Рішення

від 08.10.2015 по справі 921/857/15-г/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" жовтня 2015 р.Справа № 921/857/15-г/16 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

розглянувши справу

за позовом: Лановецького споживчого товариства, вул. Грушевського, 2, м.Ланівці, Тернопільська область,47402

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1.

За участю представників сторін:

позивача: Козак Н.В. - представник, довіреність №54 від 25.08.2015 р.

ОСОБА_3 - представник, довіреність №45 від 30.07.2015 р.

відповідача: не з'явився.

Суть справи.

Хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань, які знаходяться в матеріалах справи.

Лановецьке споживче товариство, вул. Грушевського, 2, м.Ланівці, Тернопільська область,47402 звернулось до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про: cтягнення заборгованості в сумі 7148 грн. 58 коп.;

- розірвання договору оренди об'єкта нерухомості № 4 від 21.02.2013 р. на приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

28.09.2015 року від позивача надійшла Заява № 63 від 24.09.2015 року про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій зазначено, зокрема, що ним проведено уточнений розрахунок, за результатами якого частково зменшилася сума стягнення за основним боргом до 4668 грн. та штрафними санкціями до 1960 грн. 93 коп., відтак, просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості 6628 грн. 93 коп., розірвати договір оренди об'єкта нерухомості № 4 від 21.02.2013 р. на приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Суд вважає, що зменшення позовних вимог не порушує прав і охоронюваних законом інтересів відповідача, не суперечать законодавству, а тому справа розглядається з врахуванням зменшених позовних вимог.

В судове засідання представники позивача з'явилися, підтримали позовні вимоги в повному обсязі (з врахуванням Заяви № 63 від 24.09.2015 р. про уточнення (зменшення) позовних вимог), надали усні пояснення по суті спору.

08.10.2015 року від позивача надійшло Клопотання № без номера від 08.10.2015 року про доручення документів до матеріалів справи.

В судове засідання відповідач не з'явився, повноважного представника не направив.

07.10.2015 року від відповідача надійшов лист № без номера від 07.10.2015 року, в якому відповідач просить суд у зв'язку із хворобою розгляд справи перенести на іншу дату.

Суд критично оцінює клопотання відповідача з огляду на наступне.

В своєму клопотанні відповідач просить суд про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із хворобою, однак письмових доказів на підтвердження того, що відповідач хворіє (зокрема, лікарняного листа, довідки з установи охорони здоров'я) не надав.

У відповідності до ч. 5 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників , повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Ухвалою суду від 18.09.2015 року про відкладення розгляду справи на 08.10.2015 року на 09 год. 15 хв. суд не визнав явку представників сторін обов'язковою.

Відповідач обґрунтований нормативно та документально підтверджений відзив на позов не подав, хоча судом було дотримано вимоги статті 64 Господарського процесуального кодексу України, своєчасно винесено і надіслано за вказаною в позовній заяві адресою відповідача: АДРЕСА_1 ухвалу від 27.08.2015 року про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду 18.09.2015 року і необхідні дії щодо підготовки справи до розгляд.

Повідомлення про вручення поштового відправлення , відправлене відповідачу 31.08.2015 року повернулось разом із конвертом з ухвалою від 27.08.2015 року про порушення провадження у справі до господарського суду Тернопільської області з довідкою відділення поштового зв'язку, в якій вказано причину повернення : "за закінченням терміну зберігання".

Як зазначається, зокрема, в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" № 670-2010-р від 15.03.2010 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві .

У відповідності до п. 11 Листа Вищого господарського суду України № n0006645-06 від 15.03.2007 року "Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій; тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, як вбачається із листа № без номера від 07.10.2015 року, в якому відповідач просив суд перенести розгляд справи на іншу дату через хворобу відповідача, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 повідомлена про час та місце розгляду справи.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи № 921/857/15-г/16 господарським судом Тернопільської області.

