Постанова

від 14.12.2015 по справі 911/4266/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2015 р. Справа№ 911/4266/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Сухового В.Г.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 22.10.2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний Бутік «Територія» на рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2015 року

у справі №911/4266/15 ( суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М2Ф Групп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний Бутік «Територія»

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

від позивача: Чмир В.О., довіреність б/н від 01.09.2015 року

від відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «М2Ф Групп» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний Бутік «Територія» (відповідач у справі) про стягнення 144 487,22 грн основного боргу, 46 513,66 грн. пені, 2 407,35 грн 3 %, 46 628, 86 грн інфляційної складової боргу, а загалом 240 037, 09 грн у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №28/11/14-1 про надання послуг від 28.11.2014 року (а.с. 6-12).

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.10.2015 року у справі №911/4266/15 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний Бутік «Територія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М2Ф Групп» 144 487,22 грн основного боргу, 41 594, 62 грн пені, 2 407, 35 грн 3% річних, 45 281, 25 грн інфляційних втрат, 3 506, 56 грн судового збору, 4000,00 грн витрат на послуги адвоката. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване доведеністю позивачем факту порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Креативний Бутік «Територія» визначених договором строків оплати вартості наданих позивачем послуг, а відтак правомірністю заявлених позовних вимог. Однак, враховуючи нарахування позивачем пені за період, що перевищує встановлений ст. 232 ГК України шестимісячний строк її нарахування, місцевий господарський суд задовольнив позов частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Креативний Бутік «Територія» 22.10.2015 року подав апеляційну скаргу (вх.№ 1521/15 від 22.10.2015 року), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2015 року у справі № 911/4266/15 в частині стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката, прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач, посилаючись на приписи Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також на часткове задоволення позовних вимог, стверджує про завищення вартості послуг адвоката, які були стягнуті за рішенням суду, а тому вважає рішення місцевого господарського суду в цій частині неправомірним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 року у справі №911/4266/15 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 30.11.2015 року.

05.11.2015 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від позивача у справі надійшов відзив №04/11/15 від 04.11.2015 року (вх. №09-11/20114/15) на апеляційну скаргу, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «М2Ф Групп» заперечує проти доводів апелянта, вважає заявлений розмір послуг адвоката і стягнутий рішенням Господарського суду Київської області обґрунтованим та співрозмірним із ціною позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року розгляд справи було відкладено на 14.12.2015 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання 30.11.2015 року представників апелянта.

У судовому засіданні 14.12.2015 року представник позивача у справі заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просить рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2015 року у справі № 911/4266/15 залишити без змін.

Представники відповідача у судове засідання 14.12.2015 року вдруге не з'явились. Апелянт про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 98, 64 ГПК України, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №0411613266488 (а.с.163), про причини неявки ТОВ «Креативний бутік «Територія» не повідомив.

Враховуючи, встановлені ст. 102 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги, обізнаність відповідача про дату, час та місце розгляду справи №911/4266/15, відсутність клопотань апелянта про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний Бутік «Територія» на рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2015 року без участі представників відповідача, за наявними в ній матеріалами, так як їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши наявні докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

28.11.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Креативний Бутік «Територія» (замовник за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «М2Ф Групп» (виконавець за договором, позивач у справі) було укладено договір №28/11/14-1 про надання послуг (а.с. 20-26), згідно п. 1.1. якого, замовник замовив у виконавця рекламні та/або інші супутні послуги, зобов'язався оплатити їх, а виконавець взяв на себе зобов'язання надати визначені послуги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а також додатками до нього, які є невід'ємною частиною договору.

Як передбачено п. 2.1. - 2.3. договору, його ціна складається із загальної вартості послуг виконавця, яка визначається як сума послуг за Додатками до договору. Вартість послуг обумовлюється сторонами у Додатках до договору. Після надання послуг виконавець надає замовнику звіт (якщо надання останнього передбачено відповідним додатком) і акт здачі-приймання робіт (надання послуг), який замовник підписує у відповідності з умовами пункту 4.1.6. даного договору.

Згідно з п. 2.4. договору замовник оплачує послуги виконавця шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок виконавця, зазначений в пункту 10 цього договору, протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з дати підписання відповідного акту здачі-приймання робіт (надання послуг) за відповідним додатком.

Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє протягом року. Строк дії договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо за 30 календарних днів до дати його закінчення жодна із сторін не виявить бажання припинити дію договору. (п. 3.1.)

Відповідно до підписаних сторонами Додатків №1 від 28.11.2014 року (а.с. 27), №2 від 01.12.2014 року (а.с. 30), №3 від 01.12.2014 року (а.с. 35) та №4 від 10.12.2014 року (а.с. 38) позивач у справі повинен був надати відповідачу рекламні послуги на загальну суму 144 487,66 грн.

На виконання умов договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «М2Ф Групп» надало Товариству з обмеженою відповідальністю «Креативний Бутік «Територія» узгоджені послуги з розміщення рекламних матеріалів на загальну суму 144 487,22 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-226 від 28.12.2014 року на суму 45 833,74 грн (а.с. 28), №ОУ-227 від 28.12.2014 року на суму 26 223,94 грн (а.с. 31), №ОУ-013 від 31.01.2015 року на суму 25749,54 грн (а.с. 32), №ОУ-228 від 28.12.2014 року на суму 33 030,00 грн (а.с. 36), №ОУ-233 від 29.12.2014 року на суму 6 825,00 грн (а.с. 39), №ОУ-004 від 22.01.2015 року на суму 6 825,00 грн (а.с. 40), які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб. Зазначені акти підписані без будь-яких заперечень, зауважень відповідача щодо якості та своєчасності виконання замовлених послуг.

Вищенаведені обставини справи свідчать, що позивач у справі належним чином виконав зобов'язання за договором, однак Товариство з обмеженою відповідальністю «Креативний Бутік «Територія» взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманих послуг не виконало, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 144 487,22 грн.

Вказаний розмір заборгованості визнає і сам відповідач і у листах, адресованих позивачу, як на підставу несплати посилається на відсутність фінансових коштів (а.с. 47-48, 56-57).

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своїм змістом та правовою природою, укладений між сторонами договір, є договором про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як передбачено ст. 193 ГК України, ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Факт невиконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості наданих послуг у розмірі 144 487,22 грн доведений, документально обґрунтований, відповідачем належними та допустимими доказами не спростований, а тому колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 144 487,22 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

З огляду на приписи ст. 546, 549 ЦК України, ст. 230 ГК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2. договору, за порушення строків оплати вартості послуг виконавця за цим договором замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

Разом з цим, ч. 6 ст. 232 ГК України унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів, беручи до уваги встановлений договором строк оплати відповідачем вартості наданих послуг, доведеність факту порушення відповідачем свого обов'язку з оплати, дослідивши розрахунок пені, наданий позивач до позовної заяви, вважає правильним висновок Господарського суду Київської області, щодо невірності нарахування позивачем пені, оскільки вона нарахована з порушенням граничного терміну, встановленого законодавством України (ч. 6 ст. 232 ГК України).

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим та арифметично вірним здійснений місцевим господарським судом розрахунок пені та правомірним висновок щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний Бутік «Територія» пені у розмірі 41 594,62 грн.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 46 628, 86 грн інфляційних втрат та 2 407,35 грн- 3 %.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом Київської області встановлено, матеріалами справи підтверджено і відповідачем не заперечується факт порушення строків оплати вартості товару.

З огляду на викладене, висновки господарського суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача 2 407,35 грн - 3% річних та 45 281,25 грн інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Окрім того, рішенням Господарського суду Київської області від 08.10.2015 року на відповідача було покладено 4 000,00 грн - витрати, пов'язані з оплатою позивачем послуг адвоката. Не погоджуючись в цій частині з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Креативний Бутік «Територія» подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що стягнутий розмір витрат на послуги адвоката є завищеним та не відповідає принципу розумності. Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими твердженнями апелянта з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (ст.4) передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання.

Разом з цим, ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статі 1 цього Закону).

У підпункті 6.3 пункту 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Позивачем на підтвердження вимог про стягнення витрат за послуги адвоката у сумі 4 000,00 грн надано суду: укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «М2Ф Групп» та «Адвокатським бюро Володимира Потапенко» договір №1 про надання правової допомоги, за умовами якого Бюро взяло на себе доручення клієнта про надання правової допомоги, зокрема, здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги, а клієнт зобов'язався оплатити такі послуги. Сторонами підписано Додаток №1 до даного договору, в якому визначили види робіт, час надання послуг та їх вартість. Також позивачем надано підписаний між позивачем та «Адвокатським бюро Володимира Потапенко» акт здачі-прийняття наданих послуг №6 від 08.09.2015 року на суму 4 000,00 грн та платіжне доручення №5 від 11.09.2015 року, згідно якого позивач здійснив оплату наданих послуг адвоката.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору про надання правової допомоги №1 від 01.09.2015 року, представництво інтересів позивача у суді здійснював адвокат Потапенко Володимир Григорович (свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2749/10 від 27.01.2015 року), на підставі виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «М2Ф Групп» довіреності б/н від 01.09.2015 року, який готував позовні матеріали до суду, брав участь у судових засіданнях, знайомився з матеріалами справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України №01-8/155 від 13.02.2002р.).

Разом з цим, при вирішенні питань, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід також враховувати викладене в абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» від 14.12.2007р., за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У розділі 4 договору №1 про надання правової допомоги сторонами узгоджено порядок визначення гонорару адвоката за надання правової допомоги позивачу з урахуванням обсягу витраченого часу, характеру наданих послуг, кваліфікації та стажу роботи адвоката.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність покладення Господарським судом Київської області на відповідача судових витрат, які пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 4 000,00 грн, які, на думку суду, відповідають принципам розумності та справедливості, враховуючи окрім того, факт порушення саме відповідачем договірних зобов'язань, що, в свою чергу, зумовило звернення позивача з позовом до суду.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2015 року у справі №911/4266/15 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу б/н від 22.10.2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Креативний Бутік «Територія» на рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2015 року у справі №911/4266/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2015 року у справі №911/4266/15 залишити без змін.

3. Справу №911/4266/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді В.Г. Суховий

А.О. Мальченко