Рішення

від 01.10.2015 по справі 910/17596/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2015Справа №910/17596/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кор-Мет»

До Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»

Про стягнення 73 354,23 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Мартиненко М.О. представник за довіреністю № 84-2 від 11.06.15.

Від відповідача: Варданян А.А. представник за довіреністю № 21 від 14.09.15.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кор-Мет» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі - відповідач) про стягнення 73 354,23 грн., а саме: 43 706,00 грн. - основного боргу, 28 146,66 грн. - збитків від інфляції, 1 501,57 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.15. порушено провадження у справі № 910/17596/15 та призначено її до розгляду на 20.08.15.

В судовому засіданні 20.08.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 08.09.15., про що сторони були повідомлені під розписку.

Після судового засідання 20.08.15. позивачем через відділ діловодства суду було подано клопотання про витребування від відповідача оригіналів документів, а саме: акту приймання-передачі, товарно-транспортної накладної, видаткової накладної за Договором поставки № 1102/1 від 20.12.13.

В судовому засіданні 08.09.15. позивачем було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 08.09.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 22.09.15., про що сторони були повідомлені під розписку.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.15. на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 22.09.15. відповідачем було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Публічне акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 22.09.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 01.10.15., про що сторони були повідомлені під розписку.

Щодо клопотання позивача від 20.08.15. про витребування від відповідача оригіналів документів, суд відзначає, що за твердженням Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» вказані оригінали документів в нього відсутні та заперечує проти самого факту поставки товару за Договором поставки № 1102/1 від 20.12.13., а тому вказане клопотання суд залишає без задоволення.

В судовому засіданні 01.10.15. та через відділ діловодства суду 01.10.15. позивачем було подано письмові заперечення на відзив відповідача.

Позивач в судовому засіданні 01.10.15. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 01.10.15. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/17596/15.

В судовому засіданні 01.10.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.13. між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Покупець) було укладено Договір поставки № 1102/1 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язався передати (поставити) протягом певного строку у власність Покупця товар відповідно до Специфікації (додаток 1), а Покупець зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених Договором.

Специфікацією до Договору сторонами встановлено наступне найменування товару, що постачається за Договором: батареї акумуляторні 6СТ-140 у кількості 2 штуки, батареї акумуляторні 6СТ-60 у кількості 2 штуки, батареї акумуляторні 6СТ-190 у кількості 34 штуки, загальною вартістю 43 706,00 грн.

Оригінал Договору судом було оглянуто під час розгляду справи.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 11.1 Договору з моменту підписання (20.12.13.) і діє до 31.07.14.

Відповідно до п. 2.1 Договору товар поставляється Постачальником на умовах DDP - база ПТОиК, АРК Крим, Сакський район, село Каменоломня, вул. Київська, 7 (у відповідності до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року). Транспортні витрати по доставці товару в пункт призначення включені в ціну товару.

Згідно з п. 4.1 Договору сума Договору складає 43 706,00 грн. в т.ч. ПДВ.

До матеріалів справи сторонами не подано оригіналів акту прийому передачі від 23.12.13. до Договору на суму 43 706,00 грн., видаткової накладної № 291 від 23.12.13. на суму 43 706,00 грн., товарно-транспортної накладної.

За відсутності оригіналів вказаних документів суд не може надати їм належну правову оцінку.

При цьому, у відповідності до правової позиції, викладеної постанові Вищого господарського суду України від 17.07.14. у справі № 910/21639/15, у разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вказаного не приймаються судом доводи позивача, викладені в письмових поясненнях по справі, поданих в судовому засіданні 08.09.15., щодо електронної переписки сторін з приводу направлення оригіналів зазначених документів.

Проте, судом враховано, що разом з поставкою товару позивачем було складено податкову накладну № 412 від 23.12.13., оригінал якої судом було оглянуто в судовому засіданні, в якій у графі "вид цивільно-правового договору" зазначено - Договір поставки № 1102/1 від 20.12.13. Сума вказаної податкової накладної становить 43 706,00 грн. та містить наступну номенклатуру товарів: батареї акумуляторні 6СТ-140 у кількості 2 штуки, батареї акумуляторні 6СТ-60 у кількості 2 штуки, батареї акумуляторні 6СТ-190 у кількості 34 штуки.

Крім того, матеріали справи містять лист західної ОДПІ міста Харкова № 8/зпі/20-33-15-01-16 від 22.09.15., в якому зазначено, що за період з 01 грудня 2013 року по 31 серпня 2015 року розбіжності між задекларованими податковими зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Кор-Мет» та податкового кредиту Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» станом на дату надання відповіді відсутні.

Таким чином судом встановлено, що спірна поставка на суму 43 706,00 грн. відповідачу позивачем відбулась та відбулась саме на виконання Договору.

Зазначене спростовує доводи відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази по справі, які підтверджують поставку товару за Договором.

