Рішення

від 08.10.2015 по справі 911/4266/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2015 р. Справа № 911/4266/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «М2Ф Групп», м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний Бутік «Територія», Київська обл., м. Ірпінь, смт. Ворзель про стягнення коштів, за участю представників:

позивача:ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.09.2015 року; відповідача:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «М2Ф Групп» (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний Бутік «Територія» (відповідач) про стягнення 144 487,22 грн. основного боргу, 46 513,66 грн. пені, 2 407,35 грн. 3%, 46 628,86 грн. інфляційної складової боргу, а загалом 240 037,09 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №28/11/14-1 про надання послуг від 28.11.2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.09.2015 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 01.10.2015 року.

30.09.2015 року через відділ діловодства господарського суду Київської області відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував, та просив суд відмовити в задоволені позову.

У судовому засіданні 01.10.2015 року було оголошено перерву на 08.10.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 08.10.2015 року не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.11.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Креативний Бутік «Територія» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «М2Ф Групп» (виконавець) було укладено договір №28/11/14-1 про надання послуг (договір), згідно п. 1.1. якого, замовник замовляє у виконавця рекламні та/або інші супутні послуги (надалі в тексті - послуги), зобов'язується оплатити їх, а виконавець бере на себе зобов'язання надати визначені послуги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а також додатками до нього, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно п. 2.3. договору, після надання послуг виконавець надає замовнику звіт (якщо надання останнього передбачено відповідним додатком) і акт здачі-приймання робіт (надання послуг), який замовник підписує у відповідності з умовами пункту 4.1.6. даного договору.

Згідно п. 2.4. договору, замовник оплачує послуги виконавця шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок виконавця, зазначений в пункту 10 цього договору, протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з дати підписання відповідного акту здачі-приймання робіт (надання послуг) за відповідним додатком.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що виконавець на виконання вимог договору, надав замовнику послуги з розміщення рекламних матеріалів на загальну суму 144 487,22 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані відповідачем та скріплені печаткою без будь-яких заперечень, копії яких знаходяться в матеріалах справи і достовірність яких відповідач не заперечував.

Замовник належним чином не виконав зобов'язанння за договором щодо оплати наданих послуг, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 144 487,22 грн.

Відповідно до п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 144 487,22 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позов в частині стягнення 3% річних в розмірі 2 407,35 грн., які нараховані позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати переданого товару за даним договором у спірний період на підставі ст. 625 ЦК України також є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих послуг за договором, вимога позивача про стягнення інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України підлягає задоволенню частково в розмірі 45 281,25 грн., які нараховані судом відповідно до вимог закону та умов договору, в іншій частині вимоги про стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 7.2. договору, за порушення строків оплати вартості послуг виконавця за цим договором замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені встановив, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок пені є арифметично невірним, оскільки позивачем нарахована пеня з порушенням граничного терміну, встановленого законодавством України (п. 6 ст. 232 ГК України), у зв'язку з чим стягненню підлягає розмір пені, здійснений за розрахунком суду та з урахуванням норм статті 232 Господарського кодексу України в сумі 41 594,62 грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну оплату товару в позові слід відмовити.

Судовий збір у розмірі 3 506,56 грн. відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, позивач просить покласти на відповідачів витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 4 000,00 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання правової допомоги №1 від 01.09.2015 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2749/10 від 27.01.2005 року, копію платіжного доручення №5 від 11.09.2015 року на суму 4 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України №01-8/155 від 13.02.2002р.).

При вирішенні питань, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід також враховувати викладене в абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» від 14.12.2007р., за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката ОСОБА_1 у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи №911/4266/15, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 4 000,00 грн. співрозмірною з ціною позову та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний Бутік «Територія» (08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Пролетарська, буд. 53, кв. 2, код 37910508) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «М2Ф Групп» (01014, м. Київ, вул. Струтинського, буд. 8, код 37570470) 144 487 (сто сорок чотири тисячі чотириста вісімдесят сім) грн. 22 коп. основного боргу, 41 594 (сорок одну тисячу п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 62 коп. пені, 2 407 (дві тисячі чотириста сім) грн. 35 коп. 3% річних, 45 281 (сорок п'ять тисяч двісті вісімдесят одну) грн. 25 коп. інфляційних втрат, 3 506 (три тисячі п'ятсот шість) грн. 56 коп. судового збору, 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 13.10.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак