три проценти річних, сплати яких позивач вправі вимагати від відповідача, станом на час подання позову до суду складають 243249 грн. 54 коп. за договором поставки № 18-110 від 05.02.2014 р., яка складається з інфляційних втрат в розмірі 235194, 92 грн. (двісті тридцять п'ять тисяч сто дев'яносто чотири грн. 92 коп. .та 3% річних від суми основного боргу в розмірі 8054, 62 грн. (вісім тисяч п'ятдесят чотири грн. 62 коп.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 216 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями, з огляду на ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Представник позивача 12.10.2015 р. надав до суду письмові уточнення позовних вимог, в яких просить суд стягнути з відповідача загальну суму боргу в розмірі 243 196, 55 грн., яка складається з інфляційних втрат в розмірі 235 194, 32 грн., та 3 % річних в розмірі 8 001, 63 грн.

Невиконанням своїх грошових зобов'язань Відповідач порушив вищевказані вимоги законодавства й умови діючого Договору.

Згідно п. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, не дивлячись на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що відповідач в добровільному порядку заборгованість за договором поставки № 18-110 від 05.02.2014 р. не сплатив.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.

У порушення зазначених норм закону та умов договору поставки № 18-110 від 05.02.2014 р., відповідач зобов'язання за вказаним Договором належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості.

Відповідач в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував та надав до суду відзив на позовну заяву. Заперечення відповідача суд до уваги не приймає, так як вони не знайшли свого документального підтвердження та спростовуються належними доказами наданими до суду позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представник позивача у судове засідання 12.10.2015 р. надав заяву про уточнення розміру позовних вимог, в судовому засіданні повністю підтримує вимоги викладені в заяві та просить суд задовольнити їх повністю.

Суд задовольнив заяву позивача про уточнення розміру позовних вимог.

Обставини, викладені у справі позивачем були підтверджені належними доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи заяву позивача про уточнення розміру позовних вимог, проаналізувавши надані докази, суд задовольняє позов Приватного підприємства В«МІРА-СІЧВ» , м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства В«ЗапоріжвогнетривВ» , м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в розмірі 243196 грн. 55 коп. за договором поставки № 18-110 від 05.02.2014 р., яка складається з інфляційних втрат в розмірі 235 194, 32 грн. та 3% річних від суми основного боргу в розмірі 8001, 63 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається повністю на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82, 84, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства В«МІРА-СІЧВ» , м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства В«ЗапоріжвогнетривВ» , м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" (69106, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе/ вул. Теплична, 6. 22 «б»/1, р/р № 26007962490778 в АКБ "ПУМБ", МФО 334851, код ЄДРПОУ 00191885) на користь Приватного підприємства "Міра-січ" (69063, АДРЕСА_1, р/р № 2600601755572 Філія АТ «Укрексімбанк» м. Запоріжжя, МФО 313979, код ЄДРПОУ 37573398) - інфляційні втрати в розмірі 235194 (двісті тридцять п'ять тисяч сто дев'яносто чотири) грн. 92 коп. та 3 % річних від суми основного боргу в розмірі 8001 (вісім тисяч одна) грн. 63 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3663 (три тисячі шістсот шістдесят три) грн.74 коп.

Видати наказ.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення підписане 13.10.2015 р.