Рішення

від 06.10.2015 по справі 911/3692/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р. Справа № 911/3692/15

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства В«Страхова компанія В«Українська страхова групаВ» , м. Київ

до Публічного акціонерного товариства В«Страхова компанія В«СкайдВ» , Київська обл., с. Старі Петрівці

про стягнення 26 726, 77 гривень

за участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність №365 від 10.08.2015)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.08.2015 Приватне акціонерне товариство В«Страхова компанія В«Українська страхова групаВ» (далі-ПрАТ В«Українська страхова групаВ» /позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства В«Страхова компанія В«СкайдВ» (ПАТ В«Страхова компанія В«СкайдВ» /відповідач) про стягнення 26 726, 77 гривень страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.08.2015 порушено провадження у справі №911/3692/15, розгляд справи призначено на 15.09.2015.

Ухвалами господарського суду Київської області від 15.09.2015 та 29.09.2015 розгляд даної справи відкладався на 29.09.2015 на 06.10.2015 відповідно.

Водночас, 08.09.2015 та 24.09.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли заяви, відповідно до яких ПрАТ В«Страхова компанія В«Українська страхова групаВ» просить суд проводити розгляд справи без участі представника товариства, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

15.05.2014 між Приватного акціонерного товариства В«Страхова компанія В«Українська страхова групаВ» (далі-страхувальник) та ОСОБА_2 (далі-страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія від нещасного випадку з водієм та пасажирами на т транспорті №28-3001-14-00086 (далі-договір), відповідно до якого було застраховано автомобіль «Infiniti QX 70», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі-автомобіль «Infiniti QX 70»), на загальну страхову суму 864 000,00 грн.

12.02.2015 приблизно о 20 год. 30 хв. у м. Києві по вул. Басейна 40/18 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Infiniti QX 70», під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «ВАЗ 2107», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, (далі - «ВАЗ 2107») під керуванням ОСОБА_3

Відповідно до постанови Святошинського районного суду міста Києва від 20.03.2015 у справі №757/6460/15-п, у зазначеному ДТП винним визнано ОСОБА_3

04.03.2015 позивачем на підставі рахунку №00000026440 від 13.02.2015 складено страховий акт №ДККА-42802 та розрахунок суми страхового відшкодування до нього.

До того ж, 30.04.2015 позивачем на підставі акту виконаних робіт №АВ-С-000000000001097 від 27.04.2015 складено страховий акт №ДККА-42802/1 та розрахунок суми страхового відшкодування до нього.

На виконання умов договору, на підставі поданої страхувальником заяви та страхових актів №ДККА-42802 від 04.03.2015 і №ДККА-42802/1 від 30.04.2015 ПрАТ В«Страхова компанія В«Українська страхова групаВ» виплатила страхове відшкодування в розмірі 25 337,60 грн та 1 889,17 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №4475 від 04.03.2015 та №8649 від 30.04.2015 відповідно.

Враховуючи, що на момент ДТП транспортний засіб «ВАЗ 2107», що знаходився під керуванням ОСОБА_3, був забезпечений ПАТ В«Страхова компанія В«СкайдВ» за полісом №АІ/1392668, з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну у розмірі 50 000,00 грн та франшизою у розмірі 500,00 грн, позивач звернувся до ПАТ В«Страхова компанія В«СкайдВ» із заявою на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу.

Посилаючись на те, що відповідач на заяву не відповів, виплату страхового відшкодування не здійснив, з урахуванням вини ОСОБА_3, під керування якого у ДТП був транспортний засіб «ВАЗ 2107», забезпечений ПАТ В«Страхова компанія В«СкайдВ» , позивач просить суд стягнути з відповідача 26 726, 77 грн в порядку регресу загального розміру страхового відшкодування, виплаченого ПрАТ В«Страхова компанія В«Українська страхова групаВ» .

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на відсутність належних та допустимих доказів визначення вартості завданого автомобілю «Infiniti QX 70» матеріального збитку, з урахуванням зносу, незалежним оцінювачем відповідно до вимог ст. 29 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а відтак відсутність обов’язку відповідача по виплаті нарахованого позивачем страхового відшкодування.

До того ж, відповідач зауважив про направлення позивачу відповіді вих. №1347К від 02.07.2015 щодо заяви на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу, відповідно до якої відповідач, для прийняття рішення щодо страхового відшкодування, просив позивача надати копію звіту про оцінку вартості завданого транспортного засобу «Infiniti QX 70» матеріального збитку, складеного оцінювачем, що має відповідну освіту та внесений до Державного реєстру оцінювачів.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення відповідача та представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

У відповідності до статей 979, 993, 1191 Цивільного кодексу України та статей 16, 27 Закону України «Про страхування», за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За таких обставин, оскільки позивач, на виконання умов договору, здійснив виплату страхового відшкодування до нього, в силу приписів ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 1191 ЦК України, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, тобто до винуватця ДТП.

