Постанова

від 12.10.2015 по справі 911/2073/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2015 р. Справа№ 911/2073/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Матвійчук Д.В., договір № 55 від 05.05.2015 ;

від відповідача - Шупик А.В., довіреність № б/н від 24.06.2015,

розглянувши апеляційну скаргу науково-технічного приватного підприємства "Енергосервіс" на рішення господарського суду Київської області від 23.06.2015 у справі № 911/2073/15 (суддя Заєць Д.Г.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомп сервіс ЛТД" до науково-технічного приватного підприємства "Енергосервіс" про стягнення 17 206,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокомп сервіс ЛТД" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до науково-технічного приватного підприємства "Енергосервіс" про стягнення 17 206,69 грн., з яких: 10 000 грн. - основна заборгованість, 1 965, 47 грн. - пеня, 848, 22 грн. - 24 % річних та 4 393 грн. - інфляційні.

Рішенням господарського суду Київської області від 23.06.2015 у справі № 911/2073/15 позов задоволено частково: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача основну заборгованість в сумі 10 000 грн., пеню в сумі 1 965, 47 грн., 24 % річних в сумі 848, 22 грн. та інфляційні в сумі 4 390 грн.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання за договором на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту автомобілів.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 23.06.2015 у справі № 911/2073/15 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що договір №ЛТД-61 від 12 грудня 2013 року припинив свою дію ще 19.01.2014.

Також, апелянт зазначає про відсутність у відповідача підстав для оплати послуг, оскільки додатком до договору не передбачено ремонт автомобіля, вказаного у Акті виконаних робіт.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 12.10.2015 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між науково-технічнім приватним підприємством "Енергосервіс" (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Автокомп сервіс ЛТД" (Виконавець) 12 грудня 2013 року укладено договір на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту автомобілів №ЛТД-61.

Згідно предмету даного договору (п. 1.1) виконавець за замовленням/завданням замовника приймає на себе зобов'язання протягом строку дії цього договору, виконувати роботи з ремонту та технічного обслуговування наданих замовником автомобілів, а також здійснювати поставку запасних частин, а замовник зобов'язується приймати виконані роботи та/або запасні частини та оплачувати вартість таких робіт та/або запасних частин в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору роботи за ним виконуються відповідно до рахунків-фактур, що складаються виконавцем та передаються замовнику під час здійснення попереднього огляду (діагностики) автомобіля. Виконавець здійснює виконання робіт за фактом або за попереднім записом на підставі повідомлення замовника.

Виконавець та замовник підписують акт виконаних робіт в день передачі (повернення з ремонту) автомобіля. В акті виконаних робіт зазначається перелік виконаних робіт, їх вартість, перелік та вартість встановлених запасних частин та аксесуарів, перелік та вартість використаних матеріалів (п. 2.7 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість робіт встановлюється та затверджується сторонами у відповідному Акті виконаних робіт, що складається виконавцем після проведення ремонту автомобіля та підписується представниками обох сторін. Рахунок виставляється після фактично виконаних робіт.

Згідно п. 3.2 договору замовник сплачує виконавцю вартість визначених робіт, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів, протягом 10 банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт та виписки рахунку-фактури та/або видаткової накладної.

Відповідно до пункту 5.2 договору, у випадку порушення строку оплати вартості робіт, визначеного пунктом 3.2 договору, виконавець має право стягнути із замовника пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасної суми, за кожен день прострочення платежу.

У випадку порушення строку оплати виконаних робіт більше ніж на 30 календарних днів, замовник у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує 24% річних від простроченої суми (п. 5.2.1 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх відтисками печаток і діє до 31 грудня 2013 року включно, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається пролонгованим на тих самих умовах та на такий самий строк за умови відсутності письмових заперечень однієї із сторін щодо пролонгації за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору.

Відповідно до пункту 6.2 договору, його може бути припинено за письмовою заявою будь-якої з сторін, поданою не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати припинення дії договору, шляхом направлення відповідного повідомлення на адресу іншої сторони. При цьому, підписання сторонами додаткової угоди про дострокове розірвання договору не обов'язкове, договір вважається розірваним з дати, зазначеної стороною у відповідному повідомленні.

У матеріалах справи відсутні відповідні повідомлення сторін щодо припинення дії договору, а також письмові заперечення щодо його пролонгації.

Таким чином, враховуючи наведене, договір на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту автомобілів за №ЛТД-61 від 12 грудня 2013 року було пролонговано неодноразово та він був чинним і обов'язковим для виконання сторонами на момент виникнення спірних відносин.

На виконання умов договору позивачем було надано відповідачу послуги з ремонту та технічного обслуговування автомобіля NISSAN PATFINDER, державний номер АІ5511АМ, на загальну суму 26 838,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) №ЛТ-00001138 від 17 жовтня 2014 року.

Як вбачається з вказаного акту його складено на підставі договору №ЛТД-61 від 12 грудня 2013 року.

Позивачем 17 жовтня 2014 року виставлено на оплату відповідачу рахунок-фактуру за №ЛТ-00001289 від 17 жовтня 2014 року на загальну суму 26838,00 грн.

У вказаному рахунку також міститься посилання на договір №ЛТД-61 від 12 грудня 2013 року.

Відповідач за отримані послуги розрахувався частково, сплативши позивачу лише 16 838,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача.

Решта заборгованості (10 000 грн.) відповідачем оплачена не була.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині оплати послуг у повному обсязі, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з науково-технічного приватного підприємства "Енергосервіс" 10 000 грн. боргу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 3.2 договору замовник сплачує виконавцю вартість визначених робіт, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів, протягом 10 банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт та виписки рахунку-фактури та/або видаткової накладної.

Акт виконаних робіт було підписано сторонами 17.10.2014, отже протягом 10 банківських днів з дати його підписання відповідач повинен був виконати зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг.

Відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг виконувались неналежним чином.

Як вже зазначалось, відповідачем з порушенням, встановленого договором строку, було частково оплачено надані позивачем послуги на загальну суму 16 838,00 грн.

Заборгованість в сумі 10 000 грн. відповідачем оплачена так і не була.

Враховуючи вищевикладене, на момент звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг настав.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт наявності заявленого до стягнення боргу станом на день подачі позову до суду підтверджується матеріалами справи, що наведено вище у даній постанові.

Доводи апелянта про те, що договір №ЛТД-61 від 12 грудня 2013 року припинив свою дію ще 19.01.2014 є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6.2 договору, його може бути припинено за письмовою заявою будь-якої з сторін, поданою не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати припинення дії договору, шляхом направлення відповідного повідомлення на адресу іншої сторони. При цьому, підписання сторонами додаткової угоди про дострокове розірвання договору не обов'язкове, договір вважається розірваним з дати, зазначеної стороною у відповідному повідомленні.

Апелянтом жодних доказів направлення відповідних повідомлень однією стороною іншій щодо припинення дії договору до суду не надано.

Крім цього, в матеріалах справи відсутні письмові заперечення сторін щодо пролонгації договору.

При цьому, відхиляються доводи апелянта про те, що договір може бути пролонговано лише один раз та відповідно, що даний договір припинився.

Так, договором та законодавством не встановлено обмежень щодо неодноразової пролонгації.

З огляду на викладене, договір на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту автомобілів за №ЛТД-61 від 12 грудня 2013 року було багато разів пролонговано, а отже відповідно на час виникнення спірних відносин він є чинним та обов'язковим для виконання сторонами.

Також, є необґрунтованими доводи апелянта про відсутність у відповідача підстав для оплати послуг, оскільки додатком до договору не передбачено ремонт автомобіля, вказаного у Акті виконаних робіт.

Так, дійсно марки автомобілів, вказані у додатку до договору, та Акті виконаних робіт є різними.

Разом з тим, наведене не звільняє відповідача від обов'язку оплати наданих позивачем послуг, оскільки апелянтом без заперечень підписано Акт виконаних робіт та здійснено часткову оплату отриманих послуг.

Як вже зазначалось, у вказаному Акті міститься посилання на договір №ЛТД-61 від 12 грудня 2013 року на підставі якого заявлено позовні вимоги у даній справі.

Крім цього, у рахунку виставленому позивачем відповідачу також міститься посилання на договір №ЛТД-61 від 12 грудня 2013 року.

Відповідач, здійснюючи оплати наданих позивачем послуг посилався саме на вказаний рахунок-фактуру.

Наведене свідчить, що послуги, які були прийняті замовником, надавалися позивачем відповідачу саме за договором №ЛТД-61 від 12 грудня 2013 року, а отже будь-які заперечення скаржника в цій частині є необґрунтованими.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 10 000 грн.

Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 1 965, 47 грн., 24 % річних в сумі 848, 22 грн. та інфляційні в сумі 4 393 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 5.2 договору, у випадку порушення строку оплати вартості робіт, визначеного пунктом 3.2 договору, виконавець має право стягнути із замовника пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасної суми, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором №ЛТД-61 від 12 грудня 2013 року встановлено інший розмір процентів, а саме п. 5.2.1 договору передбачено, що у випадку порушення строку оплати виконаних робіт більше ніж на 30 календарних днів, замовник у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує 24% річних від простроченої суми.

Передбачена вказаною статтею 625 Цивільного кодексу України сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

З урахуванням того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 1 965, 47 грн., 24 % річних в сумі 848, 22 грн. та інфляційних в сумі 4 390 грн., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

Також, колегія суддів вважає обґрунтованим покладення на відповідача 1 999,65 грн. витрат на послуги адвоката.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу науково-технічного приватного підприємства "Енергосервіс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 23.06.2015 у справі № 911/2073/15 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 911/2073/15 повернути до господарського суду Київської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко