Ухвала

від 08.10.2015 по справі 918/1059/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" жовтня 2015 р. Справа № 918/1059/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергоресурс"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 149 050 грн. 34 коп.

Представники:

Від позивача: Корнійчук Р.В. (довіреність від 15 серпня 2013 року);

Від відповідача: не з'явився;

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західенергоресурс" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 149 050,34 грн., з яких: 75 006,20 грн. основного боргу за поставлені нафтопродукти; 41 823,24 грн. процентів за користування товарним кредитом; 1 251,47 грн. 3 % річних; 30 969,43 грн. інфляційних втрат, позовні вимоги аргументувавши невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 14000317 від 16 вересня 2014 року в частині повного розрахунку за поставлений товар.

08 жовтня 2015 року позивачем подано до суду клопотання про зменшення ціни позову, відповідно до змісту якого позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 144 323,56 грн., з яких: 75 006,20 заборгованість за поставлені нафтопродукти; 40 214,95 грн. проценти за користування товарним кредитом; 29 102,41 грн. інфляційних нарахувань.

Вказана заява прийнята судом до розгляду та розцінена судом як заява про зменшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахуваннь та як заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення 3 % річних.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2015 року судом припинено провадження в частині заявлених позивачем 3 % річних в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, відзиву на позовну заяву суду не надав, причин неявки суду не повідомив, про місце дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

16 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західенергоресурс" (продавець, позивач) та підприємцем ОСОБА_1 (покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 14000317 (надалі - договір), відповідно до предмету якого за цим договором сторони домовились що продавець передає покупцю у власність нафтопродукти і інші товари, в подальшому товари, а покупець зобов'язується розрахуватися за отримані товари на умовах викладених в розділі 2 цього договору.

Відповідно до пунктів 1.3., 1.4. договору, купівля - продаж товару відбувається окремими партіями, асортимент, ціна та кількість яких визначається в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Розрахунки здійснюються окремо за кожну партію товару, в порядку, визначеному в розділі 2 цього договору.

Відповідно до наявної в матеріалах справи видаткової накладної № 14000549 від 20 листопада 2014 року позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв товар в кількості 8 095 л. на загальну суму 124 258,25 грн.

Передача товару позивачем відповідачу за договором поставки № 14000317 від 16 вересня 2014 року товару на суму 124 258,25 грн. підтверджується також наявною в матеріалах справи податковою накладною від 20 листопада 2014 року.

Відповідно до пункту 2.1. договору, оплата вартості товару здійснюється покупцем шляхом передоплати згідно виставлених продавцем рахунків.

Згідно з пунктом 2.2. договору, оплата вартості товару може здійснюватись покупцем після отримання товару в наступному порядку:

- покупець сплачує продавцю суму, яка включає вартість партії товару згідно накладної, а у випадках відстрочки платежу - відсотки за право користування товарним кредитом, кошти проведеної дооцінки партії товару, а також відшкодування понесених продавцем витрат у розмірі рівня інфляції (пункт 2.2.1. договору).

- покупець зобов'язується оплатити кожну партію товару, шляхом перерахування на поточний рахунок продавця вартості товару у строк 5 (п'ять) робочих днів за дати поставки товару згідно накладної. Оплата, отримана продавцем протягом зазначеного терміну, вважається своєчасною. При здійсненні своєчасної оплати поставленої партії товару відсотки за право користування товарним кредитом не стягуються (пункт 2.2.2. договору).

- при здійсненні оплати партії товару після закінчення строку, визначеного у пункті 2.2.2. цього договору, така оплата вважається відстроченою. При відстроченні оплати за цим договором з покупця стягуються відсотки за право користування товарним кредитом за перших 30 календарних днів такого відстрочення у розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожний день відстрочення, а після 30-го дня у розмірі 0,2 % несплаченої суми за кожний день відстрочення до повного погашення суми заборгованості за цим договором (пункт 2.2.3. договору).

На виконання умов договору відповідач частково розрахувався за поставлений товар в сумі 49 258,25 грн., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками по рахунках (20.11.2014 р. в сумі 12000,00 грн.; 21.11.2014 р. в сумі 7000,00 грн.; 25.11.2014 р. 7000,00 грн., 03.12.2014 р. 3000,00 грн.; 15.12.2014 р. 10000,00 грн.; 25.12.2014 р. 10258,25 грн.).

