Рішення

від 06.10.2015 по справі 910/17998/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2015Справа № 910/17998/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-китайський центр розвитку»

до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

про стягнення 167661,07 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача: Кожевникова Д.Ю. - представник за довіреністю;

від відповідача: Кисловська В.В. - представник за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» звернулось до суду з позовом до ПАТ «АК «Київводоканал» про стягнення заборгованості за Договором № 617/31/14-12 на виконання робіт по капітальному ремонту з постачанням відповідного обладнання фонтану «Малі фонтани» на парній стороні на Майдані незалежності, укладеного сторонами 19.06.2012.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач виконав роботи, передбачені вказаним договором на загальну суму 759282 грн, проте відповідачем оплату виконаних робіт здійснено лише частково, на суму 682000 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 77282 грн., яку позивач просить стягнути.

Крім того, на вказану заборгованість позивачем відповідно до положень ст.625 ЦК України нараховано за період з 13.07.2012 по 23.06.2015 3% річних в розмірі 6834,69 грн. та інфляційні втрати в розмірі 58224,47 грн. Також, позивачем на підставі ч.6 ст..231 ГК України за вказаний період нараховано 25319,91 грн. процентів за користування чужими коштами, які позивач також просить стягнути.

Позивач звертався до відповідача з відповідною претензією про оплату виконаних робіт за договором в повному обсязі, проте вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав к повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, вказавши, що між сторонами дійсно було укладено вказаний договір, відповідно до якого позивач виконав роботи з ремонту фонтану на загальну суму 796282 грн. Вказані роботи було прийнято відповідачем без зауважень та підписано акт приймання-передачі робіт на вказану суму. При цьому відповідачем здійснено часткову оплату в розмірі 682000 грн.

Разом з тим вказує. Що положеннями п.4.3 договору передбачено, що відповідач здійснює оплату тільки за умови отримання бюджетних коштів. Оскільки відповідач не отримав бюджетного фінансування на оплату робіт за вказаним договором то строк виконання ним зобов'язань за оплати виконаних робіт є таким, що не настав. Оскільки строк оплати виконаних робіт не настав, відсутні і підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат на вказану заборгованість.

Також заперечує проти нарахування позивачем відсотків за користування чужими коштами, оскільки умовами договору не передбачено нарахування та сплату таких процентів. Крім того, враховуючи, що оплата не здійснена внаслідок ненадходження коштів, безпідставні посилання позивача на користування відповідачем вказаними коштами.

Також представник відповідача додав, що неодноразово звертався до Київської міської державної адміністрації з інформацією про вказану заборгованість та необхідність виділення коштів на її погашення, проте позитивної відповіді на вказані звернення відповідачем не отримано.

Враховуючи викладені обставини відповідач просить відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх під час судового розгляду справи представників учасників судового процесу, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Судом встановлено, що 19.06.2012 між ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» (підрядник) та ПАТ «АК «Київводоканал» (замовник) укладено договір №617/31/14-12/26, за умовами якого замовник зобов'язався прийняти та оплатити, а підрядник - виконати роботи по капітальному ремонту з постачанням відповідного обладнання фонтану «Малі фонтани» (6шт) по парній стороні на Майдані Незалежності.

Пунктами 3.1, 3.3 Договору встановлено, що загальна договірна ціна на роботи, що будуть виконані за цим договором складає 796003,20 грн. в т.ч. ПДВ - 20%, що становить 132667,20 грн. Вартість фактично виконаних робіт підтверджується належним чином оформленими сторонами актами виконаних робіт форми КБ-2в.

За умовами пункту 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після підписання акта виконаних робіт сторонами.

Пунктом 4.3 сторони передбачили, що оплата здійснюється тільки за умови отримання замовником бюджетних коштів на підставі ст..ст.46-49, ст.ст. 70,71, 78 Бюджетного кодексу України на умовах відстрочки платежу до 30 днів з моменту отримання замовником бюджетних коштів.

Відповідно до положень п.10.1 договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012, а в частині гарантійних зобов'язань - до закінчення гарантійного строку на виконані роботи.

Згідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 22.06.2012 підписано АКТ №1 приймання виконаних будівельних робіт з червень 2012 року на загальну суму 759282 грн.

Разом з тим згідно наданої банківської виписки по особовому рахунку ТОВ «Українсько-китайський центр розвитку» вбачається що відповідачем оплачено виконані роботи за вказаним договором та актом на суму 682000 грн.

Сторонами не заперечується виконання вказаних робіт на суму зазначену в акті, претензій щодо якості чи обсягу виконаних робіт відповідач до позивача не пред'являв.

Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором утворилась заборгованість в розмірі 77282 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Доводи відповідача стосовно того, що строк виконання зобов'язання у зв'язку з ненадходженням бюджетних коштів, є таким що не настав, судом відхиляються з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Разом з тим, вказана норма не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки подією є явище, що виникає незалежно від волі людей, а надходження бюджетних коштів на рахунок замовника є дією, яка залежить від волевиявлення іншої особи, тобто фактично договір містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язано з дією особи, яка не є стороною такого договору.

Проте, за змістом ст. 511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 528 ЦК України, навіть у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

При цьому, відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

З тих же підстав відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, позивач звертався до відповідача з претензією про сплату заборгованості за договором, яка була отримана відповідачем 05.05.2015, проте залишена без задоволення.

Таким чином, строк виконання зобов'язання щодо оплати виконаних робіт вважається таким, що настав з 05.05.2015, а прострочення почалось з 13.05.2015.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, з відповідача, на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 266,78 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2016,13 грн. за період з 13.05.2015 по 23.06.2015 ( в межах позовних вимог).

Посилання позивача на те, що прострочення почалося з дати підписання акта приймання виконаних робіт, судом до уваги не приймаються, оскільки положення договору містять умову, за якої розрахунок здійснюється після підписання акта приймання виконаних робіт, проте вказаний пункт договору не містить конкретних строків впродовж яких замовник зобов'язаний провести розрахунок, а лише зазначає, що оплата за виконані роботи проводиться після підписання акта.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 25319,91 грн. процентів за користування чужими коштами задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст.231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, умовами укладеного між сторонами правочину не передбачено розміру процентів, які підлягають сплаті за користування чужими грошовими коштами.

Одночасно, нарахування вказаних процентів виходячи з приписів ч.6 ст.231 Господарського кодексу України на рівні облікової ставки Національного банку України є безпідставним, оскільки наведеною нормою визначено лише формування відповідальності за порушення грошових зобов'язань.

При цьому, за своєю правовою природою проценти за користування чужими грошовими коштами, нараховані позивачем, не є штрафною санкцією, порядок формування розміру якої визначено ст.231 Господарського кодексу України, оскільки штрафними санкціями у розумінні наведеної статті визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, враховуючи те, статтею 231 (ч.6) ГК України встановлено лише порядок формування штрафної санкції за порушення грошового зобов'язання, а умовами договору нарахування такої штрафної санкції не передбачено, відсутні підстави для стягнення нарахованих позивачем відсотків за користування чужими коштами.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем не здійснено розрахунок за виконані роботи саме внаслідок ненадходження бюджетних коштів, що унеможливлює користування відповідачем вказаними коштами.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а; ідентифікаційний код 03327664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-китайський центр розвитку» (61002, м. Харків, вул. Артема, 2; ідентифікаційний код 35698941) 77282 (сімдесят сім тисяч двісті вісімдесят дві) грн. заборгованості, 266 (двісті шістдесят шість) грн. 78 коп. 3% річних, 2016 (двi тисячi шістнадцять) грн. 13 коп. інфляційних та 1591 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто одну) грн. 30 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Я.В. Маринченко