Постанова

від 12.01.2016 по справі 911/3692/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2016 р. Справа№ 911/3692/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

за участю представників

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група" на рішення господарського суду Київської області від 06.10.2015 року

у справі № 911/3692/15 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група" (м. Київ)

до Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Скайд" (с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області)

про стягнення 26 726 грн. 77 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Київської області звернулося Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Українська страхова група" з позовом до Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Скайд" про стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування в порядку регресу у розмірі 26 726 грн. 77 коп.

Рішенням від 06.10.2015 року господарський суд Київської області у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ПрАТ „СК „УСГ" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 06.10.2015 року по справі № 911/3692/15 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2015 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В. та Коротун О.М., апеляційна скарга ПрАТ „СК „УСГ" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 911/3692/15 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В зв'язку з перебуванням судді учасника колегії Суліма В.В. на лікарняному розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 року було визначено колегію суддів у складі: Гаврилюка О.М. (головуючий), Майданевич А.Г., Коротун О.М.

В судове засідання 12.01.2016 року повноважні представники сторін не з'явилися. В судовому засіданні 01.12.2015 року судова колегія задовольнила клопотання позивача про розгляд апеляційної скарги без участі його представників. Представник відповідач про причини неявки суд не попередив. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

В попередніх судових засіданнях представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду має бути скасовано повністю з прийняттям нового рішення про задоволення позову повністю, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до довідки ВДАІ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві та постанови Печерського районного суду міста Києва від 20.03.2015 року у справі № 757/6460/15-п, 12.02.2015 року у м. Києві на вул. Басейній ОСОБА_5, керуючи автомобілем „ВАЗ-2107» , д.н. НОМЕР_2, під час зміни напрямку руху не переконався що це буде безпечно, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем „Інфініті» , д.н. НОМЕР_1.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 20.03.2015 року у справі № 757/6460/15-п ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль „Інфініті» , д.н. НОМЕР_1.

Пошкоджений автомобіль був застрахований позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту від 15.05.2014 року № 28-3001-14-00086.

Згідно рахунку від 18.02.2015 року № 00000026440 вартість ремонту пошкодженого автомобіля „Інфініті» , д.н. НОМЕР_1 склала 37 783 грн. 47 коп.

Як вбачається зі страхових актів від 04.03.2015 року № ДККА-42802 та від 30.04.2015 року № ДККА-42802/1 позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування на загальну суму 27 226 грн. 77 коп. (25 337 грн. 60 коп. + 1 889 грн. 17 коп.)

Зазначені кошти в розмірі 27 226 грн. 77 коп. позивачем були виплачені, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 04.03.2015 року № 4475 (25 337 грн. 60 коп.) та від 30.04.2015 року № 8649 (1 889 грн. 17 коп.).

Виконання ремонтних робіт підтверджується актом виконаних робіт від 27.04.2015 року № АВ-С-000000000001097 на загальну суму 37 783 грн. 47 коп., який був підписаний 29.04.2015 року.

Статтею 27 Закону України „Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом - автомобілем „ВАЗ-2107» , д.н. НОМЕР_2, який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю „Інфініті» , д.н. НОМЕР_1, керував ОСОБА_5.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність за шкоду заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля „ВАЗ-2107» , д.н. НОМЕР_2 була застрахована в Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Княжа" (правонаступником якої є ПАТ „Страхова компанія „Скайд"), про що було укладено договір (поліс) № АІ/1392668 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіля „ВАЗ-2107» , д.н. НОМЕР_2, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову, обґрунтував своє рішення тим, що позивач здійснив розрахунок вартості відновлюваного ремонту пошкодженого майна без врахування зносу згідно ст. 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" як обов'язкові для позивача, а сам розрахунок не був проведений суб'єктом оціночної діяльності.

Втім, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає такі висновки місцевого господарського суду безпідставними, оскільки відповідно до умов п. 11.3 договору добровільного страхування наземного транспорту від 15.05.2014 року № 28-3001-14-00086 виплата страхового відшкодування мала здійснюватися позивачем без урахування зносу.

Згідно з ч. 1 ст. 14 та ст. 204 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов'язковим для виконання його сторонами (ст. 629 ЦК України).

З матеріалів справи не вбачається доказів визнання недійсним вказаного договору страхування повністю, або окремих його пунктів, зокрема, в частині виплати страхового відшкодування без урахування фізичного зносу.

У зв'язку з викладеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність виплати страхового відшкодування позивачем страхувальнику без урахування фізичного зносу, оскільки така виплата є прямим обов'язком позивача згідно умов договору.

Статтею 3 ЦК України передбачено, що основними засадами цивільного законодавства, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність.

Отже, стягнення в порядку регресу страхового відшкодування з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля в даному випадку є істотним обмеженням права добросовісного страховика (позивача) на відшкодування шкоди в межах фактичних затрат, передбаченого ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України „Про страхування". Про таку правову позицію вказує Вищий господарський суд України у постановах від 15.01.2013 року по справі № 5011-45/7316-2012, від 19.08.2013 року по справі № 910/5734/13, від 28.10.2013 року по справі № 5011-37/5212-2012 та від 30.07.2015 року № 910/1692/15-г.

Крім того, ст. 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на положення якої посилається місцевий господарський суд, не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування транспортних засобів, а Закон України „Про страхування" відповідних застережень не містить. (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.07.2013 року у справі № 910/9).

Також колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд невірно зазначив про необхідність проведення розрахунку саме суб'єктом оціночної діяльності, оскільки в п. 9.3.5 договору добровільного страхування наземного транспорту від 15.05.2014 року № 28-3001-14-00086 залучення до оцінки розміру збитків незалежних експертів є саме правом позивача, а не його обов'язком.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2015 року по справі № 911/3692/15 не відповідає чинному законодавству, винесене за невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи (зокрема, щодо необхідності врахування зносу всупереч умовам договору добровільного страхування наземного транспорту та щодо необхідності проведення розрахунку збитків саме суб'єктом оціночної діяльності всупереч умовам договору добровільного страхування наземного транспорту), з неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), а тому підлягає скасуванню повністю.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду переглянула спір відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України і вважає, що позов є обґрунтованим та має бути задоволений повністю у розмірі 26 726 грн. 77 коп. (25 337 грн. 60 коп. (розмір виплаченого страхового відшкодування) плюс 1 889 грн. 17 коп. (розмір виплаченого страхового відшкодування) мінус 500 грн. (франшиза по полісу АІ/1392668)).

Апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група" на рішення господарського суду Київської області від 06.10.2015 року у справі № 911/3692/15 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 06.10.2015 року у справі № 911/3692/15 скасувати повністю та прийняти нове рішення по справі, яким позов задовольнити повністю, стягнути з Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Скайд" (01030, м. Київ, вул.. Богдана Хмельницького, 31/27А, ідентифікаційний код 34967627) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група" (01135, м. Київ, вул. Павлівська, 29, ідентифікаційний код 35895766) відшкодування в порядку регресу у розмірі 26 726 (двадцять шість тисяч сімсот двадцять шість) грн. 77 коп., судовий збір за розгляд позовної заяви у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. та судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 2 009 (дві тисячі дев'ять) грн. 70 коп.

3. Видачу виконавчих документів доручити господарському суду Київської області.

4. Матеріали справи № 911/3692/15 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун