Постанова

від 09.12.2015 по справі 908/5012/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.12.2015 справа №908/5012/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 - за довіреністю ОСОБА_5 - за довіреністю від відповідача:ОСОБА_6 - за довіреністю розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив», м. Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької області від 12.10.15 року по справі№ 908/5012/15 (суддя: Алейнікова Т.Г.) за позовомПриватного підприємства «Міра-Січ», м. Запоріжжя до відповідача:Публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив», м. Запоріжжя простягнення 244' 249,54 грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Міра-Січ» (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» (далі - «Відповідач») витрат від інфляції у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання в розмірі 235' 194,92 грн. та 3% річних в розмірі 8' 054,62 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.10.2015 року у справі № 908/5012/15 позов було задоволено в повному обсязі.

Стягнути з Відповідача на користь Позивача - інфляційні втрати в розмірі 235' 194 грн. 92 коп. та 3 % річних від суми основного боргу в розмірі 8' 001 грн. 63 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3' 663 грн.74 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 12.10.2015 року у справі № 908/5012/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представники Позивача надали відзив на апеляційну скаргу. В судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» та звернулись до суду з проханням рішення господарського суду Запорізької області від 12.10.2015 року у справі № 908/5012/15 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник Відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Запорізької області від 12.10.2015 року у справі № 908/5012/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Міра-Січ» в повному обсязі.

Відповідно до статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу було здійснено технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.02.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Запоріжвогнетрив» (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Запоріжвогнетрив» (Покупець) було укладено Договір поставки № 18-110.

На виконання умов Договору з 19.05.2014 року по 26.08.2014 року Приватне підприємство «Міра-Січ» поставило на адресу (зазначену в видаткових накладних) Публічному акціонерному товариству «Запоріжвогнетрив» товар (дерев'яні піддони, комплекти решітчастих заготівок) на загальну суму 644' 722,92 грн.

Через неналежне виконання Відповідачем умов Договору, виникла заборгованість 644' 722,92 грн., яка Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.03.2015 року у справі № 908/450/15-г була стягнута з Відповідача на користь Позивача. За тим самим рішенням на користь Позивача з Відповідача суд стягнув 7' 068,34 грн. - 3% річних та 43' 331,27 грн.

Частиною 3, статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, щодо яких встановлено ці обставини.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.

В порядку ч.2 ст. 625 ЦК України позивачем було надано до суду першої інстанції розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних, які були перевірені господарським судом, визнані арифметично вірними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Судова колегія перевірила розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних, проведені позивачем, з якими погодився й місцевий господарський суд, та цілком погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність стягнення з Відповідача інфляційних витрат в розмірі 235' 194,92 грн. та 3% річних у сумі 8' 001,63 грн..

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив», м. Запоріжжя - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 12.10.2015 року у справі № 908/5012/15 - залишити без змін.

Головуючий суддя: ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3

Надруковано примірників:

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - до справи;

1 - ГСЗО;

1 - ДАГС.