Поряд з тим, статтею 29 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно ст. 1192 ЦК України України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.

Приписами ст. 7, ч. 1 ст. 12 Закону України В«Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в УкраїніВ» встановлено, проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Водночас, згідно п. п. 1.3., 1.4., 2.3., 2.4., 4.1. та 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.

Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ, визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ.

Вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ. Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Оцінка КТЗ передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об'єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень.

У звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається така інформація, зокрема, відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів

Таким чином, беручи до уваги вищезазначені приписи норм чинного законодавства, підставою виникнення спірних правовідносини щодо виплати страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги є первинні правовідносини, що стосуються виплати страховиком страхового відшкодування за договором добровільного страхування, а тому правильність визначення розміру страхового відшкодування з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу, визначеного суб’єктом оціночної діяльності, є обставинами, що впливають на правильність вирішення спору про стягнення таких сум в порядку зворотної вимоги.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Натомість, в порушення вимог вищезазначених норм Закону, позивачем не надано належних та допустимих доказів визначення розміру страхового відшкодування, з урахування зносу автомобіля, та визначення розміру завданої шкоди на підставі незалежної оцінки, звіту про оцінку майна, яким визначена реальна вартість втраченого майна, здійсненого суб’єктом оціночної діяльності.

Як слідує з матеріалів справи, розмір матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Infiniti QX 70», в результаті його пошкодження при ДТП, позивачем визначено на підставі акту огляду транспортного засобу від 13.02.2015, а також виставлених ремонтною організацією рахунку №00000026440 від 13.02.2015 та акту виконаних робіт №АВ-С-000000000001097 від 27.04.2015, що в загальній сумі становить 26 226,77 грн страхового відшкодування.

При цьому, при визначенні страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача, позивач здійснив такий розрахунок виходячи з вартості відновлювального ремонту пошкодженого майна, без врахування зносу автомобіля, що суперечить вимогам ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

До того ж, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази розрахунку вартості витрат на проведення відновлювального ремонту автомобіля «Infiniti QX 70» суб’єктами оціночної діяльності, які мають відповідний сертифікат, зміст якої відобразив би суму завданих збитків забезпеченого позивачем автомобіля, у той час як надані позивачем акти виконаних робіт ремонтної організації не є належними та допустимими доказами оцінки вартості пошкодженого майна у порядку визначеному законодавством, оскільки означені первинні документи складені не суб’єктом оціночної діяльності та відображають вартість ремонту з урахуванням ПДВ, але не містять розрахунків зносу та посилання на методику визначення вартості ремонту і реальної завданої шкоди транспортному засобу, як того вимагає чинне законодавство.

Поряд з тим, з матеріалів справи слідує, що визначенні позивачем згідно акту огляду транспортного засобу від 13.02.2015 обсяг та вид пошкодження автомобіля «Infiniti QX 70» не відповідають обсягу та виду робіт за виставленими ремонтною організацією рахунками та актами виконаних робіт, що свідчить про невідповідність між завданими збиткам, визначеною позивачем шкодою і, як наслідок, нарахуванням страхового відшкодування.

Таким чином, враховуючи ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження того, що шкода, яка завдана автомобілю «Infiniti QX 70» в результаті ДТП, була оцінена суб’єктом оціночної діяльності у встановленому законом порядку, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем дійсного розміру витрат, що мають бути відшкодовані відповідачем, в порядку ст. 29 «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а відтак і безпідставність вимоги позивача про стягнення з відповідача відповідно нарахованої суми страхового відшкодування.

До того ж, п. 12.1. ст. 12 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Проте, в порушення вищезазначених норм закону, позивачем нараховану суму страхового відшкодування не зменшено на суму франшизи у розмірі 500,00 грн відповідно до полісу АІ/1392668.

Беручи до уваги вищенаведені нормативні приписи, а також враховуючи недоведеність позивачем визначення в передбаченому законодавством порядку розміру страхового відшкодування, наявність якого породжує для відповідача обов’язок по сплаті коштів в порядку регресу, з підстав ст. 1191 ЦК України та ст. 29 «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також порушення позивачем приписів закону щодо зменшення страхового відшкодування на суму франшизи, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 26 726,77 грн страхового відшкодування в порядку регресу, а відтак відмову у задоволенні означеної вимоги.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, у зв’язку з відмовою у задоволенні позовних вимоги покладаються судом на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 979, 993, 1191 Цивільного кодексу України, ст. ст. 16, 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 29, п. 12.1. ст. 12 «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 12.10.2015

Суддя В.А. Ярема