Крім того, відповідач будь-яких додаткових документів суду не надав, а тому згідно ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи представникам позивача роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст.20,22,81-1 ГПК України; наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.

Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представників позивача.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступне.

21 лютого 2013 року між Лановецьким споживчим товариством, як "Орендодавцем"; з однієї сторони, та Підприємцем ОСОБА_1, як "Орендарем, з другої сторони, був укладений договір оренди об'єкта нерухомості № 4, у відповідності до п.1.1 р. 1 якого "Орендодавець" передає, а "Орендар" приймає у тимчасове платне користування приміщення магазину площею 104,00 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 (надалі - "об'єкт оренди").

У відповідності до п. 2.1 р. 2 договору об'єкт оренди передається "Орендарю" у термін не пізніше 3-х днів після укладення цього договору за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.

В п. 3.3.2 п. 3.3 р. 3 договору вказується, що "Орендар" зобов'язаний вчасно і в повному обсязі, у відповідності до умов цього договору сплачувати орендну плату.

У відповідності до п. 3.4.4. п. 3.4 р. 3 договору "Орендар" має право достроково розірвати договір оренди об'єкта нерухомості повідомивши про це "Орендодавця" за два місяці до дати розірвання.

Згідно п. 4.1 р. 4 договору оренди об'єкта нерухомості № 4 від 21.02.2013 р. цей договір діє з 21 лютого 2013 р. до 20 січня 2016 р. включно.

В п. 5.1 р. 5 договору зазначається, що орендна плата за користування одним квадратним метром об'єкта оренди становить 9,62 грн. за місяць в т. ч. ПДВ. Загальний розмір орендної місячної плати за користування об'єктом оренди складає 1000 грн. в т. ч. ПДВ.

У відповідності до п. 5.2 р. 5 договору орендна плата сплачується "Орендарем" на рахунок "Орендодавця" до 10-го числа кожного місяця в якому здійснюється користування об'єктом оренди.

Згідно п. 7.5 р. 7 договору "Орендодавець" має право достроково розірвати цей договір і вимагати повернення об'єкта оренди у випадках порушення "Орендарем" будь-якої з умов п. 3.3 цього договору.

21.02.2013 р. між сторонами було укладено Акт прийняття-передачі, згідно якого позивач, як "Орендодавець" передав, а відповідач, як "Орендар" прийняв в оренду майно в стані, що відповідає умовам договору та їх призначенню, в т. ч: приміщення магазину площею 104,00 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2. Вказаний Акт прийняття-передачі підписаний повноважним представником позивача та відповідачем та засвідчений печаткою позивача.

Також сторонами укладено Додаток № 1 до договору оренди об'єкта нерухомості № 4 від 21.02.2013 р. "Малоцінний інвентар Маркету с. Вишгородок".

28.02.2014 р. між сторонами було укладено Угоду про зміни умов договору оренди № 4 від 21.02.2013 р., у відповідності до якої сторони дійшли згоди внести зміни до розділу 5 договору № 4 від 21.02.2013 року, а саме: п. 5.1 розділу 5 викласти в такій редакції:

"5.1 Орендна плата за користування одним квадратним метром об'єкта оренди становить 14,42 грн. за місяць в т. ч. ПДВ. Загальний розмір орендної місячної плати за користування об'єктом оренди складає 1500 грн. в т. ч. ПДВ."

В даній Угоді зазначається, що вона набирає чинності з 01 травня 2014 року, укладена в двох примірниках однакової юридичної сили і є невід'ємною частиною договору № 4 від 21 лютого 2013 року.

Як стверджує позивач, відповідачем неналежним чином виконувались обов'язки за договором оренди, відтак, заборгованість відповідача по орендній платі станом на 20.08.2015 року становить 4668 грн.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, з наступними змінами, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як визначається в ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на

певний строк.

Відповідно до ч.6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як визначається в ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів, що підтверджують сплату відповідачем заборгованості по орендній платі за користування об'єктом нерухомості та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, відповідачем суду не подано, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача: 4668 грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди об'єкта нерухомості № 4 від 21.02.2013 року, яка виникла за період з 01.05.2015 р. по 20.08.2015 р. (з врахуванням часткової оплати) підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать чинному законодавству та неоспорені відповідачем. Жодних заперечень по сумах оплати від відповідача не поступило.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами , регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що "платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін" . А згідно статті 3 вказаного Закону „розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п.8.2 р. 8 договору оренди сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної сплати орендних платежів "Орендар" сплачує на користь "Орендодавця" пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті за кожен день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача 486 грн. 18 коп. пені за період з 01.05.2015 року по 20.08.2015 року. Пеня нарахована на суму заборгованості за відповідні періоди з врахуванням проведених оплат та дат проплат (помісячний розрахунок пені доданий до матеріалів справи).

Перерахувавши суму пені, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 486 грн. 18 коп. пені підлягають до задоволення, як обгрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать чинному законодавству та неоспорені відповідачем (розрахунок пені, здійснений судом, додано до матеріалів справи).

Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 8.2 р. 8 договору оренди зазначається, що у випадку несвоєчасної сплати орендних платежів "Орендар" сплачує на користь "Орендодавця" 182 процента річних з простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1474 грн. 75 коп. - 182% річних, нарахованих на суму заборгованості за кожен день прострочення оплати за період з 01.05.2015 року по 20.08.2015 року (розрахунок 182% знаходиться в матеріалах справи).

Перерахувавши суму 182 річних, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 1474 грн. 75 коп. - 3% річних , як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать чинному законодавству та неоспорені відповідачем.

Як передбачено в ч. 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як визначається в .ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно п. 7.5 р. 7 договору оренди "Орендодавець" має право достроково розірвати цей договір і вимагати повернення об'єкта оренди у випадках порушення "Орендарем" будь-якої з умов п. 3.3 цього договору.

У п. 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна зазначається, що вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке:

- Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд;

- відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/908/2012 від 13.07.2012 р. "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" зазначається наступне:

-визначена статтею 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця;

- право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору;

- норми статті 188 ГК України та статті 11 Господарського процесуального кодексу України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 08.05.2012 року у справі № 5021/966/2011.

Пунктом 6 Оглядового листа ВАСУ Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендними правовідносинами (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов) №01-8/442 від 12.04.2001 року зазначено, що невиконання обов'язку щодо внесення у встановлений законом строк орендної плати є підставою для розірвання договору оренди.

Судом встановлено, що відповідач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 порушила свої договірні зобов'язання та заборгувала по оплаті за оренду об'єкта нерухомості 4668 грн. за період: з 01.05.2015 р. по 20.08.2015 р. , тобто більше, ніж за 3 місяці підряд, таке порушення умов договору, на думку суду, є істотним та є підставою для дострокового розірвання договору оренди об'єкта нерухомості № 4 від 21.02.2013 року.

А, відтак, суд вважає, що позовні вимоги про дострокове розірвання договору оренди об'єкта нерухомості № 4 від 21.02.2013 року підлягають до задоволення.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43,49, 82,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Лановецького споживчого товариства, вул. Грушевського,2 м.Ланівці Тернопільська область, ідентифікаційний код 32290764:

-4668 грн-орендної плати,

-1474 грн 75 коп-182% річних,

-486 грн 18 коп-пені,

-1827 грн судового збору за розгляд заяви майнового характеру в повернення сплачених судових витрат,

-1218 грн судового збору за розгляд заяви немайнового характеру в повернення сплачених судових витрат.

3.Розірвати договір оренди об'єкта нерухомості №4 від 21 лютого 2013 року, який укладений між Лановецьким споживчим товариством, вул. Грушевського,2 м.Ланівці Тернопільська область, ідентифікаційний код 32290764, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на приміщення магазину , що знаходиться за адресою АДРЕСА_2

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 13 жовтня 2015 року.

Суддя С.О. Хома