Постанова

від 23.09.2015 по справі 910/3632/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2015 р. Справа№ 910/3632/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Іващенко М.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: Садовець О. О. (довіреність від 11.02.2015 № б/н);

від відповідача: Дідківський В. С. (довіреність від 22.09.2015 № 3-131100/18019);

розглянувши матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2015

у справі № 910/3632/15-г (суддя Мельник В.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідльністю "Флауер"

до акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про розірвання договору та стягнення 4288932,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2015 р. у справі № 910/3632/15-г позовні вимоги задоволено частково, розірвано договір на розрахунково-касове обслуговування № 038-07/АН від 22.03.2007р. з усіма змінами та доповненнями внесеними до нього; зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" повернуто кошти у розмірі 2061000,00 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю "Флауер" шляхом їх перерахування на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Флауер" та стягнуто з Публічного акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флауер" 176510,22 грн. інфляційних втрат, 109233,00 грн. пені, 8978,05 грн. 3% річних, 5289,50 доларів США (еквівалентно 139420,64 грн.) пені за несвоєчасне виконання доручення позивача на перерахування 74500,00 доларів США, 434,75 долари США (еквівалентно 11459,14 грн.) 3 % річних за несвоєчасне виконання доручення позивача на перерахування 74500,00 доларів США та судовий збір у розмірі 69913,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано неналежним виконанням відповідачем Договору

на розрахунково-касове обслуговування №038-07/АН, у зв'язку з чим у позивача виникло право на розірвання договору №038-07/АН, повернення коштів з розрахункового рахунку відкритого для виконання договору на розрахунково-касове обслуговування №038-07/АН та стягнення штрафних санкцій за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору.

Не погодившись із вищевказаним рішенням суду від 15.05.2015 АТ "Банк "Фінанси та Кредит" оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові в частині розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування № 038-07/АН від 22.03.2007р. з усіма змінами та доповненнями внесеними до нього та в частині стягнення з відповідача 176510,22 грн. інфляційних втрат, 109233,00 грн. пені, 8978,05 грн. 3% річних, 5289,50 доларів США (еквівалентно 139420,64 грн.) пені за несвоєчасне виконання доручення позивача на перерахування 74500,00 доларів США, 434,75 долари США (еквівалентно 11459,14 грн.) 3 % річних за несвоєчасне виконання доручення позивача на перерахування 74500,00 доларів США.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивачем не було дотримано процедури закриття поточного рахунку юридичної особи, а тому рішення господарського суду м. Києва про розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування № 038-07/АН від 22.03.2007р. з усіма змінами та доповненнями внесеними до нього є необґрунтованим. Апелянт вказує, що платіжне доручення № 1 від 06.01.2015 в сумі 2061000,00 грн. на купівлю валюти відкликане позивачем листом від 08.01.2015 та повернуто банком меморіальним ордером від 02.03.2015, а також платіжне доручення № 9 від 17.12.2014 на суму 74500,00 доларів США було виконано банком 18.12.2014, що підтверджується випискою банку по особовому рахунку за період з 01.12.2014 по 20.04.2015 та свіфт повідомленням. Таким чином, на думку апелянта нарахування позивачем пені є безпідставним так як строків порушення виконання платіжних доручень не було. Апелянт вказав, що оскільки зобов'язання за договором виконуються належним чином, підстави для стягнення в рішенні господарського суду з банку 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що доводи апелянта про те, що ним виконані платіжні доручення позивача спростовуються наданими доказами, згідно яких, зокрема, по день розгляду справи апеляційним судом грошові кошти позивача на рахунку, що знаходяться у відповідача заблоковані та жодне платіжне доручення позивача після 02.03.2015 не виконано.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" у справі № 910/3632/15-г передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 у справі № 910/3632/15-г розгляд справи відкладено на 28.07.2015.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 у зв'язку із перебуванням головуючого судді Тищенко А.І. на лікарняному та подальший вихід у довготривалу відпустку призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/3632/15-г.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" у справі № 910/3632/15-г передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Федорчука Р.В. -, суддів - Лобаня О.І., Майданевича А.Г.

Ухвалою суду від 28.07.2015 прийнято до провадження апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення господарського суду м. Києва від 15.05.2015 та призначено розгляд скарги на 09.09.2015.

В судовому засіданні 09.09.2015, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 23.09.2015.

В судовому засіданні 23.09.2015 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

22.03.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Флауер" (позивач/клієнт) Товариством з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є Публічне акціонерне Товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (відповідач/банк) укладено договір на розрахунково-касове обслуговування №038-07/АН (договір).

Згідно п.1.1 договору, банк зобов'язався відкрити позивачу поточний рахунок у національній валюті №26007003105201 та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а позивач зобов'язався оплачувати послуги Банку згідно Тарифів Банку в порядку і на умовах, визначених Договором РКО.

Пунктами 2.1 та 3.2.1 договору визначено, що банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день Банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами. Клієнт має право самостійно розпоряджатися наявними на рахунку коштами в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Додатковою угодою №2/1073 від 12 вересня 2007р. були внесені зміни до договору РКО та викладено п.1.1. наступним чином: "банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті №2600021173980".

Відповідно до умов додаткової угоди від 25 квітня 2014р. банк відкрив клієнту поточні рахунки в іноземних валютах: №2600.4.0.087339.01 в доларах США; № 2600.3.0.087339.02 в євро; №2600.2.0.087339.03 в російських рублях та зобов'язався надалі здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування, а Клієнт зобов'язався виплачувати послуги Банку згідно Тарифів Банку в порядку і на умовах, визначених Договором РКО.

У відповідності до п.1.1. додаткової угоди №1 від 12 вересня 2007 р. банк зобов'язався здійснювати розрахунково-касове обслуговування Клієнта в системі електронних платежів "Клієнт-Банк", а саме, виконувати розрахункові операції за дорученнями позивача з використанням розрахункових документів в електронній формі, що передаються каналами електронного зв'язку.

17.12.2014р. надав відповідачу платіжне доручення № 9, яким доручив здійснити оплату згідно контракту MD-01/10/14 від 01.10.2014 року та перерахувати кошти зі свого валютного рахунку №26004008733901 в сумі 74500,00 доларів США (що в еквіваленті національної валюти становило 1174753,03 грн.) на рахунок отримувача LITLINE LTD за медичне обладнання (банк бенефіціара - UAB MEDICINOS BANKAS).

Згідно банківської виписки по рахунку №26004008733901, 18 грудня 2014р. з вказаного рахунку списано грошові кошти на виконання платіжного доручення №9 в сумі 74500,00 доларів США, проте, як зазначає позивача, на рахунок бенефіціара кошти не надійшли.

Крім того, 06.01.2015 р. позивачем надано відповідачу заявку №1 на купівлю іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку у розмірі 120000.00 доларів США, згідно контракту MD-30/07/14 від 30.07.2014 року та оплачено гривневий еквівалент валюти та комісійну винагороду відповідача в сумі 2061000,00 грн.

Відповідно до виписки по рахунку позивача № 26000211073980, 06 січня 2015 р. вказані грошові кошти списані з рахунку позивача на користь відповідача з призначенням платежу: "для купівлі валюти згідно заявки №1 від 06.01.2015р.", проте на валютний рахунок позивача № 26004008733901 іноземна валюта не надійшла.

09 січня 2015 року позивач направив на адресу відповідача лист № Ф/4 з вимогою повернути кошти в сумі 2061000,00 грн. на рахунок № 26000211073980.

Проте в порушення умов договору, відповідач не повернув на рахунок вказаний позивачем ні 2061000,00 грн., ні еквівалент у доларах США.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив розірвати вказаний вище договір з усіма додатковими угодами до нього, стягнути 2061000,00 грн. - списаних банком з рахунку позивача за його заявкою на закупівлю валюти, 176510,22 грн. - інфляційних втрат, 109233,00 грн. - пені, 8978,05 грн. - 3% річних, 5289,50 доларів США пені за несвоєчасне виконання доручення позивача на перерахування 74500,00 доларів США, 434,75 доларів США - 3 % річних за несвоєчасне виконання доручення позивача на перерахування 74500,00 доларів США та збитки у розмірі 6083,50 доларів.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Укладений між сторонами договір 038-07/АН на розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку за своєю юридичною природою є договором банківського рахунку.

Відповідно до статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком; банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами; банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ч. 3 ст. 1068 ЦК України).

Положеннями статті 1071 Цивільного кодексу України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що платіжне доручення № 1 від 06.01.2015 в сумі 2061000,00 грн. на купівлю валюти відкликане позивачем листом від 08.01.2015 та повернуто банком меморіальним ордером від 02.03.2015, а також платіжне доручення № 9 від 17.12.2014 на суму 74500,00 доларів США було виконано банком 18.12.2014, що підтверджується випискою банку по особовому рахунку за період з 01.12.2014 по 20.04.2015 та свіфт повідомленням.