Доводи відповідача про те, що суду слід звернути увагу на факт втрати установчих документів і печатки Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» в період з березня по травень 2014 року, яка підтверджується довідкою Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києва № 59/31673 від 04.07.14., суд не приймає в якості доводів, що спростовують наявні в матеріалах справи подані позивачем докази, оскільки оригінал Договору, який прийнятий судом в даній справі в якості належного і допустимого доказу і скріплений печаткою відповідача був укладений сторонами в грудні 2013 року, тобто до зазначеного Покупцем періоду часу втрати установчих документів і печатки, а в оригіналі податкової накладної № 412 від 23.12.13. не передбачено проставлення печатки відповідача за затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.11. формою.

Спір у справі виник в зв'язку з неоплатою відповідачем поставленого за Договором товару.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника по факту поставки товару з відстрочкою платежу протягом 120 календарних днів на підставі підписаного акту приймання-передачі.

Як відзначалось судом, оригінал акту приймання-передачі за Договором відсутній, однак судом враховано наступне.

Зі змісту норми ст. 692 ЦК України вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати (правова позиція викладена в постанові судової палати у господарських справах Верховного суду України від 19.08.15. у справі № 925/1332/13).

Разом з тим, як було встановлено судом, спірна поставка на суму 43 706,00 грн. відповідачу позивачем відбулась 23.12.13. та відбулась саме на виконання Договору.

Таким чином, з врахуванням приписів п. 4.2 Договору відповідач повинен був оплатити поставлений за Договором товар на суму 43 706,00 грн. з 23.04.14.

В зв'язку з неоплатою відповідачем поставленого за Договором товару позивач звернувся до покупця з листом № 28/07 від 28.07.14. з проханням повідомити яким чином відбуватиметься прострочена оплата за Договором на суму 43 706,00 грн.

У відповідь на зазначений лист відповідачем було направлено позивачу лист № 20-791 від 19.09.14., у якому відповідач не висловив жодних заперечень проти того, що товар за Договором йому було поставлено, однак посилався на те, що внаслідок захоплення терористичними угрупуваннями території Автономної Республіки Крим, відповідач втратив можливість здійснювати свою господарську діяльність, в тому числі належним чином виконувати власні зобов'язання у порядку, передбаченому господарськими договорами. Крім того, відповідач посилається на настання форс-мажорних обставин.

12.03.15. позивач направив відповідачу претензію № 53 від 02.03.15. з вимогою сплатити наявну за Договором заборгованість та 3% річних.

Відповіді на зазначену претензію матеріали справи не містять, як і не містять доказів сплати відповідачем Постачальнику наявної за Договором заборгованості в розмірі 43 706,00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач отримав товар, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві його повної вартості, а строк оплати вказаного товару є таким, що настав, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу мають бути задоволені у сумі 43 706,00 грн., що складає борг відповідача станом на момент прийняття даного рішення.

Вимоги позивача про стягнення 28 146,66 грн. збитків від інфляції та 1 501,57 грн. 3% річних задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за Договором у випадку настання обставин непереборної сили, які не існували на момент підписання Договору і виникли незалежно від сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна та інше).

Таким чином, за умовами Договору сторони звільняються не від виконання зобов'язань за Договором, а від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за Договором.

Сторона, яка не може виконати зобов'язання по Договору внаслідок дії обставин непереборної сили, зобов'язана не пізніше трьох робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це другу сторону в письмовій формі (п. 9.2 Договору).

Згідно з п. 9.3 Договору доказом виникнення обставин непереборної сили і строком їх дії є відповідні документи, що видаються Торгово-промисловою палатою України, із зазначенням характеру обставин та строку їх дії.

Відповідно до ч.2 ст.14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати України», форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно з ч.1 ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

До матеріалів справи відповідачем подано Сертифікат № 2018 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 03.12.14., виданий відповідачу, відповідно до якого Торгово-промисловою палатою України засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 27.02.14. на території Автономної Республіки Крим, на момент видачі сертифікату форм-мажорні обставини тривають і дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за Договором , оскільки настали обставини непереборної сили, які не існували на момент підписання Договору і виникли незалежно від сторін.

Таким чином, відповідач звільняється від сплати 3% річних та збитків від інфляції, проте, не звільняється від обов'язку оплатити отриманий за Договором від позивача товар.

При цьому судом враховано, що сертифікат про форс-мажорні обставини відповідачем було отримано 03.12.14 ., однак в порушення умов Договору так і не надано позивачу навіть після направлення останнім Публічному акціонерному товариству «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» претензії № 53 від 02.03.15. на адресу відповідача: 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, б. 26, офіс 505.

Крім того, судом враховано, що за твердженням самого відповідача, вже станом на 29.05.14. Покупець вже не знаходився на території Автономної Республіки Крим, а відповідно до наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на дату формування витягу 16.06.15. місцезнаходженням відповідача зареєстровано: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, б. 26, офіс 505.

Крім того, сторони не скористались наданим їх п. 9.4 Договору правом розірвати Договір у випадку, коли строк дії обставин непереборної сили триває більше ніж 30 днів.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, б. 26, офіс 505; ідентифікаційний код 00153117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кор-Мет» (61067, м. Харків, вул. Довгалевського, б. 7; ідентифікаційний код 35071033) 43 706 (сорок три тисячі сімсот шість) грн. 00 коп. основного боргу та 1 088 (одну тисячу вісімдесят вісім) грн. 57 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.10.15.

Суддя Т.М. Ващенко