Разом з тим, слід зазначити, що позивач зазначає про часткову оплату відповідачем заборгованості в сумі 49 252,05 грн., зокрема позивач зазначає, що 20 листопада 2014 року відповідачем оплачено 11 993,80 грн., тоді як згідно з банківською випискою наявною в матеріалах справі 20 листопада 2014 року відповідачем оплачено 12 000,00 грн.

Таким чином, враховуючи викладене та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що відповідачем оплачено товар на загальну суму 49 258,25 грн., доказів оплати товару на суму 75 000,00 грн. відповідач суду не надав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 Господарського кодексу України (далі-ГК України) - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 75 000,00 грн. суми основного боргу є законними обґрунтованими, відповідачем визнані а відтак такими що підлягають до задоволення.

Відповідно до положень статті 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно зі статтею 695 ЦК України, договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу.

Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З огляду на умови договору та з урахуванням наведених норм законодавства суд приходить до висновку, що сторони врегулювали свої правовідносини саме на умовах договору продаж товару в кредит.

Керуючись положеннями пунктів 2.2.1. - 2.2.3. договору позивач нарахував відповідачу 40 214,95 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

Здійснивши перерахунок нарахованих позивачем відсотків суд приходить до висновку, що до задоволення підлягає 40 211,73 грн. Суд зазначає, що розбіжності, які виникли в розрахунках наданих позивачем та розрахунках здійснених судом, зумовлені невірним вказанням позивачем сум основного боргу та сплачених відповідачем сум, а саме, згідно з наявною в матеріалах справи банківської виписки відповідачем 20 листопада 2014 року оплачено 12 000,00 грн., тоді як, при розрахунку відсотків за користування товарним кредитом позивачем враховано оплату лише 11 993,80 грн.

А отже, на думку суду, до задоволення підлягає саме 40 211,73 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Тобто вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, у зв'язку з простроченням відповідачем оплати товару, керуючись статтею 625 ЦК України нарахував відповідачу 29 102,41 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок нарахованих сум інфляційних втрат суд вважає, що до задоволення підлягає 29 100,00 грн., при цьому суд зазначає, що розбіжності, які виникли в розрахунках наданих позивачем та розрахунках здійснених судом зумовлені невірним вказанням позивачем сум основного боргу та сплачених відповідачем сум, а саме, згідно наявної в матеріалах справи банківської виписки відповідачем 20 листопада 2014 року оплачено 12 000,00 грн., тоді як, при розрахунку позивачем враховано оплату лише 11 993,80 грн., наслідком чого стало обрахування позивачем інфляційних втрат з суми 75 006,20 грн., тоді як правильною сумою основного боргу для обрахунку втрат від інфляції є 75 000,00 грн.

Проаналізувавши наведені вище правові норми та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТзОВ "Західенергоресурс" про стягнення з ФОП ОСОБА_1 75 000,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 40 211,73 грн. процентів за користування товарним кредитом та 29 100,00 грн. інфляційних втрат підтверджуються належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та договорі, не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

В задоволенні позовних вимог в частині 6,20 грн. основного боргу, 3,22 грн. процентів за користування товарним кредитом, 2,41 грн. інфляційних втрат позивачу відмовити.

Судові витрати, згідно зі статтею 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Так, судові витрати в сумі 18,78 грн. (у зв'язку з припиненням провадження в частині вимог про стягнення 3% річних) та 0,18 грн. (у зв'язку з частковим задоволенням позову) покладаються на позивача.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи викладене, у зв'язку зі зменшенням позивачем позовних вимог в частині інфляційних втрат в сумі 1867,02 грн., судовий збір в сумі 52,12 грн. може бути повернутий позивачу за клопотанням в порядку статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, і.к. НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергоресурс" (33024, Рівненська область, м.Рівне, вул. Макарова 44а, код ЄДРПОУ 37245962) 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, 40 211 (сорок тисяч двісті одинадцять) грн. 73 коп. процентів за користування товарним кредитом, 29 100 (двадцять дев'ять тисяч сто) грн. 00 коп. інфляційних втрат та 2 164 (дві тисячі сто шістдесят чотири) грн. 67 коп. судового збору.

3. В задоволенні вимог про стягнення 6,20 грн. основного боргу, 3,22 грн. процентів за користування товарним кредитом, 2,41 грн. інфляційних втрат позивачу - відмовити.

4. Судові витрати в розмірі 18,96 грн. судового збору залишити за позивачем.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили

повне рішення складено 13 жовтня 2015 року

Суддя Качур А.М.