Згідно з пунктом 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі - Закон) дата валютування - зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки це дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача.

Проте, позивач не може розпоряджатись коштами у розмірі 2061000,00 грн. на купівлю валюти.

Щодо виконання доручення позивача про перерахування коштів у розмірі 74500,00 доларів США., то суду першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем фактично виконано обов'язок по перерахунку зазначених коштів лише 02.03.2015р.

У відповідності до ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Відповідно до ч. 3 ст. 1075 ЦК України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Розірвання договору банківського рахунку тягне за собою закриття рахунку.

Проте, відсутність заяви про закриття рахунку не може бути підставою відмови в задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору у разі істотного порушення договору другою стороною.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо встановлення факту істотного порушення відповідачем договору на розрахунково-касове обслуговування № 038-07/АН від 22.03.2007р., так як останнім не було виконано платіжне доручення № 1 від 06.01.2015 в сумі 2061000,00 грн. на купівлю валюти, яке відкликане позивачем листом від 08.01.2015 та прострочено виконання платіжного доручення № 9 від 17.12.2014 на суму 74500,00 доларів США.

Враховуючи облік спірних коштів на рахунку позивача, проте неможливість їх використання, суд першої інстанції правомірно вирішив зобов'язати відповідача повернути кошти в розмірі 2061000,00 грн., шляхом їх перерахування на рахунок позивача.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення виконання зобов'язання за договором на розрахунково-касове обслуговування № 038-07/АН від 22.03.2007р. позивач просив стягнути пеню.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перші і третя статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України та статтями 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.1 договору з урахуванням додаткової угоди № 1 від 12.09.2007 за порушення умов даного договору сторони несуть відповідальність, встановлену діючим законодавством та Порядком проведення розрахункових операцій в системі електронних платежів «Клієнт-Банк».

Пунктом 32.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» встановлено, що в разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених строків виконання доручення клієнта на переказ, банк зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,1% суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Судом першої інстанції вірно встановлено факт прострочення виконання платіжних доручень № 1 від 06.01.2015 в сумі 2061000,00 грн. та № 9 від 17.12.2014 відповідачем по справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача 109233,00 грн. пені нараховану за прострочення виконання платіжного доручення на купівлю валюти; 5289,50 доларів США (еквівалентно 139420,64 грн.) пені за несвоєчасне виконання доручення позивача на перерахування 74500,00 доларів США.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо й розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок нарахованих позивачем суми інфляційних втрат в розмірі 176510,22 грн. та 8978,05 грн. 3% річних нарахованих за прострочення виконання платіжного доручення на купівлю валюти, а також 434,75 долари США (еквівалентно 11459,14 грн.) 3 % річних нарахованих за несвоєчасне виконання доручення позивача на перерахування 74500,00 доларів США.

Таким чином, судом встановлено, що розрахунок 3% річних та інфляційних є обґрунтованим, тому позовні вимоги в зазначеній частині є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених вимог позивача про стягнення збитків необхідно вказати наступне.

Одним з правових наслідків порушення зобов'язання згідно статті 611 Цивільного кодексу України є відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ст. 623 ЦК України).

При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.06.2011 у справі №2/121-30/118).

На підтвердження понесених збитків в сумі 6083,50 доларів США позивач надав суду лист LITLINE LTD від 30.01.2015. в якому йдеться про те, що LITLINE LTD зазнає збитків в сумі 6083,50 доларів США через затримку оплати рахунку позивачем.

Проте, позивачем не надано доказів сплати на користь LITLINE LTD збитків в розмірі 6083,50 доларів США, понесених останнім у зв'язку з несплатою виставленого рахунку, оскільки в листі LITLINE LTD від 30.01.2015 йдеться про рахунки: №№ 011014-1 та 300714-1 проте в платіжному дорученні в іноземній валюті № 9 від 17.12.2014 в графі призначення платежу зазначено посилання тільки на рахунок № 011014-1

А отже позивачем не доведено понесення збитків в сумі 6083,50 доларів США у зв'язку з порушення відповідачем виконання договору на розрахунково-касове обслуговування № 038-07/АН від 22.03.2007р.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 24.02.2015 у справі №910/15966/14.

Враховуючи вищезазначене, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 6083,50 доларів США збитків.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків оскаржуваного рішення господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для його скасування.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2015 р. у справі № 910/3632/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2015 р. у справі № 910/3632/15-г залишити без змін.

3. Справу № 910/3632/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич